вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про зупинення провадження у справі
"27" січня 2026 р. Справа № 910/14960/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання Приватного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат" про зупинення провадження
за апеляційною скаргою Антимонопольного комітету України
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025
у справі № 910/14960/24 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат"
до Антимонопольного комітету України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоспецтранс-Київського картонно-паперововго комбінату"
про визнання недійсним розпорядження,
Приватне акціонерне товариство "Київський картонно-паперовий комбінат" (далі - позивач; ПрАТ "Київський картонно-паперовий комбінат"; Товариство; заявник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Антимонопольного комітету України (надалі - відповідач; АМК України; Комітет; апелянт; скаржник) про визнання недійсним розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 17.10.2024 № 09/300-р про залишення заяви без розгляду.
Позивні вимоги обґрунтовані відсутністю підстав для залишення заяви ПрАТ "Київський картонно-паперовий комбінат" без розгляду, у зв'язку з чим останній просив суд визнати недійсним розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 17.10.2024 № 09/300-р про залишення заяви без розгляду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним розпорядження Антимонопольного комітету України від 17.10.2024 № 09/300-р про залишення заяви ПрАТ "Київський картонно-паперовий комбінат" без розгляду.
За висновками місцевого господарського суду, спірне розпорядження прийнято АМК України з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Антимонопольний комітет України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі № 910/14960/24 та ухвалите нове, яким у задоволенні позову ПАТ "Київський картонно-паперовий комбінат" відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного дослідження обставин справи та неправильної оцінки обставин, що мають значення для справи. Апелянт вказує на неправильне застосування судом першої інстанції: ч. 3 ст. 4 Закону України «Про санкції»; ч. 2 ст. 27 Закону України "Про захист економічної конкуренції"; абз. 2 ч. 13 ст. 36 Закону України «Про ринок капіталу та організовані товарні ринки».
Скаржник, серед іншого, зазначає, що станом на дату укладання договору купівлі-продажу, правочин визнається нікчемним в силу прямої вказівки на це в законі. Таким чином: зміна бенефіціарного власника компанії «Pulp Mill Holding GmbH» (опосередковано - ПрАТ «Київський картонно-паперовий комбінат») у жовтні 2022 року вважається такою, що не відбулась; ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) компанії «Pulp Mill Holding GmbH» та відповідно ПрАТ «Київський картоннопаперовий комбінат»).
Як вважає відповідач, місцевим господарським судом не враховано запровадження санкцій відповідно до Закону України «Про санкції» щодо Крупчака В., що унеможливлювало надання органами комітету дозволу на відповідну концентрацію на будь-якій стадії до прийняття відповідного рішення.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2025, апеляційна скарга в справі № 910/14960/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Кропивна Л.В., Корсак В.А.
У зв'язку з перебування судді Кропивної Л.В. у відпустці, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 № 09.1-08/1123/25 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2025, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі № 910/14960/24. Розгляд апеляційної скарги Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі № 910/14960/24 призначено в закритому судовому засіданні на 11.06.2025.
Розгляд справи неодноразово відклався та в судових засіданнях оголошувалась перерва.
Через систему "Електронний суд" позивачем подано клопотання про зупинення провадження у справі, в якому останній просить зупинити провадження у справі за позовом ПрАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» до Антимонопольного комітету України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Позивача - ТОВ «Автоспецтранс-Київського КПК», про визнання недійсним розпорядження від 17.10.2024 № 09/300-р - до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 927/994/23 за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05 вересня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22 липня 2025 року. Заявник зазначає, що позиція відповідача фактично зводиться до того, що обмеження, передбачені Законом України «Про санкції», поширюються на позивача, до якого санкції не застосувалися, однак його кінцевим бенефіціарним власником (як хибно вважає відповідач) є особа, до якої застосовано санкції -
ОСОБА_2 межах вказаного позивач звертає увагу, що справа № 927/994/23 стосується стягнення на користь ПрАТ «Украгро НПК» із СТОВ «Батьківщина» заборгованості. При першому розгляді справи Верховний Суд постановою від 20.11.2024 скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024, а справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховний Суд дійшов висновку, що у контексті питання щодо поширення дії санкцій, застосованих по відношенню до бенефіціарного власника юридичної особи, на саму юридичну особу, підлягає врахуванню висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 19 березня 2020 року в справі № 824/146/19, на яку посилається скаржник, відповідно до якого «… Ні рішенням РНБО, ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом України не передбачена можливість застосування відповідних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо фізичних та/або юридичних осіб, які тим чи іншим чином є пов'язаними з фізичними чи юридичними особами, включеними до відповідних санаційних списків, затверджених рішенням РНБО. Таким чином, персональні економічні санкції, які були застосовані до бенефіціарних власників, не застосовуються та не мають застосовуватися до стягувача».
За результатами нового розгляду справи постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 апеляційну скаргу СТОВ «Батьківщина» залишено без задоволення, а рішення суду про часткове задоволення позову - без змін. СТОВ «Батьківщина» подало касаційну скаргу, у ході розгляду якої ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.10.2025 справу № 927/994/23 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Передаючи справу на розгляд об'єднаної палати касаційного суду, колегія суддів зазначила, зокрема, що встановлені апеляційним судом обставини щодо застосування санкцій, зокрема до фізичної особи, пов'язаної із позивачем відносинами контролю, не є достатньою підставою для застосування наслідків таких санкцій до самого позивача, що свідчить про неправильне застосування відповідних норм матеріального права та є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду».
Так, на думку заявника, дослідженню в справі № 927/994/23 підлягає, серед іншого, також питання поширення наслідків персональних обмежувальних заходів (санкцій) на осіб, на яких санкції не накладалися, однак пов'язані відносинами контролю з підсанкційними особами та правильного застосування у зв'язку з цим Закону України «Про санкції» (у тому числі статей 1, 3, 4, 5). Тобто правова позиція об'єднаної палати Касаційного господарського суду у зазначеній справі може мати значення для вирішення цієї справи (справи № 910/14960/24 за позовом ПрАТ «Київський картонно-паперовий комбінат»). Отже, справа № 910/14960/24 хоча не є тотожною до зазначеної вище справи № 927/994/23 в частині складу учасників та позовних вимог, однак, виходячи з доводів Антимонопольного комітету України, містить подібні правовідносини.
Дане, як вважає позивач, є підставою для зупинення розгляду справи № 910/14960/24, що слугуватиме єдності та однорідності судової практики.
В судовому засіданні 27.01.2026 представник позивача подане клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Представник третьої особи підтримав клопотання заявника про зупинення провадження у справі.
У судове засідання представник відповідача 27.01.2026 не з'явився. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується підписом уповноваженого представника АМК України - Чернюшок М.І. у розписці-повідомленні про оголошення перерви у справі на 27.01.2026.
Поряд із цим, у судовому засіданні 24.11.2025 представник відповідача надав усні пояснення щодо клопотання заявника та заперечував проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів окремо вказує, що письмових заперечень на клопотання про зупинення провадження від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходило.
Розглянувши подане позивачем клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку про його задоволення зважаючи на наступне.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Водночас підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.
Отже, предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Поряд із цим, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Колегія суддів враховує, що предметом даного спору є позовні вимоги Товариства до АМК України про визнання недійсним розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 17.10.2024 № 09/300-р про залишення заяви без розгляду.
Приймаючи спірне розпорядження відповідач дійшов висновку про заборону концентрації відповідно до Закону України "Про санкції" з огляду на встановлення кінцевим бенефіціарним власником компанії "Pulp Mill Holding GmbH" і відповідно позивача - ОСОБА_3 , до якого застосовано санкції. Згідно розпорядження, зокрема, встановлено, що бенефіціарним власником ПрАТ "Київський картонно-паперовий комбінат" є ОСОБА_1 Указом Президента України від 19.10.2022 № 727/2022 до ОСОБА_3 застосовано санкції, зокрема, у вигляді блокування активів. Строк застосування санкцій - 10 років. Підсанкційною особою ОСОБА_4 24.10.2022 були здійснені дії у вигляді відчуження (продажу) акцій компанії "Pulp Mill Holding GmbH" (м. Відень, Австрія) (холдингова компанія, якій підконтрольне ПрАТ "Київський картонно-паперовий комбінат"). Перехід права власності на акції компанії "Pulp Mill Holding GmbH" від ОСОБА_3 до громадянина Австрії підтверджується копією витягу з комерційного реєстру Республіки Австрія від 04.11.2022. Правовою підставою для прийняття розпорядження від 17.10.2024 № 09/300-р є норма частини 2 статті 27 Закону України "Про захист економічної конкуренції", відповідно до якої заява залишається без розгляду, зокрема, якщо концентрація заборонена відповідно до Закону України "Про санкції".
Підставами позову стало, в т.ч. те, що згаданий у спірному розпорядженні Указ Президента України від 19.10.2022 № 727/2022 не поширює своєї дії на права та обов'язки ОСОБА_3 , якими він міг би скористатися в інших країнах, і відповідно не поширює будь-якої своєї дії на Ціннер Пріватштіфтунг чи Палп Мілл Холдинг ГмбХ, як на іноземні компанії. При цьому, сторонами договору купівлі-продажу (покупцем та продавцем) є ТПЦА Папіріндустрі Холдинг ГмбХ в особі Мітельман Д. та Ціннер Пріватштіфтунг в особі Доктора Й. Клезль-Норберг. В свою чергу, до жодної з цих компаній та осіб не застосовано будь-яких санкцій відповідно до Закону України "Про санкції". Позивач висновувався про те, що застосовані Указом Президента України від 19 жовтня 2022 № 727/2022 до ОСОБА_7 санкції не поширюються на концентрацію у формі набуття ПрАТ "Київський картонно-паперовий комбінат" 08.06.2017 100% часток в статутному капіталі Автоспецтранс-ККПК і не можуть забороняти відповідну концентрацію, що, тим самим, виключало можливість застосування до заяви позивача про надання дозволу на концентрацію ч. 2 ст. 27 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Заперечуючи проти позову, Антимонопольний комітет України (далі - вказував на те, що Закон України "Про санкції" має екстериторіальну дію і може застосовуватись до угод, укладених за межами України. На думку відповідача, договір купівлі-продажу має безпосередній зв'язок з Україною, а тому відповідно до норм Закону України "Про міжнародне приватне право" до такого договору повинно застосовуватись право України. Прийняття спірного розпорядження відповідач мотивував також тим, що санкції, застосовані відповідно до Закону України "Про санкції", застосовуються на будь-якому етапі розгляду справ про концентрацію з метою запобігання легалізації придбань та злиттів за участю підсанкційних осіб.
Відтак, судова колегія зазначає, що в даній справі спір виник з приводу застосування (неоднакового трактування, розуміння), зокрема, частини 2 статті 27 Закону України "Про захист економічної конкуренції", положень Закону України "Про санкції".
Колегією суддів встановлено, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 23.10.2025 передав справу № 927/994/23 на розгляд об'єднаної палати для відступу від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 27.05.2025 у справі № 910/17647/18 та від 15.04.2025 у справі № 910/1418/23.
У вказаній ухвалі, серед іншого, зазначено, що:
«Спірне питання, передане на розгляд касаційного суду, полягає у тому, чи правомірним є стягнення заявлених у позові грошових коштів з відповідача - СТОВ "Батьківщина" на користь позивача - ПрАТ "Украгро НПК", при тому, що: кінцевим бенефіціарним власником товариства позивача є особа, на яку накладені персональні економічні санкції; договір є недійсним, оскільки був укладений під впливом тяжкої обставини та з перевищенням директором СТОВ "Батьківщина" своїх повноважень, а також нікчемним, оскільки порушує публічний порядок і законодавство про захист економічної конкуренції.
У постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року в цій справі міститься такий правовий висновок:
"У контексті питання щодо поширення дії санкцій, застосованих по відношенню до бенефіціарного власника юридичної особи, на саму юридичну особу колегія суддів вважає, що підлягає врахуванню висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 19 березня 2020 року у справі № 824/146/19, на яку посилається скаржник, відповідно до якого "… ні рішенням РНБО, ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом України не передбачена можливість застосування відповідних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо фізичних та/або юридичних осіб, які тим чи іншим чином є пов'язаними з фізичними чи юридичними особами, включеними до відповідних санаційних списків, затверджених рішенням РНБО. Таким чином, персональні економічні санкції, які були застосовані до бенефіціарних власників, не застосовуються та не мають застосовуватися до стягувача".
Колегія суддів касаційного суду вказала, що з системного аналізу Закону України "Про санкції" та Рішення РНБО також слідує, що спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) встановлюються по відношенню до конкретно визначених суб'єктів та мають персональний характер.
Також звернула увагу на те, що встановлені апеляційним судом обставини щодо застосування санкцій, зокрема до фізичної особи, пов'язаної із позивачем відносинами контролю, не є достатньою підставою для застосування наслідків таких санкцій до самого позивача, що свідчить про неправильне застосування відповідних норм матеріального права та є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду.
Разом з тим судом апеляційної інстанції не було встановлено чи є позивач як юридична особа суб'єктом до якого були застосовані персональні спеціальні економічні та інші заходи (санкції). На дану обставину позивач посилається у своїй касаційній скарзі, проте її встановлення виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, що є підставою для направлення справи на новий апеляційний розгляд».
Отже, за висновками колегії суддів у справі № 927/994/23 існує неоднакове правозастосування Верховним Судом пункту 1 Постанови № 187 в аспекті того, чи підлягає застосуванню зазначений у цьому пункті мораторій щодо виконання грошових зобов'язань на користь осіб, пов'язаних з державою-агресором, на будь-якій стадії судового процесу, обмежуючи суб'єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів) у реалізації ними права вимоги до зобов'язаної сторони як шляхом звернення за судовим захистом, так і шляхом примусового виконання, чи вказаний мораторій, як такий, що означає відстрочення виконання певних зобов'язань а не звільнення юридичних осіб України від виконання зобов'язань за укладеними ними угодами, не має бути підставою для припинення зобов'язання та відмови у захисті порушеного права».
Ухвалою об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2025 прийнято до розгляду справу № 927/994/23 за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2025.
Згідно мотивувальної частини зазначеної ухвали:
«Натомість відповідно до правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 20.11.2024 у цій справі (№ 927/994/23), спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) встановлюються на певний строк що свідчить про їх тимчасовий характер. У зв'язку з цим застосування санкцій не звільняє особу від виконання зобов'язань, а є за своєю правовою природою відстроченням виконання певних зобов'язань, відкладенням здійснення певних дій на певний період на підставі спеціального нормативного акта (рішення РНБО). Закон "Про санкції" та рішення РНБО не передбачають звільнення юридичних осіб України від виконання зобов'язань за укладеними ними угодами. Як наслідок, навіть за умови застосування санкцій за рішенням РНБО щодо позивача, відповідний факт не має бути підставою для припинення зобов'язання та відмови у захисті порушеного права (п. 56 постанови).
Тобто, за змістом правової позиції Верховного Суду, сформованої у справі № 927/994/23, у разі з'ясування, що позивач підпадає під визначення осіб, зазначених у п.1 Постанови № 187 як таких, що "пов'язані з державою-агресором", це не впливає на можливість задоволення позову, однак є підставою для зупинення виконання майбутнього судового рішення під час виконавчого провадження.
Таким чином існує неоднакове правозастосування Верховним Судом п. 1 Постанови № 187 в аспекті того, чи підлягає застосуванню зазначений у цьому пункті мораторій щодо виконання грошових зобов'язань на користь осіб, пов'язаних з державою-агресором, на будь-якій стадії судового процесу, обмежуючи суб'єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів) у реалізації ними права вимоги до зобов'язаної сторони як шляхом звернення за судовим захистом, так і шляхом примусового виконання, чи вказаний мораторій, як такий, що означає відстрочення виконання певних зобов'язань, а не звільнення юридичних осіб України від виконання зобов'язань за укладеними ними угодами, не має бути підставою для припинення зобов'язання та відмови у захисті порушеного права».
Судова колегія апеляційного суду вирішуючи питання визначення подібності правовідносин звертається до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року в справі № 233/2021/19 (провадження № 14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 січня 2026 року в справі № 910/6047/25.
З огляду на наведене колегія суддів приймає до уваги, що справа № 910/14960/24 не є абсолютно тотожною до справи № 927/994/23 в частині складу учасників та об'єкта спору.
Втім, виходячи з позицій сторін спору в справі, що розглядається, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію, визначаються певні спільні риси між спірними правовідносинами за їхнім змістом. Зокрема, дослідженню в справі № 927/994/23 можуть підлягати, серед іншого, питання: а) застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) по відношенню до конкретно визначених суб'єктів та їх персональний характер; б) поширення наслідків персональних обмежувальних заходів (санкцій) на осіб, на яких санкції не накладалися, однак пов'язані відносинами контролю з підсанкційними особами; в) правильного застосування в зв'язку з цим положень Закону України «Про санкції».
Дане, на переконання судової колегії, вказує на подібність правовідносин у справі № 910/14960/24 зі справою № 927/994/23, в т.ч за змістовним критерієм.
Згідно частин 5 та 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, під час перегляду судового рішення у справі № 927/994/23 об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду можуть бути викладені висновки про застосування положень Закону України «Про санкції» в розрізі правових питань кінцевого бенефіціарного власника товариства - фізичної особи, як особи на яку накладено персональні економічні санкції, поширення наслідків персональних обмежувальних заходів (санкцій) на осіб, на яких санкції не накладалися, однак пов'язані відносинами контролю з підсанкційними особами, нікчемності договору через порушення законодавства про захист економічної конкуренції, які, як вважає колегія суддів, підлягатимуть врахуванню під час вирішення спору в справі № 910/14960/24.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
За таких обставин, з метою дотримання єдності судової практики, наявні підстави для зупинення провадження у даній справі № 910/14960/24 до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 927/994/23.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою іншої справи у подібних правовідносинах.
Керуючись ст.ст. 228, 229, 234 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Клопотання Приватного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат" про зупинення провадження у справі № 910/14960/24 - задовольнити.
2. Зупинити провадження у справі № 910/14960/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду справи № 927/994/23.
3. Зобов'язати учасників справи повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі із наданням доказів, що підтверджують зазначені обставини.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені статтями 287-289 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 03.02.2026.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак