Дата документу 03.02.2026 Справа № 336/6138/24
Єдиний унікальний № 336/6138/24 Головуючий у 1 інстанції Блажков У.В.
Провадження № 22-ц/807/263/26 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
03 лютого 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючої Кочеткова І.В.,
суддів: Кухаря С.В.,
Полякова О.З.,
секретар Остащенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні з онуками шляхом встановлення порядку участі у вихованні онуків
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2025 року,
У липні 2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з онуками, встановлення порядку участі у вихованні онуків. Зазначав, що є батьком ОСОБА_5 , який перебував у шлюбі з ОСОБА_2 .. Шлюб було розірвано 05.07.2021 рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя. Від шлюбу у ОСОБА_5 і ОСОБА_2 народилося двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. До розірвання шлюбу сім'я сина проживала за адресою місця проживання позивача у АДРЕСА_1 .
Син позивача ОСОБА_5 на час подання позову перебував у лавах ЗСУ, через що між сторонами виник спір з приводу спілкування з дітьми, відповідачка почала створювати перешкоди діду у спілкуванні з онуками. Так, через воєнний стан у березні 2022 року відповідачка з дітьми виїхали до Польщі. Після повернення невістки та онуків в Україну позивач допомагав відповідачці облаштувати її житло та короткий час бачив онуків, але не спілкувався з ними. Невдовзі відповідачка змінила місце проживання, заблокувала позивача у своєму телефоні та в телефоні дітей. Інколи відповідачка телефонувала позивачу з проханням надати матеріальну допомогу, однак, місце проживання дітей не повідомляла, спілкуватися з дітьми не дозволяла. Позивач бажає спілкуватися з онуками. Спроби добровільно вирішити з відповідачкою питання щодо участі діда у вихованні та спілкуванні з онуками залишилися без результату.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у спілкуванні з онуками, встановивши такий графік зустрічей та участі діда у вихованні онуків: вільно спілкуватись із онуками з 08:00 год. до 20:00 год. телефонним зв'язком або в режимі відеозв'язку через мережу Інтернет (Telegram, Viber, WhatsApp та інші застосунки) без присутності матері; систематичні побачення щоп'ятниці з 15.00 годин з ночівлею до 17.00 годин суботи за місцем проживання діда з правом відвідування культурних, розважальних закладів, парків, дитячих майданчиків, без присутності матері; побачення щороку, у день народження діда у позашкільний час з 12.00 до 20:00 год. без присутності матері; побачення щороку у день народження онуків у позашкільний час з 16.00 до 18:00 год. без присутності матері; щороку у період канікул додатковий день побачень із ночівлею, без присутності матері; щороку у період літніх канікул протягом тижня виїздити разом із онуками до місць оздоровлення, без присутності матері; в разі зміни фактичного місця проживання дітей зобов'язати ОСОБА_2 письмово та усно повідомляти ОСОБА_1 про фактичне місце проживання онуків за три дні до визначеного дня для їх спілкування.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 , з онуками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановивши такий графік зустрічей та участі дідуся у вихованні онуків:
- надавати можливість діду ОСОБА_1 вільно спілкуватись із онуками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 17:00 год. до 20:00 год. телефонним зв'язком або в режимі відеозв'язку через мережу Інтернет (Telegram, Viber, WhatsApp та інші застосунки) без присутності матері;
- встановити систематичні побачення діду ОСОБА_1 з онуками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щотижня по суботам з 10.00 год. до 13.00 год. за попередньою домовленістю з правом відвідування дитячих розважальних закладів, парків, дитячих майданчиків у присутності матері дітей ОСОБА_2 ;
- встановити ОСОБА_1 побачення щороку, у день його народження, ІНФОРМАЦІЯ_3 , з онуками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у позашкільний час з 12.00 до 20:00 год. у присутності матері;
- встановити ОСОБА_1 побачення щороку, у день народження онуків ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у позашкільний час з 16.00 до 18:00 год. у присутності матері;
- щороку у період канікул онуків ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надати діду ОСОБА_1 будь-який додатковий день побачень без ночівлі у присутності матері;
- у разі зміни фактичного місця проживання дітей зобов'язати ОСОБА_2 письмово та усно повідомляти ОСОБА_1 про фактичне місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за три дні до визначеного дня для їх спілкування.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з'ясовані фактичні обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Зазначає, що судом не досліджено та не доведено належними доказами факт встановлення відповідачкою перешкод у спілкуванні дітей з дідом. Вважає, що районним судом безпідставно не взято до уваги висновок органу опіки та піклування щодо часу спілкування діда з онуками, які не можуть витрачати увесь свій вільний час з 08 години до 20 години на спілкування з дідом. У визначений судом час донька ОСОБА_7 має, зокрема, відвідувати заняття у ліцеї, крім того судом визначено всі спілкування з онуками «без присутності матері». Суд дійшов висновку, що старша донька ОСОБА_7 , яка майже досягла 13 років, зазнала психологічного насилля внаслідок воєнної агресії, виявляє страх та тривожність, та суд фактично ігнорує думку дитини, про те, що вона не бажає спілкуватися з дідом та бабою, пояснюючи це дискомфортом при спілкуванні та постійним тиском з боку останніх, які намагаються вплинути на переїзд онуки на постійне місце проживання до них. Молодший син ніколи не жив з позивачем, але, намагаючись наслідувати старшу сестру, також відмовляється спілкуватися з дідом та бабою. Стосовно запропонованого способу участі діда у спілкуванні з онуками без участі матері та за місцем проживання позивача зазначає, що категорично не погоджується з такими висновками суду, обґрунтовуючи це тим, що через систематичні повітряні тривоги діти відчувають себе у безпеці тільки з матір'ю. Дід, у свою чергу, не зможе забезпечити дітям належний рівень психічного спокою, оскільки діти не відчувають до дідуся довіру. Вказаний спосіб спілкування свідчить про намагання дідуся втрутитися та контролювати життя онуків та їх матері.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, доводи представників сторін, заперечення позивача ОСОБА_1 , який просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За вимогами п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Частинами 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є батьком ОСОБА_5 (а.с. 12), який з 27.02.2022 перебував на військовій службі в лавах ЗСУ та ІНФОРМАЦІЯ_4 загинув, захищаючи Батьківщину.
ОСОБА_5 до 05.07.2021 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , в якому народилися діти - донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13,14).
Як зазначено в листі Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 2024 року № В-007, за місце проживання позивача ( АДРЕСА_1 ), крім позивача, зареєстровані син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , онуки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідачка з дітьми проживає в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором оренди приміщення від 12.08.2024 (а.с. 95-98).
Для оформлення та отримання пільг дітям загиблого військовослужбовця відповідачка зверталася до Запорізького міського центру соціальних служб, працівниками якого у подальшому були складені Акт оцінки потреб сім'ї (особи) від 07.05.2025 № 328 та Висновок до зазначеного акту. В Акті зазначено, що разом з відповідачкою, яка тимчасово не працює, проживають донька ОСОБА_3 , яка є ученицею 7-го класу ліцею «Вибір», та син ОСОБА_4 , який садочок не відвідує (а.с. 191-193).
В Акті оцінки потреб сім'ї (особи) зазначено, що ОСОБА_9 виявляє страх, тривожність під час повітряних тривог, вибухів, ховається подалі від вікон. Зі слів дитини, не хоче спілкуватися з бабусею та дідусем. Як пояснила мама, дитина не бажає спілкуватися через судові спори з дідусем та бабусею з приводу спілкування з онуками. Аналогічні відомості зазначені працівниками Запорізького міського центру соціальних служб в акті і стосовно ОСОБА_4 .
Відповідно до висновку оцінки потреб сім'ї до Акта оцінки потреб сім'ї (особи) від 07.05.2025 № 328 діти зазнали психологічного насилля, а саме, моральних страждань внаслідок воєнної агресії на території України, що не потребує доведення (а.с. 194).
Оскільки між сторонами у справі не було досягнуто згоди у визначенні способу спілкування дітей, то 22.11.2024 районною адміністрацією Запорізької міської ради по Шевченківському району як органом опіки та піклування було надано висновок № 22.04/01-34-868 (а.с. 128-130).
Висновок органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району як органу опіки та піклування сторонами не оскаржувався.
Згідно з указаним висновком орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити способи участі діда ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми онуками ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , , а саме:
- щоденно у проміжок часу з 17.00 год. до 19.00 год. телефонним зв'язком або в режимі відеозв'язку через мережу Інтернет (Telegram, Viber, WhatsApp та інші застосунки); систематичні побачення діду з онуками щотижня по суботам з 10.00 год. до 13.00 год. за попередньою домовленістю з правом відвідування дитячих розважальних закладів, парків, дитячих майданчиків у присутності матері дітей.
Рекомендовано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після засідання комісії з питань захисту прав дитини при районній адміністрації Запорізької міської ради в приміщенні районної адміністрації обмінятися номерами телефонів для подальшого спілкування діда з онуками у відповідності до встановлених комісією вищезазначених способів участі у спілкуванні.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції враховував закріплене у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України право на спілкування дідуся із онуками та участь у їх вихованні, бажання позивача брати участь у вихованні та спілкуванні з онуками, звернув увагу на те, що матері та дідусю слід налагодити відносини між собою в частині досягнення належного спільного виховання дітей, та з метою якнайкращого забезпечення інтересів дітей, визначив підстави та за погодженням з відповідачкою обрав спосіб участі позивача у вихованні онуків.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей 1989 року, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статтями 12-15 Конвенції визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою). На необхідності дотримання вказаного принципу неодноразово наголошено у практиці ЄСПЛ, яка застосовується судами України на підставі частини четвертої статті 10 ЦПК України та положень Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року (Рішення ЄСПЛ від 06 липня 2010 року у справі «Нойлінгер і Шурук проти Швейцарії», п. 135; Рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», п. 100; Рішення ЄСПЛ від 11 жовтня 2017 року «М. С. проти України», п. 77).
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до ст. 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Статтею 263 СК України визначено, що спір щодо участі баби та діда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до ст. 159 СК України.
Відповідно до ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участь одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо) місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 18 Конвенції про права дитини визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Із системного тлумачення вказаних статей Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року, ст.ст. 7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватись передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та рівними правами батьків щодо спілкування з дитиною, особлива увага має бути приділена найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 р. року по справі «Хант проти України»).
Отже інтереси дитини, за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків та інших осіб.
Під правом на повагу до сімейного життя баби та діда стосовно до своїх онуків в першу чергу розуміється право на підтримання нормальних стосунків між бабою або дідом та онуками шляхом контактів з ним. Такі контакти зазвичай відбуваються за згодою особи, яка несе батьківську відповідальність, а це означає, що доступ баби, діда до онука, як правило, здійснюється на розсуд батьків дитини.
Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 559/1215/19-ц зазначив, що висновок органу опіки та піклування є документом, який подається для прийняття відповідного рішення судом, тобто він є доказом у цивільній справі, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору виконує допоміжну функцію при вирішенні спорів, які стосуються прав та інтересів дітей, та спрямований передусім на отримання максимальної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору, оскільки орган опіки та піклування має повноваження встановлювати відомості, одержані у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні тощо.
У постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 607/1377/22 зазначено, що при вирішенні спору суди попередніх інстанцій не врахували, що задоволення вимоги про зобов'язання відповідачки не чинити перешкоди позивачам у спілкуванні з онуками можливе лише у разі наявності перешкод позивачам з боку відповідача. З урахуванням обставин, встановлених судами та які визнавалися учасниками справи, відсутні підстави вважати, що відповідач чинить позивачам будь-які перешкоди у спілкуванні з їх онуками. Тому суди зробили неправильний висновок про задоволення цієї позовної вимоги. З урахуванням того, що сторонами не погоджено способи участі позивачів у вихованні онуків (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, суди обґрунтовано встановили наявність підстав для визначення порядку участі позивачів у спілкуванні та у вихованні онуків шляхом надання їм можливості бачитися з дітьми у визначені дні.
У постанові від 06 квітня 2023 року у справі № 466/3563/19 Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що в добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування баби та діда з онуком, та суди врахували висновок органу опіки та піклування, наданий відповідно до вимог статей 19, 159, 263 СК України, відсутність доказів негативного впливу позивачів на дитину, тому з урахуванням інтересів дитини дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Звертаючись до суду із зазначеним позовом ОСОБА_1 вказував на те, що ОСОБА_2 порушує його право на спілкування та виховання онуків, а тому просив суд зобов'язати відповідача усунути зазначені перешкоди.
Надавши оцінку всім зібраним у справі доказам, районний суд дійшов висновку, з чим погоджується і колегія суддів, що відповідачка дійсно чинить перешкоди у спілкуванні діда із онуками через непорозуміння, які виникали між нею та батьком дітей ОСОБА_5 до розірвання шлюбу.
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами у справі виникли конфліктні взаємини, де онуки стали заручниками конфлікту між їх матір'ю та дідом, та опинилися у становищі, коли змушені обирати між матір'ю та дідом, а мати є для них найавторитетнішою людиною на даний час.
При визначенні способу участі діда у вихованні онуків, з метою забезпечення позитивного психоемоційного стану дітей, у відповідності до вимог та норм СК України районний судом було враховано вік та стан здоров'я дітей, їх щотижневий розпорядок дня, індивідуальні потреби дітей відповідно до їх віку, їх особисту прихильність, стосунки усередині родини (конкретними родичами), а також законодавчо закріплені права батьків та інших родичів брати участь у вихованні дитини.
Крім того, судом першої інстанції було досліджено та враховано, той факт, що відносини між сторонами емоційно напружені, а зважаючи на те, що особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дітей, через що був визначений спосіб участі позивача у вихованні та спілкуванні з онуками в присутності їх матері, що не суперечить інтересам самих дітей.
Визначаючи часи спілкування діда з онуками, суд взяв до уваги перебування дітей у напруженому стані через воєнні дії Російської Федерації в Україні, врахував відсутність спілкування дітей з позивачем тривалий час та обґрунтовано виснував про необхідність присутність матері під час зустрічей позивача з дітьми, що сприятиме перебуванню дітей у цей час у спокійному та стійкому середовищі та буде позитивно впливати на їх психоемоційний стан.
В ході розгляду справи судом не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивача з онуками буде перешкоджати нормальному їх розвитку. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дітей, їх розвитку, задоволенню життєво важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю як матері, так і діда, що забезпечить їх виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості.
Надаючи оцінку запропонованому позивачем графіку його участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, суд врахував вік дітей, стан їх здоров'я та інтереси, відсутність протиправних дій діда стосовно онуків, бажання бачитися та піклуватися про них. Суд визначив порядок участі діда у вихованні та спілкуванні з онуками, дотримуючись рекомендацій органів опіки та піклування, з урахуванням досягнутих під час судового засідання домовленостей сторін.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановив усі обставини справи, всебічно дослідив та дав правильну оцінку усім доказам зібраним по справі у сукупності, включаючи письмові докази, створивши об'єктивну картину подій і в основу рішення поклав саме інтереси дітей при вирішенні даного спору.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність позову, не врахування висновку органів опіки і піклування, графіку зайнятості дітей, їх небажання спілкуватися з дідом, побоювання за безпеку дітей під час повітряної тривоги, тощо, є неспроможними.
Оскаржуване рішення відповідає якнайкращим інтересам дітей, за рішенням суду першої інстанції зустрічні діда з онуками мають відбуватися в присутності матері, визначений судом графік спілкування не порушує права і законні інтереси дітей.
Сукупністю доказів, що наявні в матеріалах справи, підтверджується, що сторони не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дітей з урахуванням вікових змін, розвитку та їх потреб, що буде відповідати їх інтересам.
Колегія також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо можливості діда негативно впливати на дітей, неспроможності забезпечити онукам укриття під час повітряної тривоги. Вказані доводи ґрунтуються на припущеннях, жодними належними і допустимими доказами не підтверджені.
Жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції матеріали справи не містять.
Таким чином, доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що могли бути підставою для скасування рішення.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 05 лютого 2026 року.
Головуюча І.В. Кочеткова
Судді: С.В. Кухар
О.З. Поляков