Справа № 130/1962/25
Провадження № 22-ц/801/609/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М.
Доповідач :Панасюк О. С.
05 лютого 2026 рокуСправа № 130/1962/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Панасюка О. С., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пузіна Д. М. на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області у складі судді Заярного А. М. від 30 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
20 січня 2026 року до Вінницького апеляційного суду надійшла ця апеляційна скарга, в якій одночасно ініціювалось питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 30 жовтня 2025 року.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для подання апеляційної скарги представник ОСОБА_1 - адвокат Пузін Д. М. покликався на те, що копію оскаржуваного рішення отримав в Електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 09 січня 2026 року.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 січня 2026 року витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, які надійшли до апеляційного суду 02 лютого 2026 року.
Вирішуючи питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження апеляційний суд виходить з такого.
За змістом частини першої, пункту 1 частини другої статті 354 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя стаття 354 ЦПК України).
Частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для його поновлення є лише поважні причини, тобто обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Як видно з матеріалів справи рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області ухвалене у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи 30 жовтня 2025 року.
04 листопада 2025 року Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області супровідним листом направив ОСОБА_1 копію оскаржуваного рішення на зареєстровану адресу ( АДРЕСА_1 ).
26 грудня 2025 року адвокат Пузін Д. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , договір про надання правничої допомоги з яким укладено 17 листопада 2025 року, подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
Отже, очевидно, що ОСОБА_1 був обізнаний про наявність оскаржуваного рішення від 30 жовтня 2025 року, оскільки вже 17 листопада 2025 року (тобто ще в межах строку на апеляційне оскарження) уклав договір про надання правничої допомоги з адвокатом Пузіним Д. М. саме для захисту своїх інтересів у цій справі.
Більш того адвокат Пузін Д. М., отримавши повноваження на представництво інтересів ОСОБА_1 ще 17 листопада 2025 року, мав об'єктивну можливість здійснити дії щодо отримання повного тексту судового рішення раніше або ж ознайомитися з його змістом у Єдиному державному реєстрі судових рішень, де загальний доступ до нього було забезпечено 31 жовтня 2025 року, однак лише 26 грудня 2025 року звернувся до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй прецедентній практиці виходить з того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Посилання адвоката Пузіна Д. М. узаяві про поновлення строку на те, що копію оскаржуваного рішення отримав в Електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 09 січня 2026 року, апеляційний суд відхиляє, тому що сторона у справі зобов'язана проявляти належну зацікавленість у результаті розгляду справи та самостійно вживати заходів для ознайомлення з прийнятим судовим рішенням у розумні строки, однак будь-яких таких дій ОСОБА_1 та / або його представником вчинено не було.
Саме по собі отримання копії рішення через значний проміжок часу після його ухвалення не є безумовною підставою для поновлення строку, якщо заявник не довів наявність об'єктивних, непереборних перешкод, які заважали йому отримати це судове рішення раніше.
Доказів, які б об'єктивно унеможливлювали ОСОБА_1 та / або його представника - адвоката Пузіна Д. М. здійснити дії щодо отримання повного тексту судового рішення раніше або ж ознайомитися з його змістом у Єдиному державному реєстрі судових рішень матеріали справи не містять.
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справи «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Поновлення процесуального строку зі спливом зазначеного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Оскільки інших доводів як підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду апеляційна скарга не містить, вказані в заяві підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 30 жовтня 2025 року визнати поважними неможливо, то апеляційну скаргу необхідно залишити без руху та надати заявнику строк для зазначення нових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Крім того апеляційна скарга не оплачена судовим збором.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються , зокрема документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В апеляційній скарзі адвокат Пузін Д. М.зазначав, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII (далі - Закон № 1023-XII) та просив врахувати практику Верховного Суду у справі № 743/1481/21.
Відповідно до пункту 22 статті 1 Закону № 1023-XII споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з частиною третьою статті 22 Закону № 1023-XII споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Права споживачів визначені у статті 4 Закону № 1023-XII, зокрема вони мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; 4-1) обслуговування державною мовою відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).
Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.
Крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:
1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;
2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та / або висловлене ним волевиявлення;
3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та / або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;
4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;
5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;
6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;
7) ціну продукції визначено неналежним чином;
8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу (стаття 21 Закону № 1023-XII).
Тобто від сплати судового збору звільняються споживачі у разі звернення до суду із відповідною вимогою про захист їхніх прав, передбачених цим Законом, інших актів законодавства про захист прав споживачів.
З матеріалів справи видно, що предметом спору у цій справі є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Отже позов не пов'язаний із порушенням прав ОСОБА_1 як споживача, тому він не звільнений від сплати судового збору в силу закону.
Крім того, проаналізувавши постанову Верховного Суду у справі № 743/1481/21, на яку як на підставу для звільнення від сплати судового збору посилався заявник, апеляційний суд встановив, що заявником у справі касаційної скарги був позивач, який на підставі статті 22 Закону № 1023-XII був звільнений від сплати судового збору як споживач за позовом, пов'язаним з порушенням його прав.
Підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) передбачено, що за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 8 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 цього Закону за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб визначено у розмірі 3 028 грн 00 к.
У даному випадку, враховуючи ціну позову, до сплати підлягав судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 к. (37 400 грн 00 к. ціна позову х 1,5 % = 561 грн 00 к. що
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону).
Апеляційна скарга представником ОСОБА_1 - адвокатом Пузіним Д. М. подана в електронній формі через систему «Електронний суд», а відтак сума судового збору, що підлягала сплаті за подання апеляційної скарги (з урахуванням понижуючого коефіцієнта), становила 3 633 грн 60 к. (3 028 к. x 150% х 0,8).
Таким чином апеляційну скаргу необхідно залишити без руху для сплати судового збору в розмірі 3 633 грн 60 к.
Судовий збір потрібно перерахувати до державного бюджету за такими реквізитами: Отримувач: УК у м. Вінниці/м. Вінниця/ 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37979858, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок отримувача - UA478999980313101206080002856).
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа).
При заповненні платіжного документа у графі «Код платника» платником судового збору - юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником - фізичною особою - ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв'язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані.
За змістом статей 357, 185 ЦПК України апеляційний суд, встановивши, що апеляційну скаргу подано без додержання вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 357 ЦПК України).
Керуючись статтями 185, 356, 357 ЦПК України апеляційний суд
постановив:
Визнати неповажними підстави, зазначені представником ОСОБА_1 - адвокатом Пузіним Д. М. в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 30 жовтня 2025 року.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пузіна Д. М. на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 30 жовтня 2025 року залишити без руху і надати строк для:
- зазначення нових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали;
- сплати судового збору в сумі 3 633 грн (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 к. або надання документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону,
протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Роз'яснити заявнику, що якщо заяву про поновлення строку не буде подано в зазначений строк або вказані ним підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено, а в разі невиконання вимог ухвали у визначений строк в частині сплати судового збору апеляційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. С. Панасюк