вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" січня 2026 р. Справа№ 910/8413/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Сибіги О.М.
Кравчука Г.А.
без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртранснафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 (повний текст рішення складено 16.09.2025)
у справі № 910/8413/25 (суддя Бойко Р.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех»
до Акціонерного товариства «Укртранснафта»
про стягнення коштів у загальному розмірі 301 979,94 грн.
У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства «Укртранснафта» про стягнення коштів у загальному розмірі 301 979,94 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» вказувало, що ним було повністю виконано свої зобов'язання за Договором поставки №23-02/290-24 від 05.11.2024 з поставки всього обсягу та асортименту товару, передбаченого Специфікацією №1, проте з допущенням незначного порушення строку поставки частини товару не зі своєї вини, а через значний обсяг та асортимент товару, що напряму впливає на логістику доставки (поставка товару здійснювалася з Китаю).
Як вказував позивач, Акціонерним товариством «Укртранснафта» було пред'явлено до АТ «КБ «Глобус» вимогу за банківською гарантією №42969 від 30.10.2024 та банком беззаперечно було сплачено АТ «Укртранснафта» суму вимоги в розмірі 296 732,25 грн.
Оскільки, на думку позивача, банківською гарантією №42969 від 30.10.2024 забезпечувалось саме виконання Договору поставки №23-02/290-24 від 05.11.2024 (а не належне виконання договору), в той час як відповідачем було не пред'явлено вимогу до банку в строк, установлений договором (після допущених позивачем порушень умов договору) та не було повернуто банківську гарантію гаранту АТ «КБ «Глобус» протягом 5 робочих днів після виконання договору, то Акціонерним товариством «Укртранснафта» було неправомірно пред'явлено до АТ «КБ «Глобус» вимогу за банківською гарантією №42969 від 30.10.2024, а відтак отримана відповідачем за вказаною банківською гарантією сума в розмірі 296 732,25 грн. підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» як така, що була набута відповідачем без достатньої правової підстави.
Крім того, посилаючись на безпідставне набуття Акціонерним товариством «Укртранснафта» коштів в сумі 296 732,25 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3 857,52 грн. та 3% річних у розмірі 1 390,17 грн., нарахованих 08.05.2025 по 03.07.2025.
Також у прохальній частині позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» просило суд зобов'язати відповідача або орган (особу), який здійснюватиме примусове виконання судового рішення, нарахувати та сплатити (або стягнути) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» суму боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, розраховану з 08.05.2025 по дату виконання рішення суду про стягнення заборгованості.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 позов задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Укртранснафта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» набуті за відсутності достатньої правової підстави кошти у розмірі 295 123,05 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 857,52 грн., 3% річних у розмірі 1 358,37 грн. та судовий збір у розмірі 3 604,07 грн.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
В порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу Українинараховано до стягнення з Акціонерного товариства «Укртранснафта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» 3% річних від суми заборгованості у розмірі 295 123,05 грн. з 04.07.2025 до моменту виконання рішення суду за формулою: Сх3хД:К:100, де: С - сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
Роз'яснено органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати Акціонерним товариством «Укртранснафта» суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Укртранснафта» звернулося 24.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, яка сформована в системі «Електронний суд» 24.09.2025, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 у справі №910/8413/25 в частині задоволених позовних вимог про стягнення 295 123,05 грн., інфляційних витрат у розмірі 3 857,52 грн., 3 % річних у розмірі 1 358,37 грн, судового збору 3 604,07 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні відповідних позовних вимог. Просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду про часткове задоволення позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Відповідач вважає, що суд при винесені оскаржуваного рішення необґрунтовано дійшов до висновку, що Банківська гарантія №42969 забезпечувала виключно виплату Позивачу неустойки або штрафу у разі поставки Постачальником неякісного товару, зокрема, на думку суду першої інстанції, Відповідач мав право пред'явити вимогу платежу по Банківській гарантії №42969 виключно на суму пені у розмірі 1 609,20 грн., нарахованої за порушення Постачальником строку поставки товару.
Однак, як зазначає скаржник, відповідний висновок суду першої інстанції протирічить умовам, що містяться в договорі поставки, у Банківській гарантії №42969, ст. 563 Цивільного кодексу України, п. 27 Положення про порядок здійснення банками та фінансовими компаніями операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах №639.
Також, скаржник вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на висновки, викладені в рішенні Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 у справі №910/18140/19, оскільки положення гарантії у зазначеній справі містили вказівку, що банківська гарантія забезпечує зобов'язання за договором з поставки товару, а також сплату неустойки, передбаченої договором, нарахованої з моменту виникнення у бенефіціара права на її нарахування до дати вимоги. Водночас, у справі, яку скаржник просить переглянути, банківська гарантія не містить посилань, що вона забезпечує саме сплату неустойки, штрафів, а натомість забезпечує виконання зобов'язань за договором.
Як стверджує скаржник, оскільки Банківською гарантією №42969 передбачено саме забезпечення виконання Договору, але сума гарантії чітко не визначена, а також, враховуючи, що відповідно до п.15.3 Договору забезпечення не повертається у разі порушення строків поставки, спірна банківська гарантія має як компенсаційний характер, так і виступає мірою відповідальності. Отже, при пред'явленні вимоги платежу за Банківською гарантією №42969 важливим є факт допущення Позивачем порушення умов Договору, а сплата суми гарантії не залежить від розміру пені, нарахованої за порушення строків поставки, таким чином вимога платежу за відповідною банківською гарантією пред'являється на всю суму банківської гарантії.
На думку відповідача суд безпідставно втрутився в договірні відносини сторін, здійснив тлумачення спірних правовідносин без врахування умов Банківської гарантії №42969, що призвело до винесення незаконного та необґрунтованого рішення.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/8413/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртранснафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 у справі №910/8413/25 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків для надання доказів доплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
08.10.2025 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Укртранснафта» надійшла заява про усунення недоліків, яка сформована в системі «Електронний суд» 07.10.2025, до якої долучено докази доплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртранснафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 у справі №910/8413/25. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртранснафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 у справі №910/8413/25 на 03.12.2025 без повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8413/25.
14.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В своєму відзиві позивач погодився з висновком суду першої інстанції та зазначив, що гарантія має як забезпечувальний, так і компенсаційний характер.
Позивач вказував, що положення цивільного законодавства не забороняють одночасне застосування кількох заходів забезпечення виконання договору, проте у разі якщо правочин гарантії було вчинено з метою забезпечення компенсації бенефіціару його грошових вимог, що виникли у зв'язку з порушенням принципалом основного зобов'язання, таке застосування залежить від неможливості задоволення всіх вимог кредитора за рахунок одного заходу забезпечення.
Оскільки ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункти 15.1 та 15.2 договору передбачають повернення банківської гарантії, як забезпечення, постачальнику у разі повного виконання договору, то позивач стверджує, що банківська гарантія №42969 від 30.10.2024 має компенсаційний характер.
16.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/8413/25.
03.12.2025 розгляд справи не відбувся. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 розгляд справи №910/8413/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртранснафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 призначено на 21.01.2026 без повідомлення (виклику) учасників справи.
У зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 20.01.2026 у справі №910/8413/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Кравчук Г.А., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 прийнято справу №910/8413/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртранснафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Кравчук Г.А., Сибіга О.М.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4356-IX, Указом Президента України від 14.07.2025 №478/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.07.2025 №4524-IX, Указом Президента України від 20.10.2025 №793/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.10.2025 №4643-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб, тобто до 03 лютого 2026 року.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже, справа №910/8413/25 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 05.11.2024 за результатами закупівлі UA-2024-09-20-007577-a між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" (постачальник) та Акціонерним товариством "Укртранснафта" (покупець) укладено Договір поставки №23-02/290-24 (надалі Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності (код 34350000-5 за ДК 021:2015) (UA-2024-09-20-007577-a) (Лот 2. Шини для вантажних автомобілів, автобусів та колісної спецтехніки виробничих підрозділів АТ "Укртранснафта" в Полтавській області; Лот 8. Шини для вантажних автомобілів, автобусів та колісної спецтехніки виробничих підрозділів АТ "Укртранснафта" у Львівській області), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити такий товар.
Номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у Специфікації до даного Договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, що є Додатком №1 до цього Договору та є його невід'ємною частиною (п. 2.1 Договору).
У пункті 3.2 Договору вказано, що загальна сума Договору становить: без ПДВ 4 945 537,50 грн, крім того ПДВ 989 107,50 грн. Разом з ПДВ 5 934 645,00 грн.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що розрахунок за товар здійснюється протягом 30 календарних днів з дати підписання електронного первинного документа (видаткової накладної), з урахуванням положень розділу 6 цього Договору.
Згідно п. 5.2 Договору постачальник починає відвантаження товару покупцю у строки, передбачені Специфікацією, на підставі отриманої від покупця письмової заявки про готовність до виконання Договору (в тому числі на кожну частину / партію товару).
У пункті 5.5 Договору вказано, що приймання товару покупцем (в тому числі кожної частини / партії товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) (видаткової (-их) накладної (-их)).
Датою поставки товару (в тому числі кожної частини / партії товару) та моментом отримання покупцем товару (в тому числі кожної частини / партії товару) від постачальника вважається дата підписання електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) (видаткової (-их) накладної (-их)) представником покупця (5.12 Договору).
Відповідно п. 7.1 Договору при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого / несвоєчасно поставленого товару, визначеної в заявці покупця, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання. Якщо прострочення виконання зобов'язань перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0% від вартості непоставленого / несвоєчасно поставленого товару.
Цей Договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31 жовтня 2025 року включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання (п. 11.1 Договору).
У пункті 15.1 Договору зазначено, що постачальник зобов'язаний не пізніше дати укладення цього Договору, на забезпечення виконання своїх зобов'язань за Договором надати банківську гарантію на суму, що становить 5 відсоток (-ів) від ціни Договору з ПДВ, зазначеної в пункті 3.2. Строк дії такої банківської гарантії протягом строку дії цього Договору та додатково один місяць. У разі визнання неплатоспроможним банка-гаранта, який видав банківську гарантію, постачальник зобов'язується замінити банківську гарантію протягом 30 календарних днів, наступних за днем визнання неплатоспроможним банка-гаранта. Така банківська гарантія надається з дотриманням вимог, встановлених до попередньо наданої банківської гарантії забезпечення виконання договору.
У пункті 15.2 Договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний повернути забезпечення постачальнику не пізніше ніж протягом п'яти робочих днів з дня настання однієї з таких обставин:
1) після повного виконання Договору;
2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі, за якою було укладено Договір, недійсними або Договір нікчемним;
3) у разі дострокового розірвання цього Договору, не пов'язаного з порушеннями зобов'язань за Договором з боку постачальника.
У пункті 15.3 Договору вказано, що забезпечення не повертається покупцем постачальнику в разі:
1) невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань постачальником за Договором повністю або частково, в т.ч., але не виключно:
- за прострочення поставки товару;
- за порушення умов зобов'язання щодо якості товару.
2) дострокового розірвання покупцем Договору у випадку, якщо постачальник не виконує свої зобов'язання за Договором (відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2).
Згідно пункту 15.4 Договору підстава для направлення вимоги банку-гаранту за банківською гарантією у повному розмірі або частково виникає у покупця в момент настання будь-якого з випадків невиконання (неналежного виконання) постачальником Договору.
05.11.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" та Акціонерним товариством "Укртранснафта" було складено Специфікацію, якою було передбачено постачання 35 видів (позицій) шин у кількості 326 штук на суму 5 934 645,00 грн.
Також у Специфікації визначено строк поставки: протягом 120 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки від покупця.
На виконання зобов'язань за Договором та умов закупівлі UA-2024-09-20-007577-a Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" було надано на користь Акціонерного товариства "Укртранснафта" Банківську гарантію №42969 від 30.10.2024 (надалі Банківська гарантія).
За умовами Банківської гарантії Банк-гарант (Акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус") надав бенефіціару (Акціонерному товариству "Укртранснафта") гарантію та прийняв на себе безвідкличне зобов'язання сплатити бенефіціару суму, яка не перевищує 296 732,25 грн протягом п'яти робочих днів з дати одержання першої письмової вимоги бенефіціара про сплату коштів за гарантією, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов.
Ця гарантія забезпечує виконання принципалом (Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех") Договору.
Вимога має містити:
- посилання на номер і дату цієї гарантії;
- повідомлення про невиконання / неналежне виконання принципалом зобов'язань за Договором, забезпечених цією гарантією;
- платіжні реквізити для перерахування суми, що вимагається до сплати за гарантією.
Виплата здійснюється шляхом перерахування суми гарантії на розрахунковий рахунок бенефіціара, зазначений у вимозі.
Одержання Банком-гарантом вимоги, що становить належне представлення, буде вважатися достатнім підтвердженням факту настання гарантійного випадку та платіж за вимогою буде здійснено без затримок або заперечень з боку гаранта, незалежно від будь-яких заперечень принципала та без необхідності бенефіціару або будь-якій третій особі надавати будь-які додаткові докази та / або документи (окрім визначених умовами цієї гарантії) на підтримку своєї вимоги.
Сума гарантії зменшується на кожну суму, сплачену Банком-гарантом за цією гарантією.
Строк дії гарантії до 02.12.2025 включно, і будь-яка вимога за гарантією має бути отримана Банком-гарантом не пізніше 17:00 годин за Київським часом цієї дати. Після 17:00 год. 02.12.2025 гарантія припиняє дію.
06.11.2024 листом вих. №23-02/6/7958-24 від 06.11.2024, який за своєю суттю є заявкою покупця на постачання товару, Акціонерне товариство "Укртранснафта" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" про готовність до виконання договору, в якому відповідач вказав куди та в яких частинах підлягають поставці 35 видів (позицій) шин у кількості 326 штук на суму 5 934 645,00 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" на виконання своїх зобов'язань за Договором було поставлено Акціонерному товариству "Укртранснафта":
- товар на суму 1 472 310,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №Ш-13777 від 27.11.2024 (підписана КЕП покупця 28.11.2024);
- товар на суму 2 019 420,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №Ш-13827 від 27.11.2024 (підписана КЕП покупця 29.11.2024);
- товар на суму 317 550,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №Ш-14532 від 11.12.2024 (підписана КЕП покупця 17.12.2024);
- товар на суму 152 760,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №Ш-14533 від 11.12.2024 (підписана КЕП покупця 18.12.2024);
- товар на суму 868 710,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №Ш-531 від 28.01.2025 (підписана КЕП покупця 03.02.2025);
- товар на суму 267 600,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №Ш-532 від 28.01.2025 (підписана КЕП покупця 06.02.2025);
- товар на суму 575 775,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №Ш-1346 від 20.02.2025 (підписана КЕП покупця 24.02.2025);
- товар на суму 216 720,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №Ш-1601 від 04.03.2025 (підписана КЕП покупця 12.03.2025);
- товар на суму 43 800,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №Ш-2090 від 14.03.2025 (підписана КЕП покупця 19.03.2025).
Акціонерним товариством "Укртранснафта" на виконання своїх зобов'язань за Договором було перераховано в якості оплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех":
- згідно платіжної інструкції №0000192500 від 24.12.2024 кошти у розмірі 152 760,00 грн;
- згідно платіжної інструкції №0000192499 від 24.12.2024 кошти у розмірі 317 550,00 грн;
- згідно платіжної інструкції №0000192969 від 27.12.2024 кошти у розмірі 1 472 310,00 грн;
- згідно платіжної інструкції №0000192970 від 27.12.2024 кошти у розмірі 2 019 420,00 грн;
- згідно платіжної інструкції №0000197759 від 04.03.2025 кошти у розмірі 868 710,00 грн;
- згідно платіжної інструкції №0000198078 від 07.03.2025 кошти у розмірі 267 600,00 грн;
- згідно платіжної інструкції №0000199442 від 25.03.2025 кошти у розмірі 575 775,00 грн;
- згідно платіжної інструкції №0000200653 від 11.04.2025 кошти у розмірі 216 720,00 грн;
- згідно платіжної інструкції №0000201386 від 18.04.2025 кошти у розмірі 43 800,00 грн.
Таким чином станом на 19.04.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" було повністю виконано своє зобов'язання з поставки товару на суму 5 934 645,00 грн, а Акціонерним товариством "Укртранснафта" було повністю виконано своє зобов'язання з оплати поставленого товару.
30.04.2025 на адресу Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" через банк бенефіціара АТ «Ощадбанк» було направлено SWIFT-повідомлення вимоги платежу відповідача (вих. №12 від 29.04.2025) про сплату грошової суми за Банківською гарантією в зв'язку з неналежним виконанням товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» зобов'язань за договором поставки від 05.11.2024 №23-02/290-24, а саме порушення строків поставки товару, встановлених специфікацією.
07.05.2025 Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" на виконання своїх зобов'язань за Банківською гарантією було здійснено сплату на користь Акціонерного товариства "Укртранснафта" суми в розмірі 296 732,25 грн, що підтверджується меморіальним ордером №19123 від 07.05.2025.
Спір у справі виник у зв'язку твердженнями позивача про відсутність правових підстав для стягнення (одержання) відповідачем банківської гарантії у сумі 296 732,25 грн за порушення умов Договору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що у змісті Банківської гарантії застосовується формулювання "сплатити бенефіціару суму, яка не перевищує 296 732,25 грн", що свідчить про можливість Банку-гаранта виплати суми банківської гарантії у розмірі меншому, ніж максимально встановлений 296 732,25 грн., отже, формулювання "суму, яка не перевищує" означає, що безпосередньо Банківська гарантія не містить конкретну суму, яка підлягає сплаті гарантом, а містить максимальну межу суми (ліміт) порушення, яка покривається гарантом.
Таке формулювання свідчить про обов'язок покрити саме грошові вимоги в межах максимально визначеної в гарантії суми, а не сплатити "фіксований штраф" за будь-яке порушення умов договору, адже у разі останнього гарантія не містила б слів "суму, яка не перевищує".
Таким чином, зважаючи, що сума гарантії не була фіксованою та могла бути виплачена у будь-якому розмірі, що не перевищує 296 732,25 грн, то суд приходить до висновку, що Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" було забезпечено виконання принципалом грошових зобов'язань, які у відповідності до умов Договору та / або норм законодавства могли виникнути у разі невиконання або неналежного виконання не грошових зобов'язань за Договором, зокрема зі сплати на користь бенефіціара неустойки.
З огляду на викладене, оскільки Банківською гарантією забезпечено виконання принципалом зобов'язань за вказаним Договором, які підлягали обчисленню у грошовому еквіваленті, проте не перевищують суму гарантії, а судом встановлено, що грошове зобов'язання принципала перед бенефіціаром виникло виключно на суму неустойки у розмірі 1 609,20 грн, то суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не мав права одержати суму Банківської гарантії, яка перевищує суму нарахованої за Договором неустойки.
Проте, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, що обґрунтоване наступним.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України (діючого на момент виникнення спірних правовідносин) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цім Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Умовами договору та в специфікації сторони погодили, що постачальник починає відвантаження товару покупцю у строки, передбачені Специфікацією, а саме, протягом 120 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки від покупця. Таким чином, позивач мав поставити товар до 06.03.2025.
Разом з тим, видатковою накладною №Ш-1601 від 04.03.2025 (підписана КЕП покупця 12.03.2025) та видатковою накладною №Ш-2090 від 14.03.2025 (підписана КЕП покупця 19.03.2025) підтверджується прострочення поставки товару.
Отже, поставка товару була здійснена в повному обсязі, проте, відбулася з порушенням установлених договором строків.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Принцип належного виконання полягає у виконанні проведеному: а) належними сторонами; б) щодо належного предмету; в) у належний спосіб; г) у належний строк (термін); ґ) у належному місці.
У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов'язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов'язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов'язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов'язання (див. постанови Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №910/1134/19, від 21.02.2020 у справі № 910/4460/19).
З урахуванням наведеного слід дійти висновку, що під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання. Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Аналіз наведеного свідчить, що неналежне виконання зобов'язання - це порушення умов, визначених змістом зобов'язання (виконання зобов'язання з певними недоліками, дефектами). При неналежному виконані боржник виконує обов'язок, але з порушенням певних умов, які складають зміст договору або визначені законом.
Таким чином, чинне цивільне законодавство розрізняє поняття «невиконання зобов'язання» та «неналежне виконання зобов'язання».
Приймаючи до уваги викладене, матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» (постачальником) порушено строки поставки товару за договором поставки №23-02/290-24 від 05.11.2024.
У банківській гарантії №42969 визначено, що ця гарантія забезпечує виконання принципалом договору.
Цивільним законодавством України передбачено, що за порушення принципу належного виконання настає цивільно-правова відповідальність, встановлена договором або законом.
Міри цивільно-правової відповідальності - забезпечувальні зобов'язання, які стимулюють боржника до належного виконання зобов'язання та забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок порушення зобов'язання боржником.
Забезпечувальне зобов'язання має акцесорний (додатковий) характер щодо основного (забезпеченого) зобов'язання. Акцесорність означає, що забезпечувальне зобов'язання не може існувати само по собі, без зв'язку з основним зобов'язанням. Воно виникає для забезпечення певного зобов'язання і поділяє долю останнього.
Правовідносини, які виникли на підставі банківської гарантії №42969 від 30.10.2024 підпадають під правове регулювання норм § 4 глави 49 Цивільного кодексу України та глави 22 Господарського кодексу України, а також «Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах», затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, Уніфікованих правил міжнародної торгової палати для гарантій за першою вимогою 1992 року.
Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.
Положеннями статті 560 Цивільного кодексу України визначено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Приписами статті 200 Господарського кодексу України встановлено, що гарантія (банківська гарантія) є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження банком, іншою фінансовою установою задоволення вимог управненої сторони в розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов'язання або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Правові наслідки порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією закріплені у статті 563 Цивільного кодексу України, а саме: у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.
Відповідно до пункту 40-41 розділу V Положення №639 Гарант (резидент) сплачує кошти бенефіціару за гарантією в разі отримання вимоги, що становить належне представлення. Гарант (резидент) сплачує кошти за гарантією на умовах і в строки, передбачені гарантією для оплати вимоги та згідно з реквізитами, зазначеними в гарантії, якщо інші реквізити не визначені у вимозі.
Отже, гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов'язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов'язання виконанням, гарант не вправі.
У постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплату грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов'язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.
З цих підстав Об'єднана палата зазначила про самостійність зобов'язання з гарантії, тобто, не пов'язаність такого зобов'язання з основним зобов'язанням.
Водночас, за відсутності основного зобов'язання (припинення виконанням з інших підстав, недійсність тощо) принципал має право вимагати від бенефіціара грошові кошти, одержані ним внаслідок виплати за гарантією.
А тому, враховуючи предмет та підстави позову доведенню у справі підлягають факти: 1) сплати гарантом коштів на користь бенефіціара; 2) відсутності достатньої правової підстави для набуття бенефіціаром цих коштів, зокрема, якщо основне зобов'язання не було порушене принципалом (боржником).
За умовами банківської гарантії №42969 від 30.10.2024 Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус»» (гарант) взяло на себе безвідкличні зобов'язання сплатити бенефіціару Акціонерному товариству «Укртранснафта» суму, яка не перевищує 296 732,25 грн. протягом п'яти робочих днів з дати одержання першої письмової вимоги Бенефіціара про сплату коштів.
В пункті 15.4 договору поставки визначено, що підстава для направлення вимоги банку-гаранту за банківською гарантією у повному розмірі або частково виникає у покупця в момент настання будь-якого з випадків невиконання (неналежного виконання) постачальником Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до гаранта за Банківською гарантією з письмовою вимогою про настання гарантійного випадку від 29.04.2025 №12 про здійснення виплати грошової суми у розмірі 296 732,35 грн., яка отримана гарантом 30.04.2025 через SWIFT-повідомлення.
Судом встановлено, що вказана вище вимога відповідала всім умовам Банківської гарантії, що також підтверджується відсутністю вказівки гаранта про залишення такої вимоги без задоволення.
Враховуючи, що обов'язок гаранта є безумовним, останній не повинен здійснювати аналіз відносин, які склались між бенефіціаром (відповідачем) та принципалом (позивачем) та встановлювати з чиєї вини відбулось порушення останнім забезпечуваного зобов'язання, а тому Банк-гарант перерахував на рахунок АТ «Укртранснафта» 296 732,35 грн.
Як вже зазначалось вище, зі змісту Банківської гарантії вбачається, що ця гарантія забезпечує виконання Принципалом зобов'язань за договором.
Нормами ч. 2 ст. 27 Закону України «про публічні закупівлі» передбачено, що замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:
1) після виконання переможцем процедури закупівлі /спрощеної закупівлі договору про закупівлю;
2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі / спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;
3) у випадках, передбачених ст. 43 цього Закону;
4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Аналогічне передбачено і у пункті 15.2 договору, за умовами якого сторони погодили, що покупець зобов'язаний повернути забезпечення постачальнику не пізніше ніж протягом п'яти робочих днів з дня настання однієї з таких обставин:
1) після повного виконання Договору;
2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі, за якою було укладено Договір, недійсними або Договір нікчемним;
3) у разі дострокового розірвання цього Договору, не пов'язаного з порушеннями зобов'язань за Договором з боку постачальника.
Колегія суддів апеляційного суду враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, де підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання позивачем (принципалом) договору, а не певне порушення строків його виконання.
Водночас, умовами пункту 15.3 Договору визначено, що забезпечення не повертається покупцем постачальнику в разі:
1) невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань постачальником за Договором повністю або частково, в т.ч., але не виключно:
- за прострочення поставки товару;
- за порушення умов зобов'язання щодо якості товару.
2) дострокового розірвання покупцем Договору у випадку, якщо постачальник не виконує свої зобов'язання за Договором (відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2).
Таким чином, колегія суддів зауважує, що, виходячи із встановлених обставин справи, сторони передбачили в договорі умови, за якими банківська гарантія забезпечує зобов'язання не тільки у разі порушення зобов'язання, що полягає у його невиконанні, а також у разі неналежного виконання, тобто, виконання з порушенням умов щодо строку.
Відповідно до статті 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
В свою чергу, суд не має права втручатись у договірні відносини, оскільки діє принцип свободи договору та автономії волі сторін. Втручання можливе лише у випадках, передбачених законом, як то, визнання договору недійсним, зміна умов через істотну зміну обставин, тлумачення змісту правочину, тощо, для захисту прав чи усунення порушень.
Отже, матеріалами справи підтверджується порушення позивачем строків поставки товару за договором, а тому, встановивши факт неналежного виконання позивачем умов договору поставки, суд не вбачає обов'язку відповідача перед позивачем з повернення забезпечення виконання договору, оскільки сторони самі визначили умови договору та випадки у яких не повертається сума гарантії, що в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим до виконання сторонами. Суд першої інстанції не надав оцінку зазначеним обставинам.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Акціонерного товариства «Укртранснафта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» 296 732,25 грн. як безпідставно набутих коштів за банківською гарантією №42969 від 30.10.2024 як забезпечення виконання договору поставки №23-02/290-24 від 05.11.2024 задоволенню не підлягають.
Щодо посилання позивача на умови пункту 15.2 та 15.4 договору поставки, як підстави для повернення банківської гарантії, колегія суддів, здійснивши аналіз умов пунктів 15.2 та 15.4 Договору №23-02/290-24 від 05.11.2024, Банківської гарантії № 42969 від 30.10.2024 у їх сукупності, дійшла висновку, що банківська гарантія у даній справі не повертається у зв'язку з неналежним виконанням позивачем умов договору поставки в силу п.15.3 договору.
Позивач у своєму позові посилався на висновки, викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 910/3777/18, від 20.06.2019 у справі № 910/6433/18, від 21.02.2020 у справі № 910/4460/19, на що колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Зокрема, ухвалюючи постанови від 14.01.2019 у справі № 910/3777/18, від 20.06.2019 у справі №910/6433/18, від 21.02.2020 у справі № 910/4460/19, Верховний Суд виходив з того, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю в повному обсязі, незалежно від того, чи відбувалося прострочення їх виконання.
Натомість, у справі, що переглядається, встановлено та не заперечується сторонами обставини часткового порушення строків виконання позивачем зобов'язань з поставки товару, що є підставою для неповернення забезпечення позивачеві в силу обов'язковості договору для сторін, що його уклали, що свідчить про різні фактичні обставин і зумовлене цим неоднакове правове регулювання правовідносин у цій справі.
Оскільки вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговтй дім «Альфатех» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є похідними від позовної вимоги про стягнення суми гарантії, зважаючи на відмову у задоволенні основної вимоги, похідні вимоги (про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних) також задоволенню не підлягають.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, згідно з ч. 1, 2 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Отже, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, останнє прийняте судом першої інстанції за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та за недоведеності обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, а тому мало місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм матеріального права.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
За наведених обставин, висновки місцевого господарського суду не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 236-238 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного, об'єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.
А тому, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укртранснафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 у справі № 910/8413/25 підлягає задоволенню, а рішення у вказаній справі скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртранснафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 у справі № 910/8413/25 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 у справі №910/8413/25 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" (52001, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, селище міського типу Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 48 Б; ідентифікаційний код 37383046) на користь Акціонерного товариства "Укртранснафта" (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 32/2; ідентифікаційний код 31570412) витрати по сплаті судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 5 406 (п'ять тисяч чотириста шість) гривень 10 копійок.
5. Видачу наказу по справі №910/8413/25 доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи №910/8413/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 04.02.2026.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді О.М. Сибіга
Г.А. Кравчук