27 січня 2026 року
м. Київ
справа № 583/971/24
провадження № 61-222ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 листопада 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання дій незаконними, стягнення заробітної плати, середнього заробітку, моральної шкоди, неустойки,
У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, просила зазначити, що незаконними та протиправними є дії Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»):
1) про блокування під час військового стану рахунку позивача, який знаходиться на території бойових дій і сам рахунок має спеціальний режим використання, а саме на який зараховується заробітна плата позивача;
2) про приховування від позивача інформації, що стосується його особисто (ненадання відповіді на звернення), а саме: відмова надати відомості і документи про номер рахунку, на який зараховується заробітна плата, підстави та документи арешту рахунку із зарплатою, та про підстави існування іншого рахунку із скарбничкою, про існування якого позивач не знала до лютого 2024 року;
3) приховування інформації про: підстави блокування (арешту) рахунків; про особу виконавця та стягувача; копії акта для можливості оскарження;
4) про протиправне незаконне блокування рахунку з метою подальшого здійснення вимагання плати у розмірі 100 грн за інформацію;
5) про те, що незаконно заблокований рахунок є рахунком зі спеціальним режимом використання, а саме - на нього зараховується заробітна плата позивача;
6) про те, що зарахована заробітна плата вилучається банком з рахунку позивача таємно від неї;
7) про самовільне відкриття іншого рахунку без відома та згоди позивача та ненадання інформації про нього.
Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по заробітній платі в розмірі, який підлягає уточненню; середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при виплаті заробітної плати за період з 09 лютого 2024 року (час звернення з вимогою розблокувати рахунок із зарплатою) по день розблокування рахунку і виплати повної суми заблокованої заробітної плати у розмірі, який визначений без урахування утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів; моральну шкоду в сумі 100 000 грн та неустойку за затримку виплати заробітної плати станом з 09 лютого 2024 року.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині негайного зняття арешту з зарплатного рахунку позивача та негайного повернення позивачу в натурі всіх коштів, вилучених з рахунку, на який зараховується заробітна плата з лютого 2024 року по час виконання рішення суду.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в сумі 2422 грн 40 коп.
06 січня 2026 року засобами поштового зв'язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 листопада 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року.
Вказана касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Із Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що повний текст постанови Сумського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року складено 18 листопада 2025 року, тобто останнім днем касаційного оскарження даної постанови є 18 грудня 2025 року.
Заявник звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою засобами поштового зв'язку 04 січня 2026 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 390 ЦПК України.
Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку, в якому заявниця посилається на те, що постанову апеляційного суду було отримано поштою лише 06 грудня 2025 року.
Крім того, підставою для поновлення строку для подання касаційної скарги просить враховувати те, що вона наразі без роботи, відповідно без доходу, тому кошти на написання касаційної скарги, папір, копіювання, відправку поштою довелось позичити.
Однак, наведені заявником причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення не дають достатніх підстав для визнання їх поважними.
Відповідно до частин третьої та п'ятої статті 272 ЦПК України у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У разі доведення заявником недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень, то в цьому випадку для відліку строку на касаційне оскарження застосовуються положення частини другої статті 390 ЦПК України, відповідно до якої заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження в разі подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23) зроблено висновок, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов'язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення). У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим.
Згідно з пунктом другим частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Проте, заявник не надає достатніх доказів, що підтверджують дату отримання постанови Сумського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року.
За таких обставин, суд позбавлений можливості вирішити питання щодо поважності причин пропуску заявником строку на касаційне оскарження з наведених підстав.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 необхідно надати суду докази, що підтверджують дату отримання нею указаного судового рішення або навести інші підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення та надати відповідні докази.
На підтвердження наведених обставин заявник має надати відповідні докази в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії, якими можуть бути довідка із суду, поштового відділення зв'язку, копії матеріалів справи, розписки тощо.
Верховний Суд зазначає, що на стадії відкриття касаційного провадження Верховний Суд не має можливості перевірити наявність чи відсутність доказів на підтвердження надсилання/вручення судом апеляційної інстанції копії судового рішення заявнику, оскільки за правилом частини сьомої статті 394 ЦПК України питання про витребування матеріалів справи вирішується під час відкриття касаційного провадження.
Крім того, посилання заявниці на складні матеріальні труднощі, пов'язані з написанням касаційної скарги та її відправкою не свідчать про наявність підстав для безумовного поновлення пропущеного процесуального строку без наведення заявником реальних фактичних обставин, які були перешкодою у вчиненні процесуальних дій.
При цьому, жодного доказу з приводу об'єктивної неможливості направлення касаційної скарги в установлений законом строк,заявницею не надано.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.
Відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
У зв'язку з тим, що підстави пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, надати строк для усунення вказаних недоліків, а саме: направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести обґрунтування неможливості вчасного звернення до суду з касаційною скаргою на постанови Сумського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
В порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявницею у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права щодо якої відсутній висновок та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявниця узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не посилається на відповідні пункти частини другої статті 389 ЦПК України та не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення та обґрунтування випадків (випадку), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах.
При цьому, суд звертає увагу заявниці, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц,
від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16).
Заявниця повинна зазначити, який правовий висновок Верховного Суду, на її переконання, мав застосувати суд апеляційної інстанції під час ухвалення судового рішення у цій справі або обґрунтувати наявність іншої підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявниця має право надіслати на адресу суду касаційну скаргу у новій редакції, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, в якій уточнити підстави касаційного оскарження та чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, з обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав) та надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 листопада 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк - десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Є. Червинська