79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"29" січня 2026 р. Справа № 909/1031/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
секретар судового засідання Хом'як Х.А.
розглянув апеляційну скаргу Калуської міської ради
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2025 (повне рішення складено 29.10.2025, суддя Гула У.І)
у справі № 909/1031/25
за первісним позовом Калуської міської ради, м. Калуш,
до відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю "КДК+", м. Калуш,
про стягнення штрафу у сумі 646010,66 грн.
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КДК+", м. Калуш,
до відповідача Калуської міської ради, м. Калуш,
про визнання недійсним договору в частині, а саме пункту 12 договору оренди землі від 11.12.2023
Представники сторін в режимі відеоконференцзв'язку:
від позивача - Бреславська М.М.
від відповідача - Марчак М.П.
Господарський суд Івано-Франківської області в рішенні від 28.10.2025 у справі № 909/1031/25 ухвалив: - задоволити частково позовні вимоги за первісним позовом Калуської міської ради; - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КДК+" 193803,20 грн штрафу та 9690,16 грн судового збору; - у задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовити; - у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КДК+" відмовити повністю.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням місцевого господарського суду, позивач (за первісним позовом) оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Івано-Франківської області від 28.10.2025 у справі № 909/1031/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2025, склад колегії з розгляду справи № 909/1031/25 визначено: головуюча суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н. А., Желік М.Б.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Калуської міської ради, поданою на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2025 у справі №909/1031/25.
05.12.2025 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 909/1031/25.
Ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд встановив, що між сторонами існували договірні правовідносини оренди земельної ділянки, які виникли на підставі належним чином укладеного та зареєстрованого договору оренди землі від 11.12.2023. Відповідач порушив зобов'язання щодо своєчасної сплати орендної плати, що підтверджено матеріалами справи, у зв'язку з чим позивач правомірно нарахував штраф відповідно до умов договору. Основна сума заборгованості була добровільно сплачена після відкриття провадження, у зв'язку з чим провадження в цій частині позову закрито через відсутність предмета спору.
Щодо зустрічного позову ТзОВ «КДК+» про визнання недійсним п.12 договору оренди землі щодо штрафних санкцій, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, оскільки спірний пункт договору відповідає вимогам чинного законодавства та Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою КМУ № 220, а позивач за зустрічним позовом не довів наявності обставин, з якими ст. ст. 203 та 215 ЦК України пов'язують недійсність правочину.
Розглядаючи клопотання про зменшення розміру штрафу, місцевий суд, врахувавши добровільне погашення боргу, відсутність доведених збитків у позивача та неспівмірність штрафу з порушенням, зменшив розмір штрафу до 30% від заявленої суми як пропорційний та такий, що забезпечує баланс інтересів сторін.
Калуська міська рада не погодилась із рішенням місцевого господарського суду та оскаржила його в апеляційному порядку, вказавши, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2025 у справі № 909/1031/25 є незаконним і необґрунтованим у частині зменшення розміру штрафу через неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, зокрема:
Апелянт зазначив, що п. 12 договору оренди землі передбачає штраф у розмірі 100% річної орендної плати у разі невнесення орендної плати у встановлені строки. Факт порушення відповідачем зобов'язань зі сплати орендної плати є встановленим, а сума штрафу 646 010,66 грн визначена відповідно до умов договору та є арифметично правильною.
Вважає, що зменшуючи розмір штрафу до 30% від заявленої суми, суд першої інстанції безпідставно виходив із відсутності доведених збитків, не врахувавши положення ч. 1 ст. 550 ЦК України, відповідно до яких право на неустойку виникає незалежно від наявності збитків, а також публічно-правовий характер спірних правовідносин, оскільки орендна плата за земельну ділянку комунальної власності є складовою доходів місцевого бюджету. Водночас, суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини справи та неналежно оцінив докази, дійшовши помилкового висновку про несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати, тоді як відповідач взагалі не виконував цей обов'язок тривалий час: у 2024 році орендна плата сплачувалась лише за неповні сім місяців, у 2025 році - заборгованість за 2,5 місяці, при цьому, вся сума боргу була погашена лише після відкриття провадження у справі. На думку апелянта, зазначені обставини є підставою для скасування рішення в оскаржуваній частині з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, Товариством з обмеженою відповідальністю "КДК+" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач покликається, зокрема, на таке:
Доводи Калуської міської ради про повну відсутність сплати орендної плати та неправильну оцінку доказів судом першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи й спростовуються зібраними у справі доказами, зокрема:
Матеріалами справи підтверджено, що ТзОВ «КДК+» не ухилялося від виконання зобов'язань за договором оренди земельної ділянки, здійснючи сплату орендної плати, а заявлена позивачем заборгованість була добровільно погашена у повному обсязі, у зв'язку з чим провадження в цій частині правомірно закрито через відсутність предмета спору.
Зменшуючи розмір неустойки, суд першої інстанції правомірно застосував норми матеріального права, врахував принципи розумності та справедливості, компенсаційний характер неустойки, ступінь виконання зобов'язання відповідачем і відсутність доведених збитків у позивача, що відповідає усталеній практиці Верховного Суду. За таких обставин, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.
Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.
В судове засідання в режимі відеоконференції з'явились представники сторін, які підтримали доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, дослідивши представлені докази в їх сукупності, судова колегія встановила наступне:
11.12.2023 між Калуською міською радою (позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КДК+» (відповідач за первісним позовом) укладено договір оренди землі.
За змістом даного договору, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код КВЦПЗ 11.02) з кадастровим номером 2610400000:03:001:0050, яка розташована на вул. Промислова, 13, м. Калуш (п.1). В оренду передається земельна ділянка площею 1,8474 га (п.2). На земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна (будівлі та споруди, номер відомостей про речове право: 52130029 (п.3). Нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки на дату укладання договору становить - 15680772, 98 грн (п.4). Договір укладено строком до 30.11.2028 (включно) (п.7). Орендна плата 3,5% від нормативно грошової оцінки земель вноситься орендарем в грошовій безготівковій формі в розмірі 548 827, 05 грн в рік (п.8). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі (п.9). Орендна плата вноситься згідно вимог Податкового кодексу України та відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки ділянки від 11.12.2023 № HB-9933571482023, рішень Калуської міської ради від 24.06.2021 № 623 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Калуша» та від 21.06.2018 № 1634 «Про встановлення ставок земельного податку та орендної плати на території міста Калуша» (п.10). У разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100% річної орендної плати, встановленої договором (п.12).
Державна реєстрація права оренди земельної ділянки за зазначеним договором здійснена 10.01.2024, номер запису про інше речове право 53278776, що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 27.05.2025.
Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 04.06.2025, орієнтовна вартість одного квадратного метра земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:03:001:0050 станом на 2024 рік становила 892 грн 07 коп.
Відповідно до витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки станом на 2025 рік становить 18 457 447 грн 40 коп.
За даними фінансового управління Калуської міської ради № 04-12/360 від 05.08.2025, за період з 11.12.2023 по 31.07.2025 до бюджету Калуської міської територіальної громади від ТОВ «КДК+» надійшли кошти від сплати орендної плати у розмірі 502 137 грн 89 коп.
Враховуючи, несплату відповідачем орендної плати у строки, передбачені договором, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ТзОВ «КДК+» 1 010 079,66 грн, з яких: 364 069,00 грн основна заборгованість за період з 10.01.2024 по 19.06.2025 та 646 010,66 грн штраф (у відповідності до заяви про зменшення позовних вимог).
Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю «КДК+» заявило зустрічний позов, у якому просило визнати недійсним пункт 12 договору оренди землі від 11.12.2023.
В процесі розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 364069,00 грн.
Оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія зазначає таке:
За змістом ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом апеляційної інстанції не встановлено порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права місцевим судом, які відповідно до ст.277 ГПК України є підставами для скасування або зміни судового рішення, відтак, в апеляційному порядку перевіряється правильність висновків суду першої інстанції виключно в оскаржуваній частині, а саме щодо стягнення розміру штрафу.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Згідно зі ст.36 ЗУ «Про оренду землі», у разі невиконання зобов'язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.
З врахуванням приписів ст.1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст.549 ЦК України).
Сторони у п.12 договору погодили, що в разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором (10-денний строк) сплачується штраф у розмірі 100% річної орендної плати, встановленої цим договором.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання щодо сплати орендної плати позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 646 010,66 грн.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок штрафу, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що вимога позивача про стягнення штрафу відповідає умовам договору, є обґрунтованою і правомірною. Водночас, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру нарахованого позивачем штрафу до 10%.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
При вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду також належить брати до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним усіх можливих заходів до виконання зобов'язання (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 звертав увагу, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч.3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду. У питаннях визначення підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями ч.3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку ст. ст. 86, 210, 237 ГПК України.
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Вказана правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.
Суд першої інстанції, реалізуючи свої дискреційні повноваження, оцінивши встановлені обставини та надані сторонами докази в сукупності, дійшов висновку про непропорційність нарахованого відповідачу штрафу, який перевищує розмір простроченого зобов'язання приблизно в 1,5 рази, та визнання стягнення цього штрафу у повному обсязі невідповідним допущеному порушенню умов договору. Виходячи з принципів добросовісності, розумності та справедливості, а також враховуючи компенсаційний характер неустойки, суд першої інстанції зменшив розмір нарахованого позивачем штрафу до 30% від заявленої суми, що становить 193 803,20 грн.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд не порушив приписів законодавства при вирішенні питання наявності підстав для зменшення розміру штрафу, а тому відхиляє доводи апелянта щодо неправильного застосування цих норм.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що скаржник у жодному з поданих до суду першої інстанції документів, зокрема у позовній заяві та додаткових заявах, не зазначав про факти несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою протягом 2024- 2025 років, що свідчить про відсутність належного обґрунтування заявлених у скарзі тверджень щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.
Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні вимог апеляційної скарги Калуської міської ради відмовити.
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2025 у справі № 909/1031/25 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.
Повний текст постанови складено 05.02.2026
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік