Справа № 183/11609/25
№ 1-кс/183/131/26
30 січня 2026 року слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Луганської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 травня 2023 року за № 62023050020000176, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
прокурор звернулась до слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з цим клопотанням, у якому просить накласти арешт на майно з забороною його відчужувати, належне підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, а саме на: транспортний засіб марки та моделі - автомобіль RENAUL TTRAFIC, номерний знак НОМЕР_2 , 2006 року випуску, колір білий.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначила про встановлення досудовим розслідуванням, що наказом начальника державної установи «Старобільський слідчий ізолятор» ОСОБА_4 призначено на посаду молодшого інспектора 1 категорії відділу режиму і охорони державної установи «Старобільський слідчий ізолятор» в спеціальному званні старший прапорщик внутрішньої служби.
Вступивши на посаду, ОСОБА_4 присягнув на вірність Українському народові.
З початком збройної агресії рф проти України, старший прапорщик внутрішньої служби ОСОБА_4 перебував за місцем роботи за адресою: вул. Монастирська, буд. 65, м. Старобільськ, Старобільський район, Луганська область.
Приблизно з кінця червня 2022 року (більш точний час з об'єктивних причин встановити не виявилось можливим) ОСОБА_4 добровільно вступив та розпочав службу у так званому «Старобільському слідчому ізоляторі управління виконання покарань міністерства внутрішніх справ луганської народної республіки». Цей підрозділ є частиною окупаційної адміністрації рф та розташований за адресою: Луганська область, Старобільський район, м. Старобільськ, вул. Монастирська, буд. 65.
Таким чином, громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні державної зради, а саме у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України.
Прокурором 16 лютого 2024 року, з дотриманням вимог ст. 111, 135, 278 КПК України, повідомлено ОСОБА_4 про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений діючим кримінальним процесуальним законодавством України (опубліковано повідомлення про підозру на веб-сайті Офісу Генерального прокурора від 22 лютого 2024 року та в газеті «Урядовий кур'єр» № 39 (7699) від 22 лютого 2024 року, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження).
Таким чином 16 лютого 2024 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув статусу підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Після повідомлення ОСОБА_4 про підозру в порядку, передбаченому ст. 135 КПК України, в офіційному виданні «Урядовий кур'єр», яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, опубліковано оголошення із повісткою про виклик ОСОБА_4 до Другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську (фактична адреса на період військового стану зазначена у повістці) на 10 годину 26 лютого 2024 року, 27 лютого 2024 року та 28 лютого 2024 року для вручення йому письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, допиту як підозрюваного, а також проведення інших слідчих та процесуальних дій. Крім того, вказана повістка розміщена на вебсайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування». Крім того, офіційному виданні «Урядовий кур'єр» № 265, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, опубліковано оголошення із повісткою про виклик ОСОБА_4 до Другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську (фактична адреса на період військового стану зазначена у повістці) на 10 годину 31 грудня 2025 року, 02 січня 2026 року та 05 січня 2026 року для вручення йому письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, допиту як підозрюваного, а також проведення інших слідчих та процесуальних дій. Крім того, вказана повістка розміщена на веб-сайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування».
Разом з тим на вказані дати та час ОСОБА_4 не прибув (шість разів), будь-які документи, які підтверджують поважність причин не прибуття не надав.
Зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_4 переховується від слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Крім того наявні відомості про перебування ОСОБА_4 на тимчасово окупованій території України у с. Новоселівка Старобільського району Луганської області.
01 березня 2024 року постановою прокурора у кримінальному провадженні підозрюваного ОСОБА_4 оголошено у розшук здійснення якого доручено оперативному підрозділу 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях.
Таким чином прокурор зазначає, що з метою виконання завдань кримінального провадження, забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, виникла необхідність в накладенні арешту на майно, що належить ОСОБА_4 .
У судове засідання прокурор не з'явилась, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила. Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчий суддя вважає, що неприбуття прокурора не перешкоджає розгляду клопотання.
Власник майна, ОСОБА_4 , захисник у судове засідання не викликалися в силу положення ч. 2 ст. 172 КПК України, оскільки прокурором у клопотанні доведено, що це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось у зв'язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь у судовому провадженні.
Слідчий суддя, дослідивши заявлене клопотання, надані в його обґрунтування докази, висновує таке.
З витягу з ЄРДР від 27 січня 2026 року встановлено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за № 62023050020000176, з попередньою правовою кваліфікацією - ч. 2 ст. 111 КК України, з коротким викладом обставин: відповідно до повідомлення 3 управління Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, після окупації російськими військами м. Старобільська Луганської області було створено так званий «Старобельский следственный изолятор Управления исполнения наказаний МВД ЛНР» та в червні 2022 року громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являючись чинним співробітником Держаної установи «Старобільський слідчий ізолятор», перебуваючи на посаді молодшого інспектору 1 категорії відділу режиму та охорони, перейшов на бік ворога та здійснив незаконну діяльність спільно з окупаційною владою.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
З належним чином засвідчених копій документів, а саме: протоколів допитів свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; протоколів оглядів інтернет сторінок; повідомлення про підозру від 16 лютого 2024 року, у їх сукупності, вбачається наявність підстав для обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов'язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Оскільки на цьому етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_7 до скоєння кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.
З наданої прокурором відповіді Територіального сервісного центру МВС № 1452 від 06 грудня 2025 року слідчим суддею встановлено, що на ім'я ОСОБА_4 зареєстрований транспортний засіб марки RENAUL TTRAFIC, номерний знак НОМЕР_2 , 2001 року випуску, білого кольору.
Санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, у якому підозрюється ОСОБА_4 передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
Слідчий суддя вважає, що наданими в обґрунтування клопотання доказами прокурором доведено, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого, оскільки підозрюваний, перебуваючи на свободі, розуміючи, що це майно підлягає конфіскації, як виду покарання, має можливість здійснити відчуження майна, яке підлягає арешту; накладенням арешту на майно може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається з клопотанням - з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання; арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна; майно не відноситься до переліку майна, щодо якого існують заборони накладення арешту; існують обставини, які підтверджують, що незастосування арешту майна призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Таким чином, слідчий суддя висновує, що накладення арешту на майно у цьому кримінальному провадженні, з огляду на викладене вище, є розумним та співмірним заходом обмеження права власності та буде відповідати завданням кримінального провадження.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 132, 170, 172, 173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
накласти арешт з забороною права відчуження на транспортний засіб марки RENAUL TTRAFIC, номерний знак НОМЕР_2 , 2001 року випуску, білого кольору, що належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Виконання ухвали покласти на прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Луганської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Контроль за дотриманням прав власника арештованого майна, до скасування арешту, покласти на прокурорів, що здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні від 04 травня 2023 року за № 62023050020000176.
Ухвала підлягає негайному виконанню і діє до закінчення досудового розслідування.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала у повному обсязі складена та оголошена 30 січня 2026 року о 12:45 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1