Справа № 448/2187/25 Головуючий у 1 інстанції: Гіряк С.І.
Провадження № 33/811/96/26 Доповідач: Галапац І. І.
29 січня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі:
судді Галапаца І.І.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу правопорушниці ОСОБА_1 на постанову судді Мостиського районного суду Львівської області від 29 грудня 2025 року,
з участю правопорушниці - ОСОБА_1 ,
захисника правопорушниці - адвоката Кубари М.М.
цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Згідно постанови судді, 17 жовтня 2025 року близько о 18 год. 23 хв. у м. Мостиська по вул. Зеленій, ОСОБА_1 , будучи матір'ю сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухилилася від виконання батьківських обов'язків згідно ст 150 СК України, в результаті чого останній вчинив адміністивне правопорушення за ч.5 ст.121 КУпАП та будучи пасажиром скутера не мав засобу особистої безпеки, а саме мотошолому, чим порушив п.5.2 б ПДР України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною та необгрунтованою, такою, що підлягає скасуванню з огляду на істотні порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суддя районного суду, розглядаючи справу, не звернула увагу на розбіжності, які містяться на відеозаписі події та у протоколі про адміністративне правопорушення, та не дозволяють достеменно встановити час вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП, ставлять під сумнів допустимість відеозапису, як доказу, що підтверджує її вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП. Стверджує, що в матеріалах справи відсутні докази встановленої об'єктивної та суб'єктивної сторони правопорушення за ч.1 ст. 184 КУпАП. Вважає, що місцевий суд, без належного обгрунтування дійшов висновку про наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.
Просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.
Заслухавши доповідь судді, пояснення правопорушниці ОСОБА_1 та виступ її захисника - адвоката Кубари М.М. про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що така не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Так, згідно ч.1 ст. 184 КУпАП відповідальність настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей, незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ч.2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.
Такий висновок суду підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №454244 від 22 жовтня 2025 року; рапортом помічника чергового ВнП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області Вентик І.М. від 17 жовтня 2025 року; рапортом ст. інспектора СЮП ВВГ Яворівського РВП ГУНП у Львівській області Голдак Д. від 24 жовтня 2025 року; рапортом ПОГ СВГ №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівської області Мусевича Н. від 17 жовтня 2025 року; диском із відеозаписом події, яким суддя районного суду дала належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується і апеляційний суд.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
При цьому, апеляційний суд враховує, що відеозапис події зроблено працівниками поліції з дотриманням вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена Наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, жодних сумнівів в достовірності зазначеного відеозапису у суду апеляційної інстанції не виникає.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).
Таким чином, при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з'ясувала усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення на правопорушницю ОСОБА_1 накладене з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушниці та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
апеляційну скаргу правопорушниці ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Мостиського районного суду Львівської області від 29 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень - без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Галапац І.І.