Номер провадження: 11-кп/813/42/26
Справа № 521/4469/16-к
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
26.01.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретарів судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,
захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 (з доповненнями), захисника ОСОБА_12 , в інтересах обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_13 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , прокурора відділу прокуратури Одеської обл. ОСОБА_7 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 02.05.2019 у к/п №42015160000000779 від 17.11.2015 стосовно:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Джамбул (Казахстан), громадянина України, маючого неповну вищу юридичну освіту та вищу, станом на день скоєння злочину працюючого оперуповноваженим Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 371 КК України;
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Одеси, громадянина України, маючого вищу юридичну освіту, станом на день скоєння злочину не працюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 368; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 371 КК України;
ОСОБА_14 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Прага (респ. Чехія), громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, офіційно не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , раніше не судимого
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 368 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 визнані винуватими у вчиненні відповідних злочинів, з призначенням покарання:
ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 368 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з позбавленням права обіймати посади, які пов'язані з виконанням функцій представника влади в органах державної влади строком на 2 роки;
- за ч. 3 ст. 371 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права обіймати посади, які пов'язані з виконанням функцій представника влади в органах державної влади строком на 3 роки.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права обіймати посади, які пов'язані з виконанням функцій представника влади в органах державної влади строком на 3 роки.
На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_8 позбавлено спеціального звання - старшого лейтенанта поліції.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 20.11.2015 по 24.05.2016, а також з дня затримання у залі судового засідання 02.05.2019 по день набрання вироком законної сили з розрахунку: один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із затриманням його в залі судових засідань.
Строк відбування покарання обвинуваченому обраховано з 02.05.2019.
В подальшому, ухвалою Малиновського райсуду м. Одеси від 06.05.2019 задоволено заяву прокурора ОСОБА_7 , змінено вирок в резолютивній частині та зазначено про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та затримання обвинуваченого для виконання вироку Малиновського райсуду м. Одеси від 02.05.2019. Початок строку відбування покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_8 обчислено з моменту законного затримання на підставі вказаної ухвали суду. Оголошено розшук ОСОБА_8
ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 368 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки, з позбавленням права обіймати посади, які пов'язані з виконанням функцій представника влади в органах державної влади строком на 2 роки;
- за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 371 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права обіймати посади, які пов'язані з виконанням функцій представника влади в органах державної влади строком на 3 роки.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_9 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права обіймати посади, які пов'язані з виконанням функцій представника влади в органах державної влади строком на 3 роки.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_9 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 20.11.2015 по 13.05.2016, а також з дня затримання у залі судового засідання 02.05.2019 по день набрання вироком законної сили з розрахунку: один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Застосовано до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із затриманням його у залі судових засідань.
Строк відбування покарання обвинуваченому обраховано з 02.05.2019.
ОСОБА_14 за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 368 КК України призначено покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 грн., з позбавленням права обіймати посади, які пов'язані з виконанням функцій представника влади в органах державної влади строком на 2 роки.
Стягнуто з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у загальній сумі 613, 80 грн., по 204,60 грн. з кожного обвинуваченого.
Скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 26.11.2015 на автомобіль «Toyota-Camry» д.н. НОМЕР_1 , сірого кольору у вигляді заборони розпоряджатись вказаним майном.
Вирішено питання стосовно долі речових доказів.
Відповідно до вироку суду 1-ої інстанції ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 визнано винуватими у тому, що вони вчинили кримінальні правопорушення у сфері службової та професійної діяльності за наступних обставин.
ОСОБА_8 , будучі службовою особою, - оперуповноваженим Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області (відповідно до наказу начальника ГУНП в Одеській обл. №48 від 07.11.2015), діючи умисно, з метою отримання неправомірної вигоди, вступив у попередню змову з колишнім працівником правоохоронного органу - колишнім оперуповноваженим СБНОН Київського РВ ГУМВС України в Одеській обл. ОСОБА_9 , який відповідно до наказу №1313 від 04.11.2015 звільнений з 06.11.2015 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України та цивільною особою, - громадянином ОСОБА_14 , які виконували роль співучасників, а саме - пособників в одержанні неправомірної вигоди службовою особою.
Так, 20.11.2015, у період часу з 10 год. 30 хв. до 11 год., ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_9 та ОСОБА_14 на автомобілях «Mersedes Benz» д.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_8 та «Toyota-Camry» д.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_9 , прибули на вул. Левітана у м. Одесі, де, відповідно до отриманої ними інформації, повинно було відбутися придбання наркотичного засобу громадянином ОСОБА_15 . При цьому у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виник злочинний умисел на незаконне затримання ОСОБА_15 з метою отримання неправомірної вигоди.
Діючи умисно, спільно, за попередньою змовою з оперуповноваженим ОСОБА_8 та за його вказівкою, ОСОБА_9 і ОСОБА_14 , знаходячись біля будинку №62 по вул. Левітана в м. Одесі виконуючи роль пособників вчинення злочину, підійшли до ОСОБА_15 та представившись співробітниками поліції, без будь-яких пояснень та відповідних законних підстав, вчиняючи дії, які явно виходять за межі прав передбачених ст. 207 КПК України, як неуповноважених осіб, за відсутності будь-яких службових повноважень та відповідного кримінального провадження, в порушення вимог ст. 208 КПК України, без складання відповідного протоколу та роз'яснення прав, незаконно затримали ОСОБА_15 , яке виразилося у примусовому позбавленні волі особи, утримання її біля себе, поміщення до транспортного засобу «Toyota-Camry» д.н. НОМЕР_1 та утриманні у транспортному засобі на протязі декількох годин.
Знаходячись у автомобілі, ОСОБА_14 та ОСОБА_9 , діючи як пособники службової особи - оперуповноваженого ОСОБА_8 та на виконання його наказів, провели огляд особистих речей незаконно затриманого ОСОБА_15 , під час якого вилучили у нього мобільний телефон та поліетиленовий пакет з невідомою речовиною, яка зі слів останнього була наркотичною речовиною - амфетаміном.
Реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_9 , діючи як пособник, в той же день, приблизно об 11 год., з мобільного телефону ОСОБА_15 зателефонував на мобільний телефон його знайомого - ОСОБА_16 та, представившись співробітником Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській обл., переслідуючи корисливий мотив та мету, повідомив про затримання ОСОБА_15 з наркотичним засобом та необхідність передачі грошової винагороди за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності, пов'язаної нібито зі зберіганням та збутом наркотичних засобів.
Створюючи умови для передачі неправомірної вигоди ОСОБА_16 в інтересах ОСОБА_15 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 діючи як пособники оперуповноваженого ОСОБА_8 , на автомобілі «Toyota-Camry» д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_9 не доставили ОСОБА_15 до приміщення Київського РВ в м. Одесі ГУНП в Одеській обл., а привезли його в малолюдне місце, поблизу гаражів неподалік від будівлі Малиновського РВ в м. Одесі ГУНП в Одеській обл., розташованого за адресою м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 23-В, де ОСОБА_8 та ОСОБА_9 продовжили незаконно утримувати у салоні автомобіля ОСОБА_15 .
В той же день, приблизно о 12 год. 45 хв., ОСОБА_8 з ОСОБА_14 зустріли на вул. Академіка Філатова (неподалік Малиновського РВ) ОСОБА_16 та супроводили його до місця утримання незаконного затриманого ОСОБА_15 . У ході розмов між ОСОБА_16 з одного боку та ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_14 з іншого, останні умисно повідомляли про необхідність притягнення ОСОБА_15 до кримінальної відповідальності та взяття його під варту за скоєння начебто тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, тобто, своїми діями, умисно, з корисливих мотивів, створили умови для пропозиції і передачі службовій особі - ОСОБА_8 неправомірної вигоди у сумі 50000 грн., за не притягнення ОСОБА_15 до кримінальної відповідальності за начебто зберігання і збут наркотичних засобів та звільнення останнього.
20.11.2015 близько 13 год., ОСОБА_8 діючи умисно, використовуючи надану йому владу співробітника поліції, з корисливих мотивів, перебуваючи поблизу будівлі Малиновського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області, розуміючи незаконність своїх дій та знаючи засоби та методи роботи правоохоронних органів, проявляючи обережність, одержав через ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , які знаходились в автомобілі «Toyota-Camry» д.н. НОМЕР_1 від ОСОБА_16 неправомірну вигоду у розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. за не вчинення дій в інтересах третьої особи, а саме не притягнення ОСОБА_15 до кримінальної відповідальності, нібито за зберігання та збут наркотичних засобів і негайного звільнення особи.
Після отримання ОСОБА_8 спільно з пособниками ОСОБА_9 та ОСОБА_14 зазначеної неправомірної вигоди, незаконно затриманого ОСОБА_15 було звільнено, а ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 було затримано.
Вимоги, наведені в апеляційних скаргах та узагальнення доводів осіб, які їх подали.
Обвинувачений ОСОБА_9 зазначив, що не погоджується з вироком суду, оскільки він ухвалений з істотними порушеннями норм кримінального процесуального законодавства з наступних підстав:
1) суд 1-ої інстанції у своїх висновках виходив з факту його затримання, але не надав оцінки його доводам з приводу обставин, які мали суттєве значення, а декілька судових засідань відбулися без участі його захисника ОСОБА_17 ;
2) місцевий суд не врахував, що у кримінальному провадженні відсутні будь-які докази наявності у його діях складів злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 368; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 371 КК України;
3) суд порушив вимоги кримінального процесуального закону щодо безпосередності дослідження доказів, побудувавши свої висновки на показаннях одного з обвинувачених та осіб, які були у змові з співробітниками УВБ. Суд не дав оцінки також тій обставині, що ідентифікування грошових коштів та передача їх ОСОБА_16 розпочата об 11 год. 20 хв., а його заява внесена до ЄРДР об 11 год. 57 хв.;
4) суд 1-ої інстанції помилково визнав достовірною лише версію події, яку надав ОСОБА_16 , проігнорувавши іншу версію, яка «лунала під час судового розгляду» та не спростував її, надавши, таким чином, перевагу стороні обвинувачення;
5) погодившись з доводами сторони обвинувачення, суд першої інстанції не врахував, що він є звичайною людиною і не може бути спеціальним суб'єктом злочинів, у вчиненні яких його обвинувачують;
6) протокол слідчого експерименту з відеозаписом, на які суд послався у вироку, не були досліджені під час судового розгляду, що підтверджується журналом судових засідань. Не були також досліджені грошові кошти та пакети, у яких вони знаходилися;
7) усі слідчі дії, після його затримання, мали б бути визнані судом неналежними доказами, адже у слідчого та співробітників УВБ не було відповідних дозволів прокурора та суду на їх проведення. До того ж суд проігнорував клопотання сторони захисту «про визнання певних доказів недопустимими, а також отриманими з порушеннями вимог чинного законодавства України»;
8) враховуючи його поведінку на місці події, суд першої інстанції не врахував, що він не намагався тікати, адже не відчував за собою будь-якої провини.
Посилаючись на наведені доводи, обвинувачений ОСОБА_9 просить скасувати вирок суду першої інстанції, ухвалити новий вирок (не зазначаючи, який саме) та змінити йому запобіжний захід на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою.
В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_9 зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо винуватості його та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, оскільки ОСОБА_8 діяв в межах повноважень, а він хотів лише передати йому свої агентурні зв'язки. З урахуванням наведеного просить вирок щодо нього скасувати у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та закрити кримінальне провадження.
Захисник ОСОБА_12 , в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зазначив, що з вироком суду не погоджується повністю з таких підстав:
1) суд 1-ої інстанції у своїх висновках виходив з факту затримання підзахисних, але не надав оцінки доводам сторони захисту з приводу обставин, які мали суттєве значення, зокрема, оцінку послідовності подій, які явно свідчили про сплановану провокацію злочину;
2) суд неправильно кваліфікував дії ОСОБА_9 (за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 368 та ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 371 КК України) та ОСОБА_8 (за ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 371 КК України), оскільки у матеріалах кримінального провадження не міститься беззаперечних доказів наявності у підзахисних умислу на вчинення зазначених злочинів разом з іншими особами та навпаки, містяться докази, які прямо вказують на провокацію злочину;
3) суд порушив вимоги кримінального процесуального закону щодо безпосередності дослідження доказів, побудувавши свої висновки на показаннях одного з обвинувачених та осіб, які «здійснили цю виставу», адже сторона захисту наполягає на тому, що затримання поліцейського ОСОБА_8 та двох цивільних осіб відбулося виключно на реалізацію плану провокації злочину;
4) місцевий суд помилково визнав достовірною лише версію події, яку надав ОСОБА_16 , хоча у судовому засіданні він не зміг пояснити мету прибуття до м. Одеси, не міг згадати ані номеру телефону, ані обставин, за яких опинився в УВБ;
5) усі слідчі дії, після затримання його підзахисних, суд мав би визнати неналежними доказами, адже належного дозволу на їх проведення не було;
6) суд проігнорував його обґрунтоване клопотання «про визнання певних доказів недопустимими, а також отриманими з порушеннями вимог чинного законодавства», чим грубо порушив право ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на захист, передбачене ст. 55 Конституції України;
7) суд 1-ої інстанції не навів у вироку підстави залишення без розгляду клопотань сторони захисту, зазначивши, що розцінює версію сторони захисту, як спосіб захисту та намагання уникнути покарання;
8) протокол слідчого експерименту, на який суд послався у вироку, не був досліджений під час судового розгляду, що підтверджується журналом судових засідань. Не були також досліджені речові докази: грошові кошти, пакети та інше.
Посилаючись на наведені доводи, захисник ОСОБА_12 просить скасувати вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та ухвалити щодо них виправдувальний вирок у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
Захисник ОСОБА_13 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 зазначив, що вважає вирок суду першої інстанції не заснованим на законі та таким, що підлягає скасуванню, з таких підстав:
1) висновки суду у вироку не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, адже у його основу покладені суперечливі та надумані показання свідків, які збігалися з версією події сторони обвинувачення;
2) суд 1-ої інстанції не дав оцінки тій обставині, що ОСОБА_14 обмовляв ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , за угодою з прокурором, з метою уникнення суворої відповідальності, про що свідчить виключення прокурором з обвинувачення ОСОБА_14 ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 371 КК України;
3) суд без достатніх підстав не врахував ряд обставин, які свідчать про застосування стороною обвинувачення до підзахисних провокації отримання неправомірної вигоди, адже під час судового розгляду знайшло своє підтвердження те, що ОСОБА_18 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 «перебували на оперативному зв'язку з працівниками УВБ», а згідно з положеннями ч. 3 ст. 271 КПК України, під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину, забороняється провокувати (підбурювати) особу на скоєння цього злочину з метою її подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв;
4) нерішучість ОСОБА_8 щодо прийняття за лічені хвилини рішень стосовно ОСОБА_15 , суд першої інстанції кваліфікував як тяжкий злочин, а грубі порушення прав та законних інтересів підзахисних через недотримання вимог КПК України, розцінив, як «певні упущення, неточності, незначні помилки слідчого, формальний підхід до досліджуваних доказів»;
5) не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження висновок суду про те, що ОСОБА_8 «проявляючи обережність», прикривався при отриманні 50000 грн. цивільними особами ОСОБА_14 та ОСОБА_9 , оскільки в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_16 та засуджений ОСОБА_14 підтвердили, що ОСОБА_8 особисто продемонстрував ОСОБА_16 власне службове посвідчення, що він не ховався, а з моменту зустрічі з останнім постійно перебував неподалік від автомобіля ОСОБА_9 в полі зору фігурантів справи. Суд не прийняв до уваги, що згідно з оперативною аудіо-відеозйомкою, що велась ОСОБА_16 , з моменту пропозиції ОСОБА_16 про передачу неправомірної вигоди до початку операції по затриманню засуджених пройшло всього 6 хв., отже ОСОБА_8 просто не дали можливості підготуватись, закріпити інформацію і реалізувати свій намір на запобігання провокації неправомірної вигоди у встановленому законом порядку;
6) єдиним обґрунтуванням дотримання законності при здійсненні НРСД на день постановлення оскаржуваного вироку, є не підтверджене посилання слідчого ОСОБА_19 на «доручення прокурора №21/2-5344 від 20.11.2015 та ухвалу слідчого судді апеляційного суду Одеської області від 18.11.2015 № 9577-т» в протоколі «про результати отримання та обробки інформації, отриманої при проведенні аудіо-відео контролю». Натомість, кримінальним процесуальним законодавством передбачено не тільки відкриття стороні захисту і суду доказів, на які зроблені посилання в кримінальному провадженні, але й обов'язкове оформлення стороною обвинувачення при проведенні НРСД, в порядку, визначеному главою 5 КПК України, ряду процесуальних документів, але жодного такого документу стороною обвинувачення до матеріалів кримінального провадження не долучено.
7) не надання стороною обвинувачення протоколу про результати контролю за вчиненням злочину з деталізованим описом процедури НСРД, протоколів огляду та вручення ОСОБА_16 технічних спецзасобів та вилучення і огляду їх після завершення НСРД, упакування карт пам'яті, як додатків, а також протоколу особистого обшуку ОСОБА_16 за участі понятих до і після вручення йому засобів фіксації (ч. 7 ст. 223 КПК України), який є обов'язковим, але взагалі не складався, позбавило суд і сторону захисту можливості перевірити, якими саме технічними засобами проводилось фіксування розмов, встановити, що карти пам'яті №№ 270 і 271 є оригінальними примірниками і в них не здійснювалось коригувальне втручання та, за необхідності, призначити відповідну експертизу;
8) суд 1-ої інстанції не дав також об'єктивної оцінки таким обставинам. Сторона обвинувачення стверджує, що ОСОБА_15 повідомив ОСОБА_16 про затримання о 10:45 год., а свідок ОСОБА_16 пояснив, що близько 40 хв. добирався від табору «Молода гвардія» до міськсаду та близько 2-3 хв. йшов пішки до приміщення УВБ та ще близько 20 хв. їхав на автомобілі в прокуратуру на вул. Щорса. Підрахунки показують, що, не приймаючи у розрахунок витрати часу на дзвінок черговому по УВБ, роз'яснення йому суті і причин звернення з заявою, очікування автомобіля і оперуповноваженого, ОСОБА_16 мав змогу прибути до слідчого в прокуратуру на вул. Щорса не раніше 11:48 год. Ще 10 хв., як пояснив ОСОБА_16 , було витрачено на бесіду зі слідчим та на оформлення письмової заяви про злочин (до 11:58 год.). Отже, суд не з'ясував, як звернення ОСОБА_16 про кримінальне правопорушення, складене в прокуратурі об 11:58 год. на вул. Щорса, могло бути доставлено в прокуратуру області на вул. Пушкінську та зареєстроване працівником відділу документального забезпечення об 11:48 год., а об 11:57 год., з резолюцією начальника відділу повернутись назад на вул. Щорса. Протокол, яким здійснена ідентифікація 500-гривневих купюр, був оформлений 20.11.2015 в період з 11:20 до 11:45 год., тобто ще до моменту подачі ОСОБА_16 заяви про злочин. Європейський суд з прав людини застосував у своїй практиці, зокрема в рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» започаткував доктрину «плодів отруєного дерева», коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими. Виходячи зі змісту даних рішення ЄСПЛ, всі здобуті після огляду грошових коштів докази, включаючи висновок експертизи наркотичних засобів (т. 2, а.с. 52- 55) і висновок технічної експертизи грошових купюр (т. 2, а.с. 33-40), підлягали визнанню недопустимими. Однак, судом дані докази також були покладені в основу обвинувального вироку;
9) під час огляду місця події 20.11.2015, був проведений огляд, а, фактично, обшук автомобілів «Мерседес-Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_3 і «Тойота-Камрі», реєстраційний № НОМЕР_1 , які перебували у володінні, відповідно, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , з вилученням особистих речей та документів обвинувачених. При цьому, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 згоди на огляд і обшук автомобілів не давали, чим було грубо порушено приписи ст.ст. 233, 234, 237 КПК України. Водночас, даючи оцінку протоколу огляду місця події, суд визнав наявність допущених при його оформленні порушень КПК України, але дійшов висновку, що «ці порушення свідчать лише про формальний підхід до дослідження доказів і що визнавати всю слідчу дію незаконною, а складені за її результатами документи недопустимими завдяки певним упущенням, неточностям, незначним помилкам не можна. З таким висновком погодитись не можна, оскільки недотримання вимог процесуального закону, пов'язане з грубим порушенням прав і свобод громадян не повинне виправдовуватись недостатніми знаннями чи халатністю слідчого, прокурора. Що стосується носія інформації, то носій MicroCD» ніколи не являвся вмонтованим в камеру жорстким диском. Наявний в матеріалах провадження DVD-R-диск» є неналежно оформленою і упакованою копією, яка не може являтись допустимим доказом.
Посилаючись на наведені доводи, захисник ОСОБА_13 просить скасувати вирок суду стосовно ОСОБА_8 , а кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Прокурор ОСОБА_7 зазначив, що не оспорюючи висновків суду першої інстанції щодо доведеності вини обвинувачених та кваліфікації їхніх дій, вважає, що обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 призначене покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів, тому є м'яким.
На думку прокурора, наведені судом у вироку дані про особи обвинувачених, не зменшують суспільну небезпеку вчинених ними кримінальних правопорушень, тому просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким призначити:
ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 368 КК України - 4 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади строком на 3 роки; за ч. 3 ст. 371 КК України - 8 років позбавлення волі;
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити 8 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 54 КК України, ОСОБА_8 позбавити спеціального звання - старшого лейтенанта поліції.
ОСОБА_9 : за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 368 КК України - 4 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади строком на 3 роки; - за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 371 КК України - 8 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити йому покарання у виді 8 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади строком на 3 роки.
Стосовно обвинуваченого ОСОБА_14 вирок суду 1-ої інстанції не оскаржено, водночас, під час апеляційного провадження ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.08.2021 було задоволено клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_14 адвоката ОСОБА_20 та вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 02.05.2019 стосовно ОСОБА_14 скасовано, ОСОБА_14 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 368 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 368 КК України закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України (т. 6, а.с. 221-221б).
Під час апеляційного розгляду, зокрема, 26.01.2026, від обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , а також від їх захисника ОСОБА_11 , надійшли клопотання про звільнення їх від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності, скасування вироку суду 1-ої інстанції та закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, а також скасування арештів майна.
В судовому засіданні апеляційного суду від 26.01.2026 обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , а також їх захисники ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , підтримали доводи поданих обвинуваченими клопотання та просили їх задовольнити, при цьому, прокурор ОСОБА_7 не заперечував проти задоволення клопотань обвинувачених про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників провадження, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, колегія суддів доходить наступних висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотань обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про звільнення їх від кримінальної відповідальності з огляду на те, що строки давності в зазначеному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 368; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 371 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 371 КК України на теперішній час закінчились з огляду на наступне.
Кримінальне провадження, на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2019, надійшло в провадження головуючого судді ОСОБА_2 , суддів-учасників колегії ОСОБА_21 та ОСОБА_22 (т. 6, а.с. 2).
Судове засідання, призначене на 19.11.2019, не відбулось у зв'язку із неявкою потерпілого та задоволенням клопотання захисника ОСОБА_11 про надання часу для ознайомлення із матеріалами кримінального провадження (т. 6, а.с. 54-55).
При цьому, судові засідання апеляційного суду, призначені на 16.03.2020, 04.05.2020, 17.06.2020, 16.09.2020, 29.03.2021 та 12.05.2021 були відкладені у зв'язку із неявкою обвинуваченого ОСОБА_8 , за клопотанням сторін захисту та обвинувачення, у зв'язку із введенням карантину на території України через спалах епідемії COVID-19 та неявкою з цієї підстави учасників провадження в судове засідання (т. 6, а.с. 81-82, 90, 98-101, 108-109, 153, 163-164, 171-172).
Водночас, судові засідання, призначені на 09.11.2020 та 19.11.2020 не відбулись у зв'язку із перебуванням суддів-учасників колегії ОСОБА_21 та ОСОБА_2 у щорічній основній відпустці (т. 6, а.с. 115, 123).
В подальшому, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2021, у зв'язку зі звільненням судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_21 з посади у зв'язку із поданням заяви про відставку, було визначено склад суду для розгляду зазначеного провадження - головуючий суддя ОСОБА_2 , судді ОСОБА_3 та ОСОБА_23 (т. 6, а.с. 183).
Судове засідання, призначене на 16.06.2021, було відкладено за клопотанням сторін кримінального провадження для надання часу для вирішення питання стосовно необхідності розпочинати апеляційний розгляд спочатку у зв'язку зі зміною складу суду (т. 6, а.с. 194-196).
При цьому, в судовому засіданні апеляційного суду, призначеному на 20.09.2021, було задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 про повторне дослідження доказів та було розпочато дослідження письмових доказів у кримінальному провадженні (т. 6, а.с. 237-241).
В судових засіданнях, призначених на 18.10.2021, 01.11.2021, 13.12.2021, 31.01.2022, 14.02.2022, 25.07.2022, 19.12.2022, 15.05.2023, 17.05.2023, 06.12.2023 та 22.04.2024 апеляційним судом було досліджено письмові докази у кримінальному провадженні, досліджені відеозаписи слідчих дій, допитано свідка ОСОБА_16 , потерпілого ОСОБА_15 , прослухано аудіо-записи судових засідань суду 1-ої інстанції, а також допитано свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_19 (т. 7, а.с. 8-10, 20-21, 49-59, 96-98, 103-104, 158-159, 191, 220, 230; т. 8, а.с. 8, 25).
Судові засідання, призначені на 21.02.2022, 04.03.2022, 21.03.2022, 18.04.2022, 23.05.2022, 11.07.2022, 08.08.2022, 12.09.2022, 25.10.2022, 07.11.2022, 05.12.2022, 30.01.2023, 20.02.2023, 06.03.2023, 20.03.2023, 26.07.2023, 21.09.2023 та 21.02.2024 були відкладені на підставі клопотань сторін захисту та обвинувачення, у зв'язку із неявкою учасників провадження, а також у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги та знеструмленням будівлі суду (т. 7, а.с. 111-113, 125, 142а, 147-149, 152-153, 155, 165-166, 170-171, 177, 182, 187-188, 201, 204, 210, 213, 245; т. 8, а.с. 3-4, 17-18).
Разом з тим, судові засідання, призначені на 01.05.2023 та 21.06.2023, були відкладені у зв'язку із перебуванням суддів-учасників колегії у відрядженні та щорічній основній відпустці (т. 7, а.с. 218, 242).
В судовому засіданні від 22.04.2024 апеляційний суд за клопотанням сторони захисту відклав апеляційний розгляд провадження для підготовки до судових дебатів (т. 8, а.с. 25), проте судові засідання, призначені на 13.06.2024 та 24.07.2024 були відкладені у зв'язку із неявкою обвинуваченого ОСОБА_8 , який проходив військову службу, в судові засідання, а також за клопотанням сторони захисту (т. 8, а.с. 45, 49-51).
При цьому, в судовому засіданні, призначеному на 16.10.2024, апеляційний суд перейшов до судових дебатів та за клопотанням захисника ОСОБА_11 оголосив перерву в апеляційному розгляді (т. 8, а.с. 57).
Судові засідання, призначені на 01.11.2024, 29.11.2024, 13.12.2024, 07.02.2025, 25.04.2025, 16.06.2025, 30.07.2025, 13.08.2025, 08.10.2025, 10.11.2025 та 19.11.2025, були відкладені за клопотанням сторін кримінального провадження, а також у зв'язку із неявкою обвинуваченого ОСОБА_8 , який проходить військову службу в ЗСУ, в судове засідання (т. 8, а.с. 76-79, 84, 90, 92-95, 100-102, 114-115, 122-123, 126-129, 132-135, 150-152, 164-169).
Водночас, судові засідання, призначені на 27.05.2025 та 30.10.2025, не відбулись у зв'язку із перебуванням судді-учасника колегії суддів на лікарняному та навчанні (т. 8, а.с. 106а, 143).
Зазначені обставини призвели до тривалого перебування кримінального провадження на стадії апеляційного розгляду, а також об'єктивно перешкодили суду апеляційної інстанції здійснити розгляд кримінального провадження в розумні строки, з огляду на обов'язковість особистої участі обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в апеляційному розгляді в силу приписів ч. 3 ст. 401 КПК України, у зв'язку із порушенням в апеляційній скарзі прокурора питання про погіршення їх правового становища.
Отже, колегія суддів, констатує, що суд апеляційної інстанції вжив всіх можливих заходів щодо розгляду кримінального провадження в розумні строки визначені ст. 28 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
На підставі системного аналізу вищевикладених приписів кримінального процесуального закону вбачається, що якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, та за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.
В своїй постанові від 11.11.2020 колегія суддів Третьої судової палати ККС у складі ВС у справі №455/229/17 (провадження №51-3298км20) сформулювала правову позицію, відповідно до якої звільнення від кримінальної відповідальності особи на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності застосовується, незважаючи на невизнання нею своєї провини у вчиненні кримінального правопорушення. Про згоду особи на звільнення її від кримінальної відповідальності за цією статтею може свідчити чітко сформульована нею вимога в апеляційній скарзі, а також окреме клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності.
Дотримання умов, визначених ч.ч. 1-3 ст. 49 КК України є безумовною й обов'язковою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності, при цьому, вимоги цієї статті не передбачають обов'язкове визнання вини особою, котра подала клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Частиною 2 ст. 4 КК України встановлено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Санкція інкримінованого ОСОБА_9 та ОСОБА_8 найбільш тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 371 КК України в редакції від 05.11.2015, чинній на момент вчинення вищевказаного злочину, тобто станом на 20.11.2015, яка наразі не зазнала змін, передбачала покарання у виді позбавлення волі на строк від 5-ти до 10-ти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років.
З урахуванням викладеного, інкриміноване ОСОБА_9 та ОСОБА_8 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 371 КК України, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.
В свою чергу, санкція інкримінованого ОСОБА_9 та ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України в ред. від 05.11.2015, чинній на момент вчинення вищевказаного злочину, тобто станом на 20.11.2015, передбачала покарання у виді штрафу від 1000 до 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк від 3-х до 6-ти місяців, або позбавлення волі на строк від 2-х до 4-х років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років та зі спеціальною конфіскацією.
Вищезгадана санкція вказаної норми кримінального закону наразі зазнала змін та передбачає покарання у виді штрафу від 1000 до 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційного нагляду на строк до 3-х років, або позбавлення волі на строк від 2-х до 4-х років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років.
З урахуванням викладеного, інкриміноване ОСОБА_9 та ОСОБА_8 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 368 КК України, відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів.
Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 371 КК України, є тяжким злочином, після вчинення якого строки давності, які дають можливість притягнути особу до відповідальності, становлять десять років.
Водночас, під час апеляційного розгляду було встановлено, що обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не вчиняли нових кримінальних правопорушень до спливу строку, визначеного п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України та від органу досудового розслідування в зазначеному кримінальному провадженні не переховувались, внаслідок чого строки давності в кримінальному провадженні не переривались та не зупинялись.
За таких підстав, з огляду на положення п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, строки давності в зазначеному кримінальному провадженні на теперішній час закінчились, оскільки з моменту вчинення обвинуваченими ОСОБА_9 та ОСОБА_8 інкримінованого їм більш тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 371 КК України, тобто з 20.11.2015, минуло більше десяти років, перебіг давності в зазначеному кримінальному провадженні не зупинявся та не переривався, а вирок суду 1-ої інстанції законної сили не набрав, оскільки оскаржується сторонами кримінального провадження в апеляційному порядку.
Положеннями ч.ч. 2 та 3 ст. 285 КПК України встановлено, що особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення.
Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
В цьому контексті апеляційний суд приймає до уваги правову позицію, викладену в постанові ККС у складі ВС від 06.12.2021 у справі №521/8873/18 (провадження №51-413кмо21), згідно якої за змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч.ч. 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України суди 1-ої та апеляційної інстанцій мають обов'язок відповідно роз'яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК України, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК України, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.
Так, в судовому засіданні суду апеляційного суду від 26.01.2026 обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , в присутності їх захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , було роз'яснено їх право, передбачене ст. 286 КПК України, на подання клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, при цьому, також було роз'яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Окрім того, обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 також були роз'яснені наслідки заявленого ними клопотання про звільнення їх від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, зокрема, те, що у такому разі ухвалений стосовно них вирок буде скасовано, після чого обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 наполягали на задоволенні їх клопотань та закриття кримінального провадження.
Також заслуговує на увагу правова позиція, висловлена в постанові ККС у складі ВС від 29.09.2022 у справі №559/182/19 (провадження №51-5223км21), відповідно до якої оскільки в ухвалі про звільнення особи від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності та закриття провадження у справі суд не робить висновків про винуватість чи не винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, оцінка кожного доказу, що стосується цього питання, з точки зору належності, допустимості та достовірності КПК України не передбачена та є зайвою.
З урахуванням вказаних правових позицій суду касаційної інстанції та з огляду на позицію обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які наполягають на задоволенні їх клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповідної правової оцінки доводам сторони захисту з приводу відсутності в діях обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 складу інкримінованих їм кримінальних правопорушень та доводам сторони обвинувачення з приводу невідповідності призначеного обвинуваченим покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених при ухваленні стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вироку в даному кримінальному провадженні.
Відтак, колегія суддів, з огляду на наявність клопотань обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про звільнення їх від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, не вбачає підстав для продовження апеляційного розгляду, оскільки закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності є обов'язком, а не правом суду.
За наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що на день апеляційного розгляду існують законні підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 368; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 371 КК України та обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 371 КК України, у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Частина 3 ст. 288 КПК України встановлює, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відтак, підсумовуючи все вищевикладене, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити клопотання обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , вирок суду - скасувати, звільнити ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 368; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 371 КК України та ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 371 КК України на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строку давності та кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_8 закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Положення ч.ч. 1 та 2 ст. 369 КПК України передбачають, що судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку. Судове рішення, у якому слідчий суддя, суд вирішує інші питання, викладається у формі ухвали.
Частина 1 ст. 126 КПК України визначає, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
На підставі аналізу матеріалів кримінального провадження вбачається, що в зазначеному кримінальному провадженні було проведено технічну експертизу документів, за результатами якої було складено висновок експерта №458-П від 04.01.2016 (т. 4, а.с. 33-44), процесуальні витрати на проведення якої склали 613, 8 грн. (т. 4, а.с. 31).
Відтак, процесуальні витрати, пов'язані з проведенням експертних досліджень в даному кримінальному провадженні складають 613, 8 грн.
При цьому, норми чинного кримінального процесуального закону не містять регулювання порядку розподілу процесуальних витрат у випадку ухвалення судом рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строку давності.
Натомість, в цьому контексті суд апеляційної інстанції приймає до уваги правову позицію, сформульовану в постанові Об'єднаної палати ККС у складі ВС, викладену у постанові від 12.09.2022 у справі №203/241/17 (провадження №51-4251кмо21), відповідно до якої якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, то процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
У вищевказаній постанові Об'єднана палата ККС ВС дійшла висновку про те, що важливого значення у механізмі розподілу процесуальних витрат за проведення експертиз у кримінальному провадженні набуває питання про те, хто призначав експертизу та за чиєю ініціативою вона проводилася, а також те, чи входить проведення експертизи до сфери службових обов'язків залученого експерта, чи є експерт співробітником державних експертних установ.
Процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, зокрема документально підтверджені витрати на проведення експертизи, необхідно стягувати з особи, відносно якої здійснювалося кримінальне провадження, у разі: 1) ухвалення щодо неї обвинувального вироку; 2) залучення експерта саме стороною захисту.
Враховуючи те, що ініціатором проведення експертного дослідження в цьому кримінальному провадженні був саме орган досудового розслідування, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що згідно з приписами ч. 2 ст. 122 та ст. 124 КПК України, витрати на проведення експертизи в розмірі 613, 8 грн. не підлягають стягненню з обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та покладаються на державу.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Частина 9 ст. 100 КПК України передбачає, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
При цьому, положеннями п.п. 3, 4, 5, 7 ч. 9 ст. 100 КПК України встановлено, що:
- майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується;
- майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується;
- гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;
- документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
На підставі аналізу матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 26.11.2015 було накладено арешт на майно, вилучене під час проведення огляду місця події від 20.11.2015, відповідно до переліку в мотивувальній частині ухвали слідчого судді (т. 3, а.с. 18-20); ухвалою слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 26.11.2015 було накладено арешт на транспортний засіб «ТОЙОТА КАМРІ», д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, яким користувався ОСОБА_9 , вилучений 20.11.2015 в ході огляду місця події (т. 3, а.с. 21-22); ухвалою слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 26.11.2015 було накладено арешт на транспортний засіб «МЕРСЕДЕС-БЕНЦ», д.н.з. НОМЕР_3 , синього кольору, яким користувався ОСОБА_8 , вилучений 20.11.2015 в ході огляду місця події (т. 3, а.с. 63-64).
З урахуванням закриття апеляційний судом кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 368; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 371 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 371 КК України у зв'язку із їх звільненням від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, колегія суддів доходить висновку про необхідність скасування арешту, накладеного на вищевказане майно ухвалою слідчого судді.
Відповідно до п.п. 1 та 5 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду 1-ої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін, а також скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження.
Частиною 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів доходить переконання про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг сторін кримінального провадження, задоволення клопотання обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про звільнення їх від кримінальної відповідальності, скасування оскаржуваного вироку суду, звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 368; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 371 КК України та ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 371 КК України на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України з мотивів, викладених судом апеляційної інстанції вище.
Керуючись ст.ст. 24, 124, 284, 286, 288, 370, 404, 405, 407, 417, 419, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 (з доповненнями), захисника ОСОБА_12 , в інтересах обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_13 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Клопотання обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 02.05.2019, в частині визнання винуватими ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 371 КК України та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 368; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 371 КК України - скасувати.
Звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 371 КК України на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Звільнити ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 368; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 371 КК України на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Закрити к/п №42015160000000779 від 17.11.2015 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 371 КК України та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 368; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 371 КК України на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Процесуальні витрати на залучення експертів на суму 613, 8 грн. віднести на рахунок держави.
Речові докази, вилучені під час огляду місця події 20.11.2015:
- 50 000 грн. у вигляді 100 (ста) купюр Національного банку України номіналом 500 гривень кожна - повернути ДВБ УВБ в Одеській обл.;
- картки пам'яті «TDK» micro SDHC 8Gb № 270т, «TDK» micro SDHC 8Gb № 271т, на яких зафіксовано НСРД стосовно ОСОБА_26 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 ; СД диск з відеозаписом огляду місця події 20.11.2015 - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- балончик із спецзасобом «Терен-4 М», спецзасоби - кайданки з білого металу передати до ГУНП в Одеській обл.;
- чотири паперові пакети білого кольору з метамізолом, - знищити;
- паспорт № НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_8 , посвідчення водія на ім'я ОСОБА_8 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «МЕРСЕДЕС-БЕНЦ» р.н. НОМЕР_3 серії НОМЕР_5 , доручення на керування транспортним засобом МЕРСЕДЕС-БЕНЦ» р.н. НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_26 службове посвідчення ОСОБА_8 серії УОД № 120176, карту замісника ім'я ОСОБА_8 , робочий зошит ОСОБА_8 , медичну карту ОСОБА_8 , блокнот в обкладинці коричневого кольору, зошит в обкладинці жовтого кольору, службові записи на аркушах паперу, - повернути ОСОБА_8 ;
- мобільний телефон «НОКІА» ІМЕЙ № НОМЕР_6 з карткою мобільного оператора «Лайф» з номером телефону НОМЕР_7 ; мобільний телефон «НОКІА» ІМЕЙ № НОМЕР_8 з карткою мобільного оператора «МТС» з номером телефону НОМЕР_9 ; службове посвідчення на ім'я ОСОБА_9 серії НОМЕР_10 , ключі від автомобіля «ТОЙОТА КАМРІ» сірого кольору р.н. НОМЕР_1 , членський квиток на ім'я ОСОБА_9 , ключі від службового кабінету, накладні, довідку № 5722, рукавички будівельні синього кольору, складний ніж STAINLESS, ніж мисливський «Рос» з рукояткою коричневого кольору, детектор валюти МД-01, три компакт диски, упаковку медичного препарату «Анальгін», маску чорного кольору, доручення у кримінальному провадженні - повернути ОСОБА_9 .
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 26.11.2015 на речі та предмети, вилучені 20.11.2015 в ході огляду місця події.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 26.11.2015 на автомобіль марки «ТОЙОТА КАМРІ», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_9 , вилучений 20.11.2015 в ході огляду місця події.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 26.11.2015 на автомобіль марки «МЕРСЕДЕС-БЕНЦ», синього кольору, д.н.з. НОМЕР_3 , яким користувався ОСОБА_8 , вилучений 20.11.2015 в ході огляду місця події.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4