нп 2/490/655/2026 Справа № 489/6035/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
02 лютого 2026 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Могила Д.І., без участі сторні,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення,-
в серпні 2025 року позивачка звернулася до суду з цим позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її корсить суму збитку, завданого внаслідок вчинення кримінального правопорушення з урахуванням індексу інфляції за період прострочення з 26.10.2023 року по 19.07.2025 року 16 404,47 грн, а також трьох відсотків річних від простроченої суми - 4125,67 грн, а аразом 20 530,14 грн.
В обгрунтування позову посилалася на ст. 625 ЦК України та обставини, становлені судовими рішеннями у справі № 489/7810/23 року та невиконання судового рішення.
Ухвалою Центрального районного суду від 09.09.2025 року відкрито провадження у справі.
Позивачка надала суду заяву, в якій просила про розгляд справи за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач, будучи належним чином, у відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України , повідомленим про дату, час і місце судового засідання, будь-яких заяв чи клопотань не подавав, правом надання відзиву не скористався.
Його представник адвокат Разумовський О.А, повідомлений про час та місце розгляду справи та ознайомлений з матеріалами цивільної справи через Електронний кабінет , проте також жодних заяв, клопотань, пояснень від нього не надходило.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
У відповідності з вимогами ст.ст. 223, 240 ЦПК України, справу розглянуто у відстуності сторні, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, у відповідності до ст. 128 ЦПК України, за місцем реєстрації місця проживання, та позивач проти такого вирішення справи заперечень не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 червня 2024 року у справі № 489/7810/23 по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.
Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 8 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 42 679 грн 88 коп. матеріальної шкоди, 21 997 грн 34 коп. втрат від інфляції, 4 746 грн 24 коп. - 3% річних та 10 000 грн компенсації моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 5 368 грн. судового збору за розгляд справи.
Як вбачається зі змісту вказаної постанови, дійсно, під час розгляду справи місцевим судом установлено, що ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 травня 2023 року, залишеною без змін ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 19 липня 2023 року у справі №489/2316/20 за клопотанням захисника обвинуваченого - адвоката Разумовського О. А. закрито кримінальне провадження заведене за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 186 КК України, на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України, у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування після повідомлення про підозру, тобто у зв'язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення .
Однак, наявність такої обставини не виключає можливість доведення заподіяння шкоди потерпілою стороною в порядку цивільної юрисдикції у відповідності до статей 11-13, частини 4 статті 82 ЦПК України.
Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування шкоди частково, колегія суддів врахувала фактичне пред'явлення таких вимог до відшкодування, замість витребування майна в натурі, тобто врахувала строк, з якого потрібно визначати вимоги позивачки у грошовому еквіваленті та їх невиконання заподіювачем шкоди, або з якого дня для божника можуть настати наслідки, що передбачені статті 625 ЦК України.
Таким днем, колегія суддів вважає день подачі ОСОБА_1 цивільного позову у кримінальному провадженні, 11 лютого 2020 року, коли стягувачка фактично пред'явила претензію боржнику зі стягнення визначеного нею розміру шкоди, а останньому стало відомо про необхідність виконання ним такого обов'язку . За такого вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь втрат від інфляції, як і вимоги про стягнення 3% річних, підлягають задоволенню починаючи з дати звернення з цивільним позовом в кримінальному провадженні та по 25 жовтня 2023 року - тобто по день звернення до суду з цим позовом.
На примусовому виконанні знаходиться виконавче провадження № 75531179 з виконання виконавчого листа № 489/7810/23 виданого 03 липня 2024 року Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 42 679 грн 88 коп. матеріальної шкоди, 21 997 грн 34 коп. - втрат від інфляції, 4 746 грн 24 коп. - 3% річних та 10 000 грн компенсації моральної шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи, вказане судове рішення по теперішній час не виконано.
Відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині 1 цієї статті.
За такого вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь втрат від інфляції підлягають задоволенню починаючи з 26 жовтня 2023 року і по день звернення до суду з цим позовом 19.07.2025 року у сумі 8792,05 грн.
Суд звертає увагу на неправильність наведеного розрахунку позивачем, але при правильному обчисленні загального індексу інфляції 1,206 .
Так, як встановлено судовим рішенням у справі № 489/7810/23, розмір шкоди , завданої ОСОБА_2 за втрачене майно , що належить позивачці ОСОБА_1 , становить 42 679 грн 88 коп.
При цьому підставою заявлених позовних вимог є саме невиконання відповідачем зобов'язань перед позивачкою щодо відшкодування збитків, завданих внаслідок кримінального правопорушення в порядку ст. 625 ЦК України, а не стягнення компенсаторних витрат за час невиконання рішення суду, яке набуло заокнної сили.
Отже, санкції за ст. 625 ЦК України мають нараховуватися саме на суму збитків, завданих майну позивачки ОСОБА_1 як потерпілої у кримінальному провадженні неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 , розмір яких встановлено судовим рішенням42 679 грн 88 коп .
За такого, вимоги позивачки про стягнення на її користь втрат від інфляції підлягають задоволенню починаючи з 26 жовтня 2023 року і до дня звернення з цим позовом 19.07.2025 року у сумі 8 792 грн 05 коп ( 1,206 Х 42 679, 88 - 42 679, 88 ) .
Стосовно стягнення на користь ОСОБА_1 3% річних згідно 625 ЦК України, то вони також підлягають частковому задоволенню, виходячи із суми шкоди та періоду їх нарахування, що в становить 633 дні, внаслідок чого складають суму в 2220 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачка була звільнена від спалти судового збору при зверненні до суду з цим позовом, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь держави.
Керуючись ст. ст. 12, 76, 141, 259, 264, 265, 273, 279 ЦПК України, суд,-
Ухвалив:
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) 8 792 грн 05 коп втрат від інфляції, 2220 грн. - 3% річних, а разом 11 012, 05 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1 211,20 грн. судового збору за розгляд справи.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.А. Гуденко