Справа № 305/3643/25
Закарпатський апеляційний суд
02.02.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю захисника-адвоката Мігалі І. В., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/864/25 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Мігалі І. В. на постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 27.11.2025.
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , непрацюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 460112 від 20.09.2025 та постанови судді від 27.11.2025 вбачається, що ОСОБА_2 20.09.2025 близько 21 год 15 хв, в селищі Ясіня, вул. Миру, 114, Рахівського району Закарпатської області, керував транспортним засобом марки «Форд», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою пристрою «Драгер Алкотест 6820» зі згоди водія, результат огляду 0,37 проміле. Таким чином, ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат Мігалі І. В. просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного праовопрушення. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про те, що суддя місцевого суду, в порушення ст. 283 КУпАП, у постанові не зазначив опис обставин встановлених під час розгляду справи, лише констатував зміст протоколу про адміністративне праовопрушення, не встановив фактичних обставин, що утворюють склад адміністративного правопорушення та не виклав їх в мотивувальній частині, як формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. З відеозапису, доданого до матеріалів справи, у водія ОСОБА_2 не вбачається зовнішніх ознак алкогольного сп'яніння, у нього відсутнє почервоніння очей та обличчя, виражене тремтіння, хиткої ходи та нечіткої мови. Поліцейськими допущено чисельні та суттєві порушення процедури проведення огляду ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'яніння та складення матеріалів справи. Огляд ОСОБА_2 на стан сп'яніння проведено із
-2-
застосування приладу «Драгер алкотестер 6820» з простроченим строком технічного обслуговування (калібрування), що ставить під сумнів результати огляду водія, та є підствою для визнання результатів огляду недійними, а роздруківку результату проведеного огляду недопуситм доказом. Крім того, відеозапис, який знятий телефоном, а не бодікамерою поліцейського, що доданий працівниками поліції до матеріалів справи, огляд на стан сп'яніння ОСОБА_2 починається о 23 год 02 хв, а результат алктестеру «Драгер» зафіксовано о 22 год 57 хв, тобто огляд проводився не на місці зупинки в 21 год 15 хв, оскільки ОСОБА_2 ніхто не зупиняв. Також, при проходженні ОСОБА_2 огляду на стан сп'яніння перший раз результат дорівнював 0,00 проміле. Окрім того, що результати огляду по часу відрізняються, Інструкцією не передбачено проходження огляду повторно, якщо перший раз результат дорівнював 0,00 проміле.
Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується довідкою про доставку смс-повідомлення, ОСОБА_2 на розгляд справи щодо нього не з'явився. Рухом справи не цікавився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв та доказів про поважність причин неявки не надав. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Крім того, апеляційний суд враховує думку захисника Мігалі І. В., яка не заперечила про розгляд справи у відсутності ОСОБА_2 , який обізнаний про день та час судового розгляду.
Заслухавши пояснення захисника-адвоката Мігалі І. В., яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши матеріли справи про адміністративне правоопрушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката Мігалі І. В. не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
-3-
Ці вимоги закону, всупереч доводів апеляційної скарги, судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_2 належним чином дотримані.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами.
Незважаючи на заперечення ОСОБА_2 його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вина останнього стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 460112 від 20.09.2025, зміст якого відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 460112 від 20.09.2025, ОСОБА_2 20.09.2025 близько 21 год 15 хв в селищі Ясіня, вул. Миру, 114, Рахівського району Закарпатської області, керував транспортним засобом марки «Форд», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою пристрою «Драгер Алкотест 6820» зі згоди водія, результат огляду 0,37 проміле. Таким чином, ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП..
Крім того, вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП стверджується: актом огляду на стан алкогольного
-4-
сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та чеком із спеціального технічного засобу «Drager» від 20.09.2025, якими встановлено, ОСОБА_2 о 22 год 57 хв 20.09.2025 перебував у стані алкогольного сп'яніння - 0,37 проміле; рапортом інспектора СРПП Рахівського РВП ГУ НП в Закарпатскій області Поп'юка О. М., відеозаписом з місця події.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необгрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 460112 від 20.09.2025 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім'я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_2 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, чим скористався ОСОБА_2 , відмовившись від надання пояснень по суті справи.
Матеріали справи не містять доказів про порушення інспектором СРПП Рахівського РВП ГУ НП в Закарпатскій області Поп'юком О. М законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №460112 від 20.09.2025 складено відповідно до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.
Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_2 в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззаперечну винуватість ОСОБА_2 , у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину.
Також поліцейським в акті огляду зазначено, що огляд водія проведений, у зв'язку з виявленими ознаками - запах алкоголю з порожнини рота та тремтіння пальців рук. Результат огляду на стан сп'яніння - 0,37 проміле. Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та роздруківку «Драгера», ОСОБА_2 підписав без застережень, погодившись з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння. Вказані обставини повністю узгоджуються з даними відеозапису. Апеляційний суд врахоує, що результат тесту ОСОБА_2 , проведеного працівниками поліції, а саме - 0,37 проміле перевищує гранично допустиму норму (0,2 проміле) та беззаперечно вказує на перебування особи у стані алкогольного сп'яніння, виключаючи можливу технічну похибку.
-5-
Жодних заяв або клопотань, або інших пояснень ОСОБА_2 , з приводу незаконних дій працівників поліції, матеріали справи не містять, а незгода з діями працівників поліції була висловлена ним лише під час розгляду справи в суді, що можна розцінювати, як спосіб захисту останнього.
Разом з тим, стороною захисту не надано жодних відомостей щодо звернення із заявою до відповідних органів з метою ініціювання проведення службової перевірки чи внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань по факту перевищення працівниками поліції своїх службових повноважень та з приводу незаконності дій працівників поліції.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Наявний у матеріалах справи відеозапис містить інформацію, що повністю узгоджується зі змістом обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 460112 від 20.09.2025, так і у долучених до нього доказах, а тому відсутні будь-які сумніви в належності та допустимості вказаного доказу.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставиться йому за провину.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги захисника про те, що показники технічного приладу не можуть прийматись до уваги, оскільки огляд проведено пристроєм з простроченим строком технічного обслуговування, апеляційний суд зазначає таке.
Пунктами першим та третім розділу ІІ Інструкції передбачено, що поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, та які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Перелік спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ України та Держспоживстандартом для проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп'яніння міститься в Державному реєстрі затверджених типів засобів вимірювальної техніки, газоаналізатор «Drager Alcotest», в тому числі 6820, включений до вказаного переліку.
Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який набрав чинності 01.01.2016, засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки. До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається.
Пунктом 1 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов'язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, які видавалися Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 01.01.2016.
Відповідно до листа (який є публічно доступним) заступника директора Українського медичного центру сертифікації МОЗ України № 45 від 18.01.2018 на запит Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, використання медичних
-6-
виробів «Газоаналізатори Alcotest Drager», які були завезені та введені в експлуатацію користувачем протягом терміну дії Свідоцтва та знаходження його у реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення у період з 10.02.2010 по 10.02.2015, є можливим, за умов додержання вимог щодо повірки (калібрування), що підтверджує вірність результатів вимірювання.
Стороною захисту не наведено переконливих доводів щодо неможливості застосування приладу «Драгер 6820», або заборони використання його на території України, за умови правомірності введення такого в експлуатацію на час дії дозвільних документів та своєчасного проходження відповідного калібрування.
При цьому з роздруківки результату технічного приладу «Drager Alcotest 6820», застосованого працівниками поліції для перевірки стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_2 вбачається, що вказаний технічний засіб пройшов повірку 03.12.2024.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1747 від 13.10.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2016 за № 1417/29547 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» встановлені міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями, а саме для Газоаналізаторів - один рік.
За наведених обставин, поліцейськими правомірно був застосований під час огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_2 газоаналізатор «Drager Alcotest 6820» та його показники є належним доказом, тому жодних порушень Інструкцій, в тому числі і серед зазначених в апеляційній скарзі захисника, поліцейським допущено не було.
Доводи захисника про недопустимість відеозапису, оскільки такий знятий мобільним телефоном, а не бодікамерою пліцейського, є безпідставними і такі відхиляються з огляду на таке.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Враховуючи, що відеозаписи з мобільного телефону, які містяться на оптичному диску, повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи, такі відеозаписи можуть бути прийняті судом до уваги в якості доказу.
Частина 2 статті 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису.
-7-
Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Таким чином, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення, діяли відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП.
Окрім того, апеляційний суд зауважує, що на відеозаписі чітко зафіксовано і сам огляд на стан сп'яніння, і його результати, після чого поліцейський роз'яснив ОСОБА_2 його права, повідомив про те, що буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до приписів ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, який оцінюється у сукупності з іншими доказами по справі, а обставини, що містяться на вказаному відеозаписі, повністю узгоджуються зі змістом обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 460112 від 20.09.2025, так і у долучених до нього доказах, а тому відсутні будь-які сумніви в належності та допустимості відеозапису.
Всупереч доводам сторони захисту, апеляційний суд вважає даний відеозапис належним та допустимим доказом у справі.
Щодо доводів сторони захисту про те, що з відеозапису не вбачається зовнішніх ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_2 , апеляційний суд зауважує на те, що встановлення наявності ознак алкогольного сп'яніння з відеозапису не передбачено законодавством. Повноваження самостійно виявляти й оцінювати ознаки сп'яніння у водія має виключно поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України. При цьому закон не вимагає підтвердження цих ознак свідками, їх фіксації на відео або проведення окремої процедури встановлення. За наявності відповідних підстав поліцейський має законне право вимагати від водія пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому порядку.
Із цих підстав, доводи апеляційної скарги визнаються такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за вчинене ним правопорушення.
На будь-які інші доводи, які б спростовували висновки суду першої інстанції, сторона захисту не вказує.
Також, судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України і накладено стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме те, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, таке порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
При цьому, апеляційний суд ураховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
-8-
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_2 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни, навіть з урахуванням даних про його особу, не вбачається.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення враховуються положення нормативно-правових актів про те, що сторони провадження в справах про адміністративні правопорушення є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обгрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення і жодних клопотань з цього приводу не заявлялось.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Мігалі І. В. залишити без задоволення, а постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 27.11.2025 щодо ОСОБА_3 , - без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя