Справа № 947/43089/25
Провадження № 2/521/3246/26
Іменем України
04 лютого 2026 року м. Одеса
Суддя Хаджибейського районного суду міста Одеса Гуревський В.К. ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі» про скасування та визнання недійсним договору, визнання дій незаконними -
До Київського районного суду міста Одеси 17 листопада 2025 року звернулась з позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі» про скасування та визнання недійсним договору, визнання дій незаконними.
Київський районний суд міста Одеси встановив, що з урахуванням вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України суд у підсистемі ЕСІТС «Електронний суд» сформовано запит за параметрами пошуку « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ».
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру, вказаними параметрами, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , особу не знайдено.
Також, як вбачається у позовній заяві, позивачем у якості відповідача визначено - АТ «ДТЕК Одеські Електромережі», код ЄДРПОУ 00131713, місцезнаходження якого є: 65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 28-6 (Хаджибейський район міста Одеси), що територіально не відноситься до Київського району міста Одеса.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 01 грудня 2025 року передано справу №947/43089/25 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі» про скасування та визнання недійсним договору до Хаджибейського районного суду міста Одеси (65033, м. Одеса, вул. Василя Стуса,1а).
Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 03 лютого 2026 року справу передано на розгляд судді Гуревському В.К.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає за необхідне передати позовну заяву за підсудністю до належного суду, виходячи з такого.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб'єктів права.
Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У відповідно до вимог частини 2 статті 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Статтею 28 ЦПК України передбачена підсудність справ за вибором позивача.
Позивач в позові посилається на те, що її відносини регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від «Про захист прав споживачів». Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Системний аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів» доводить, що для того, щоб підсудність справи визначалась за ч. 5 ст. 28 ЦПК України такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
Із пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено сааме Законом України «Про захист прав споживачів», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду.
Позовна заява не містить відомості, з приводу порушення якого права споживача, передбаченого саме Законом України «Про захист прав споживачів», поданий позов, та спосіб захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
Як вбачається із змісту позовної заяви, адреса місцезнаходження відповідача у справі - АТ «ДТЕК Одеські Електромережі», код ЄДРПОУ 00131713, місцезнаходження якого є: 65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 28-6 (Хаджибейський район міста Одеси).
Адресу позивача ОСОБА_1 в позовній заяві зазначено: АДРЕСА_1 .
Згідно повідомлення про приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії АТ «ДТЕК Одеські електромережі» інформує ОСОБА_1 (споживача) про те, що за об'єктом, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 , про необхідність укласти договір про постачання електричної енергії з постачальником універсальної послуги за її об'єктом/площадкою електроспоживання.
Спір між сторонами виник з приводу скасування та визнання недійсним договору щодо об'єкту електроспоживання, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана адреса відноситься до територіальної підсудності Пересипського районного суду міста Одеса.
Відповідно до ч. 16 ст. 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Позов пред'явлений з приводу спору про скасування та визнання недійсним договору щодо об'єкту, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , тобто відсутні підстави у яких підсудність справи визначалась за ст. 28 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної або підсудність пов'язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.
Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.
У постанові від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.
Підстави, визначені Законом України «Про захист прав споживачів», які дають право особі захистити порушене право споживача, не пов'язані з предметом пред'явленого позову до суду, за таких обставин та з урахуванням вищевикладених доводів, поданий позов підлягає направленню до іншого суду, а саме за правилами виключної підсудності, тобто, за місцезнаходженням об'єкту послуг електроспоживання.
Таким чином, враховуючи те, що нерухоме майно, знаходиться за адресою: Пересипського району міста Одеси, а тому суд приходить до висновку, що за правилами виключної підсудності, встановленими ч. 1 ст. 30 ЦПК України, справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі» про скасування та визнання недійсним договору, визнання дій незаконними не підсудна Хаджибейському районному суду міста Одеса.
Відповідно до пункту 1 частини 1статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки, за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Слід також зауважити, що в силу ст. 378 ЦПК України, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Відтак, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що справу необхідно передати на розгляд за виключною підсудністю до Пересипського районного суду міста Одеси (вул. Чорноморського Козацтва, 68, м. Одеса, 65003).
Керуючись ст. ст. 27, 28, 30, 31, 32, 260, 353-354 ЦПК України, суддя, -
Передати цивільну справу № 947/43089/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі» про скасування та визнання недійсним договору, визнання дій незаконними на розгляд Пересипського районного суду міста Одеси (вул. Чорноморського Козацтва, 68, м. Одеса, 65003).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
СУДДЯ: В.К. Гуревський