Іменем України
03 лютого 2026 року
м.Харків
справа № 641/2295/24
провадження № 22-ц/818/639/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.
за участю секретаря: Шнайдер Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП, -
за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Слобідського районного суду м.Харкова від 14 липня 2025 року, постановлене суддею Зелінською І.В.
У квітні 2024 року ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в особі представника ОСОБА_6 , звернулася до суду з позовом, в якому просила в якому просила стягнути на її користь матеріальний збиток у сумі 756 728,66 грн, витрати пов'язані з дефектовкою та стоянкою транспортного засобу у розмірі 3 865 грн, моральну шкоду у розмірі 100 000 грн, моральну шкоду, завдану її малолітньому сину ОСОБА_2 у розмірі 100 000 грн, моральну шкоду, завдану її малолітній дочці ОСОБА_3 у розмірі 100 000 грн та моральну шкоду, завдану її малолітній дочці ОСОБА_4 у розмірі 100 000 грн та судові витрати.
Рішенням Слобідського районного суду м.Харкова від 14 липня 2025 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у загальному розмірі 630 291 (шістсот тридцять тисяч двісті дев'яносто одну) грн 22 (двадцять дві) коп. Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану малолітньому ОСОБА_2 , у розмірі 10 000 грн, моральну шкоду, завдану малолітній ОСОБА_3 , у розмірі 10 000 грн, моральну шкоду, завдану малолітній ОСОБА_4 , у розмірі 10 000 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6797 грн 41 коп.
В апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просить рішення суду в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимоги в повному обсязі та вирішити питання щодо судових витрат.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції неповно з'ясовано ряд обставин, а саме вина ОСОБА_5 не встановлена. В ході проведення службового розслідування військовою частиною були відібрані пояснення у військовослужбовця ОСОБА_5 та солдата військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 , який перебував у автомобілі та був свідком ДТП, які наголошували, що ДТП сталася не лише з їх вини. ОСОБА_5 , оскільки його вина не доведена і він судом не визнаний винним. За таких обставин у військової частини НОМЕР_2 відсутній обов?язок відшкодування завданої шкоди як власника джерела підвищеної небезпеки. Транспортний засіб позивача здійснив наїзд на транспортний засіб відповідача, так як по власній вині не мав можливості вчасно зупинити свій транспортний засіб або зменшити швидкість. У випадку дотримання пункту 12.1 ПДР водієм транспортного засобу, в якому їхала позивач, наслідки ДТП були б легші. Крім того діти, які постраждали у ДТП не отримали значних ушкоджень здоров'я, тому розмір моральної шкоди може становити 2000,00 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Лісін В.М. просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду переглядається лише в частині задоволених позовних вимог.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачу має бути відшкодовано збиток, що становить різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди за вирахуванням суми відшкодування, сплаченого МТСБУ. Таким чином, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто матеріальну шкоду, заподіяну майну, у розмірі 630 291,22 грн (1 574 628,66-784 337,44-160 000). Крім того, враховуючи ступінь тяжкості отриманих тілесних ушкоджень малолітніми ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , їх вік на момент ДТП, перенесені ними фізичні та психологічні страждання, зокрема тимчасове знаходження під лікарським спостереженням, суд доходить висновку, що вищевказані обставини призвели до порушення нормального та звичного способу життя останніх, тому стягненню підлягає моральна шкода спричинена дорожньо-транспортною пригодою у сумі по 10000,00 грн кожному.
Такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судовим розглядом встановлено, що 08.09.2023 року об 11-50 год. в м. Харкові по пр. Льва Ландау біля будинку №2/2 водій ОСОБА_5 , керуючи транспортним засобом Mitsubishi L200, д.н.з. НОМЕР_3 , не був уважним виїжджаючи з прилеглої території не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 (дати дорогу), не дав дорогу транспортному засобу Lexus RX 450Н, д.н.з. НОМЕР_4 , який рухався по ній, внаслідок чого відбулось зіткнення, отримані механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки.
Згідно висновку експерта №25469 від 19.01.2024 року в даній дорожній ситуації водій автомобіля Mitsubishi L200, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_5 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.16.11 ПДР України і вимогами дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР України, в даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість запобігти зіткненню транспортних засобів для водія автомобіля Mitsubishi L200, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_5 визначалась шляхом виконання ним вимог п. 16.11 ПДР України і вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР України для чого в нього не було перешкод технічного характеру, в даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля Mitsubishi L200, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_5 не відповідали вимогам п. 16.11 ПДР України та вимогам дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР України і з технічної точки зору знаходились в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП, в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Lexus RX 450Н, д.н.з. НОМЕР_4 , ОСОБА_8 повинен був діяти у відповідності з вимогами пп.12.3,12.4, 12.9б ПДР України, в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Lexus RX 450Н, д.н.з. НОМЕР_4 , не мав технічної можливості уникнути зіткнення транспортних засобів шляхом виконання ним вимог пп.12.3,12.4, 12.9б ПДР України, в даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля Lexus RX 450Н, д.н.з. НОМЕР_4 , ОСОБА_8 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходились з технічної точки зору в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.
Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06.02.2024 року провадження по справі у відношенні ОСОБА_5 за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність автомобіля Mitsubishi L200, д.н.з. НОМЕР_3 , не була застрахована.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 власником автомобіля Lexus RX 450Н, д.н.з. НОМЕР_4 , є позивач.
З матеріалів справи вбачається, що МТСБУ на підставі п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» сплатило позивачу 160 000 грн у відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП, яка мала місце 08.09.2023 року об 11-50 год. за участі автомобіля Lexus RX 450Н, д.н.з. НОМЕР_4 .
Згідно довідки, виданої командиром ВЧ НОМЕР_1 , автомобіль Mitsubishi L200, д.н.з. НОМЕР_3 , перебуває на оперативному обліку ВЧ НОМЕР_1 .
Відповідно до копії витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 16.01.2023 року №16 солдат за контрактом ОСОБА_5 вважається таким, що з 16.01.2023 року прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
Крім того, матеріали справи, також містять копію акту службового розслідування від 07.11.2023 року, проведеного ВЧ НОМЕР_1 .
Як убачається з матеріалів справи на момент ДТП разом із позивачкою в машині були її діти.
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір'ю дітей зазначена позивач ОСОБА_1 .
Згідно консультативного висновку лікаря -спеціаліста від 08.09.2023 року №10/6479, виданого КНП “Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР щодо пацієнта ОСОБА_3 , яка оглянута нейрохірургом, встановлено діагноз ЗЧМТ, струс головного мозку, забій м'яких тканин голови; копію консультативного висновку спеціаліста від 11.09.2023 року, виданого КНП “Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР щодо пацієнта ОСОБА_4 , яка знаходилась в дитячому нейрохірургічному відділенні з 08.09.2023 року по 11.09.2023 року, діагноз- забій м'яких тканин голови; копію консультативного висновку спеціаліста від 11.09.2023 року, виданого КНП “Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР щодо пацієнта ОСОБА_2 , який знаходився в дитячому нейрохірургічному відділенні з 08.09.2023 року по 11.09.2023 року, діагноз- забій м'яких тканин в лівій повздовшній області, забій м'яких тканин голови;
Згідно рапорту слідчого ВР злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області майора поліції К. Коломойця,вбачається, що внаслідок ДТП від 08.09.2023 року згідно медичних довідок №26325, №26333, №26334 у пасажирів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено діагноз забій м'яких тканин голови, у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - забій лівого тазо-стегнового суглобу, у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ЗЧМТ, забій та гематома чола, обличчя, СГМ, а також копію договору купівлі-продажу транспортного засобу Lexus RX 450Н, д.н.з. НОМЕР_4 , від 03.10.2023 року.
Звертаючись до суду із позовом, позивачка наголошувала, що внаслідок ДТП її автомобіль фактично знищений, а діти і вона зазнали моральної шкоди.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч.1 та 2 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У постанові Верховного суду по справі № 914/607/23 від 07 грудня 2023 року зазначено, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами.
В постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №927/623/18 викладена аналогічна правова позиція, а також зазначено, що вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до п. 41.1 а ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до висновку експерта №00123 від 09.10.2023 року вартість автомобіля Lexus RX 450Н, д.н.з. НОМЕР_4 , до ДТП складає 1 574 628,66 грн, вартість відновлювального ремонту - 2 032 843,09 грн, сума матеріального збитку складає 1 574 628,66 грн.
Згідно вказаного висновку висновок експерта №00725 від 16.05.2025 року вартість автомобіля Lexus RX 450Н, д.н.з. НОМЕР_4 , після ДТП складає 784 337,44 грн.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що автомобіль Lexus RX 450Н, д.н.з. НОМЕР_4 , є фізично знищеним.
Отже, з урахуванням вище викладеного позивачу має бути відшкодовано збиток, що становить різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди за вирахуванням суми збитку, сплаченого МТСБУ.
Таким чином, суд обгрунтовано стягнув відповідача на користь позивача матеріальну шкоду, заподіяну майну, у розмірі 630 291,22 грн, що складає залишок від різниці вартості автомобіля після ДТП та сумою страхової виплати.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
В частині 2 статті 78 ЦПК України закріплено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів на спростування розміру спричненої відповідачу шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відповідачем не надано.
Щодо відсутності доведеності вини ОСОБА_5 судова колегія зазначає наступне.
Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06.02.2024 року провадження по справі у відношенні ОСОБА_5 за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Статтею 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Закриття адміністративної справи у зв'язку із закінченням строків (ст. 38 КУпАП, п. 7 ст. 247 КУпАП) означає неможливість накладення стягнення (штрафу), але не свідчить про невинуватість особи. Це процесуальна підстава, що звільняє від відповідальності, але не скасовує факту правопорушення, що може враховуватися в інших правовідносинах.
Згідно висновку експерта №25469 від 19.01.2024 року в даній дорожній ситуації водій автомобіля Mitsubishi L200, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_5 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.16.11 ПДР України і вимогами дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР України, в даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість запобігти зіткненню транспортних засобів для водія автомобіля Mitsubishi L200, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_5 визначалась шляхом виконання ним вимог п. 16.11 ПДР України і вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР України для чого в нього не було перешкод технічного характеру, в даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля Mitsubishi L200, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_5 не відповідали вимогам п. 16.11 ПДР України та вимогам дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР України і з технічної точки зору знаходились в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП, в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Lexus RX 450Н, д.н.з. НОМЕР_4 , ОСОБА_8 повинен був діяти у відповідності з вимогами пп.12.3,12.4, 12.9б ПДР України, в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Lexus RX 450Н, д.н.з. НОМЕР_4 , не мав технічної можливості уникнути зіткнення транспортних засобів шляхом виконання ним вимог пп.12.3,12.4, 12.9б ПДР України, в даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля Lexus RX 450Н, д.н.з. НОМЕР_4 , ОСОБА_8 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходились з технічної точки зору в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.
Таким чином вина ОСОБА_5 встановлена висновоком екперта та не спростована.
Доводи апеляційної скарги про наявність в діях позивачки вини не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
За частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
Частиною п'ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Як зазначено у частині 1 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Тлумачення статті 1187 ЦК України свідчить, що: джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об'єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно із звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди.
Відповідно до статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
З матеріалів справи убачається, що власником автомобіля Mitsubishi L200, д.н.з. НОМЕР_3 є військова частина, у якій солдат ОСОБА_5 проходить військову службу.
Тому висновок суду про покладення обов'язку по відшкодуванню шкоди на відповідача є обгрунтованим.
Щодо стягнення моральної шкоди, судова колегія зазначає наступне.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
У відповідності до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року у справі № 213/2186/16-ц (провадження № 61-2517св19) зроблено висновок про те, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2022 року у справі № 748/359/20 (провадження № 61-8641св21) зроблено висновок про те, що будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом.
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір'ю дітей зазначена позивач ОСОБА_1 .
Згідно консультативного висновку лікаря -спеціаліста від 08.09.2023 року №10/6479, виданого КНП “Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР щодо пацієнта ОСОБА_3 , яка оглянута нейрохірургом, встановлено діагноз ЗЧМТ, струс головного мозку, забій м'яких тканин голови; копію консультативного висновку спеціаліста від 11.09.2023 року, виданого КНП “Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР щодо пацієнта ОСОБА_4 , яка знаходилась в дитячому нейрохірургічному відділенні з 08.09.2023 року по 11.09.2023 року, діагноз- забій м'яких тканин голови; копію консультативного висновку спеціаліста від 11.09.2023 року, виданого КНП “Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР щодо пацієнта ОСОБА_2 , який знаходився в дитячому нейрохірургічному відділенні з 08.09.2023 року по 11.09.2023 року, діагноз- забій м'яких тканин в лівій повздовшній області, забій м'яких тканин голови;
Згідно рапорту слідчого ВР злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області майора поліції К. Коломойця,вбачається, що внаслідок ДТП від 08.09.2023 року згідно медичних довідок №26325, №26333, №26334 у пасажирів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено діагноз забій м'яких тканин голови, у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - забій лівого тазо-стегнового суглобу, у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ЗЧМТ, забій та гематома чола, обличчя, СГМ, а також копію договору купівлі-продажу транспортного засобу Lexus RX 450Н, д.н.з. НОМЕР_4 , від 03.10.2023 року.
Доказів на спростування зазначених обставин матеріали справи не містять.
Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна (пункти 1-3).
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч.4 ст.23 ЦК України).
Статтею 1167 ЦК України встановлено загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, відповідно до частини першої якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 3, 9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Установивши, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, дітям позивачки заподіяно тілесні ушкодження, у зв'язку з цим вони знаходилась на лікуванні, внаслідок чого вони та позивачка зазнали фізичних страждань і душевних переживань, пов'язаних з протиправною поведінкою відповідача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди.
Підстав для зменшення розміру моральної шкоди до 2000,00 грн колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог відповідає вимогам закону та фактичним обставинами справи.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Слобідського районного суду м.Харкова від 14 липня 2025 року в частині задоволених вимог - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Ю.М. Мальований
О.Ю. Тичкова