номер провадження справи 17/15/25
03.02.2026 Справа № 908/227/25
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщуку Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного підприємства - фірми “Дарьял» за вих. від 26.01.26 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі № 908/227/25
за позовною заявою: концерну “Міські теплові мережі», 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку “Азов» буд. 137
до відповідача: приватного підприємства-фірми “Дарьял», 69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, буд. 53
про стягнення 388 543,28 грн
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.06.25 у справі № 908/227/25 позовні вимоги концерну “Міські теплові мережі» задоволено. Вирішено стягнути з приватного підприємства - фірми “Дарьял» на користь концерну “Міські теплові мережі» 388 543,28 грн заборгованості за надані житлово-комунальні послуги та 4 662,52 грн судового збору.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.26 у справі № 908/227/25, апеляційну скаргу з приватного підприємства - фірми “Дарьял» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 24.06.25 у справі № 908/227/25 - без змін.
На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 24.06.25 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.26 у справі № 908/227/25, Господарським судом Запорізької області 23.01.26 видано відповідні накази.
26.01.26 до суду надійшла заява приватного підприємства - фірми “Дарьял» за вих. від 26.01.26, в якій представник заявника просить суд:
- визнати наказ Господарського суду Запорізької області від 23.01.26 про примусове виконання судового рішення у справі № 908/227/25 щодо стягнення з приватного підприємства - фірми “Дарьял» на користь концерну “Міські теплові мережі» 388 543,28 грн заборгованості за надані житлово-комунальні послуги таким, що не відповідає виконанню повністю;
- до розгляду заяви зупинити виконання та заборонити приймати до виконання наказ Господарського суду Запорізької області від 23.01.26 про примусове виконання судового рішення у справі № 908/227/25 щодо стягнення з приватного підприємства - фірми “Дарьял» на користь концерну “Міські теплові мережі» 388 543,28 грн заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.01.26 заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі № 908/227/25 передано для розгляду судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 27.01.26 судом прийнято заяву приватного підприємства - фірми “Дарьял» за вих. від 26.01.26 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі № 908/227/25 до розгляду. Судове засідання призначено на 03.02.26 об 11 год. 40 хв.
30.01.26 до суду в системі «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява (заперечення), з проханням відмовити ПП - фірми «Дарьял» у задоволенні заяви про визнання наказу від 23.01.26 про примусове виконання судового рішення у справі № 908/227/25 таким, що не підлягає виконанню.
02.02.26 на адресу суду від відповідача надійшли пояснення за вих. від 02.02.26, з проханням розглянути заяву за вих. від 26.01.26 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі № 908/227/25 за відсутністю представників відповідача та задовольнити вказану заяву.
03.02.26 до суду в системі «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання, з проханням розглянути справу № 908/227/25 без участі представника позивача.
Представники сторін в судове засідання 03.02.26 не з'явились, про дату, місце та час розгляду заяви були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи присічний строк розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі № 908/227/25, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви в судовому засіданні 03.02.26 за відсутності представників сторін.
Розглянувши в засіданні заяву приватного підприємства - фірми “Дарьял» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі № 908/227/25, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні виходячи з наступного.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 2 ГПК України).
Статтею 18 ГПК України унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Згідно із ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.
Висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).
У виконавчому документі (згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження») зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти. У разі пред'явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частинами 1-3 ст. 328 ГПК України визначено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в 10 - денний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
З урахуванням викладеного вище в тексті цієї ухвали, а також приймаючи до уваги те, що:
- на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 24.06.25 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.26 у справі № 908/227/25, Господарським судом Запорізької області 23.01.26 видано відповідні накази;
- частиною 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено обов'язковості зазначення у виконавчому документі реквізитів договору та період, за яким стягується заборгованість;
- зазначена норма Закону України «Про виконавче провадження» встановлює лише загальні вимоги до виконавчого документа, зокрема наявність даних про боржника та зміст вимог до стягнення, без обов'язковості включення вказаних реквізитів (договору та періоду);
- видані накази Господарського суду Запорізької області від 23.01.26 у справі № 908/227/25 містять усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема чітко відтворює резолютивну частину судового рішення, що підлягає примусовому виконанню та дозволяє однозначно ідентифікувати сторін виконавчого провадження, обсяг та характер зобов'язань боржника;
- відсутність в резолютивній частині рішення виданих наказів Господарського суду Запорізької області посилання на конкретний договір та період за якими стягується заборгованість, не свідчить про його помилкову видачу та не створює правової невизначеності щодо змісту зобов'язання, яке підлягає примусовому виконанню;
- наведені відповідачем в заяві доводи фактично спрямовані на формальне ускладнення виконання судового рішення та не свідчать про порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів;
- виконавчий документ, що оспорюється відповідачем (боржником), відповідає всім вимогам законодавства, а відсутність посилання на договір та період за яким стягується заборгованість в розмірі 388 543,28 грн, не є підставою для визнання документа таким, що не підлягає виконанню у справі № 908/227/25.
А тому, як наслідок, судом, через необґрунтованість, відмовлено у задоволенні заяви приватного підприємства - фірми “Дарьял» за вих. від 26.01.26 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі № 908/227/25.
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження» ст. ст. 2, 18, 42, 222, 235, 236, 238, 327, 328 ГПК України, суд
У задоволенні заяви приватного підприємства - фірми “Дарьял» за вих. від 26.01.26 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі № 908/227/25 відмовити.
Екземпляр (копію) даної ухвали направити сторонам по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 05.02.26 та відповідно до ст. 255 ГПК України підлягає оскарженню.
Суддя В.Л. Корсун