Справа № 689/1008/24
2/689/16/26
29 січня 2026 року селище Ярмолинці
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Кульбаби А.В.,
з участю: секретаря судового засідання - Лебеденко О.М.,
представника позивача - адвоката Орещенко Л.А.,
представника відповідача - адвоката Дубчак Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду селищі Ярмолинці в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна між спадкоємцями,
встановив:
Позивачка звернулася із позовом до відповідача про поділ спадкового майна. В позові зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачки - ОСОБА_3 . Після смерті сина залишилося спадкове майно - автомобіль марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , і автомобіль марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 . Померлий ОСОБА_3 заповіт не склав, після нього залишилися 3 спадкоємці за законом: мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_4 , дружина - ОСОБА_2 . На підставі свідоцтв про право на спадщину за законом транспортні засоби перейшли у власність спадкоємців за законом в рівних частках, а саме: кожному спадкоємцю належало по 1/3 частці транспортного засобу. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки - ОСОБА_4 , який за життя не склав заповіт і єдиним спадкоємцем за законом залишилася його дружина, позивачка. Тому відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом, виданими 15.10.2021р., позивач отримала отримала у власність не 1/3 частини спадкових транспортних засобів, а в сукупності позивачка стала власником по 2/3 частини на кожний транспортний засіб. Транспортний засіб 1 (Шкода Фабія 2007 року) був придбаний спадкодавцем за рахунок кредитних коштів за кредитним договором від 5 березня 2008 року, а даний транспортний засіб був забезпеченням за кредитним договором. На день смерті спадкодавця договір кредиту діяв ще 3 роки. Відповідачка свої зобов'язання, визначені законом в частині погашення боргу спадкодавця в частині розміру отриманої спадщини, не виконала. Весь тягар по погашенню заборгованості перед банком позивач взяла на себе та здійснила погашення боргу перед банком відповідно до графіка платежів. Відповідно до п. 2.8. кредитного договору платежі з повернення кредиту та сплати процентів здійснювалися щомісячно рівними частками кожного місяця в сумі 290 доларів США. Позивач після смерті сина 33 місяці сплачувала за договором кредиту платежі в сумі 290 доларів США щомісяця та за останній місяць нею було сплачено 285, 08 доларів США. Всього позивачем за борговими зобов'язаннями спадкодавця було сплачено 9855, 08 доларів США, 1/3 частина від сплаченого боргу складає 3285, 02 долари США, що за курсом НБУ становить 129 396, 93 грн. (39, 90 грн. за 1 долар США). Поділ спадкового майна між відповідачами не відбувся, відповідачка самовільно, без погодження із позивачем забрала собі у користування транспортний засіб-2, який більш новий і дорожчий, і відмовилася від спілкування із позивачкою. Враховуючи те, що відповідачу на праві власності належить менша частина спадкового майна, позивач вважає, що відповідач здійснила незаконні дії, які істотно порушують права позивача. Позивач отримала своє свідоцтво про право на спадщину за законом, а відповідач свій примірник свідоцтва не отримала. У зв'язку із тим, що спадкове майно не поділено та не виділено в натурі, здійснити державну реєстрацію транспортних засобів та отримати нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не можливо, це призводить до неможливості використання позивачем своєї власності, а без державної реєстрації транспортного засобу позивач не може розпорядитися своїм майном в повному обсязі. Відповідачка не спілкується із позивачем, вирішити питання мирним шляхом не бажає. Просила суд поділити спадкове майно, яке залишилося після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , виділивши ОСОБА_5 автомобіль марки Шкода Фабія 2007 року випуску, а ОСОБА_2 - автомобіль Шкода Фабія 2009 року випуску, стягнувши з неї на користь позивача компенсацію різниці вартості між дійсною ринковою вартістю автомобіля та її часткою; стягнути з відповідача на користь позивача 1/3 частину платежів, сплачених позивачем за кредитним договором від 5 березня 2008 року, укладеним між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 , в межах частки вартості спадкового майна ОСОБА_2 , а саме: суму гривнях, що на день стягнення буде еквівалентна за курсом НБУ 3285, 01 долар США (Том № 1 а.с. 1-4).
28 травня 2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху (Том № 1 а.с. 53-54).
28 травня 2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про застосування позовної давності і наслідків її спливу щодо позовної вимоги позивача про стягнення 1/3 частини платежів, сплачених за кредитним договором. В заяві зазначила, що остаточною датою повернення кредиту є 6 березня 2015 року. Позивачка не надала суду жодних доказів на підтвердження сплати нею заборгованості за кредитом. Зазначила, що відповідно до статті 544 ЦК України до вимог про стягнення коштів в порядку регресу застосовується позовна давність у 3 роки. З позовом позивач звернулася лише в травні 2024 року, тобто з пропуском строку позовної давності - через 9 років після дати останнього платежу (Том № 1 а.с. 56-58).
28 травня 2024 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов. У відзиві представник відповідача зазначила, що автомобіль Шкода Фабія 2007 року випуску було придбано ОСОБА_3 в 2008 році за кредитні кошти, натомість з 2009 року цим автомобілем користувалася виключно позивач. З березня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 почали проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а 24 липня 2010 року зареєстрували шлюб. До офіційної реєстрації шлюбу відповідач та її чоловік мали спільний бюджет, вели спільне господарство, тобто вони мали спільний дохід та спільні витрати. Оскільки автомобілем Шкода Фабія 2007 року випуску постійно користувалася позивачка, тому було вирішено в інтересах сім'ї придбати автомобіль Шкода Фабія 2009 року випуску за місяць до офіційної реєстрації шлюбу, який відповідно став спільною сумісною власністю подружжя. Цей автомобіль також був придбаний частково за кредитні кошти, які були повністю виплачені за рахунок спільних коштів подружжя. Після смерті ОСОБА_3 між позивачем та відповідачем були досягнуті усні домовленості і поділено спадкове майно, а саме: за позивачем залишився автомобіль Шкода Фабія 2007 року випуску, яким вона користувалася 3 роки, та який ніколи не перебував в користуванні відповідача, а за відповідачем залишився автомобіль Шкода Фабія 2009 року випуску. Наявність таких домовленостей фактично підтверджується конклюдентними діями сторін, які протягом 12 років поспіль користувалися відповідними транспортними засобам без будь-яких зауважень. Після смерті чоловіка відповідача позивач жодного разу не зверталася до відповідачки щодо визначення порядку користування цими автомобілями чи пропозиціями поділу. Зазначила також, що різниця між ринковою вартістю цих транспортних засобів є значною. Вважає, що 1/2 частина автомобіля Шкода Фабія 2009 року випуску належить відповідачу на праві спільної сумісної власності, тому при поділі цим автомобілів слід враховувати вартість автомобіль Шкода Фабія 2007 року випуску та вартість частини автомобіля Шкода Фабія 2009 року випуску. В порушення принципу змагальності, позивачка не надала суду жодних доказів на підтвердження сплати нею заборгованості за кредитом. Остаточною датою повернення кредиту є 6 березня 2015 року. З позовом позивач звернулася лише в травні 2024 року, тобто з пропуском строку позовної давності. На підтвердження погашення кредиту позивачем було надано лише копію кредитного договору та графіку погашення платежів, які не можуть вважатися належними та достовірними доказами на підтвердження факту погашення заборгованості за кредитним договором позивачем. Позивач не надав суду доказів того, яка сума заборгованості за кредитом була наявна на момент відкриття спадщини та чи відповідає вона тій, яка визначена графіком погашення. Позовна вимога позивача про стягнення 1/3 частини сплачених нею за кредитом коштів не відповідає вимогам чинного законодавства. Зазначила, що згідно із ст. 541 ЦК України та постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року № 638/18231/15-ц солідарне зобов'язання виникає лише у випадках, встановлених договором або законом. А згідно із ст. 1282 ЦК України кожен із спадкоємців зобов'язаний задоволити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Спадкоємець, який самостійно за власним бажанням та на власний ризик погасив заборгованість спадкодавця, не має права вимагати від інших спадкоємців в порядку регресу стягнення частини сплачених ним коштів. ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину за померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловіком, жодних вимог в порядку ст. 1281 ЦК України від кредитора не надходило, тому обов'язку задоволити вимоги кредитора у відповідача не виникало, тому ні кредитори, ні позивач не мають права на стягнення будь-яких коштів з відповідача. Обов'язок спадкоємців задоволити вимоги кредитора не виникає виключно за фактом існування заборгованості спадкодавця, оскільки залежить від активних дій кредитодавця. Також зазначає, що позивач, за умови наявності солідарного обов'язку, мала б право на пред'явлення зворотної вимоги (регресу) в сумі виконаного нею зобов'язання в гривні, а не з прив'язкою до курсу іноземної валюти. Отже, в даних правовідносинах відповідач не виступає солідарним боржником і у неї не виникало солідарного обов'язку. Тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1/3 частини коштів, які були сплачені позивачем на погашення кредиту, є необґрунтованими та незаконними, тому задоволенню не підлягають. Просила суд позов задоволити частково, а саме: виділити ОСОБА_1 у власність транспортний засіб - Шкода Фабія 2007 року випуску, а ОСОБА_2 - автомобіль Шкода Фабія 2009 року випуску. У задоволенні решти позовних вимог відмовити (Том № 1 а.с. 60-65).
Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 18 липня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна між спадкоємцями призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (04119, м. Київ, вулиця Джонса Гарета, 5). На вирішення експертизи поставлено наступні запитання: 1. Яка дійсна ринкова вартість автомобіля марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належав померлому ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 2 жовтня 2020 року за № 288. 2. Яка дійсна ринкова вартість автомобіля марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належав померлому ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 7 жовтня 2021 року за № 31/26-1172 (Том № 1 а.с. 106-108).
Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 6 листопада 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна між спадкоємцями направлено відповідно до ухвали Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 18 липня 2024 року для проведення судової автотоварознавчої експертизи судовому експерту Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (01601, м. Київ, вулиця Богомольця, 10). На вирішення експертизи поставлено наступні запитання: 1. Яка дійсна ринкова вартість автомобіля марки «SKODA FABIA CLASSIK 1.2», 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належав померлому ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 2 жовтня 2020 року за № 288, - станом на день проведення експертизи. 2. Яка дійсна ринкова вартість автомобіля марки «SKODA FABIA CLASSIK 1.2», 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належав померлому ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 7 жовтня 2021 року за № 31/26-1172, - станом на день проведення експертизи (Том № 1 а.с. 246-248).
10 квітня 2025 року на адресу суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (Том № 2 а.с. 36-43).
Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 квітня 2025 року зобов'язано Головне управління Національної поліції в м. Києві (01601, м. Київ, вулиця Володимирська, 15) протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали надати суду інформацію щодо місця знаходження тимчасово вилученого автомобіля SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 (Том № 2 а.с. 47-49).
Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 20 травня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна між спадкоємцями призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (01601, м. Київ, вулиця Богомольця, 10). На вирішення експертизи поставлено наступне запитання: Яка дійсна ринкова вартість автомобіля марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належав померлому ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 2 жовтня 2020 року за № 288, станом на день проведення експертизи. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в м. Києві (01601, м. Київ, вулиця Володимирська, 15) забезпечити доступ експерту Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України для огляду автомобіля марки «SKODA FABIA CLASSIK 1.2», 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , за місцем його фактичного знаходження: АДРЕСА_1 (Том № 2 а.с. 68-71).
24 листопада 2025 року на адресу суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення (заперечення щодо висновку експерта) у справі (Том № 2 а.с. 106-109).
25 листопада 2025 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про визнання явки позивача обов'язковою (Том № 2 а.с. 111-112).
25 листопада 2025 року представник позивача подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, де остаточно просила суд поділити спадкове майно, яке залишилося після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , виділивши ОСОБА_5 автомобіль марки Шкода Фабія 2007 року випуску, а ОСОБА_2 - автомобіль Шкода Фабія 2009 року випуску, стягнувши з неї на користь позивача компенсацію різниці вартості між дійсною ринковою вартістю автомобіля та її часткою в розмірі 97 227 грн. 59 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача 1/3 частину платежів, сплачених позивачем за кредитним договором від 5 березня 2008 року, укладеним між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 , в межах частки вартості спадкового майна ОСОБА_2 , а саме: суму гривнях, що на день стягнення буде еквівалентна за курсом НБУ 3285, 01 долар США (Том № 2 а.с. 114-115).
29 грудня 2025 року представник позивача подала до суду додаткові пояснення у справі (Том № 2 а.к.п. 136-138).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала. Суду пояснила, що сторони по справі прийняли спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_3 . Спадкове майно складається із двох транспортних засобів: автомобілів марки Шкода Фабія 2007 та 2009 років випуску. Автомобіль Шкода Фабія 2007 року випуску перебуває у користуванні позивача, а автомобіль Шкода Фабія 2009 року випуску перебуває у користуванні відповідача. Сторони не узгодили порядок користування спадковим майном. Відповідачка в порушення закону не зареєструвала своє право власності на автомобіль та не отримала свідоцтво про право на спадщину. У зв'язку із цим, позивачка позбавлена можливості зареєструвати своє право власності на транспортний засіб в ТСЦ. Зазначила, що на позовну вимогу про поділ спадкового майна (транспортних засобів) позовна давність не розповсюджується. Ствердила, що відповідачка не здійснювала виплат на погашення кредиту за автомобіль. Їй не відомо, хто із членів сім'ї користувався автомобілем Шкода Фабія 2007 року випуску з моменту придбання і до відкриття спадщини в 2012 році. З 2012 року автомобіль перебуває у користуванні позивачки. На даний час автомобіль знаходиться на штрафмайданчику. Вона не може забрати цей транспортний засіб, оскільки він не перереєстрований в ТСЦ. На даний час Київським окружним адміністративний судом розглядається адміністративний позов про повернення автомобіля. Жодних домовленостей щодо порядку користування спадковим майном між позивачем та відповідачем не існувало. Зазначила, що позивачка повністю сплатила заборгованість по кредиту. На скільки їй відомо, кредит за автомобіль 2009 року сплачували відповідачка та її чоловік (спадкодавець). Ствердила, що відповідачка зобов'язана була звернутися до державного нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину. Видані нотаріусом свідоцтва про право на спадщину відповідачкою не оскаржувалися. Відповідачка не надала суду доказів того, що автомобіль марки Шкода Фабія 2009 року випуску було придбано нею під час шлюбу. Дійсно, не заперечила тієї обставини, що сторони тривалий час користувалися транспортними засобами, але усної домовленості між ними не було.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову. Суду повідомила, що позивачка не надала суду доказів того, що відповідачка самовільно забрала собі транспортний засіб. Зазначила, що позивачка діяла недобросовісно, адже подала позов про поділ спадкового майна через 12 років після смерті спадкодавця в 2012 році, що порушує принцип правової визначеності. Сторони користувалися своїм майном (транспортними засобами) протягом 12 років і ніхто нікому не пред'являв жодних претензій. Між позивачем та відповідачем були усні домовленості щодо порядку користування спадковим майном. Просила суд застосувати строк позовної давності в 3 роки до позовних вимог щодо поділу спадкового майна. Ствердила суду, що позивачка не надала жодних належних і допустимих доказів сплати чергових платежів за кредитним договором. В разі, якщо суд не дійде висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідачки на користь позивачки 1/3 частини платежів за кредитним договором, то просила застосувати строки позовної давності. Зазначила, що заява про уточнення позовних вимог не передбачена ЦПК України, тому не може розглядатися по суті. Ствердила суду, що відповідачка не проти виділення кожному спадкоємцю по транспортному засобу: позивачу - автомобіль марки Шкода Фабія 2007 року випуску, а відповідачу - автомобіль Шкода Фабія 2009 року випуску, але без сплати компенсації, враховуючи ту обставину, що автомобіль 2009 року випуску є спільною сумісною власністю подружжя. Тобто, відповідачу належить за законом частина цього транспортного засобу. Відповідачка добросовісно користувалася своїм майном, а позивач - ні. Так, позивачка з 2012 року під час користування цим автомобілем привела його до такого стану, що суттєво вплинуло на його ринкову вартість, а саме: суттєво знизилася така вартість. Отже, позивачем порушені такі принципи цивільного права як добросовісність, розумність та справедливість. У зв'язку із викладеним, вважає, що компенсація різниці вартості цим транспортних засобів з відповідача стягненню не підлягає. Водночас, суду повідомила, що відповідачка не оскаржувала свідоцтво про право на спадщину позивачки на 2/3 частини спадкового майна, до суду про визнання за нею права власності на частину автомобіля 2009 року випуску не зверталася. Обидва транспортні засоби були придбані за кредитні кошти, але доказів того, що позивачка сплачувала кредит, суду не надано. Відповідачка своє право власності на спадкове майно не оформила. Немає доказів того, що позивачка ініціювала досудове врегулювання спору. Зазначила, що між сторонами була домовленість щодо користування цими транспортними засобами: автомобілем 2007 року випуску користувалися па позивач разом із чоловіком, а автомобілем 2009 року випуску - відповідачка із чоловіком (спадкодавцем). Однак, письмових доказів цьому немає. До позовної вимоги про стягнення 2/3 частини сплачених позивачкою платежів за кредитним договором підлягає застосуванню позовна давність, оскільки датою повергнення кредиту є 6 березня 2015 року, а позов подано аж в травні 2024 року, заявила про сплив позовної давності. Зазначила суду, що відповідачка самовільно не забирала собі автомобіль Шкода Фабія 2009 р.в. Ствердила, що стаття 1297 ЦК України зобов'язує спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину лише у тому разі, якщо у складі спадщини є нерухоме майно. Тобто, у діях відповідача протиправної бездіяльності не було. Заявила про застосування позовної давності до позовної вимоги про поділ автомобілів та сплату компенсації, адже позивачка із заявою до нотаріуса звернулася в 2012 році, а позов подала до суду лише в 2024 році. Тобто, строк позовної давності сплинув в 2015 році. Вважає, що недобросовісна поведінка відповідача стала наслідком того, що ринкова вартість автомобіля Шкода Фабія 2007 р.в. знизилася до 39 тис. грн. через відсутність належного догляду та експлуатації цього транспортного засобу. Просила суд врахувати позицію КЦС у складі ВС по справі № 756/8527/22, постанова від 12 лютого 2025 року щодо безперервного володіння та користування відповідачем транспортним засобом (спадковим майном), а також врахувати позицію, висвітлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2021 року (справа № 461/9578/15-ц) щодо суперечливої поведінки та недобросовісності позивача. Крім цього, просить врахувати позицію Верховного Суду, що зазначена у постанові КЦС ВС від 22 березня 2023 року по справі № 463/6829/21-ц щодо відсутності обов'язку у відповідача звертатися за отриманням свідоцтва про право на спадщину до державного нотаріуса. Просила суд позов задоволити частково, а саме: виділити у власність позивачу автомобіль Шкода Фабія 2007 р.в., а відповідачу - автомобіль Шкода Фабія 2009 р.в.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справи, приходить до висновку, що позов слід задоволити частково.
Судом встановлено, що 5 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 700004284. Відповідно до п. 2.1.-2.4. Договору сума кредиту становить 15247, 52 доларів США, номінальна процентна ставка - 14, 5 % річних, остаточне повернення кредиту - 6 березня 2015 року, цільове використання кредиту - придбання Транспортного засобу згідно з Договором купівлі-продажу, укладеним між Позичальником та ТОВ «Автоцентр Київ» № 8/699 від 3 березня 2008 року - Skoda Fabia Classik 1.2, 2007 року випуску, колір - сірий, державний номер НОМЕР_4 , номер кузова - НОМЕР_3 , тип - легковий хетчбек (свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_5 , видане Київ УДАІ ГУ МВС України, 04.03.2008 року. Відповідно до п. 2.8. Договору платежі з повернення Кредиту та сплати процентів за його користування здійснюються щомісячно рівними частинами відповідно до Графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який є додатком № 1 до Договору та його невід'ємною частиною в порядку та на умовах, визначених цим Договором, у разі сплати у валюті кредиту 6 числа кожного місяця рівними частинами в сумі 290 доларів США, у разі погашення Кредиту у валюті, відмінній від валюти кредиту таке погашення має здійснюватись не пізніше 5 числа кожного місяця у сумі, розрахованій у порядку та на умовах, визначених цим Договором (Том № 1 а.с. 23-25). Відповідно до Додатку № 1 до договору № 700004284 від 5 березня 2008 року (Графіку платежів) термін користування кредитом - 84 місяці, погашення заборгованості за кредитом - щомісяця, рівними частинами; дата першого платежу - 6 квітня 2008 року, сума платежу - 290 доларів США, дата останнього платежу - 6 березня 2015 року, сума платежів за розрахунковий період становить - 24 356, 08 доларів США (а.с. 26-28) (Том № 1 а.с. 26-28).
Згідно із розрахунком заборгованості за кредитом ПАТ «Альфа Банк», що наявний в матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , загальна заборгованість згідно кредитного договору № 700004284 від 5 березня 2008 року станом на 9 липня 20214 року становить 1 219, 98 доларів США (Том № 1 а.с. 137-138).
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 власником Skoda Fabia Classik 1.2, 2007 року випуску, реєстрацій номер НОМЕР_4 , номер кузова - НОМЕР_3 , був ОСОБА_3 (Том № 1 а.с. 14).
Згідно із копії свідоцтва про шлюб шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 зареєстрований 24 липня 2010 року (Том № 1 а.с. 67).
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 власником SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , був ОСОБА_3 . Дата реєстрації транспортного засобу - 8 червня 2010 року (Том № 1 а.с. 76).
Так, судом досліджено спадкову справі № 1170/2012 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , що заведена Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер спадкодавець, ОСОБА_3 (Том № 1 а.с. 117 - зворот). Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 відкрилася спадщина на транспортний засіб - автомобіль марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належав померлому ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 2 жовтня 2020 року за № 288; транспортний засіб - автомобіль марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належав померлому ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 7 жовтня 2021 року за № 31/26-1172.
26 жовтня 2012 року із заявою про прийняття спадщини до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори звернулася мати ОСОБА_3 - ОСОБА_1 (Том № 1 а.с. 116 - зворот).
26 жовтня із заявою про прийняття спадщини до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори звергнулася дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_2 (Том № 1 а.с. 117).
1 жовтня 2020 року із листом до нотаріальної контори звернулися спадкоємці ОСОБА_3 : ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які повідомили про втрату оригіналу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль Шкода Фабія 2007 року випуску (Том № 1 а.с. 141).
12 травня 2021 року за № 3648 державний нотаріус Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Фещук Н.І. листом повідомила ОСОБА_2 про необхідність з'явитися до нотаріальної контори для вирішення питань по спадковій справі № 1170/2012 (Том № 1 а.с. 143).
Також згідно листа державного нотаріуса Мельник М.П. від 13 липня 2021 року за № 5227/02-14 в газеті «Голос України» надруковане оголошення з проханням ОСОБА_2 з'явитися 30 серпня 2021 року на 13 годину 00 хвилин в Дванадцяту Київську державну нотаріальну контору для оформлення своїх спадкових прав по спадковій справі ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (Том № 1 а.с. 145-147).
13 вересня 2021 року спадкодавець ОСОБА_1 подала заяву до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про справо на спадщину за законом на спадкове майно - SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належав померлому ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 2 жовтня 2020 року за № 288 (Том № 1 а.с. 149).
Відповідно до копії довідки від 2 жовтня 2020 року № 31/26-288, виданої начальником ТСЦ МВСМ № 8041 за ОСОБА_3 зареєстрований автомобіль - SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 4 березня 2008 року (Том № 1 а.с. 155).
13 вересня 2021 року державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Мельник М.П. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку автомобіля марки SKODA модель FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належав померлому ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 2 жовтня 2020 року за № 288 (Том № 1 а.с. 157). Згідно цього свідоцтва спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 є його мати - ОСОБА_1 (спадкоємець 1/3 частки), батько - ОСОБА_4 (спадкоємець 1/3 частки), дружина - ОСОБА_2 (спадкоємець 1/3 частки) (Том № 1 а.с. 157).
15 жовтня 2021 року спадкодавець ОСОБА_1 подала заяву до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про справо на спадщину за законом на спадкове майно - автомобіль марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належав померлому ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 7 жовтня 2021 року за № 31/26-1172 (Том № 1 а.с. 161).
Відповідно до копії довідки від 7 жовтня 2021 року № 31/26-1172, виданої начальником ТСЦ МВС № 8041 за ОСОБА_3 зареєстрований автомобіль - SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , дата реєстрації - 8 жовтня 2010 року в ТСЦ № 8041 (Том № 1 а.с. 167).
15 жовтня 2021 року державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Мельник М.П. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку автомобіля автомобіль марки SKODA модель FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належав померлому ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 7 жовтня 2021 року за № 31/26-1172 (Том № 1 а.с. 169). Згідно цього свідоцтва спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 є його мати - ОСОБА_1 (спадкоємець 1/3 частки), батько - ОСОБА_4 (спадкоємець 1/3 частки), дружина - ОСОБА_2 (спадкоємець 1/3 частки) (Том № 1 а.с. 169).
Так, судом досліджено спадкову справі № 1196/2012 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , що заведена Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер спадкодавець ОСОБА_4 (Том № 1 а.с. 178).
6 листопада 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини після смерті чоловіка, ОСОБА_4 , до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори (Том № 1 а.с. 177).
13 вересня 2021 року спадкодавець ОСОБА_1 подала заяву до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про справо на спадщину за законом на спадкове майно - 1/3 частки автомобіля SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належав померлому ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 2 жовтня 2020 року за № 31/26-288, спадкоємцем якого був його батько, ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав (Том № 1 а.с. 214).
13 вересня 2021 року державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Мельник М.П. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку автомобіля марки SKODA модель FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належала померлому ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 2 жовтня 2020 року за № 288, спадкоємцем якого був його батько, ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав (Том № 1 а.с. 221).
15 жовтня 2021 року спадкодавець ОСОБА_1 подала заяву до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про справо на спадщину за законом на спадкове майно - 1/3 частки автомобіля автомобіль марки SKODA модель FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належав померлому ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 7 жовтня 2021 року за № 31/26-1172 (Том № 1 а.с. 161), спадкоємцем якого був його батько, ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав (Том № 1 а.с. 223).
15 жовтня 2021 року державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Мельник М.П. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частки автомобіля автомобіль марки SKODA модель FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належав померлому ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 7 жовтня 2021 року за № 31/26-1172 (Том № 1 а.с. 161), спадкоємцем якого був його батько, ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав (Том № 1 а.с. 229).
Відповідно до висновку експерта від 27 лютого 2025 року № СЕ-19-24/60993-АВ визначити ринкову вартість КТЗ «SKODA FABIA CLASSIK 1.2», 2007 року виготовлення, номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , станом на дату проведення судової експертизи не представляється за можливе з причин, зазначених в дослідницькій частині висновку експерта. Ринкова вартість КТЗ «SKODA FABIA CLASSIK 1.2», 2009 року виготовлення, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату проведення судової експертизи, а саме: 27.02.2025 року складає 165 523, 20 грн. (Том № 2 а.с.2-15).
Згідно із повідомленням Головного управління поліції в м. Києві від 23 квітня 2025 року затриманий транспортний засіб д.н.з. НОМЕР_4 зберігається за адресою: Київська область, селищене Бородянка, вулиця Семашко, 159 (Том № 2 а.с. 57).
Відповідно до висновку експерта від 17 жовтня 2025 року № СЕ-19-25/35259-АВ ринкова вартість автомобіля марки «SKODA FABIA CLASSIK 1.2», 2007 року виготовлення, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , станом на дату проведення судової експертизи складає 39 363, 64 грн. (Том № 2 а.с. 76-86).
Судом також встановлено, що автомобіль марки «SKODA FABIA CLASSIK 1.2», 2007 року виготовлення, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 перебуває у користуванні позивача, а автомобіль марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року виготовлення, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , перебуває у користуванні відповідача. Ця обставина визнається представниками сторін, тому в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Спадщина належить спадкоємцям, які прийняли її на праві спільної часткової власності (частина четверта статті 355 ЦК України), а тому при її поділі застосовуються правила передбачені в главі 26 ЦК України, які регулюють відносини спільної часткової власності. Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ провадиться в судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців за законом або за заповітом. Вирішення судового спору щодо поділу спадкового майна не залежить від отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до статті 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.
Верховний Суд України у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-692цс16 зробив правовий висновок, що виділ (поділ) між спадкоємцями частки спадщини в натурі проводиться з огляду на сукупність об'єктів, що складають спадщину, їх вартість з урахуванням можливого виділу в натурі такої частки. Такий виділ (поділ) не повинен порушувати права та законні інтереси спадкоємців. Якщо виділ (поділ) частки спадщини неможливий, то спадкоємець може отримати від іншого спадкоємця грошову компенсацію вартості цієї частки.
Згідно із ч.ч. 1-3 статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, про спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 зауважувала, що не є примусовим набуттям права приватної власності стягнення з одного співвласника такого майна компенсації на користь іншого співвласника, який відмовляється від своєї частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ, щоб врегулювати конфлікт щодо користування та розпорядження нею. Більше того, суд не позбавляє відповідача його частки у праві на це спільне майно, а через рішення про стягнення з останнього відповідної компенсації збалансовує інтереси двох співвласників, які не дійшли згоди щодо долі неподільної речі. Згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов'язковою.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із частиною 1 статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Судом встановлено, що згідно спадкових справ № 1170/2012 та № 1196/2020 позивачу ОСОБА_1 належить 2/3 частки у неподільному спадковому майні, а відповідачу ОСОБА_2 - 1/3 частки цього майна, а саме: позивачу належить 2/3 частки, а відповідачу - 1/3 частки автомобіля марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 та автомобіля марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 вересня 2021 року (зареєстровано в реєстрі за № 7-740), копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 вересня 2021 року (зареєстровано в реєстрі за № 7-741), копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 жовтня 2021 року (зареєстровано в реєстрі за № 7-873), копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 жовтня 2021 року (зареєстровано в реєстрі за № 7-874).
Так, позивачка виконала свій обов'язок, передбачений ч. 1 ст. 1297 ЦК України, звернулася до державного нотаріуса та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно.
Відповідачка в порушення припису ч. 1 ст. 1297 ЦК України до державного нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину не звернулася, хоча належним чином була повідомлена про необхідність з'явитися до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори (Том № 1 а.с. 143-147).
Так, судом встановлено, що ринкова вартість автомобіль марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , станом на 17 жовтня 2025 року становить 39 363 грн. 64 коп. Отже, 2/3 частки права власності позивача на цей транспортний засіб становлять 26 242, 42 грн., а 1/3 частки права власності відповідача на цей автомобіль становить 13 121, 21 грн.
Ринкова вартість автомобіля марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 27 лютого 2025 року становить 165 523 грн. 20 коп. Отже, 2/3 частки права власності позивача на цей транспортний засіб становлять 110 348, 80 грн., а 1/3 частки права власності відповідача на цей автомобіль становить 55 174, 40 грн.
Таким чином, при виділенні позивачу автомобіля марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ринковою вартістю 39 363, 64 грн. позивачка має сплатити відповідачці компенсації 1/3 частки ринкової вартості цього транспортного засобу, а саме: 13 121, 21 грн. (1/3 частки від 39 363, 64 грн.). А при виділенні відповідачці автомобіля марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , ринковою вартістю 165 523, 20 грн. відповідачка має сплатити позивачці компенсацію 2/3 частини ринкової вартості цього транспортного засобу, а саме: 110 348, 80 грн. (2/3 частки від 165 523, 20 грн.).
Отже, відповідачка має сплатити позивачці компенсацію між ринковою вартістю цих транспортних засобів та їх частками в розмірі 97 227, 59 грн. (110 348, 80 грн. - 13 121, 21 грн.).
Таким чином, на підставі приписів ст. ст. 364, 1278 ЦК України, враховуючи те, що відповідачкою не заперечується саме такий спосіб поділу спадкового майна, який запропонований позивачем, а також враховуючи ту обставину, що автомобіль марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року виготовлення, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 перебуває у користуванні позивача, а автомобіль марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року виготовлення, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , перебуває у користуванні відповідача, тому необхідно здійснити поділ спадкового майна між спадкоємцями (позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 ) шляхом виділення у власність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_7 ) транспортного засобу - автомобіля марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належав померлому ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 2 жовтня 2020 року за № 31/26-288, ринковою вартістю 39 363 грн. 64 коп. станом на 17 жовтня 2025 року; шляхом виділення у власність ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_8 ) транспортного засобу - автомобіля марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належав померлому ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 7 жовтня 2021 року за № 31/26-1172, ринковою вартість 165 523 грн. 20 коп. станом на 27 лютого 2025 року.
На підставі ч. 2 ст. 364 ЦК України необхідно стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_7 ) грошову компенсацію різниці вартості між 2/3 частини ринкової вартості автомобіля марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , та 1/3 частини ринкової вартості автомобіля марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , в розмірі 97 227 грн. 59 коп. (дев'яносто сім тисяч двісті двадцять сім гривень 59 копійок).
Водночас, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача на її користь 1/3 частини платежів, сплачених позивачем за кредитним договором від 5 березня 2008 року, укладеним між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 , в межах частки вартості спадкового майна ОСОБА_2 , а саме: суму гривнях, що на день стягнення буде еквівалентна за курсом НБУ 3285, 01 долар США задоволенню не підлягає.
За положеннями частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, позивачем не надано суду жодних належних і допустимих доказів на підтвердження сплати нею будь-яких коштів на погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 5 березня 2008 року.
Зокрема, позивачем не доведена та обставина, що вона після смерті сина 33 місяці сплачувала за договором кредиту платежі в сумі 290 доларів США та останній місяць нею було сплачено 285, 08 доларів США, а всього позивачем за борговими зобов'язаннями спадкодавця було сплачено 9855, 08 доларів США.
На підтвердження погашення кредиту позивачем було подано лише копію кредитного договору та графіку погашення, які не можуть вважатись належними та достовірними доказами на підтвердження факту погашення заборгованості за кредитним договором. Зокрема, позивачем не надано суду квитанцій про сплату нею заборгованості за кредитним договором.
Згідно зі статтею 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
У пункті 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19) зазначено, що солідарне зобов'язання виникає лише у випадках, встановлених договором або законом. Тобто солідарні зобов'язання виникають лише у випадках, передбачених договором чи актом чинного законодавства (див. наприклад постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (провадження № 14-81цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (провадження № 14-386цс18), від 23 січня 2019 року у справі № 712/21651/12 (провадження № 14-526цс18)).
Таким чином, солідарні обов'язки виникають виключно у випадках, прямо визначених законодавством чи договором.
Згідно з частиною 1 статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Таким чином, у разі виникнення в спадкоємців обов'язку задовольнити вимоги кредитора, такі спадкоємці погашають заборгованість кожен самостійно в межах вартості майна, отриманого в спадщину, з огляду на що такі обов'язки не є солідарними, а спадкоємці не стають солідарними боржниками.
У свою чергу, зазначене свідчить про те, що спадкоємець, який самостійно за власним бажанням та на власний ризик погасив заборгованість спадкодавця, не має права від інших спадкоємців вимагати в порядку регресу стягнення частини сплачених ним коштів, а, отже, положення статті 544 ЦК України в даному випадку не підлягають застосуванню.
Натомість, відповідно до статті 540 ЦК України, якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Суд також констатує, що обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора не виникає виключно за фактом існування заборгованості в спадкодавця, оскільки залежить від активних дій кредитодавця.
У постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі N 6-33цс15 зроблено висновок, що "згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі. Разом з тим, положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців. Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право, а не є строком позовної давності, як зазначив суд. У справі, яка переглядається, кредитор пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, з порушенням строків, встановлених статтею 1281 ЦК України, що згідно з частиною четвертою цієї норми позбавляє його права вимоги до спадкоємців".
Так, позивачем не надано суду жодних доказів, які б стверджували, що до ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , в порядку статті 1281 ЦК України від кредитора надходили вимоги до спадкоємця.
Отже, оскільки обов'язку задовольнити вимоги кредитора у відповідача не виникло, тому позивач не має право вимагати стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.
Зокрема, за частиною 1 статті 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Таким чином, позивач за умови наявності солідарного обов'язку мала б право на пред'явлення зворотної вимоги (регресу) в сумі виконаного нею зобов'язання в гривні, а не з прив'язкою до курсу іноземної валюти.
Позивачем не надано жодних доказів погашення нею заборгованості за кредитним договором, не надано доказів на підтвердження суми погашених нею коштів в гривні, а тому не підтвердженим є розрахунок суми коштів, які позивач просить стягнути з відповідача в порядку регресу.
Копія письмового звернення ОСОБА_1 на ім'я Голови правління ПАТ «Альфа-Банк» від 4 квітня 2014 року не є належним і допустимим доказом сплати нею заборгованості за кредитним договором від 05.03.2008р. (Том № 1 а.с. 139).
Отже, оскільки відповідач в даних правовідносинах не виступає солідарним боржником та у неї не виникало солідарного обов'язку, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1/3 частини коштів (платежів), сплачених позивачем за кредитним договором від 5 березня 2008 року, укладеним між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 , в межах частки вартості спадкового майна ОСОБА_2 , а саме: суму гривнях, що на день стягнення буде еквівалентна за курсом НБУ 3285, 01 долар США задоволенню не підлягають.
Таким чином, необхідно виділити у власність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_7 ) транспортний засіб - автомобіль марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належав померлому ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 2 жовтня 2020 року за № 31/26-288, ринковою вартістю 39 363 грн. 64 коп. станом на 17 жовтня 2025 року; виділити у власність ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_8 ) транспортний засіб - автомобіль марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належав померлому ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 7 жовтня 2021 року за № 31/26-1172, ринковою вартість 165 523 грн. 20 коп. станом на 27 лютого 2025 року; стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_8 )на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_7 ) ) грошову компенсацію різниці вартості між 2/3 частини ринкової вартості автомобіля марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , та 1/3 частини ринкової вартості автомобіля марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , в розмірі 97 227 грн. 59 коп. (дев'яносто сім тисяч двісті двадцять сім гривень 59 копійок).
Так, не підлягає до задоволення заява від 28 травня 2024 року представника відповідача про застосування позовної давності і наслідків її спливу щодо позовної вимоги позивача про стягнення 1/3 частини платежів, сплачених за кредитним договором.
Відповідно до п.п. 42-45 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 907/50/16 від 20 листопада 2018 року згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 Цивільного кодексу України). За загальним правилом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Отже, за змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
Отже, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача сплачених нею 1/3 частини платежів за кредитним договором від 5 березня 2008 року за недоведеністю позовних вимог, тому право позивача не було порушено і у задоволенні зазначеної заяви про застосування позовної давності на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України необхідно відмовити.
Також не підлягає задоволенню заява представника відповідача про застосування позовної давності до позовної вимоги про поділ спадкового майна (автомобілів) та сплату компенсації.
Так, відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Згідно частини 1 статті 317 Цивільного Кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За частиною 1 статті 318 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За положенням частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бутипротиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно частини 1 статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦК України транспортний засіб відноситься до неподільної речі.
Суд констатує, що не вирішення питання щодо поділу спадкового майна унеможливлює належне оформлення та подальшу реєстрацію транспортного засобу як для позивача, так і для відповідача, що є порушенням їх прав як співвласників майна. Отже, поки особа є власником майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема, і шляхом його поділу. Тому такий позов (поділ спадкового майна) може бути пред'явлений протягом всього часу користування цим майном. Схожа правова позиція висвітлена у постанові ВС КЦС по справі № 686/16196/15-ц від 8 липня 2020 року.
Таким чином, до даних правовідносин позовна давність застосуванню не підлягає.
Твердження представника відповідача про те, що після смерті ОСОБА_3 між позивачем та відповідачем були досягнуті усні домовленості і поділено спадкове майно, а саме: за позивачем залишився автомобіль Шкода Фабія 2007 року випуску, яким вона користувалася 3 роки, та який ніколи не перебував в користуванні відповідача, а за відповідачем залишився автомобіль Шкода Фабія 2009 року випуску; наявність таких домовленостей фактично підтверджується конклюдентними діями сторін, які протягом 12 років поспіль користувалися відповідними транспортними засобам без будь-яких зауважень; після смерті чоловіка відповідача позивач жодного разу не зверталася до відповідачки щодо визначення порядку користування цими автомобілями чи пропозиціями поділу, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу.
Так, в порушення частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України представник відповідача не надала суду жодних належних іі допустимих доказів, які б підтверджували усні домовленості між позивачем та відповідачем щодо порядку користування спадковим майном (транспортними засобами).
Крім цього, в матеріалах спадкової справи № 1170/2012 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , що заведена Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою, наявний лист державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Фещук Н.І. від 12 травня 2021 року за № 3648 про повідомлення спадкоємця ОСОБА_2 про необхідність з'явитися до нотаріальної контори для вирішення питань по спадковій справі № 1170/2012 (Том № 1 а.с. 143). Згідно листа державного нотаріуса Мельник М.П. від 13 липня 2021 року за № 5227/02-14 в газеті «Голос України» надруковане оголошення з проханням ОСОБА_2 з'явитися 30 серпня 2021 року на 13 годину 00 хвилин в Дванадцяту Київську державну нотаріальну контору для оформлення своїх спадкових прав по спадковій справі ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (Том № 1 а.с. 145-147).
Та обставина, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача щодо визначення порядку користування спадковим майном (транспортними засобами) чи пропозиціями поділу, не свідчить про відсутність права на звернення до суду із позовом про поділ неподільного спадкового майна (автомобілів). Крім цього, як встановлено судом, позивачка отримала свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, а відповідачка за отриманням таких свідоцтв до державного нотаріуса не зверталася.
Доводи представника відповідача про те, що фактично дії ОСОБА_1 щодо неналежного утримання майна (транспортного засобу марки Шкода Фабія 2007 року випуску) є завданням майнової шкоди в порядку ч. 1 ст. 1166 ЦК України, а, оскільки шкода майну в розмірі вартості відновлювального ремонту була завдана з вини позивача та наявний прямий причинно-наслідковий зв'язок між неналежним доглядом, зберіганням та експлуатацією транспортного засобу, яким користувалася виключно позивачка та завданою шкодою, тому саме позивачка має зазнавати негативні наслідки від таких дій, суд розцінює критично та відхиляє.
Так, судом встановлено, що згідно із повідомленням Головного управління поліції в м. Києві від 23 квітня 2025 року затриманий транспортний засіб д.н.з. НОМЕР_4 зберігається за адресою: Київська область, селище Бородянка, вулиця Семашко, 159 (Том № 2 а.с. 57).
Як вбачається із висновку експерта від 17 жовтня 2025 року, під час проведеного огляду КТЗ, який відбувся 29 серпня 2025 року за адресою: Київська область, селище Бородянка, вулиця Семашко, 159, було встановлено пошкодження капоту, бампера переднього, гратки радіатора, дверей передніх правих, дверей задніх правих, крила переднього правого, бампера заднього, порога правого, ліхтаря заднього правого, фари передньої лівої та замикаючої балки передньої; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 103 472, 24 грн. (Том № 2 а.с. 75-103).
Разом із тим, в порушення приписів ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України відповідач та її представник не надали суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що саме ОСОБА_1 завдала майнової шкоди в сумі 103 472, 24 грн. (вартість відновлювального ремонту) внаслідок неналежного догляду, утримання та експлуатації цього транспортного засобу. Не надано жодних доказів того, що саме протиправні дії або бездіяльність позивача привели до зменшення вартості вказаного транспортного засобу на 103 472, 24 грн. Суду не надано постанови суду про справі про адміністративне правопорушення про накладення на позивача адміністративного стягнення за статтею 124 КУпАП, тобто порушення позивачем правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Як встановлено судом, на момент огляду експертом затриманий транспортний засіб д.н.з. НОМЕР_4 зберігався за адресою: Київська область, селище Бородянка, вулиця Семашко, 159, тобто не перебував у користуванні позивача. Доказів того, що саме позивач, а не третя особа, причетна до пошкоджень, зазначених у висновку експерта (пошкодження капоту, бампера переднього, гратки радіатора, дверей передніх правих, дверей задніх правих, крила переднього правого, бампера заднього, порога правого, ліхтаря заднього правого, фари передньої лівої та замикаючої балки передньої) відповідач та її представник суду не надали.
Отже, оскільки стороною відповідача не надано суду жодних належних і допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, що свідчать про пошкодження транспортного засобу, доказів неналежного утримання, догляду та експлуатації цього транспортного засобу, доказів спричинення нею майнової шкоди в розмірі відновлювального ремонту в сумі 103 472, 24 грн., тому позивачка не зобов'язана зазнавати негативних наслідків від таких дій.
Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є верховенство права. А відповідно до п. 6 частини 1 статті 3 ЦПК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Так, судом встановлено, що 26 жовтня 2012 року із заявою про прийняття спадщини до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори звергнулася мати ОСОБА_3 - ОСОБА_1 (Том № 1 а.с. 116 - зворот) та дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_2 (Том № 1 а.с. 117). 13 вересня 2021 року державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Мельник М.П. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку автомобіля марки SKODA модель FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належав померлому ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 2 жовтня 2020 року за № 288 (Том № 1 а.с. 157). 15 жовтня 2021 року державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Мельник М.П. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку автомобіля автомобіль марки SKODA модель FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належав померлому ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 7 жовтня 2021 року за № 31/26-1172 (Том № 1 а.с. 169).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року по справі № 461/9578/15-ц звертає увагу на те, що в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2025 року по справі № 756/8527/22 зроблено наступний правовий висновок. Зміст статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства. Для приватного права апріорі властивими є такі засади, як розумність та добросовісність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20). Водночас добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» («ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці»). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19).
Так, відповідачем та її представником не надано суду жодних належних і допустимих доказів того, що поведінка позивача ОСОБА_1 суперечить добросовісності та чесній діловій практиці. Не надано суду доказів того, що між сторонами була домовленість щодо порядку поділу спадкового майна (транспортних засобів), за яким за позивачкою залишається право користування автомобілем Шкода Фабія 2007 року випуску, а за відповідачкою - право користування автомобілем Шкода Фабія 2009 року випуску. Факт користування сторонами транспортними засобами 12 років поспіль не свідчить про наявність такої домовленості.
Крім цього, відповідно до статті 37 Закону України «Про дорожній рух» забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає встановленим вимогам, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 із заявою до державного нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину не зверталася.
Отже, на переконання суду, доказів того, що позивачка діяла недобросовісно, стороною відповідача суду не надано.
Водночас, як встановлено судом, саме відповідачка діяла недобросовісно та всупереч вимогам ст. 1297 ЦК України не звернулася до державного нотаріуса за видачею їй свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно (транспортні засоби).
З цього приводу доводи представника відповідача про те, що в силу припису статті 1297 ЦКУ України спадкоємець зобов'язаний звернутися за видачею свідоцтва про право на спадщину, у складі якої є лише нерухоме майно, суд відхиляє, адже припис частини 1 статті 1297 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. А державна реєстрація транспортних засобів здійснюється відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388.
Таким чином, оскільки відповідачкою та її представником суду не надано доказів того, що дії чи бездіяльність позивачки призвели до зменшення ринкової вартості транспортного засобу - автомобіля марки SKODA модель FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 на 103 472, 24 грн. (вартість відновлювального ремонту), а також, враховуючи недотримання відповідачкою вимог статті 1297 ЦК України, яка зобов'язує її звернутися за видачею свідоцтва про право на спадщину, тому твердження представника відповідача про покладення вартості відновлювального ремонту як завданої шкоди спадковому майну - автомобілю марки Шкода Фабія 2007 року випуску на позивача є необґрунтованим і суд його не бере до уваги.
Твердження представника відповідача про те, що вартість спадкового майна під час його поділу в натурі між спадкоємцями повинна визначатись на момент відкриття спадщини, а не станом на день проведення експертиз, оскільки самий такий підхід виключає врахування під час поділу розміру шкоди, завданої майну неналежними діями спадкоємців, які фактично користувалися таким майном і відповідає принципу справедливості та добросовісності, суд розцінює критично та відхиляє.
Так, стаття 1218 ЦК України, на яку посилається представник відповідача, не передбачає обов'язку суду при поділі спадкового майна між спадкоємцями визначати вартість спадкового майна станом на момент відкриття спадщини.
Крім цього, відповідачем та її представником всупереч вимогам ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України не надано суду доказів того, що відповідачка зверталася до позивача про поділ спадкового майна між спадкоємцями станом на момент відкриття спадщини (12 травня 2012 року), не заявляли відповідач та її представник в судовому засіданні і клопотань про призначення автотоварознавчої експертизи про визначення ринкової вартості транспортних засобів станом на момент відкриття спадщини; не надано суду жодних доказів, які б свідчили про визначення ринкової вартості цих транспортних засобів на момент відкриття спадщини.
Як встановлено судом, відповідно до висновку експерта від 27 лютого 2025 року № СЕ-19-24/60993-АВ ринкова вартість КТЗ «SKODA FABIA CLASSIK 1.2», 2009 року виготовлення, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату проведення судової експертизи, а саме: 27.02.2025 року складає 165 523, 20 грн. (Том № 2 а.с.2-15).
Відповідно до висновку експерта від 17 жовтня 2025 року № СЕ-19-25/35259-АВ ринкова вартість автомобіля марки «SKODA FABIA CLASSIK 1.2», 2007 року виготовлення, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , станом на дату проведення судової експертизи складає 39 363, 64 грн. (Том № 2 а.с. 76-86).
Так, вказані висновки експертів відповідають приписам ст. ст. 102, 103, 104 ЦПК України та є належними і допустимими доказами справі. Відповідачем та її представником не зазначено суду жодних порушень вимог Закону України «Про судову експертизу» з боку судового експерта при проведенні зазначених експертиз.
Представником відповідача при постановленні судом ухвал про призначення експертиз 6 листопада 2024 року та 20 травня 2025 року не ставилися свої запитання експертам про визначення ринкової вартості транспортних засобів на момент відкриття спадщини, а після надходження висновків експертів не заявлялися клопотання про призначення додаткових чи повторних експертиз.
Отже, твердження представника відповідача про те, що висновок експерта від 17 жовтня 2025 року є неналежним доказом у справі, суд відхиляє.
Суд не бере до уваги та критично оцінює доводи представника відповідача про те, що з березня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а 24 липня 2010 року зареєстрували шлюб, і до офіційної реєстрації шлюбу відповідачка та її чоловік мали спільний побут, вели спільне господарство, тобто мали спільний дохід та спільні витрати.
Так, з цього приводу в порушення приписів ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України представником відповідача не надано суду рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Посилання представника відповідача на ту обставину, що за місяць до офіційної реєстрації шлюбу було вирішено в інтересах сім'ї відповідачки та її чоловіка за спільні кошти придбати транспортний засіб - Шкода Фабія 2009 року випуску, який став спільною сумісною власністю подружжя, і що цей автомобіль також був придбаний частково за кредитні кошти, які були повністю виплачені за рахунок спільних коштів подружжя, суд до уваги не бере та відхиляє.
Відповідачем та її представником не надано суду жодних належних і допустимих доказів придбання цього транспортного засобу за спільні грошові кошти спадкоємця (позивача ОСОБА_2 ) та спадкодавця ( ОСОБА_3 ). Не надано доказів того, що кредит за вказаний автомобіль був повністю виплачений за рахунок спільних коштів подружжя.
Як встановлено судом, згідно із копії свідоцтва про шлюб шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 зареєстрований 24 липня 2010 року (Том № 1 а.с. 67).
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 власником SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , був ОСОБА_3 . Дата реєстрації транспортного засобу - 8 червня 2010 року (Том № 1 а.с. 76).
Отже, оскільки автомобіль був зареєстрований за спадкодавцем 8 червня 2010 року, а шлюб відповідачка ОСОБА_2 із спадкодавцем ОСОБА_3 уклали 24 липня 2010 року, тому зазначений транспортний засіб не є спільною сумісною власністю подружжя і, відповідно, відповідачці не належить на праві спільної сумісної власності подружжя частини вказаного транспортного засобу.
Крім цього, відповідачем та її представником не надано суду доказів того, що відповідачка оскаржувала свідоцтво про право на спадщину, що видане 13 вересня 2021 року державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Мельник М.П. ОСОБА_1 на 1/3 частку автомобіля марки SKODA модель FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належав померлому ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і згідно цього свідоцтва спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 є його мати - ОСОБА_1 (спадкоємець 1/3 частки), батько - ОСОБА_4 (спадкоємець 1/3 частки), дружина - ОСОБА_2 (спадкоємець 1/3 частки) (Том № 1 а.с. 157), а також свідоцтво про право на спадщину, що видане 15 жовтня 2021 року державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Мельник М.П. ОСОБА_1 на 1/3 частку автомобіля автомобіль марки SKODA модель FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належав померлому ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 7 жовтня 2021 року за № 31/26-1172 і згідно цього свідоцтва спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 є його мати - ОСОБА_1 (спадкоємець 1/3 частки), батько - ОСОБА_4 (спадкоємець 1/3 частки), дружина - ОСОБА_2 (спадкоємець 1/3 частки) (Том № 1 а.с. 169).
Отже, зазначені свідоцтва про право на спадщину від 13 вересня 2021 року та від 15 жовтня 2021 року є чинними.
Так, щодо посилання представника відповідача на застосування до даних правовідносин позиції КЦС у складі ВС по справі № 756/8527/22, постанова від 12 лютого 2025 року щодо безперервного володіння та користування відповідачем транспортним засобом (спадковим майном), позиції, висвітленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2021 року (справа № 461/9578/15-ц) щодо суперечливої поведінки та недобросовісності позивача, позиції Верховного Суду, що зазначена у постанові КЦС ВС від 22 березня 2023 року по справі № 463/6829/21-ц щодо відсутності обов'язку у відповідача звертатися за отриманням свідоцтва про право на спадщину до державного нотаріуса, суд зазначає наступне.
По-перше, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2025 року по справі № 756/8527/22 зроблено наступний правовий висновок, що «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. З урахуванням наведеного, є підстави для висновку про те, що оскільки за життя ОСОБА_4 позивачка не оскаржувала його права власності на частку в спільному майні подружжя та погодилась на отримання свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_3 у вигляді 1/2 частини спірної квартири, то оскарження такого права ОСОБА_4 у цій справі лише після його смерті свідчить про суперечливу поведінку зі сторони позивача, наявність у неї мети нового розподілу спадкового майна та підстав для застосування судом доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) як однієї з підстав відмови у задоволенні позовних вимог. Натомість апеляційний суд на вказане уваги не звернув».
Отже, по даній справі встановлені інші правовідносини ніж ті, що зазначені у вказаній Постанові Верховного Суду. По даній справі позивачка змушена була звернутися до суду із позовом про поділ спадкового майна між спадкоємцями після 12 років з моменту відкриття спадщини для захисту свого права власності, оскільки відповідачка не звернулася до державного нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину відповідно до вимог ст. 1297 ЦК України.
Відповідач та її представник не надали суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що поведінка позивача була нечесною, невідкритою і не виражала повагу до інтересів відповідачки.
По-друге, у п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2021 року (справа № 461/9578/15-ц) зроблено наступний правовий висновок: «Отже, у цій цивільній справі позивачка 13 травня 2008 року заявою, складеною у простій письмовій формі, надала згоду власникам квартири НОМЕР_2 (другий поверх) в житловому будинку зробити реконструкцію квартири (другого поверху) у двоповерховому житловому будинку та переобладнати горище під мансардний поверх, а згодом пред'явила позов, мотивуючи його тим, що жодної згоди як співвласник багатоквартирного будинку на реконструкцію приміщень спільного користування (горища) вона не надавала».
Отже, зміст правовідносин, встановлених по даній справі, відрізняється від тих правовідносин, які встановлені Великою Палатою ВС по справі № 461/9578/15-ц.
Таким чином, стороною відповідача не надано суду жодних доказів, які б свідчили про те, що поведінка позивача суперечила (суперечить) добросовісності та чесній діловій практиці, тобто, що така її поведінка не відповідає її попереднім заявам або її поведінці.
По-третє, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року по справі № 463/6829/21-ц зроблено наступний правовий висновок: «Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України). Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України».
Отже, у зазначеній постанові Верховний Суд не робив правового висновку про відсутності обов'язку у відповідача звертатися за отриманням свідоцтва про право на спадщину до державного нотаріуса.
Так, у постанові від 3 липня 2019 року по справі № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123)».
Отже, оскільки спір між сторонами (спадкоємцями) не був вирішений в позасудовому порядку, тому позивачем принцип правової визначеності порушено не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог.
Так, судом задоволено 2 позовні вимоги позивача, а саме: про виділення у власність сторін транспортних засобів на загальну суму 204 886 грн. 84 коп. та про стягнення компенсації різниці вартості між частками транспортних засобів в сумі 97 227 грн. 59 коп., тому розмір судового збору складатиме 2 048, 87 грн. (1% від 204 886, 84 грн.) та 1211, 20 грн. (за позовну вимогу про стягнення 97 227, 59 грн. компенсації).
Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 3 260, 07 грн. (2 048, 87 грн. + 1 211, 20 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 77-81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України,
вирішив:
Позов задоволити частково.
Виділити у власність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_7 ) транспортний засіб - автомобіль марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належав померлому ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 2 жовтня 2020 року за № 31/26-288, ринковою вартістю 39 363 грн. 64 коп. станом на 17 жовтня 2025 року.
Виділити у власність ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_8 ) транспортний засіб - автомобіль марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належав померлому ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Довідки, виданої ТСЦ МВС № 8041 від 7 жовтня 2021 року за № 31/26-1172, ринковою вартістю 165 523 грн. 20 коп. станом на 27 лютого 2025 року.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_7 ) грошову компенсацію різниці вартості між 2/3 частинами ринкової вартості автомобіля марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2009 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та 1/3 частиною ринкової вартості автомобіля марки SKODA FABIA CLASSIK 1.2, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , в розмірі 97 227 грн. 59 коп. (дев'яносто сім тисяч двісті двадцять сім гривень 59 копійок).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_7 ) судовий збір в розмірі 3 260, 07 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлений 5 лютого 2026 року.
Суддя А.В. Кульбаба