пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
05 лютого 2026 року Справа № 903/1135/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи №903/1135/25
за позовом: Комунального підприємства “АвтоПаркСервіс»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “БестЛенадГруп»
про стягнення 115 572,68 грн.
Встановив: Комунальне підприємство “АвтоПаркСервіс» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “БестЛенадГруп» про стягнення 115 572,68 грн. в т.ч. 64 320,08 грн. - заборгованості по оплаті за надані послуги, 25 728,03 грн. - штрафу, 18 503,10 грн. - пені, 5 178,46 грн. - інфляційних втрат та 1 843,01 грн. - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем порушено умови договору про надання послуг №48 від 07.10.2024 в частині своєчасної оплати за надані послуги.
Ухвалою суду від 11.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала суду від 11.12.2025 про відкриття провадження у справі, була надіслана електронною поштою в електронний кабінет позивача - Комунального підприємства “АвтоПаркСервіс» та відповідно до довідки Господарського суду Волинської області була доставлена до електронного кабінету 11.12.2025.
Ухвала суду від 11.12.2025 про відкриття провадження у справі, була надіслана електронною поштою в електронний кабінет відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Бест Ленад Груп» та відповідно до довідки Господарського суду Волинської області була доставлена до електронного кабінету 11.12.2025.
У відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач та відповідач про розгляд справи судом повідомлений належним чином.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.
25.12.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Бест Ленад Груп» через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшов відзив на позовну заяву за вх.№01-75/458/25, у якому відповідач просить суд зменшити розмір пені та штрафу на 50%.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Згідно ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч. ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежності від обставин справи та з розгляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України»).
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:
07 жовтня 2024 року між Комунальним підприємством «АвтоПаркСервіс» в особі (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Бест Ленад Груп» (замовник) був укладений договір про надання послуг №48 (далі - договір), згідно умов договору КП «АвтоПаркСервіс» (виконавець) зобов'язувалося надати ТОВ «Бест Ленад Груп» (замовнику) послуги з контролю з оплати (реєстрації) проїзду у громадському транспорті (автобусах) загального користування Луцької міської територіальної громади. Кількість автобусв замовника та маршрут їх руху, де здійснюється контроль оплати (реєстрації) проїзду, визначається у додатку 1 до даного договору (пункт 1.1. договору).
Кількість автобусів замовника та маршрут їх руху, де здійснюється контроль оплати (реєстрації) проїзду визначено у Додатку 1 до вказаного вище Договору та на момент укладення правочину становила 49 одиниць.
Відповідно до п.2.1. вартість цих послуг на момент укладання Договору становила 39 299,00 грн. з ПДВ щомісячно.
25.11.2024 року між КП «АВТОПАРКСЕРВІС» та ТОВ «Бест Ленад Груп» було укладено Додаткову угоду № 01 до Договору про надання послуг № 48 від 07.10.2024 року.
Відповідно до її умов кількість автобусів замовника зменшувалася до 41 одиниці, а оплата за надані послуги становила 32 800,00 грн. з ПДВ щомісячно. Всі інші умови залишилися незмінними та чинними до закінчення строку дії Договору.
Згідно з п. 2.6. оплата за Договором здійснюється в національній валюті України - гривні, в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі Договору або виставленого рахунку.
Відповідно до п. 2.5. Договору замовник перераховує до 15 числа (включно) кожного місяця на поточний рахунок виконавця плату за послуги у повному обсязі авансованим платежем на наступний місяць у розмірі, передбаченому в п. 2.1 Договору.
Згідно п. 6.1 Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31.12.2024 p., а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань.
Договір підписаний представниками сторін, скріплений відтисками їх печаток.
Відповідно до п. 6.8. Договору строк його дії продовжується на кожний наступний календарний (один) рік, якщо будь-яка зі Сторін не повідомить письмово іншу Сторону про намір розірвати цей Договір не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення поточного строку дії цього Договору. Повідомлення про намір розірвати Договір надсилається листом з повідомленням про вручення та описом вкладення на адресу, що зазначена в цьому Договорі.
На виконання умов договору позивачем, за період з жовтня 2024 по січень 2025 року, було надано послуги відповідачу на загальну суму 133 868, 56 грн., що підтверджується актами наданих послуг №129 від 31.10.2024 на суму 30 348,48 грн., №141 від 30.11.2024 на суму 31 360,08 грн., №160 від 30.11.2024 на суму 6560,00 грн., №178 від 31.12.2024 на суму 32 800,00 грн., №10 від 31.01.2025 на суму 32 800,00 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками без будь яких зауважень.
ТОВ «БЕСТ ЛЕНАД ГРУП» перерахувало на поточний рахунок комунального підприємства 69 548, 48 грн., а саме: 30 348, 48 грн. 11.10.2024та 39 200,00 грн. 18.11.2024.
З метою досудового врегулювання господарського спору щодо неналежного виконання ТОВ «БЕСТ ЛЕНАД ГРУП» своїх зобов'язань за договорами, позивачем 30.01.2025 на адресу відповідача було направлено претензію за №25/01/05 з вимогою проведення боржником належних розрахунків по оплаті наданих послуг та погашення існуючої заборгованості в сумі 64 320,08 грн. Зазначену вимогу залишено без відповіді та належного реагування.
ТОВ «БЕСТ ЛЕНАД ГРУП» взяті на себе згідно договору зобов'язання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті наданих послуг (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконало, вартість останніх не оплатило, у зв'язку з чим на момент звернення позивача до суду з відповідним позовом заборгувало 64 320,08 грн.
Враховуючи вище викладене позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідача 64 320,08 грн. - заборгованості по оплаті за надані послуги, 25 728,03 грн. - штрафу, 18 503,10 грн. - пені, 5 178,46 грн. - інфляційних втрат та 1 843,01 грн. - 3% річних.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є відносинами з надання послуг, на підставі укладеного між сторонами договору, які урегульовані зокрема главою 63 Цивільного кодексу України.
Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
На виконання умов договору від 07.10.2024 №48 в період з жовтня 2024 по січень 2025 року позивачем було наданні послуги відповідачу на загальну суму 133 868,56 грн., що підтверджується актами надання послуг, які підписанні уповноваженими представниками сторін та скріпленні їх печатками.
Суд встановив, що сума заборгованості 64 320,08 грн. включає в себе загальну вартість наданих послуг 133 868, 56 грн. за мінусом проведених відповідачем розрахунків на суму 69 548, 48 грн.
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договорами, яка складає 64 320,08 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Щодо стягнення пені в загальній сумі 18 503,10 грн. та 25 728,03 грн. - штрафу суд виходив із такого.
В силу ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статей 1 і 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Відповідно до п. 4.3. за порушення термінів сплати платежів, передбачених п. 2.1 Договору Замовник сплачує неустойку у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. Сторони у договорі про надання послуг визначили строк наданих послуг - до 15 числа (включно) кожного місяця у повному обсязі авансованим платежем на наступний місяць у розмірі, передбаченому в п. 2.1. Договору (п. 2.5 Договору).
Відповідно до п. 4.4. Договору у випадку несплати Замовником плати згідно п. 2.1. до закінчення розрахункового місяця, з 1 числа наступного місяця, що слідує за розрахунковим, Виконавець має право нарахувати Замовнику штраф в розмірі 10% від суми боргу. З першого числа другого місяця, який слідує за розрахунковим місяцем, Виконавець має право нарахувати Замовнику штраф в розмірі 30% від суми боргу.
Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем строків виконання своїх зобов'язань за договором, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з боржника 18 503,10 грн. - пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 16.11.2024 по 15.11.2025 по кожному акту окремо.
Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 18 503,10 грн. пені, перевіривши методику нарахування пені, суд встановив, що пеня нарахована позивачем є підставна та підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що штраф в розмірі 25 728,03 грн. визначений у відповідності до фактичних обставин справи, положень чинного законодавства та укладеного між сторонами договору, а відтак підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача в судовому порядку.
Водночас, відповідачем відповідно до положень законодавчих актів України реалізоване відповідне право та, шляхом подання відзиву на позовну заяву за вх. №01-74/458/24 від 25.12.2025, в якому здійснено заяву про зменшення розміру нарахованих до стягнення сум пені та штрафу посилаючись при цьому, зокрема та поруч з іншим, на те, що штрафні санкції, на думку сторони, є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022р. у справі №910/488/21.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019р. у справі №917/791/18, від 22.10.2019р. у справі №904/5830/18, від 13.01.2020р. у справі №902/855/18, від 04.02.2020р. у справі №918/116/19, від 29.09.2020р. у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020р. у справі №914/1888/19, від 26.01.2021р. у справі №916/880/20, від 26.01.2021р. у справі №916/880/20.
При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2021р. у справі №902/538/18).
Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки, на що Верховний Суд неодноразово вказував.
Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021р. у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
У постанові від 24.02.2021р. у справі №924/633/20 Верховний Суд зазначає, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №902/417/18).
Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору від 07.10.2024 №48, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов'язання, період прострочення який є незначним, діяльність відповідача, що пов'язана із забезпеченням міста Луцька перевезенням пасажирів громадським транспортом , суд на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України вважає за можливе зменшити розмір заявлених до стягнення сум пені та штрафу на 50% та стягнути їх з Товариства з обмеженою відповідальністю “БестЛенадГруп» на користь позивача, в розмірі 50 відсотків від заявленої суми, зокрема, 9251,55 грн. пені та 12 864,02 грн. штрафу.
Відтак, в частині стягнення пені в розмірі 9251,55 грн. та 12 864,01 грн. штрафу в задоволенні позову суд відмовляє у зв'язку із зменшенням судом розміру пені та штрафу.
Суд також враховує позицію Конституційного Суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013, з мотивувальної частини рішення якої вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з представленими господарському суду розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 5178,46 грн. - суми інфляційних за період прострочки платежів з 16.11.2024 по 15.11.2025 та 1843,01 грн. - 3% річних за аналогічний період по кожному акту окремо.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних та процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.
Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, у разі, коли суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Бест Ленад Груп» (вул. Мистецька, 7, м. Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 44116797) на користь Комунального підприємства “АвтоПаркСервіс» (м. Луцьк, вул. Винниченка, 39, код ЄДРПОУ 35963673) 93 457,12 грн. заборгованості в т.ч. 64 320,08 грн. - заборгованості по оплаті за надані послуги,
9251,55 грн. - пені, 12 864,02 грн. - штрафу, 5 178,46 грн. - інфляційних втрат та 1 843,01 грн. - 3% річних, а також 3028,00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя В. М. Дем'як