Справа №672/1258/25
Провадження №2/672/51/26
03 лютого 2026 року м. Городок
Городоцький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Пономаренко Л.Е.,
з участю секретаря судового засідання - Моцної М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городку Хмельницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що є сином ОСОБА_2 , відповідно до довідки МСЕК являється інвалідом третьої групи з дитинства, у зв'язку з чим він є непрацездатним, немає можливості самостійно забезпечувати свої потреби. Батько проживає сам, ухиляється від обов'язку його утримувати. Зазначив, що перебуває у важкому матеріальному становищі, отримує пенсію у розмірі 2360 грн.. А тому просить стягнути з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі 4000 грн.
21.11.2025 ухвалою судді Городоцького районного суду Хмельницької області відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням(викликом сторін). Відповідачу роз'яснено право подати відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Позивач в судове засідання не з'явився, в позові сформовано вимогу про розгляд справи у відсутності позивача, підтримання позовних вимог .
Відповідач, належним чином, у відповідності до вимог п.2 ч.7, п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, про причини неприбуття не повідомив, відзиву на позов не надав.
У зв'язку з неявкою відповідача та не повідомленням про поважність причин такої неявки, в порядку, визначеному ст. 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд постановив провести розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
Відповідно до ч.3 ст. 211, ч.1 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження його батьком являється ОСОБА_2 .
Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ №1108466 від 22.10.2018 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 являється інвалідом третьої групи з дитинства. Висновок про умови та характер праці: протипоказана робота пов'язана з любою інтелектуальною діяльністю та важкою фізичною працею.
Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У відповідності до ч.1, 3, 4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1, 5-7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1-3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підтвердження заявлених вимог позивачем надано довідку МСЕК про встановлення йому третьої групи інвалідності.
Правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та його виконання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина.
Так, відповідно до вимог ст.198 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.
Позивач зазначає, що він є непрацездатною особою, однак доказів цього не надає.
Згідно з вимогами ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними громадянами є особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності людей з інвалідністю в Україні», з метою реалізації творчих і виробничих здібностей людей з інвалідністю та із урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Виходячи зі змісту довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_1 протипоказана робота, пов'язана з інтелектуальною діяльністю та важкою фізичною працею.
Отже, людина з інвалідністю має працювати на тій посаді, де характер роботи відповідає його індивідуальній програмі реабілітації за відсутності протипоказань.
Суду не надано доказів, що позивач не може працювати з урахуванням пільг та обмежень,визначених трудовим законодавством.
Інформація про доходи ОСОБА_1 суду не надана, що не дає можливості суду оцінити, чи дійсно він потребує матеріальної допомоги.
Відповідно до вимог ст.200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів із урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ст. 201 СК України, до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187,189-192 і194-197 цього Кодексу.
Так, статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином, закон покладає на батьків обов'язок утримувати свою повнолітню дочку (сина) при наявності одночасно трьох умов: дочка (син) є непрацездатними; дочка (син) потребує матеріальної допомоги; батько (мати) мають матеріальну можливість утримувати дочку (сина).
Тобто, для виникнення обов'язку матері, батька утримувати повнолітніх дочку, сина необхідна сукупність таких умов: повнолітні дочка, син є непрацездатними,; потребують матеріальної допомоги: під якою розуміється неможливість самостійно забезпечити своє існування та недостатність державної допомоги, пенсії та допомоги у зв'язку з інвалідністю; матір, батько здатні утримувати повнолітніх дочку, сина, тобто їхній заробіток (доходи) дозволяють їм здійснювати таке утримання.
Отже, сплата аліментів на утримання повнолітніх непрацездатних дочки, сина не є безумовним та абсолютним обов'язком батьків.
Через відсутність будь-яких доказів про доходи відповідача, суд не можливості оцінити ці доходи та порівняти з доходами позивача.
Також судом встановлено, що суду не надано жодних належних доказів щодо матеріального стану позивача, як незадовільного та потребу у несенні значних витрат, саме у зв'язку із встановленою йому інвалідністю. Тобто, позивачем не доведено належними доказами потреби у матеріальній допомозі та спроможність батька його утримувати.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Аналізуючи зібрані по справі докази, враховуючи принцип розумності і справедливості, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 89, 141, 280-282, 354 ЦПК України,
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягненя аліментів відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Городоцького районного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя Л.Е.Пономаренко