Справа № 496/4057/25
Провадження № 3/496/234/26
02 лютого 2026 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Пасечник М.Л.
за участю секретаря - Кабанової К.С.
захисника - Болтік А.С.
розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України,
який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №366356, 19.06.2025 року о 08:45 год. за адресою: траса М05 Київ-Одеса 452 км. Водій ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Multiva, н/з НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння або перебував під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а саме зіниці очей не реагують на світло, не природна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, в закладі охорони здоров'я КНП «ООМЦПЗ» ООР водій відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5. Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Адвокат Болтік А.С. у судовому засіданні просив закрити провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, підтримав обставини, викладені у письмовому клопотанні про закриття провадження у справі.
Адвокат Болтік А.С. через систему «Електронний суд» надіслав клопотання, в якому просив закрити адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 на підставі ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування клопотання зазначено, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адмінстративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП не доведена, а справа відносно нього підлягає закриттю. На відеозаписі, долученому до матеріалів справи, а саме на 08:49:31 год., чітко зафіксовано, що працівник поліції без будь-яких пояснень самостійно заліз у особисті речі ОСОБА_1 , а саме у рюкзак, та почав здійснювати пошук невідомих предметів. Дії працівника поліції щодо самостійного огляду рюкзака ОСОБА_1 були здійснені з грубим порушенням вимог законодавства. На відеозаписі, долученому до матеріалів справи, чітко вбачається, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, що додатково підтверджується посвідченням учасника бойових дій, яке додається до матеріалів. Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 неодноразово наголошував, що перебуває при виконанні обов'язків військової служби та здійснює службове перевезення. На це ж прямо вказує і працівник Військової служби правопорядку, який був присутній на місці події та підтвердив факт того, що ОСОБА_1 перевозив цінний вантаж, пов'язаний із виконанням службових завдань. Зважаючи на те, що для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння водію необхідно їхати разом із працівниками поліції до найближчого медичного закладу на службовому автомобілі, ОСОБА_1 фактично був би змушений залишити без нагляду військове майно та цінний вантаж, що перебував у його відповідальному зберіганні під час виконання службових обов'язків. Така ситуація створювала реальний ризик втрати або пошкодження військового майна та, як наслідок, могла спричинити загрозу державному порядку й інтересам обороноздатності, оскільки відповідальність за збереження цього майна покладена безпосередньо на військовослужбовця. Відповідно до статті 18 КУпАП, дії ОСОБА_1 підпадають під ознаки стану крайньої необхідності, оскільки були спрямовані на усунення небезпеки, що загрожувала військовому майну та державним інтересам, і не могли бути усунуті іншими способами. За цих умов вчинене ним не може розцінюватися як адміністративне правопорушення, а відтак відсутні правові підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.
З долученого до матеріалів справи відеозапису чітко простежується, що працівник поліції не здійснював жодних фактичних дій, спрямованих на перевірку наявності у водія ознак наркотичного сп'яніння. Його дії обмежилися лише формальним оголошенням про нібито наявні ознаки сп'яніння. Про формальний характер таких дій свідчить неправильно названа «ознака». О 10:30:37 год. інспектор поліції стверджує про виявлення у водія «неприродної блідості очей». Крім того, інспектор назвав однією з ознак «тремтіння пальців рук». Проте вже через декілька секунд сам визнав, що такої ознаки у водія немає. Така суперечливість у словах інспектора свідчить про те, що ознаки не були встановлені фактично, а лише озвучені для створення штучного приводу направити водія на огляд. Наявність у поліцейського підстав вважати, що особа перебуває у стані наркотичного сп'яніння, повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами. Проаналізувавши зазначене відео, можемо зазначити, що поліцейським взагалі такі ознаки не виявлялись, крім того, у водія вони відсутні. Тобто, поліцейський безпідставно запропонував пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, що є неприпустимим. Відповідно до сталої судової практики, без належного встановлення ознак стану сп'яніння бажання протестити будь-яку особу на стан сп'яніння повинно сприйматися як провокація з боку поліцейського. Сама процедура проведення огляду водія на стан визначення стану наркотичного сп'яніння повинна містити відповідний алгоритм дій працівника поліції, який проводить такий огляд зі складанням відповідних документів. Порядок проходження огляду, затверджений Інструкцією, був порушений, адже поліцейський взагалі не мав підстав направляти водія до найближчого закладу охорони здоров'я, а він, відповідно, не мав обов'язку до такого закладу направлятись для проходження огляду.
Із відеозапису долученого до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є військовим і в даний момент перебував при виконанні службових обов'язків. При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності. За вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність. Аналіз вказаних норм закону, вказує на те, що правопорушення вчинене військовослужбовцем при виконанні обов'язків військової служби тягне за собою адміністративну відповідальність, визначену главою 13-Б (військові адміністративні правопорушення) Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому, згідно ст. 266-1 КУпАП протокол про військове адміністративне правопорушення складається уповноваженою особою- командиром (начальником) військової частини, командиром підрозділу, який уповноважений на те командиром (начальником) військової частини; уповноваженою посадовою особою органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків) протягом 3-х діб з моменту встановлення даних, які підтверджують факт вчинення військовослужбовцем такого правопорушення. В даному випадку протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 був складений працівниками поліції. Проте, як вбачається з документів, які додаються до матеріалів справи, в розумінні ст. 24 вищевказаного Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» свідчить про його статус військовослужбовця, який виконує обов'язки військової служби, а отже на нього розповсюджуються положення ст. 172-20 Глави 13Б «Військові адміністративні правопорушення». Таким чином, враховуючи статус суб'єкта відповідальності, скоєне правопорушення не підлягає правому регулюванню за правилами глави 10 «Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку» КУпАП, на підставі якої працівниками поліції був складений адміністративний протокол за порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.2.9.а. Правил дорожнього руху. За змістом ч. 1 ст. 172-20 КУпАП виконання військовослужбовцями обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння тягнуть за собою накладення штрафу від сімдесяти до ста сорока п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до п'яти діб. Зважаючи, що у відповідності до ч.4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби та враховуючи норми ч.1 ст. 172-20 КУпАП щодо притягнення до відповідальності військовослужбовця за виконання ним обов'язків військової служби в нетверезому стані, військовослужбовець ОСОБА_1 підлягав притягненню до відповідальності саме за ст. 172-20 КУпАП на підставі протоколу про військове адміністративне правопорушення, який мав складатись командиром (начальником) військової частини чи іншою уповноваженою особою. Враховуючи, що на даний час адміністративний протокол з підстав, визначених ст. 172-20 КУпАП в передбаченому законом порядку стосовно ОСОБА_1 складений не був, а протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП щодо нього як спеціального суб'єкта відповідальності складений працівниками поліції, провадження по справі підлягає закриттю в силу п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Вислухавши пояснення адвоката Болтіка А.С., дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Для встановлення події і складу правопорушення, зазначеного у ст. 130 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася у стані сп'яніння або у неї були явні ознаки сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
У Постанові Верховного суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.06.2019 року по справі № 560/751/17 зазначено, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно статті 251 КУпАП на співробітників поліції, як на осіб, що в силу ст. 255 КУпАП, уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема, за ст. 130 КУпАП, покладено імперативний обов'язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог статей 251 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання на які повинні міститися в самому протоколі.
За змістом п.п.1.3., 1.9 Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У пункті 1.10 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Пунктом 2.5. Правил дорожнього руху України визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На підтвердження вини ОСОБА_1 увчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, працівниками поліції надано до суду:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №366356 від 19.06.2025 року;
- витяг з бази «Адмінпрактика»;
- довідку інспектора ВАП УПП в Одеській області ДПП В. Зінов'євої, відповідно до якої, станом на 19.06.2025 року, на ім'я ОСОБА_1 видавалося посвідчення водія серії НОМЕР_3 ;
- довідку інспектора ВАП УПП в Одеській області ДПП В. Зінов'євої, відповідно до якої, станом на 19.06.2025 року, ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за ознаками ст. 130 КУпАП не притягувався;
- письмові пояснення ОСОБА_1 від 19.06.2025 року;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій від 19.06.2025 року;
- диск з відеозаписами.
Адвокатом Болтік А.С. долучено до матеріалів справи копію посвідчення учасника бойових дій, виданого на ім'я ОСОБА_1 .
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.02.2020 року по справі № 496/4315/16-а зазначив, що обов'язковому доказуванню під час розгляду справ про адміністративні правопорушення підлягають лише факти вчинення або невчинення певною особою адміністративного правопорушення, які в свою чергу, підтверджуються відеозйомкою фіксації події адміністративного правопорушення.
Долучені до матеріалів справи відеозаписи не відображають повну подію правопорушення, оскільки на них не зафіксовано в повному обсязі обставини, що дають можливість встановити в діях ОСОБА_1 наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Так, відеозапис розпочинається о 08:45 год. з моменту зупинки працівником поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Працівник поліції запитав, що ОСОБА_1 перевозить та чи являється він діючим військовим. ОСОБА_1 повідомив, що являється діючим військовим та перевозить військове майно. В подальшому о 08:49 год. працівник поліції відкрив передні праві двері автомобілю та почав оглядати речі, які знаходилися в рюкзаку на пасажирському сидінні, виявивши в ньому таблетки антидепресанти. Потім, на протязі тривалого часу, працівник поліції вимагав у ОСОБА_1 , щоб він відкрив задні двері автомобілю та показав, що знаходиться у ящику, на що ОСОБА_1 відмовився, пояснивши, що треба викликати Військову службу правопорядку для огляду майна, яке перевозиться.
Пізніше, о 10:30 год., тобто майже через дві години з моменту зупинки транспортного засобу, працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що у нього наявні ознаки наркотичного сп'яніння, сказавши наступне: «зіниці очей не дуже реагують на світло, не природна блідість, тремтіння пальців рук було, зараз немає».
ОСОБА_1 пояснив, що не вживає антидепресанти, проте на експертизу поїхати не може, враховуючи вантаж, який знаходиться в машині. В подальшому на відео зафіксовано обставини складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Викликає сумнів у достовірності відомостей, вказаних у протоколі, той факт, що працівник поліції виявив у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння не відразу після зупинки транспортного засобу, а після спливу майже двох годин спілкування з ним.
При цьому, працівник поліції не вказав остаточні ознаки наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 , зазначивши «тремтіння пальців рук було, зараз немає».
Крім того, працівник поліції стверджував, що ОСОБА_1 вживає антидепресанти, що останнім категорично заперечувалося та не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Також переглядом відеозапису встановлено, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 поводив себе адекватно, його поведінка цілком відповідала обстановці.
Крім цього, як встановлено матеріалами справи про адміністративне правопорушення, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 таких положень ПДР України, які б, відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Частиною 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Відомості про виконання працівником поліції вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» матеріали справи, зокрема, відеозаписи, не містять.
Тобто, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КпАП України було грубо порушено норми закону.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, що б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви суду.
Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Multiva, н/з НОМЕР_2 , натомість відеозаписом підтверджено, що останній керував автомобілем з д.н.з. НОМЕР_4 , тобто у протокол про адміністративне правопорушення внесені недостовірні відомості.
У відповідності до роз'яснень, які містяться в абз.2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (п. 110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden №36985/97).
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставинах, суд, при оцінюванні зібраних у справі доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що в матеріалах справи недостатньо доказів, які встановлюють наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та провину ОСОБА_1 у його вчиненні, тому суд вбачає наявність підстав для закриття провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 18, 130, 221, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 287, 288, 289, 291 КУпАП України, суд -
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області.
Повний текст постанови виготовлено 04.02.2026 року.
Суддя М.Л. Пасечник