154/19/26
3/154/133/26
05 лютого 2026 м. Володимир
Суддя Володимирського міського суду Волинської області Мушкет О.О., розглянувши в м. Володимирі матеріали, що надійшли з Володимирського РВП ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої, яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
16 грудня 2025 року, о 15 год.37 хв. у м. Володимирі, вул. Луцька,14 в торговому залі магазину «Єва», ОСОБА_1 здійснила крадіжку тестера парфумів «Elizabeth Arden», 30 мл, вартістю 258,99 грн., повторно протягом року, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.3 ст.51 КУпАП.
Правопорушниця в судове засідання повторно не з'явилась без поважних причин, про місце, час та дату розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином, шляхом надіслання судових повісток, телефонограми, клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи не надходило.
За правилами статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.
Слід урахувати, що відповідно до положень до ч.2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. Між тим, ОСОБА_1 без поважних причин не з'явилась у судове засідання, причин неявки суду не повідомила.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в п.п.66-69 рішення у справі «Смірнова проти України», «…сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до інших учасників процесу та суду, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи протягом розумного строку…».
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції ООН про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процесу безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» №28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Приймаючи до уваги те, що судом вжиті необхідні заходи для забезпечення участі у судовому засіданні ОСОБА_1 , а також практику Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних у справі матеріалів.
Не зважаючи на неявку порушниці в судове засідання, її вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 51 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 431040 від 16.12.2025 року, рапортами, письмовими поясненнями та заявою ОСОБА_2 , постановою Володимир -Волинського міського суду Волинської області від 24.04.2025 року, іншими матеріалами справи.
Із постанови судді Володимир -Волинського міського суду Волинської області від 24.04.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 було визнано винуватою у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 ст.51, ч.1 ст.184 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., також стягнуто в дохід держави 605,60 грн судового збору.
Таким чином, станом на 16.12.2025 року ОСОБА_1 була піддана адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 51 КУпАП, тобто вважалась такою, що протягом року вчиняла правопорушення, передбачене частиною першою або другою ст.51, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Отже, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 51 КУпАП, а саме дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що вчинено повторно протягом року.
Обираючи вид та розмір адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, приходжу до висновку, що слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу, у межах санкції статті, за якою вона притягується до адміністративної відповідальності, не вбачаючи підстав для звільнення її від адміністративної відповідальності.
Також, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. ст. 40-1, 283, 284 КУпАП, на підставі ч. 3 ст. 151 КУпАП -
ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 51 КУпАП, та піддати її адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5 100 (п'ять тисяч сто) гривень .
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн судового збору за наступними реквізитами: отримувач коштів: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ:37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації бюджету: 22030106, призначення платежу: судовий збір, Володимирський міський суд Волинської області.
Роз'яснити, що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
На постанову протягом десяти днів з моменту її винесення може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду .
Суддя: Олександр МУШКЕТ