03 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 757/43680/21-ц
провадження № 61-781ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідачка), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Фумельовим Іллею Олександровичем, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування,-
Обставини справи
1. ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Національної поліції України (далі - НПУ), Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ), у якому просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з рахунку державного бюджету на користь позивача моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн, завдану незаконними діями посадових осіб Національної поліції України.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що у серпні 2015 року в порядку статті 214 КПК України звернувся із заявою до ГУ МВС України про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою
статті 115 КК України відносно ОСОБА_2 , яка є його рідною бабусею. Працівниками Франківського РВ ЛМУ ГУМВС у Львівській області було відмовлено у внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за його заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Франківського районного суду м. Львова зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи Франківського РВ ЛМУ ГУМВС у Львівській області та ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 11 грудня 2015 року у справі
№ 465/7800/15-к зобов'язано уповноважену особу Франківського відділу поліції м. Львова ГУ Національної поліції у Львівській області відповідно до частини першої статті 214 КПК України внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення, що подано у серпні 2015 року, по якій отримано лист від 25 серпня 2015 року № 71/С-57 Франківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області.
14 січня 2016 року на виконання ухвали Франківського районного суду м. Львова
від 11 грудня 2015 року у справі № 465/7800/15-к Франківським ВП ГУНП у Львівській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за номером кримінального провадження № 12016140080000110.
29 березня 2016 року слідчим Франківського ВП ГУНП у Львівській області Ільчишин-Оліярник О. З. винесено постанова про закриття кримінального провадження № 12016140080000110.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 09 серпня 2016 року у справі
№ 465/112/16-к апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; скасовано ухвалу слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 14 липня
2016 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого Франківського ВП ГУНП у Львівській області Ільчишин-Оліярник О. З.
від 29 березня 2016 року про закриття кримінального провадження
№ 12016140080000110; скасовано постанову слідчого Франківського ВП ГУНП у Львівській області Ільчишин-Оліярник О. З. від 29 березня 2016 року про закриття кримінального провадження № 12016140080000110, а матеріали кримінального провадження повернуто до Франківського ВП ГУНП у Львівській області для проведення досудового розслідування.
У зв'язку з тим, що працівниками поліції не було здійснено будь-яких слідчих дій спрямованих на розслідування кримінального провадження № 12016140080000110 від 14 січня 2016 року, тому ОСОБА_1 вказує, що останні неефективно здійснюють досудове розслідування вказаного кримінального провадження. Вважає, що надмірна тривалість кримінально правопорушення та, як наслідок, уникнення винними особами покарання за спричинену смерть його бабусі, призвела до його моральних страждань, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю заявляти неодноразові вимоги до органів досудового розслідування виконати їх посадові обов'язки; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльніст, перебування у напруженому психологічному стані та усвідомленням того, що вина особа уникла відповідальності. Отже, внаслідок таких дій (бездіяльності) працівників поліції, позивачу завдано моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 100 000,00 грн.
2. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Національної поліції України, Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування відмовлено.
3. Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокат Фумельов І. О., звернувся до суду апеляційної інстанції.
4. Постановою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Фумкльова І. О. залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 травня
2024 року - без змін.
Узагальнені доводи касаційної скарги
5. 16 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокат Фумельов І. О., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду
від 17 грудня 2025 року, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
6. ОСОБА_1 зазначає, що касаційна скарга подається на підставі
пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
7. Так, заявник наголошує, що судами попередніх інстанції не враховано висновок щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2024 року у справі № 201/227/23.
Позиція Верховного Суду
8. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
9. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
10. Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до
ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, слугувати суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.
11. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята
статті 19 ЦПК України).
12. Ціна позову у цій справі становить 100 000,00 грн, яка станом на 01 січня
2026 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн * 250 = 832 000,00 грн).
13. Отже ця справа, виходячи з ціни позову, за загальним правилом належить до категорії справ, рішення у яких відповідно до пункту 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню.
14. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
15. Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, слугувати суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.
16. Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
17. Обставин, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
18. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що в цій справі відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
19. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
20. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
21. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
22. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
23. Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
24. З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, а підстав, визначених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, Судом не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої
статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Фумельовим Іллею Олександровичем, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак О. М. Осіян Н. Ю. Сакара