вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" січня 2026 р. Справа №910/8477/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники сторін:
від позивача: Василевська О.В.
від відповідача: Олійник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гумка"
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 (повний текст складено 20.11.2025)
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025
у справі №910/8477/25 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гумка"
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
про стягнення 5 280 774,82 грн
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гумка" (далі - ТОВ "Гумка") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - ДСГП "Ліси України") заборгованості у загальному розмірі 5 280 774,82 грн, з яких: 3 539 750,80 грн - основний борг, 644 234,65 грн - пеня, 272 027,42 грн - три проценти річних, 824 761,95 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 15.08.2022 №69, в частині остаточного розрахунку за виконані роботи, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 3 539 750,80 грн. Крім того, за порушення умов договору позивач нарахував відповідачу 644 234,65 грн пені, 272 027,42 грн трьох процентів річних, 824 761,95 грн інфляційних втрат.
Крім того, до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 58 590,00 грн.
Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі №910/8477/25 позов задоволено.
Стягнуто з ДСГП "Ліси України" на користь ТОВ "Гумка" 3 539 750,80 грн заборгованості, 644 234,65 грн пені, 824 761,95 грн інфляційних втрат, 272 027,42 грн трьох процентів річних та 63 369,31 грн судового збору.
Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що борг відповідача перед позивачем, за наданими до матеріалів справи документами, становить 3 539 750,80 грн, з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. При цьому, перевіривши надані позивачем розрахунки сум пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд встановив їх обґрунтованість та арифметичну вірність.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі №910/8477/25 заяву ТОВ "Гумка" задоволено частково.
Стягнуто з ДСГП "Ліси України" на користь ТОВ "Гумка" 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті вимог заяви відмовлено.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що стягненню з позивача на користь відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 15 000,00 грн, які є співмірними із складністю справи, ціною позову, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, предметом позову та значенням справи для сторін.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з додатковим рішенням місцевого господарського суду, ДСГП "Ліси України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі №910/8477/25 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що додаткове рішення є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з неповним з'ясуванням судом першої інстанції всіх обставин справи, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Так, на переконання відповідача, жоден з поданих документів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу не містить доказів фактичної сплати заявленої суми 58 590,00 грн, що є обов'язковою умовою для відшкодування відповідних витрат, згідно з судовою практикою. Також, відповідач вважає дану суму суттєво завищеною, адже справи про стягнення заборгованості є досить розповсюдженими, відтак, наявна велика кількість практики у таких категорій справ. А отже, сума на правову допомогу не може перевищувати 15 000,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ДСГП "Ліси України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі №910/8477/25 та відмовити у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивач має право на стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 273 482,12 грн, пені у розмірі 1 774,72 грн та інфляційних втрат у розмірі 925 909,93 грн, нарахування яких наведено в розрахунках, що додаються.
Крім того, не погоджуючись з додатковим рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Гумка" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі №910/8477/25 та ухвалити нове додаткове рішення, яким стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 58 590,00 грн.
Так, позивач не погоджується з ухваленим додатковим рішенням, в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, та вважає його незаконним та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На думку позивача, подаючи свої заперечення відповідачем не наведено жодного аргументу в бік зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2025 апеляційну скаргу ДСГП "Ліси України" на додаткове рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі №910/8477/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 08.12.2025 апеляційну скаргу ДСГП "Ліси України" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі №910/8477/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДСГД "Ліси України" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі №910/8477/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 21.01.2026. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 24.12.2025.
Листом Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 витребувано матеріали справи №910/8477/25 з Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 апеляційну скаргу ДСГП "Ліси України" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі №910/8477/25 залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
18.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/8477/25.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 23.12.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Гумка" на додаткове рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі №910/8477/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Гумка" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі №910/8477/25. Об'єднано апеляційні скарги ТОВ "Гумка" та ДСГП "Ліси України" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі №910/8477/25 в одне провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 21.01.2026. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 09.01.2026.
26.12.2025, через систему "Електронний суд", ДСГП "Ліси України" подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі №910/8477/25.
Судді Сітайло Л.Г. та Буравльов С.І. перебували у відпустці з 29.12.2025 до 09.01.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДСГП "Ліси України" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі №910/8477/25. Об'єднано апеляційні скарги ДСГП "Ліси України" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 та ТОВ "Гумка" і ДСГП "Ліси України" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі №910/8477/25 в одне провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 21.01.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 розгляд апеляційних скарг ДСГП "Ліси України" та ТОВ "Гумка" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі №910/8477/25 відкладено до 28.01.2026.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
29.12.2025, через систему "Електронний суд", ДСГП "Ліси України" подано відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Гумка" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі №910/8477/25, в якому просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі №910/8477/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ДСГП "Ліси України" на користь ТОВ "Гумка" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 58 590,00 грн.
Так, відповідач зазначає, що розмір витрат позивача на правову допомогу в сумі 58 590,00 грн є завищеним, необґрунтованим та неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторін, а їх покладення на відповідача в повному обсязі не відповідає критеріям розумності, реальності та необхідності таких витрат, а отже, сума на правову допомогу не може перевищувати 15 000,00 грн.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 28.01.2025 з'явилися представники сторін.
Представник позивача у судовому засіданні вимоги своєї апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. У задоволенні апеляційних скарг відповідача відмовити.
Представник відповідача у судовому засіданні вимоги своїх апеляційних скарг підтримав, з викладених у них підстав та просив їх задовольнити. У задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
15.08.2022 між Державним підприємством "Димерське лісове господарство" (замовник), правонаступником якого є ДСГП "Ліси України", та ТОВ "Гумка" (виконавець) укладено договір №69, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов'язується своїми силами і засобами на свій ризик, в межах договірної ціни, виконати послуги з Капітального ремонту контори Шевченківського лісництва по вул. Молодіжна №2 в с. Катюжанка (далі - об'єкт) за завданням замовника, а останній зобов'язується прийняти та оплатити передбачені замовленням роботи на умовах, передбачених договором.
Загальна вартість послуг по договору визначається договірною ціною та протоколом узгодження договірної ціни та становить 5 249 750,80 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 874 958,46 грн (пункт 3.1 договору).
Відповідно до пункту 3.3 договору замовник перераховує на рахунок виконавця аванс у розмірі 40% від вартості договору (для забезпечення закупівлі матеріальних ресурсів).
15.08.2022 між позивачем та відповідачем погоджено та затверджено зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта будівництва капітального ремонту контори Шевченківського лісництва по вул. Молодіжна №2 в с. Катюжанка, яким визначено перелік робіт і витрат загальною вартістю робіт - 5 249 750,80 грн.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що подальший розрахунок здійснюється за фактично виконані роботи виконавцем після отримання акта приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3). Замовник повинен їх підписати або направити виконавцю мотивовану відмову від їх підписання. У разі відсутності мотивованої відмови протягом п'яти робочих днів, акт приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати (форма №КБ-3) вважаються підписаними, а будівельні роботи прийнятими.
У пункті 2.1 додаткової угоди №1 сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до 31.12.2023.
Разом із договором сторонами підписано Дефектний акт (додаток №2), яким встановлено найменування робіт та витрат та Договірну ціну (додаток №3).
У додатковій угоді від 01.09.2022 №1 до договору сторони внесли зміни до розділу 3 договору та зазначили, що його ціна є твердою та складає 3 389 000,00 грн з ПДВ.
ДП "Димерське лісове господарство" в рахунок авансу сплачено 1 710 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 02.09.2022 №7963, від 02.09.2022 №7962, від 15.09.2022 №8011, від 21.09.2022 №8066, від 23.09.2022 №8111, від 28.09.2022 №8159, від 04.10.2022 №8192, від 11.10.2022 №8212, від 24.10.2022 №8259, від 07.11.2022 №8331.
01.09.2022 між ТОВ "Гумка" та ДП "Димерське лісове господарство" складено та підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2022 року (форма №КБ-3), з початку будівництва по звітний місяць включно, у тому числі за звітний місяць, в розмірі 1 860 750,80 грн.
Відповідно до пункту 4.2 договору остаточний розрахунок за договором здійснюється замовником в безготівковому порядку, на підставі остаточного підписаного акту приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат (форма №КБ-3).
09.12.2022 між ТОВ "Гумка" та ДП "Димерське лісове господарство" підписано акт №1 приймання будівельних робіт за вересень 2022 року (форма №КБ-2в) на загальну вартість виконаних робіт 3 389 000,00 грн.
09.12.2022 ТОВ "Гумка" та ДП "Димерське лісове господарство" складено та підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2022 року (форма №КБ-3) за звітний місяць в розмірі 3 389 000,00 грн, та на загальну вартість виконаних робіт з ПДВ з початку будівництва по звітний місяць включно - 5 249 750,80 грн.
За зведений період 01.12.2022 позивачем складено підсумкову відомість ресурсів (витрат за прийнятими нормами).
Пунктом 6.1.1 договору встановлено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані роботи.
Позивач зазначає, що будь-які претензії від відповідача щодо обсягу та/або якості виконаних робіт (наданих послуг) на момент підписання замовником акта №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2022 року (форма №КБ-2в) від 01.09.2022 акта №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2022 року (форма №КБ-2в) від 09.12.2022, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2022 року (форма №КБ-3) від 01.09.2022 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2022 року (форма №КБ-3) від 09.12.2022, відсутні, а роботи (послуги) за зазначеними актами та довідками оплачені частково.
Згідно з Календарним графіком виконання робіт, який є додатком №3 до додаткової угоди №1 від 01.09.2022 до договору, термін виконання робіт за договором і основних етапів його виконання встановлений - 2023 рік.
При цьому, позивачем завершено виконання робіт за договором 09.12.2022, що підтверджується актом №1 від 01.09.2022, актом №2 від 09.12.2022, довідкою про вартість виконаних робіт за серпень 2022 року від 01.09.2022 та довідкою про вартість виконаних робіт за грудень 2022 року від 09.12.2022. Відтак, здача об'єкта будівництва відбулась 09.12.2022.
Позивач стверджує, що відповідачем не здійснено остаточного розрахунку за договором на суму 3 539 750,80 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Відповідно до статті 843 ЦК України в договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін (частини 1-3 статті 844 ЦК України).
За приписами частини 1 статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Статтею 849 ЦК України передбачено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Згідно з частиною 1 статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).
За приписами статей 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Так, з долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що позивач виконав, а ДП "Димерське лісове господарство" прийняло без зауважень роботи за договором на загальну вартість 5 249 750,80 грн.
Доказів наявності у замовника будь-яких зауважень щодо обсягу, вартості чи якості виконаних робіт матеріали справи не містять.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що борг відповідача перед позивачем становить 3 539 750,80 грн, з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 644 234,65 грн пені, 824 761,95 грн інфляційних втрат та 272 027,42 грн трьох процентів річних.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки сум пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, врахувавши контррозрахунок відповідача, судова колегія погоджується з місцевим господарським судом щодо їх обґрунтованості та арифметичної вірності.
Щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі №910/8477/25 колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію їх реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, пункт 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 статті 126 ГПК України).
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, ТОВ "Гумка" до стягнення з ДСГП "Ліси України" заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 58 590,00 грн на підставі: договору про надання правничої допомоги від 17.02.2025 №17-02/25-1, укладеного між позивачем та адвокатом Василевською О.В., акта приймання-передачі наданих послуг від 04.11.2025 №04/11 на загальну суму 58 590,00 грн та звіту від 04.11.2025 про детальний опис робіт (наданих послуг) за договором про надання правової допомоги від 17.02.2025 №17-02/25-1.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом, згідно з умовами договору про надання правничої допомоги, у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" і процесуального закону (постанови Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №910/23210/17, від 05.06.2018 у справі №904/8308/17).
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
Зважаючи на наявність заперечень відповідача щодо неспівмірності заявлених позивачем витрат, враховуючи фактичні обставини даної справи, її складність, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір витрат позивача на правову допомогу в сумі 58 590,00 грн є завищеним, необґрунтованим та неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторін, а їх покладення на позивача в повному обсязі не відповідає критеріям розумності, реальності та необхідності таких витрат.
Суд першої інстанції, при цьому звернув увагу на те, що в даному випадку не відбувається вручання суду в договірні відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення вартості правової допомоги, оскільки наразі вирішується виключно питання щодо обґрунтованості покладення таких витрат на позивача та їх розміру, яке судом вирішується з огляду на обставини цієї справи.
На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що стягненню з позивача на користь відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 15 000,00 грн, які є співмірними зі складністю справи, ціною позову, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, предметом позову та значенням справи для сторін.
Інші доводи апеляційних скарг взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянтів, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позову та часткове задоволення заяви ТОВ "Гумка" про стягнення витрат на правову допомогу.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі №910/8477/25 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі №910/8477/25, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на ДСГП "Ліси України".
Розподіл судових витрат у зв'язку з розглядом апеляційних скарг на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі №910/8477/25 судом не здійснюється, оскільки сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України "Про судовий збір" не передбачена.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційні скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гумка" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі №910/8477/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі №910/8477/25 залишити без змін.
3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі №910/8477/25 залишити без змін.
4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 у справі №910/8477/25 покласти на скаржника.
5. Матеріали справи №910/8477/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 05.02.2026.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов