Справа №573/2102/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/198/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким
Іменем України
14 січня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 573/2102/21 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Білопільського районного суду Сумської області від 11.04.2024 про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
установила:
У Сумському апеляційному суді перебуває на розгляді кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 на ухвалу Білопільського районного суду Сумської області від 11.04.2024 про відмову засудженому ОСОБА_10 в задоволенні його клопотання про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
На початку апеляційного розгляду засудженим ОСОБА_10 заявлено відвід суддям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_11 , оскільки останні у складі колегії суддів вже висловили свою правову позицію щодо законності і обґрунтованості подібних ухвал Білопільського районного суду Сумської області, якими у свою чергу було відмовлено в задоволенні його клопотань про звільнення від відбування покарання та заміни покарання, тому ці судді є упередженими відносно нього.
Вислухавши суддю-доповідача щодо заявленого засудженим відводу, доводи захисника ОСОБА_9 , яка підтримала заявлений відвід суддям апеляційного суду, заперечення проти відводу прокурора ОСОБА_8 , перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши мотиви заявленого відводу, колегія суддів вважає, що вказаний вище відвід суддям апеляційного суду задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, КПК та інших законів України (ст. 1 КПК), а завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом, а суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 1-2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства, а згідно ч. 1 ст. 7 цього Закону гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону, що також закріплено і в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, а згідно п. 81 рішення ЄСПЛ від 06.09.2005 «Салов проти України» (Salov v. Ukraine), заява № 65518/01) «неупередженість» у сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді в конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію, тобто чи були в суді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу».
Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів також викладені у рішеннях ЄСПЛ (зокрема, справа «Мироненко та Мартиненко проти України» (Mironenko and Martenko v. Ukraine), заява № 4785/02, 10.12.2009, п. 66, 69, 70), згідно яких наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції за допомогою об'єктивного та суб'єктивного критеріїв. У кожній окремій справі необхідно визначити, чи мають стосунки, які розглядаються, такі природу і ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Застосовуючи об'єктивний критерій, необхідно з'ясувати, чи існують певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в безсторонності судді. У справі «Білуха проти України» (рішення від 09.11.2006, заява № 33949/02) ЄСПЛ констатував, що «наявність безсторонності відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 49). При вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною». «Безсторонність (неупередженість) суду означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді» (справа ЄСПЛ «Хаушильд проти Данії»).
Відповідно ст. 76 КПК, суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді касаційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або постанови суду касаційної інстанції.
Таким чином, головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти можливій упередженості судді (суддів) під час розгляду конкретної справи, запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді (суддів), оскільки кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом (ст. 6 Конвенції). При цьому незалежність судів є прерогативою (привілеєм), що надається на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя (Висновок № 1 (2001) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів).
Відповідно ч. 5 ст. 80 КПК відвід повинен бути мотивованим.
Що стосується доводів заявленого відводу, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, оскільки наведені засудженим підстави для відводу суддів апеляційного суду не свідчать про будь-яку упередженість чи небезсторонність цих суддів, їх побічну чи пряму зацікавленість або ж наперед сформовану правову позицію щодо майбутніх результатів розгляду зазначеного кримінального провадження, наявність у суддів певних, виключно суб'єктивних внутрішніх переконань щодо наведених в апеляційній скарзі обставин, неможливість ухвалення суддями об'єктивного рішення у справі, сумнівів у сторін чи інших осіб щодо неупередженості визначеного у порядку автоматизованого розподілу складу суду та забезпечення суддями довіри до судової влади України, збереження та підвищення її авторитету, внаслідок чого вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про відвід суддів апеляційного суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При цьому суддя ОСОБА_11 згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2026 була замінена на суддю ОСОБА_4 .
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 75, 80 КПК України,
постановила:
Відмовити засудженому ОСОБА_12 в задоволенні його заяви про відвід суддям Сумського апеляційного суду ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4