Справа № 642/1163/24 Головуючий суддя І інстанції Грінчук О. П.
Провадження № 22-ц/818/421/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: споживчого кредиту
22 січня 2026 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.,
суддів колегії Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Холод М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Креді Агріколь банк» в особі представника Гордієнко Ігоря Миколайовича на рішення Холодногірського районного суду м. Харкова від 03 червня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Креді Агріколь банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача звернувся до суду із даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача борг за кредитним договором №5/2852868 від 26.05.2021 в розмірі 692 391.21 грн., з яких: 323 966.70 грн. - заборгованість за кредитом; 135 217.70 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 4250.51 грн. - відсотки; 5500 грн. - комісія; 96 956.30 грн. - прострочені відсотки; 126 500 грн. - прострочена комісія.
В обґрунтування позову зазначено, що 26.05.2021 між сторонами було укладено кредитний договір №5/2852868, відповідно до якого відповідач отримав кредит на споживчі потреби в розмірі 500 000 грн, строком до 25.05.2027, зобов'язався його повернути та сплатити відсотки, та комісію, відповідно до графіку погашення. У зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань, виникла вищезазначена заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Рішенням Холодногірського районного суду м.Харкова від 03 червня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Креді Агріколь банк» заборгованість за кредитним договором №5/2852868 від 26.05.2021 в розмірі 560391,21 грн, з яких 323966,70 грн заборгованість за кредитом, 135217,70 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 4250,51 грн заборгованість за відсотками, 96956,30 грн заборгованість за простроченими відсотками.
В апеляційній скарзі АТ «Креді Агріколь Банк» посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права просить рішення скасувати, новим рішенням задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Скарга мотивована тим, що згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Вважає, що така форма витрат, як плата за обслуговування кредиту існує а визначається кожним банком індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Вказує, що сплата комісії передбачається за ті послуги, які не надаються позичальнику безоплатно у відповідності до ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» та у незалежності від волевиявлення клієнта і з необмеженою періодичністю. З вказаними умовами позичальник був ознайомлений заздалегідь, до моменту укладення договору, про що свідчить підписаний останнім примірник паспорта споживчого кредиту.
Закон України «Про споживче кредитування не містить положення, яке б було аналогічним положенню ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином положення п.1.4.2 кредитного договору, яким сторони визначили обов'язок позичальника сплачувати щомісячну комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості, а також інші умови кредитного договору відповідають нормам спеціального закону, а саме Закону України «Про споживче кредитування».
Зазначає, що жодного разу відповідач не звертався до банку щодо надання йому послуг які визначені як безоплатні даним Законом. У разі звернення відповідача такі послуги були би надані безоплатно на підставі Закону, позивачем, як кредитором .
Вважає, що відповідач був заздалегідь ознайомлений із умовами договору щодо сплати комісії ще перед укладенням договору, що вбачається із паспорта споживчого кредиту а погодився на зазначені умови, а отже стягнення комісії є цілком законною та справедливою умовою та гуртуються на вимогах закону. Відповідно рішення суду першої інстанції в частині стягнення комісії та простроченої комісії відповідає вимогам чинного законодавства та не підлягає скасуванню в цій частині.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, розглянула справу за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з'явилися у судове засідання, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду.
Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Суд першої інстанції свої висновки мотивував наступним.
Між сторонами 26.05.2021 було укладено кредитний договір №5/2852868, внаслідок якого відповідач отримав в користування кредитні кошти в сумі 500 000 грн., що не заперечується ним.
Відтак, АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти, натомість, відповідач свої зобов'язання за вказаним договором порушив, кредитні кошти та проценти за користування ними не повертає в розмірах та в строки, визначені договором.
Надання кредитних коштів підтверджується платіжною інструкцією про перерахування кредитних коштів та випискою з рахунку відповідача.
Розрахунки заборгованості з тіла кредиту, надані позивачем, відповідачем не спростовані, своїх контррозрахунків або доказів належного виконання зобов'язань ним до суду не було надано.
Також суд враховує, що відповідач, згідно з відзивом, визнає суму заборгованості за тілом кредиту (основну та прострочену).
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 323 966.70 грн. - заборгованості за кредитом; 135 217.70 грн. - простроченої заборгованості за кредитом.
Суд вважає позовні вимоги АТ «Креді Агріколь Банк» в частині стягнення відсотків обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, враховуючи, що необхідність сплати процентів та їх розмір прямо передбачено кредитним договором, істотні умови яких були погоджені сторонами та підписані відповідачем.
У даному випадку умовами кредитного договору №5/2852868 від 26.05.2021 передбачено сплату комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості - 1.10% від суми кредиту, що включає в себе моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо.
Здійснення таких операцій, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку.
Одночасно, у Кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Матеріали справи також не містять доказів, що споживач користувався такими послугами.
В свою чергу Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору.
За таких обставин, положення пункту 1.4.2 розділу 1 Кредитного договору 1.2 щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зазначений висновок відповідає правовому висновку викладеному у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, від 30 листопада 2023 року у справі № 382/1621/21, від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.
Враховуючи викладене, відсутні підстави для стягнення з відповідача 5500 грн. - комісії та 126 500 грн. - простроченої комісії.
Таким чином, позовні вимоги банку підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 560 391.21 грн., з яких: 323 966.70 грн. - заборгованість за кредитом; 135 217.70 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 4250.51 грн. - відсотки; 96 956.30 грн. - прострочені відсотки.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Судом першої інстанції на підставі наявних у справі доказів встановлено, що 26.05.2021 між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №5/2852868, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в сумі 500 000 грн. строком на 72 місяці, до 25.05.2027. Відповідно до умов договору, щомісячна процентна винагорода - 11% річних. Комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості - 1.10% від суми кредиту (обслуговування включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо.).
Відповідно до п. 2.2 Кредитного договору, позичальник зобов'язався погашати кредит та сплачувати проценти та комісію у валюті кредиту, відповідно до розрахунків.
Згідно з платіжною інструкцією №36904832-1 від 26.05.2021, АТ «Креді Агріколь Банк» перерахував на рахунок відповідача, відкритий на підставі кредитного договору, кредитні кошти в сумі 500 000 грн., їх зарахування відображено у виписці з рахунку ОСОБА_1 .
Також відповідачем підписано Таблицю обчислення загальної вартості кредиту до Кредитного договору №5/2852868 від 26.05.2021, з якої вбачається, що відповідач був ознайомлений з умовами та строком погашення кредиту, що підтверджується його власноручним підписом.
Однак, відповідачем порушені умови кредитного договору, а саме не повернення кредиту у строки/терміни, передбачені графіком, та не сплачуються проценти/прострочені проценти за користування кредитом у строки, передбачені кредитним договором.
Відповідно до розрахунку заборгованості, розмір заборгованості відповідача за кредитним договором №5/2852868 від 26.05.2021 станом на 26.01.2024, складає 692 391.21 грн., з яких: 323 966.70 грн. - заборгованість за кредитом; 135 217.70 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 4250.51 грн. - відсотки; 5500 грн. - комісія; 96 956.30 грн. - прострочені відсотки; 126 500 грн. - прострочена комісія.
Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що «згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Так, з розрахунку заборгованості вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 5500 грн. - комісії та 126 500 грн. - простроченої комісії.
у Кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Матеріали справи також не містять доказів, що споживач користувався такими послугами.
В свою чергу Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору.
За таких обставин, положення пункту 1.4.2 розділу 1 Кредитного договору 1.2 щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зазначений висновок відповідає правовому висновку викладеному у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, від 30 листопада 2023 року у справі № 382/1621/21, від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.
Тому судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду, що у Кредитному договорі міститься нікчемна умова про сплату відповідачем комісійної винагороди та наявність підстав відмови у задоволенні позову в цій частині.
Жодних доказів, які б спростовували висновки суду про чинність договору, відповідач не надав, у тому числі не спростовано розміру нарахованої суми заборгованості.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вимог апеляційної скарги та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення суду.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Креді Агріколь банк» в особі представника Гордієнко Ігоря Миколайовича залишити без задоволення.
Рішення Холодногірського районного суду м. Харкова від 03 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 03 лютого 2025 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді колегії Ю.М.Мальований.
О.Ю.Тичкова.