20 січня 2026 року
м. Київ
справа № 686/5214/15-к
провадження № 51-3953км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1 ,
суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора захисникаОСОБА_5 , ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засудженого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м. Хмельницького,
та його захисника ОСОБА_6 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року.
Обставини справи
1. Оскарженим вироком ОСОБА_7 засуджено за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України (КК) до позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 3 роки з конфіскацією майна і на підставі статті 54 КК позбавлено 11 рангу державного службовця.
2. Суд визнав доведеним, що він, перебуваючи на посаді начальника відділу Держземагенства у Ярмолинецькому районі Хмельницької області , 29 грудня 2014 року отримав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду в сумі 12 000 доларів США за ініціювання ним питання щодо реєстрації права власності держави на земельну ділянку, подальше подання документів у реєстраційну службу Ярмолинецького районного управління юстиції для реєстрації за державою права власності на земельну ділянку, сприяння ОСОБА_8 у поданні заяви із необхідними документами до Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області , безоплатному одержанні витягів з Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, які необхідні для прийняття Головним управлінням Держземагенства у Хмельницькій області рішення щодо надання ОСОБА_8 у користування на умовах оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6825884400:04:006:0103, а після прийняття такого рішення - укладення у найкоротший термін договору оренди даної ділянки з ОСОБА_8 , а також сприяння у реєстрації договору оренди у Реєстраційній службі Ярмолинецького районного управління юстиції Хмельницької області .
3. Апеляційний суд оскарженою ухвалою залишив вирок без зміни.
Вимоги і доводи касаційної скарги
4. Сторона захисту, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (КПК), просить скасувати оскаржені рішення та закрити кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
5. Вони стверджують, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що:
виклад в обвинувальному акті об'єктивної сторони інкримінованого засудженому злочину не відповідає складу злочину, передбаченому частиною 3 статті 368 КК;
засуджений не є суб'єктом інкримінованого йому злочину, однак може бути суб'єктом злочину, передбаченого статтею 369-2 КК;
недопустимими доказами є:
- результати негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД), протоколи затримання та огляду місця події від 29 грудня 2014 року, оскільки мала місце провокація злочину;
- відомості щодо з'єднань абонентів мобільного зв'язку, оскільки тимчасовий доступ здійснено поза межами дії ухвали слідчого судді про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів;
- відомості, зафіксовані в ході проведення огляду, обробки і вручення грошей від 28 грудня 2014 року, оскільки слідча дія проведена працівником оперативного підрозділу за дорученням прокурора;
- протокол огляду мобільного телефону від 19 лютого 2015 року, оскільки відсутня ухвала слідчого судді про надання дозволу на тимчасовий доступ до нього;
- інші докази, здобуті в період з 26 по 31 грудня 2014 року у зв'язку з проведенням досудового розслідування неповноважним слідчим.
6. Крім цього, зазначає про неповноту судового слідства під час апеляційного розгляду справи, оскільки не було повторно допитано свідка ОСОБА_8 .
Позиції учасників касаційного розгляду
7. У судовому засіданні захисник підтримав доводи касаційних скарг, просив їх задовольнити.
8. Прокурор заперечила проти касаційних скарг, просила залишити оскаржені рішення без зміни.
Оцінка Суду
9. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали провадження, обговоривши наведені сторонами доводи, Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.
10. Відповідно до статей 370, 404 КПК суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, в тому числі за необхідності і шляхом дослідження доказів.
11. Статтею 419 КПК передбачено, що у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення. Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення повністю або частково апеляційний суд в своїй ухвалі має надати вичерпні відповіді, чому відхилені апеляційним судом доводи він вважає необґрунтованими. Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
12. Проте зазначених вимог процесуального закону апеляційний суд не дотримався.
Щодо провокації злочину
13. Сторона захисту стверджує, що мала місце провокація злочину з боку правоохоронних органів, внаслідок чого недопустимими є результати НСРД, протоколи затримання та огляду місця події від 29 грудня 2014 року.
14. Суд зазначає, що підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли працівники цих органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а схиляють особу до вчинення злочину, який без такого впливу не був би вчинений. Для встановлення того, чи мало місце з боку правоохоронних органів спонукання особи до вчинення злочину, мають прийматися до уваги, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції попри початкову відмову особи, наполегливі нагадування тощо.
15. Жодна з таких обставин сама по собі не може бути визначальною для висновку про наявність або відсутність провокації, і лише оцінивши всі фактичні і юридичні аспекти події в сукупності, суди можуть зробити висновок, чи була поведінка агентів такою, що спонукала особу до дій, які та не вчинила б без їх втручання[1].
16. Суди попередніх інстанцій відхилили доводи сторони захисту щодо провокації злочину. В касаційних скаргах сторона захисту посилалася на те, що ініціатива спілкування із засудженим виходила від ОСОБА_8 .
17. Суд зазначає, що сам по собі той факт, що у більшості випадків саме ОСОБА_8 телефонував засудженому, не має вирішального значення. Суди правильно оцінили цей факт у контексті всіх обставин справи, включаючи зміст розмов між засудженим та ОСОБА_8 та інші обставини. Суд першої інстанції навів детальну аргументацію з посиланням на конкретні докази своєму висновку про відсутність ознак провокації у цьому випадку, зокрема те, що дії правоохоронних органів носили пасивний характер, жодного впливу та схиляння засудженого до вчинення злочину не здійснювали.
18. Доводи касаційних скарг сторони захисту не містять доказів заздалегідь упередженого ставлення правоохоронних органів до засудженого. Пасивна поведінка ОСОБА_8 , відсутність вирішального впливу з боку останнього та правоохоронних органів на виникнення мотивів для вчинення засудженим злочинних дій не дають підстав Суду ставити під сумнів висновки судів попередніх інстанцій про відсутність провокації злочину.
19. Враховуючи викладене, Суд відхиляє вказані доводи сторони захисту.
Щодо недопустимості доказів
20. Суд не вважає за необхідне розглядати доводи касаційної скарги про недопустимість матеріалів за результатами проведення НСРД, протоколів затримання та огляду місця події, а також відомостей, зафіксованих в ході проведення огляду, обробки і вручення грошей, оскільки вказані докази надавалися для доведення факту отримання засудженим грошей від ОСОБА_8 , а під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, засуджений визнав цей факт.
Щодо відомостей про з'єднання абонентів мобільного зв'язку
21. Суд відхиляє доводи сторони захисту про недопустимість відомостей щодо з'єднань абонентів мобільного зв'язку на тій підставі, що тимчасовий доступ здійснено поза межами дії відповідної ухвали слідчого судді.
22. Ухвалою слідчого судді від 20 січня 2015 року надано дозвіл на тимчасовий доступ до документів ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_8 », які містять інформацію про вхідні та вихідні дзвінки, їх тривалість, текстові повідомлення абонентів мобільного зв'язку ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 . Строк дії згаданої ухвали визначено до 20 лютого 2015 року.
23. Згідно з правилами українського правопису прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь, і вживати після цієї дати прислівник «включно» зайве. Тобто, якщо вказується календарна дата після прийменника «до», то ця дата входить до зазначеного строку.
24. Враховуючи викладене, доступ до телефонних з'єднань 20 лютого 2015 року було здійснено у визначений у відповідній ухвалі строк.
Щодо огляду мобільного телефону
25. Суд відхиляє доводи сторони захисту про недопустимість результатів огляду мобільного телефону від 19 лютого 2015 року, здійсненого без ухвали слідчого судді про надання дозволу на тимчасовий доступ до нього.
26. Під час огляду 29 грудня 2014 року засуджений добровільно видав згаданий мобільний телефон та повідомив ПІН-код.
27. Суд уже зазначав, що доступ до інформації, що міститься в телефоні, вирішується за правилами тимчасового доступу до речей і документів, що регулюється Главою 15 КПК. Відповідно до положень частини 1 статті 159 КПК тимчасовий доступ до речей і документів в контексті доступу до інформації, що міститься на мобільних терміналах систем зв'язку, полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходиться інформація, можливості отримати її копію[2]. В цьому випадку телефон був добровільно переданий засудженим разом із ПІН-кодом для розблокування телефону, тому для звернення до слідчого судді з вимогою надати доступ до телефону не було підстав.
Щодо проведення досудового розслідування неповноважним слідчим
28. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів сторони захисту щодо недопустимість доказів, здобутих в період з 26 по 31 грудня 2014 року у зв'язку з проведенням досудового розслідування неповноважним слідчим. Свій висновок апеляційний суд обґрунтував тим, що в період часу з 26 по 29 грудня 2014 року слідчими прокуратури Хмельницької області жодних слідчих дій вчинено не було та після встановлення того факту, що ОСОБА_7 обіймає посаду начальника відділу Держземагенства в Ярмолинецькому районі Хмельницької області , кримінальне провадження було передано для проведення досудового розслідування до СУ УМВС України в Хмельницькій області.
Щодо повторного допиту свідка ОСОБА_8 .
29. Сторона захисту вважає апеляційний розгляд неповним, оскільки апеляційна інстанція відмовила у повторному допиті свідка ОСОБА_8 .
30. Відповідно до вимог частини 3 статті 404 КПК, за клопотанням учасників судового провадження, суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.
31. У цьому випадку таких обставин апеляційний суд не встановив, і в касаційній скарзі не наведено достатніх доводів, що такі обставини існували.
32. Суд уже зазначав, що розгляд у суді апеляційної інстанції не повинен дублювати дослідження доказів, яке проводилося у місцевому суді, оскільки це суперечить основним засадам кримінального процесуального законодавства України. Незгода сторони з показаннями свідків та письмовими доказами по справі, не є підставою для повторного дослідження цих доказів[3].
Щодо кваліфікації злочину
33. Суд погоджується з доводами сторони захисту, що стосуються правової оцінки вчинених засудженим діянь.
34. Суд зазначав, що відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу[4].
35. Як зазначено у вироку, ОСОБА_8 повідомив, що гроші він передав засудженому за сприяння в одержанні в оренду земельної ділянки у користування на умовах оренди.
36. Судом визначено, що ухвалення рішення про надання земельної ділянки в користування належить до повноважень Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області , і не входить в сферу повноважень засудженого. Реалізація інших дій, наприклад, укладення договору оренди тощо, пов'язаних з оформленням такого користування, які могли бути виконані засудженим, повністю залежить від ухвалення Головним управлінням згаданого рішення.
37. Суд не навів переконливих аргументів, яким чином засуджений, службовець Держземагенства у Ярмолинецькому районі Хмельницької області , міг використати своє службове становище, щоб вищий орган влади ухвалив рішення, у якому був зацікавлений ОСОБА_8 . Хоча суд послався на ряд технічних дій, які був повноважний вчинити засуджений після ухвалення вирішального рішення Головним управлінням, однак ці дії не можуть зумовити ухвалення цього рішення, яке вочевидь виходить за межі його повноважень.
38. Суд першої інстанції, відповідаючи на доводи сторони захисту, зазначив, що засуджений не може бути суб'єктом злочину, передбаченого частиною 2 статті 369-2 КК, оскільки суб'єктом згаданого злочину може бути лише особа, яка не наділена статусом службової особи.
39. Суд зазначає, що таке тлумачення не відповідає точному змісту цього положення кримінального закону. Наявність у особи статусу службової сам по собі не унеможливлює притягнення її до відповідальності за здійснення впливу на особу, в компетенції якої знаходиться прийняття рішення, у якому зацікавлений хабародавець.
40. Для відмежування злочину, передбаченого статтею 368 КК, від злочину, передбаченого статтею 369-2 КК, визначальним є з'ясування питання, чи входить вчинення дії (бездіяльності) до повноважень особи, якій передається неправомірна вигода, як зазначено вище (пункт 34). Якщо службова особа, яка не володіє відповідними повноваженнями, отримує неправомірну вигоду за вплив на службову особу, як має відповідні повноваження, такі дії мають кваліфікуватися за частиною 2 статті 369-2 КК.
41. Таким чином, суб'єктом злочину, передбаченого статтею 369-2 КК, може бути будь-яка особа, яка в уяві того, хто здійснює підкуп, здатна здійснити реальний вплив на службову особу, уповноважену вчинити або утриматися від вчинення дій, за які надається неправомірна вигода[5]. Та обставина, що така особа є службовою особою, в повноваження якої не входить вирішення питання, у якому зацікавлений хабародавець, не виключає можливості для неї бути суб'єктом злочину, передбаченого статтею 369-2 КК.
42. Дії службової особи, яка одержала гроші чи інші матеріальні цінності начебто для передачі іншій особі (зокрема, службовій або уповноваженій), але мала намір не передавати їх, а привласнити, належить кваліфікувати за відповідною частиною статті 190 КК[6].
43. Суд першої інстанції не проаналізував надані сторонами докази з метою розмежувати ці склади злочинів і визначити, під який з них підпадають дії засудженого. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за апеляційною скаргою засудженого, не усунув порушення, допущені суди першої інстанції, у зв'язку з чим ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
44. Відповідно до статті 433 КПК Суд не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а тому не може усунути ці порушення. З огляду на такі обмеження Суд вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
45. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене, здійснити провадження з додержанням вимог чинного законодавства і постановити рішення, яке відповідатиме положенням статті 370 КПК з урахуванням приписів статті 439 цього Кодексу.
Керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційні скарги засудженого та його захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Звільнити ОСОБА_7 з-під варти.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
[1] Постанова від 03 жовтня 2023 року у справі № 758/15672/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/114086734 ;
[2] Постанова від 09 квітня 2024 року у справі № 369/4929/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/118465118;
[3] Постанова від 10 лютого 2021 року у справі № 127/14811/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/94874065;
[4] Постанова від 25 вересня 2025 року у справі № 299/2597/15, https://reyestr.court.gov.ua/Review/130644024; від 19 листопада 2019 року у справі № 332/2723/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/85836389
[5] Постанова від 29 березня 2021 року у справі № 554/5090/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/96074938;
[6] Постанова від 17 жовтня 2022 року у справі № 686/13801/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/106940469;