179/1871/25
1-кп/179/60/26
05 лютого 2026 року с-ще Магдалинівка
Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області
у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, яке внесене до ЄРДР за №12025042470000156 від 09.08.2025 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Котовка Магдалинівського району Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, -
Військовослужбовець ОСОБА_4 з 15 березня 2022 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), під час виконання бойового завдання у Донецькій області (більш точне місце в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи на території бойових дій, помітив на земельному покриті чотири паперові пакети світло-коричневого кольору, в якому перебували патрони калібру 5,45 мм, 120 штук, які є боєприпасами та які визнав для себе як трофейні, та вирішив привласнити без передбаченого законом дозволу.
Реалізуючи злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_4 придбав шляхом привласнення знайдених чотирьох паперових пакетів світло-коричневого кольору з патронами калібру 5,45 мм, в загальній кількості 120 штук, після чого вирушив до місця базування свого підрозділу.
В подальшому зі свого підрозділу (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), в невстановлений слідством час, ОСОБА_4 вирушив до свого постійного місця проживання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , де продовжив зберігати вищевказані боєприпаси до моменту їх виявлення та подальшого вилучення.
21 серпня 2025 року, у період часу з 18 години 20 хвилин по 18 годину 50 хвилин працівниками ВП №1 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, в ході проведення санкціонованого обшуку житлового приміщення (квартири), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , в спальній кімнати, поблизу ліжка в сумці, було виявлено та вилучено чотири паперові пакети світло-коричневого кольору, з патронами калібру 5,45 мм, в загальній кількості 120 штук, котрі являються бойовими припасами та придатні до стрільби, та які ОСОБА_4 зберігав без передбаченого законом дозволу за місцем свого мешкання.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в обсязі пред'явленого обвинувачення визнав в повному обсязі, визнавши всі обставини викладені в обвинувальному акті. Суду пояснив, що з 14.03.2022 він перебуває на військовій службі. Під час виконання бойового завдання, на землі в розбитій хаті, він знайшов патрони, які приніс до місця дислокації свого підрозділу в селі під Бахмутом. Вказані патрони він привіз у 2025 році додому, де зберігав, та у подальшому видав працівникам поліції під час проведення обшуку. Патрони він взяв без мети збуту. У скоєному розкаюється та зобов'язується правопорушень більше не вчиняти. Має бажання і надалі продовжувати службу в ЗСУ. Також обвинувачений підтвердив, що цілком розуміє зміст обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, їх не оспорює та повністю визнає свою вину, така його позиція є добровільною, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших негативних обставин.
Згідно до ч. 3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
У судовому засіданні суд з'ясував, що обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст вказаних обставин, добровільно визнає себе винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, і роз'яснив, що погодившись на визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обвинувачений і прокурор будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи показання обвинуваченого ОСОБА_4 , його повне визнання своєї винуватості, а також те, що останній не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, зазначені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, і не наполягає на дослідженні інших доказів по справі, то у відповідності до положень ч. 3 ст.349 КПК України суд визнає недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у його вчинені.
Оскільки сторони вважають, що фактичні обставини кримінального провадження доведені зібраними доказами, які не вимагають дослідження в ході судового розгляду, суд також визнає їх доведеними.
До таких фактичних обставин відносяться обставини щодо дати, часу, місця, способу вчинення кримінального правопорушення, форми вини.
Досліджена у судовому засіданні правова кваліфікація кримінального правопорушення відповідає дійсним обставинам скоєного діяння.
На підставі викладеного, суд визнає доведеною винуватість ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення і кваліфікує його дії за ч. 1 ст.263 КК України, як носіння, зберігання та придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд враховує, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України кваліфікується як тяжкий злочин, не судимий, не одружений, малолітніх або неповнолітніх дітей на утриманні не має, перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_2 , на обліку у лікаря-нарколога та психіатра за місцем проживання не перебуває, групи інвалідності не має, за місцем проживання характеризується задовільно, в судовому засіданні негативно оцінив власну протиправну поведінку та готовий понести передбачене законом покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
На підставі викладеного, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, встановленому санкцією ч.1 ст.263 КК України.
Разом з тим, беручи до уваги обставини вчиненого кримінального правопорушення та відсутність тяжких наслідків від дій обвинуваченого, з урахуванням даних про особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, за місцем мешкання характеризується задовільно, на даний час проходить військову службу у лавах ЗСУ, а також враховуючи його щире каяття, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
З огляду на принцип індивідуалізації та домірності (пропорційності) покарання, який полягає, зокрема у адекватності застосованого заходу примусу та скоєного діяння, суд вважає, що в даному конкретному випадку реальне відбуття ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, буде непропорційним, оскільки мета та цілі покарання можуть бути досягнуті, з врахуванням вищенаведеного судом - без ізоляції його від суспільства, проте в умовах контролю за його поведінкою зі сторони державних органів.
За таких обставин суд вважає можливим на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробуванням, якщо обвинувачений протягом зазначеного судом строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов'язки, передбачені ст.76 КК України, що відповідатиме меті покарання, буде справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Крім того, відповідно до ст.ст.122,124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення судової експертизи зброї №СЕ-19/104-25/3385-БЛ від 26.08.2025 у розмірі 2674,20 грн. та вибухо-технічної експертизи від 26.08.2025 №СЕ-19/104-25/33894-ВТХ у розмірі 1782,80 грн., а всього 4457 грн.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Запобіжний захід у кримінальному провадженні відносно обвинуваченого не обирався.
Керуючись ст. ст. 349, 368-370, 373- 374, 392 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, якщо протягом зазначеного строку він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На період проходження військової служби контроль за поведінкою ОСОБА_4 , який звільнений від відбування покарання з випробуванням, здійснюється командиром військової частини, в якій останній проходить службу, а після звільнення з військової служби - уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати, пов'язані із залученням експерта для проведення судових експертиз у розмірі 4457 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят сім) гривень.
Речові докази:
- 108 патронів та 12 стріляних гільз з первинним пакуванням (сейф-пакет №5102176); три предмета циліндричної форми зеленого кольору з маркуванням ПГ-7ПМ НБЛ-42 74-79-56, котрі являються трьома стартовими пороховими зарядами до пострілів ПГ-7ВМ ручного протитанкового гранатомету РПГ 7 (сейф-пакет №5800755), які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №1 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області - знищити;
- дисковий накопичував формату DVD-R з відеозаписом обшуку - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області на протязі 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1