04 лютого 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/140/21
Провадження № 11-кп/820/148/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі :
судді - доповідача ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
перекладача ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах розгляду апеляційних скарг прокурора, обвинуваченого ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника обвинуваченої ОСОБА_10 - ОСОБА_11 , на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.06.2023 року, -
В провадженні апеляційного суду перебувають на розгляді апеляційні скарги прокурора, обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , захисником обвинуваченої ОСОБА_10 - ОСОБА_11 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.06.2023 року.
Постановою Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 10 грудня 2025 року касаційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_10 - ОСОБА_12 , захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - ОСОБА_13 задоволено частково. Вирок Хмельницького апеляційного суду від 04 вересня 2026 року щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обрано обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 07 лютого 2026 року включно.
Прокурор звернувся до апеляційного суду із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 в обґрунтування якого зазначає, що уданому кримінальному провадженні на теперішній час продовжують існувати ризики, визначені ст. 177 КПК України, які не зменшилися та не можуть бути усунені шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу. Зокрема, ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.5 КК України, а саме таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло, що завдало значної шкоди потерпілому, вчинене організованою групою, за вчинення якого, в разі визнання останнього судом винуватим, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років, а також у вчиненні злочинів, передбачених ст. 185 ч. 3 та ст. 15 ч. 1, ст. 185 ч. 3 КК України.
Зазначає сторона обвинувачення і про те, що в разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, обвинувачений ОСОБА_6 , усвідомлюючи можливу міру покарання за скоєне, може незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, шляхом умовлянь, чиненням тиску на них або будь-яким іншим чином, задля зміни їх показань.
Поряд із цим, обвинувачений ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також продовжити займатись злочинною діяльністю та вчинити інші кримінальні правопорушення.
На думку прокурора, слід врахувати і те, що відповідно до ст. 178 КПК України, обвинувачений не має постійного місця проживання, до затримання проживав на орендованих квартирах, не мав постійного місця роботи, та доходів що спонукало останнього до вчинення злочинів.
В судовому засіданні прокурор наполягав на продовженні обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обвинувачений та його захисник заперечували проти продовження запобіжного заходу та просили обрати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, або визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
У відповідності до статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 21 Конституції України встановлено, що усі люди вільні і рівні у своїй гідності та правах.
Згідно з положеннями ст. 176 ч. 3 КПК України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
За положеннями ст. 177 ч. 1 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Статтею 183 ч. 1, 3 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 176 цього Кодексу. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ст.331 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників провадження, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Колегія суддів враховує, що закінчити апеляційний розгляд кримінального провадження до закінчення строку дії постанови Верховного Суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою неможливо, оскільки розгляд кримінального провадження знаходиться на початковій стадії, не заслухано доводи та позиції сторін, та не досліджено доказів по справі.
Приймаючи рішення за клопотанням прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою колегія суддів виходить з того, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні корисливих майнових кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 3 та ст. 15 ч. 1, ст. 185 ч. 3, ст. 185 ч. 5 КК України, одне з яких є особливо тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років. Також колегія суддів виходить з того, що обвинувачений ОСОБА_6 немає постійного місця проживання, до затримання проживав на орендованих квартирах, а також не мав постійного місця роботи та доходів. За таких обставин безумовно існує ризик того, що у випадку перебування обвинуваченого на волі, останній матиме можливість переховуватись від суду з метою ухилення від суду, можливого покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів, зважаючи, зокрема і на діючий воєнний стан в країні, а також продовжити займатись злочинною діяльністю та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Колегія суддів також враховує, що інкримінування особі особливо тяжкого умисного злочину само по собі може бути значним і вагомим мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду, адже суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, на що наголошував Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії».
Колегія суддів також виходить з того, що обвинувачений діяв у складі організованої групи, а тому вважає наявним ризик незаконного впливу ОСОБА_6 на інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які наразі перебувають на волі, а також на свідків, з можливістю здійснення такого впливу шляхом умовлянь, психологічного тиску, погроз або іншими способами з метою зміни чи відмови від раніше наданих показань.
Оцінюючи ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншими способами, колегія суддів враховує те, що перебування ОСОБА_6 на волі створює високий ризик узгодження дій зі співучасниками, впливу на показання потерпілих і свідків, а також приховування або знищення доказів, що може перешкодити повному та неупередженому судовому розгляду.
З огляду на викладене, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого в ході апеляційного провадження, а також забезпечення виконання можливих процесуальних рішень у справі, за доведенням існування вагомих ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне продовжити ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Менш суворий вид запобіжного заходу, який просить застосувати сторона захисту, а саме обрати запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, з урахуванням обставин інкримінованих правопорушень, їх наслідків, та особи обвинуваченого, на переконання колегії суддів, не зможе запобігти зазначеним ризикам. Колегія суддів виходить з того, що обвинувачений ОСОБА_6 не має постійного легального місця проживання у м. Хмельницькому, під час слідства мешкав на квартирах у м.Хмельницькому на підставі усних угод з володільцями житла, без укладення письмових договорів оренди, є громадянином республіки Вірменія, в Україні не має родинних зв'язків та документів на підтвердження законності перебування на час судового розгляду, сторона захисту також не надала суду документів на підтвердження у ОСОБА_6 легального джерела доходу для існування.
Правова позиція сторони захисту про обрання ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у виді застави також є неспроможною, оскільки у разі внесення застави, на обвинуваченого покладаються обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України пов'язані з визначенням постійного місця проживання, яке сторона захисту повідомити суду не може.
Зважаючи на завершення терміну утримання під вартою, визначеного постановою суду та враховуючи, що наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування, незаконного впливу на потерпілих, свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, продовження займатись злочинною діяльністю та вчинити інші кримінальні правопорушення, не змінилися та продовжують існувати, з урахуванням тяжкості інкримінованих злочинів, ступеня їх суспільної небезпечності та особи обвинуваченого, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.177, 178, 199, 331 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 04 квітня 2026 року включно.
Ухвала набирає законної сили негайно та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3