05 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 521/18758/25
провадження № 61-1287ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач), Сакари Н. Ю., Ступак О. В.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 січня 2026 року у справі за позовом Будинкоуправління № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини р-ну Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
У жовтні 2025 року Будинкоуправління № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини р-ну Міністерства оборони України звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просили стягнути з відповідача заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг та послуг з утримання будинку та прибудинкових території у розмірі 118 038, 67 грн, що складається з 95 019, 78 грн основного боргу, три відсотки річних у розмірі 4 983, 00 грн та інфляційні втрати у розмірі 18 035, 16 грн.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі 521/18758/25 та призначено справу до розгляду.
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву,
в якому просила закрити провадження у справі № 521/18758/25 за позовом Будинкоуправління № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини р-ну Міністерства оборони України, на підставі пункту 3 частини першої
статті 255 ЦПК України.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 про закриття провадження у справі залишено без задоволення.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси
від 22 грудня 2025 року повернуто заявнику з підстав передбачених пунктом 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначив, що ухвала про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження
у справі відсутня у переліку ухвал зазначених у частині першій статті 353 ЦПК України, а тому не підлягає окремому апеляційному оскарженню від рішення суду по суті спору.
27 січня 2026 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 08 січня 2026 року у справі № 521/18758/25.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального права та недотримано норми процесуального права при вирішенні питання про повернення апеляційної скарги.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження або про відмову у відкритті касаційного провадження.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.
Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Положеннями частини другої статті 352 ЦПК України встановлено, що ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього кодексу.
У частині першій статті 353 ЦПК України передбачений перелік ухвал суду першої інстанції, які можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі не входить до визначеного у частині першій статті 353 ЦПК України переліку ухвал, які можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
За змістом пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року
у справі № 757/47946/19-ц (провадження № 14-37цс23) зазначено, що для правильної оцінки ухвали місцевого суду як такої, що підлягає або не підлягає самостійному апеляційному оскарженню, потрібно встановити, чи перешкоджає така ухвала подальшому провадженню у справі та/або чи має особа, яка подає апеляційну скаргу, можливість відновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.
Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
Тому у разі, якщо учасник справи не погоджується з ухвалою суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження
у справі, застосовний припис частини другої вказаної статті про те, що заперечення на ухвали, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17.
Положення частини другої статті 353 ЦПК України, передбачають право особи викласти заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, які включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року в справі № 346/5011/18 (провадження № 61-2235св19) зазначено, що: «заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений
у статті 353 ЦПК України є вичерпним. Системне тлумачення статті 353 ЦПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні. Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжкових ухвал місцевого суду взагалі, їх право лише відтерміновується до прийняття остаточного рішення у справі. Предметом апеляційного оскарження, як встановлено судом апеляційної інстанції, є ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, яка не передбачена переліком, наведеним у статті 353 ЦПК України. Разом з тим, згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду».
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але
й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ,
від 21 жовтня 2010 року).
Встановивши, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі не входить до визначеного у частині першій статті 353 ЦПК України переліку ухвал, на які апеляційну скаргу можна подати окремо від рішення суду, апеляційний суд обґрунтовано повернув апеляційну скаргу скаржниці на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, який встановивши, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі відсутня у переліку, визначеному частиною першою статті 353 ЦПК України, тому оскарженню окремо від рішення суду не підлягає, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання про повернення апеляційної скарги особі, яка її подала.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ,
від 19 грудня 1997 року).
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при вирішенні питання про повернення апеляційної скарги є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 352, 353, 357, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 січня 2026 року у справі за позовом Будинкоуправління № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини р-ну Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
О. В. Ступак