Справа №591/8227/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/638/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Грабіж
Іменем України
07 січня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 591/8227/25 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 13.11.2025 про продовження запобіжного заходу у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги,
учасників судового провадження:
установила:
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, оскільки заявлені ризики є недоведеними, ОСОБА_8 не має на меті переховуватись від суду, впливати на свідків та потерпілих в даному кримінальному провадженні або вчинити інше кримінальне правопорушення.
13.11.2025 до Зарічного районного суду м. Суми з клопотанням про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, звернувся прокурор, яке обґрунтовував тим, що дія запобіжного заходу у виді поміщення ОСОБА_8 до закладу з надання психіатричної допомоги закінчується 14.11.2025, а підставами для застосування такого запобіжного заходу є обґрунтована підозра у вчиненні ним суспільно небезпечних діянь, передбачених ст. 126-1, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК, та ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, які продовжують існувати.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 13.11.2025 продовжено ОСОБА_8 запобіжний захід у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а саме до Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України». Своє рішення суд першої інстанції умотивував тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні суспільно небезпечних діянь, передбачених ст. 126-1, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК, і існують передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК ризики, які не зменшились.
Будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду, учасники кримінального провадження в судове засідання не з'явились, від прокурора ОСОБА_9 і захисника ОСОБА_10 надійшли письмові клопотання про розгляд апеляційної скарги у їх відсутність, а від ОСОБА_8 будь-яких клопотань до суду апеляційної інстанції не надходило, тому колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності сторін провадження, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
Порядок здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру регламентований главою 39 КПК.
За змістом ст. 131, 132 КПК, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно ч. 1-3 ст. 508 КПК, до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи: 1) передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім'ї з обов'язковим лікарським наглядом; 2) поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку. Передбачені ч. 1 цієї статті запобіжні заходи застосовуються судом до особи з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби. Застосування передбачених запобіжних заходів здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК).
Згідно ст. 177 КПК підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті, тобто: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу фактичних обставин суспільно небезпечних діянь та особи, її поведінки під час досудового розслідування вчинених діянь. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що особа обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, при вирішенні питання про продовження застосованого до ОСОБА_8 запобіжного заходу, суд першої інстанції в повній мірі врахував, що відносно останнього вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру за вчинення ним суспільно небезпечних діянь, передбачених ст. 126-1, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК, стадію розгляду кримінального провадження, ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, а також особу, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, яка за своїм психічним станом може становити суспільну небезпеку.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_10 про те, що заявлені ризики є недоведеними, ОСОБА_8 не має на меті переховуватись від суду, впливати на свідків та потерпілих в даному кримінальному провадженні або вчинити інше кримінальне правопорушення є безпідставними, оскільки не підтверджуються жодними доказами.
У ході розгляду клопотання прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_8 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити нове кримінальне правопорушення.
Має місце заявлений у клопотанні слідчого ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки ОСОБА_8 може переховуватись від слідства, цей ризик є актуальним, зважаючи на фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, а також те, що після вчинення суспільно небезпечних діянь ОСОБА_8 втікав. При цьому ризик втечі також має оцінюватись і у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування (§58 рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови»), а тому колегія суддів вважає, що ризик переховування від слідства з метою уникнення кримінальної відповідальності дійсно має місце і реально існує.
Обґрунтованим є і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки перебуваючи на свободі ОСОБА_8 матиме можливість впливати на потерпілого для надання показів на підтвердження своєї версії захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК) також є цілком виправданим, беручи до уваги те, що ОСОБА_8 не має офіційного місця роботи та іншого законного джерела доходу, а тому може вчиняти інші корисливі кримінальні правопорушення.
Зважаючи на викладене, оскаржуване рішення суду є законним, обґрунтованим і умотивованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК, і ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, у зв'язку з чим ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України,
постановила:
Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 13.11.2025 про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_11 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4