79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"05" лютого 2026 р. Справа № 914/2603/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
розглянув без повідомлення (виклику) представників сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековей вейст менеджмент"
на рішення Господарського суду Львівської області від 23.10.2025 (суддя Рим Т.Я.)
у справі № 914/2603/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак сервіс Львів"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековей вейст менеджмент"
про стягнення 241709,76 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трак сервіс Львів" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековей вейст менеджмент» заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором про надання послуг № 29441 від 01.08.2023. З підстав наведеного, позивач просив суд стягнути з відповідача 222 052,38 грн основного боргу, 16747,56 грн пені, 1 577,51 грн 3 % річних, нарахованих за період з 30.06.2025 по 25.08.2025, та 1 332,31 грн інфляційних втрат за період з 30.06.2025 по 25.08.2025.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.10.2025 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековей вейст менеджмент» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трак сервіс Львів» 222 052,38 грн основного боргу, 16 747,56 грн пені, 1 577,51 грн 3% річних, 1 332,31 грн інфляційних втрат та 2 900,52 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.
Відповідач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, оскаржив його в апеляційному порядку, позаяк вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що обов'язок щодо оплати робіт виникає лише за наявності узгодженого сторонами рахунку-фактури, підписаного клієнтом або його уповноваженим представником, що передбачено п.2.6, п.2.7 договору про надання послуг № 29441 від 01.08.2023. Крім того вважає, що суд не взяв до уваги порушення позивачем положень договору щодо попереднього погодження переліку, якості та вартості запасних частин та матеріалів, що є умовою належного виконання зобов'язань.
Таким чином, на думку апелянта, рішення суду першої інстанції ухвалено без належного встановлення та оцінки обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням правил оцінки доказів, що призвело до необґрунтованого висновку про наявність у відповідача обов'язку сплатити суму заборгованості.
Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому висловив свої заперечення на доводи апелянта. Зазначив, що відповідач у своїй скарзі не надав жодних нових доказів, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість ухваленого рішення або спростовували висновки суду першої інстанції.
Доводи апелянта щодо відсутності погодження рахунків-фактур або нібито неналежного виконання робіт не можуть вважатися суттєвими, оскільки відповідач не заявляв жодних заперечень щодо обсягів та якості наданих послуг, фактично прийняв їх без зауважень, а відповідно до вимог Цивільного кодексу України, саме на замовника покладається обов'язок прийняти виконані роботи та у разі виявлення недоліків негайно повідомити про них підрядника.
Вважає, що суд першої інстанції дотримався приписів ст. 236 ГПК України щодо законності та обґрунтованості рішення, давши оцінку всім доказам та аргументам сторін і застосував норми матеріального права з урахуванням правової позиції Верховного Суду щодо прийняття робіт підрядником та відповідальності замовника за своєчасне виявлення недоліків. Враховуючи наведене, висновки Господарського суду Львівської області є законними, обґрунтованими та відповідають принципам верховенства права, а апеляційна скарга відповідача не містить підстав для перегляду рішення, оскільки не спростовує встановлених фактичних обставин та правових оцінок, зроблених судом першої інстанції.
З огляду на приписи ч. 10 ст. 270 ГПК України, з врахуванням ціни позову, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековей вейст менеджмент" здійснюється Західним апеляційним господарським судом без виклику представників сторін.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні докази, судова колегія встановила наступне:
01.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трак сервіс Львів" (позивач, за договором - СТО) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ековей вейст менеджмент» (відповідач, за договором - клієнт) укладено договір № 29441 про надання послуг.
Відповідно до п.1.1 договору, СТО виконує технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів клієнта, постачання запчастин та матеріалів, а клієнт бере на себе зобов'язання перед СТО повністю та у строк, обумовлений пунктом 4.3 договору, оплатити виконані роботи, використані для роботи матеріали та встановлені на транспортний засіб або передані клієнту запасні частини. Зважаючи на зміст зобов'язання, цей договір належить до змішаного типу, оскільки поєднує відносини з поставки та виконанням робіт. Клієнт (юридична чи фізична особа, резидент чи нерезидент України) в усній чи письмовій формі особисто або через уповноважену особу чи свого представника заявляє СТО про необхідність заміни комплектуючих та виконання ремонтних робіт чи технічного обслуговування транспортного засобу, поставку запасних частин чи надання інших послуг. Транспортний засіб, який підлягає ремонту, клієнт подає на територію СТО в обумовлений сторонами строк (п.2.1). Особа вважається уповноваженою клієнтом чи його представником (надалі представник) при замовленні ремонтних робіт, постачанні запасних частин та матеріалів або наданні інших послуг, якщо вона має довіреність від клієнта, та/або документ, який підтверджує право особи на керування ДТЗ, якщо він не є його власником. Контроль і відповідальність за дії уповноваженої особи чи представника клієнта повністю покладається на клієнта (п.2.2). СТО в присутності представника клієнта складає наряд-замовлення на технічне обслуговування (далі замовлення) поданого клієнтом транспортного засобу. В замовленні зазначаються заявлені клієнтом роботи та загальний стан транспортного засобу. Замовлення є додатками та невід'ємними частинами до цього договору. По одному примірнику вказаного замовлення та акта СТО надає представнику клієнта. В замовленні зазначаються заявлені клієнтом роботи та загальний стан транспортного засобу, а у разі здійснення гарантійного ремонту також те, що здійснюватиметься гарантійний ремонт (п.2.3). СТО на підставі замовлення проводить діагностику транспортного засобу клієнта і по її завершенню складає рахунок, який є невід'ємною частиною цього договору. В рахунку вказується дата його складання, повний перелік робіт та запасних частині матеріалів, необхідних для їх виконання, їх вартість та загальна ціна, а також строк виконання робіт (п.2.4). Рахунок надається клієнту або його представнику для узгодження. Термін узгодження не більше 24 годин від дати складання рахунку (п.2.5). Підпис уповноваженої особи клієнта чи його представника на рахунку або його копії свідчить про узгодження сторонами вартості та загальної ціни робіт, запасних частин та матеріалів (п.2.6). Передача виконаних робіт проводиться на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт, що підписується уповноваженими представниками сторін. Акт прийому-передачі підтверджує виконання СТО замовлених робіт, надання послуг та/або передачу замовлених запасних частин та матеріалів клієнту відповідної якості, а також відсутність у клієнта претензій і зауважень до СТО з приводу виконання зазначеного замовлення та стану транспортного засобу, на якому проводилися ремонтні роботи або надавалися послуги. При передачі ТМЦ оформлюється накладна (п.2.8). Оплата виконаних робіт, використаних під час виконання ремонтних робіт запасних частин і матеріалів та інших послуг, наданих СТО, проводиться шляхом внесення готівкових коштів у касу товариства чи шляхом перерахування коштів на поточних рахунок СТО на умовах попередньої оплати (до моменту закінчення робіт), а у разі прострочення попередньої оплати протягом 3 календарних днів після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт або на інших умовах оплати, узгоджених сторонами окремо шляхом підписання додаткової угоди до даного договору (п.4.3). У випадку затримки повної оплати виконаних робіт, вартості встановлених матеріалів та запасних частин у строк, обумовлений п.4.3 цього договору, клієнт сплачує СТО пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості виконаних робіт чи поставлених запасних частин чи матеріалів за кожен день прострочення платежу, до моменту повного погашення заборгованості (п.6.1). Договір вступає в силу з вказаної вище дати його підписання сторонами і діє до « 31» грудня 2023 року, а в частині гарантійних зобов'язань - до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.9.1). Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.9.2).
На виконання взятих на себе зобов'язань за договором № 29441, позивач склав наряди-замовлення на технічне обслуговування двох транспортних засобів відповідача: № ТС00-12473 від 14.05.2025 та № ТС00-12507 від 30.05.2025.
Відповідно до пунктів 2.4- 2.6 договору № 29441, СТО сформовано рахунки-фактури на зазначені роботи: № ТС00-12473 від 14.05.2025 на суму 66 656,22 грн з ПДВ та № ТС00-12507 від 30.05.2025 на суму 155 396,16 грн з ПДВ.
Виконані роботи та постачання запасних частин на загальну суму 222052,38 грн підтверджуються підписаними сторонами актами виконаних робіт, а передача транспортних засобів після проведення технічного обслуговування та ремонту відбулася на підставі актів приймання-передачі, які були підписані обома сторонами. Транспортні засоби отримав представник відповідача Бігус В.Є., який діяв на підставі довіреностей № 14/05/2025 від 14.05.2025 та № 14/05/2025 від 30.05.2025, що підтверджує фактичне прийняття наданих позивачем послуг та виконаних робіт.
Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач оплату наданих позивачем послуг не здійснив, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість.
Враховуючи наведене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трак сервіс Львів" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековей вейст менеджмент» 222 052,38 грн основного боргу, 16747,56 грн пені, 1 577,51 грн 3% річних та 1 332,31 грн інфляційних втрат.
Оцінивши наявні у справі докази та перевіривши їх відповідність встановленим обставинам, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на таке:
Пункт 1 ч.2 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В даному випадку, між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору № 29441 про надання послуг від 01.08.2023, який за своєю правовою природою є договором підряду.
Згідно з ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У відповідності до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Згідно з ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Отже, договір підряду складається з двох взаємопов'язаних між собою зобов'язань: правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку та правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ч.4 ст.882 ЦК України).
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (ч. 4 ст. 882 ЦК України).
Судом встановлено, що позивачем у межах укладеного договору № 29441 виконано передбачені договором роботи з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів відповідача, а також поставлено запасні частини та матеріали в повному обсязі та належної якості. Незважаючи на належне виконання позивачем своїх зобов'язань, відповідач оплату наданих послуг та поставлених матеріалів не здійснив, при цьому жодної мотивованої відмови від оплати або зауважень щодо якості, обсягу чи строків виконаних робіт не надав. Доказів на підтвердження наявності у відповідача будь-яких претензій щодо виконаних позивачем робіт матеріали справи не містять; не долучено такі докази і до апеляційної скарги.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що позивачем належним чином виконано всі зобов'язання за договором, а дії щодо погодження переліку робіт та вартості матеріалів здійснені у повній відповідності до умов договору, що підтверджується підписаними сторонами нарядами-замовленнями, рахунками-фактурами та актами прийому-передачі, відтак, відмова відповідача від оплати є необґрунтованою.
Наведене спростовує покликання апелянта на порушення правил погодження переліку робіт, вартості та якості матеріалів, а також на відсутність підстав для виникнення у відповідача обов'язку щодо сплати заборгованості. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековей вейст менеджмент" 222 052,38 грн основного боргу підставно задоволені судом першої інстанції.
Внаслідок неналежного виконання зобов'язання щодо оплати за виконані роботи, позивачем нараховано відповідачу 16747,56 грн пені, 1 577,51 грн 3% річних за період з 30.06.2025 по 25.08.2025 та 1 332,31 грн інфляційних втрат за період з 30.06.2025 по 25.08.2025.
Відповідно до ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Так, у п.6.1 договору про надання послуг від 01.08.2023 сторони погодили, що у випадку затримки повної оплати виконаних робіт, вартості встановлених матеріалів та запасних частин у строк, обумовлений п. 4.3. цього договору, клієнт сплачує СТО пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості виконаних робіт чи поставлених запасних частин чи матеріалів за кожен день прострочення платежу, до моменту повного погашення заборгованості.
Відповідач, уклавши договір про надання послуг, погодився на викладені в ньому умови, в тому числі і на умову про нарахування пені за неналежне виконання зобов'язань.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача 16747,56 грн пені, 1 577,51 грн 3% річних та 1 332,31 грн інфляційних втрат - відповідає умовам укладеного договору є арифметично вірною, правомірною та обґрунтованою, відтак підлягає до стягнення з відповідача у повному обсязі.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, належно оцінив докази та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у даній справі рішення.
З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековей вейст менеджмент" відмовити.
Рішення Господарського суду Львівської області від 23.10.2025 у справі № 914/2603/25 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.
Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
Головуючий суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік