Справа № 490/9298/25
нп 2/490/1098/2026
Центральний районний суд м. Миколаєва
вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08
e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528
04 лютого 2026 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Батечка М.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
03.11.2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за Кредитним договором у розмірі 15315,20 грн та відшкодувати судові витрати, які складаються з суми сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 04.11.2024 року ТОВ «Макс Кредит» (первісний кредитор) та відповідач уклали Кредитний договір №00-10048948 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору. Зазначає, що кредитний договір підписано відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора - 58021, що є належним і допустимим доказом укладення правочину між сторонами. Після здійснення акцепту позичальником, кредитодавець наклав на Кредитний договір кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника із кваліфікованою електронною позначкою часу.
У Кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Вказує, що згідно з Кредитним договором позичальнику ОСОБА_1 перераховано суму у розмірі 9600,00 грн, шляхом переказу коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Профітгід» на платіжну картку № НОМЕР_1 , а отже Кредитор виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі.
Оскільки відповідач належним чином не виконав свого зобов'язання щодо повернення коштів у нього виникла заборгованість у розмірі 18515,20 грн, яка складається з наступного: 9600,00 грн - заборгованість по кредиту; 5715,20 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 3200,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями.
В подальшому, 16.04.2025 року між первісним кредитором та позивачем укладено Договір факторингу №16042025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.
Станом на дату подання позовної заяви від відповідача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості за Кредитним договором.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
Ухвалою судді від 06.11.2025 року позовну заяву було залишено без руху.
12.11.2025 року позивачем було усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою судді від 13.11.2025 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Витребувано в Банка-емітента АТ КБ «ПриватБанк» інформацію: чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 платіжна картка НОМЕР_3; про факт зарахування коштів на картковий рахунок - маска Картки НОМЕР_3 у період з 04.11.2024 по 09.11.2024 у сумі 8000,00 грн; чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім'я ОСОБА_1 ; чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска Картки НОМЕР_3 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 . У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 на картковий рахунок - маска карти НОМЕР_3 , за період з 04.11.2024 по 09.11.2024 у сумі 8000,00 грн, витребувати інформацію у вигляді: первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти Позичальника); повного номера рахунка маска Картки НОМЕР_3, що належить ОСОБА_1 . У випадку, якщо номер телефону НОМЕР_2 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 за платіжною карткою маска Картки НОМЕР_3, витребувати номери телефонів що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 за платіжною карткою маска Картки НОМЕР_3. У випадку, якщо картковий рахунок - маска карти НОМЕР_3 не належить Позичальнику, витребувати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок - маска Карти НОМЕР_3 .
Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 13.11.2025 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз'яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідачу за адресою зареєстрованого місця проживання направлялась копія ухвали про відкриття провадження у справі. Вказані поштові відправлення повернулись на адресу суду 08.12.2025 року та 06.01.2026 року з відмітками «повертається, за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п.п. 91, 99, 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України №270 від 05.03.2009 року інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.
Рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
У разі, коли адресата неможливо повідомити про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону, зазначеним відправником у поштовій адресі, до його абонентської поштової скриньки вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.
Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові №922/1714/18 від 17.04.2019 року, яка, з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судом, неотримання судових повісток особою, які направлялися за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання є свідомими, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.
Виходячи з цього, порядку повідомлення адресата про надходження судової повістки, неявка адресата за її отриманням у поштовому відділенні є відмовою від її отримання, а тому повідомлення відповідача про час розгляду справи суд вважає належним.
Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, крім іншого, також і шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, телефонограмою та направленням копії ухвали про відкриття провадження у справі на відому електронну адресу відповідача, не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову.
Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.
В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
10.12.2025 року на виконання ухвали судді від 13.11.2025 року АТ КБ «ПриватБанк» надав витребувану інформацію.
Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
04.11.2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №00-10048948 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору.
За цим Кредитним договором Кредитодавець надає Позичальнику кредит у національній валюті у вигляді Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Відповідно до умов Кредитного договору сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає: 8000,00 грн; тип Кредиту: кредитна лінія (безвідклична); цільове призначення Кредиту (мета отримання Кредиту): на споживчі потреби; строк дії кредитної лінії (Строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов'язаний повернути Суму Кредиту Кредитодавцю в останній день Строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) 30 жовтня 2025 року. Позичальник зобов'язаний оплатити проценти в Періодичну дату оплати процентів, а саме: на 19 листопада 2024 року, та на кожний 15 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом Строку дії кредитної лінії (Строку кредитування).
Кредитодавець одноразово нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 20% від суми Кредиту, що складає: 1600,00 грн, яку Позичальник зобов'язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього Договору.
Стандартна процента ставка складає 0,94% від Суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах Строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору (за виключенням строку кредитування, коли Позичальник має право на використання Зниженої процентної ставки).
Знижена процентна ставка становить 0,85% від Суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається Позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою Періодичною датою оплати процентів, визначеною п. 1.4. цього Договору.
У п. 2.8. Кредитного договору передбачено, що Кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання/видачі Кредиту: 04 листопада 2024 року Сума Кредиту перераховується Кредитодавцем в сумі 8000,00 грн на рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 7.3 Кредитного договору Позичальник підтверджує, що йому було в чіткій та зрозумілій формі надано актуальну та достовірну інформацію, передбачену статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування», а також інформацію про фінансову послугу та Кредитодавця у визначеному законодавством обсязі, достатньому для прийняття Позичальником свідомого рішення про отримання такої послуги або про відмову від її отримання та ознайомлений з Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового Кредиту ТОВ «Макс Кредит», повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, повний текст яких розміщений на сайті за посиланням: https://lehko.credit/finansovi-poslugy/.
До матеріалів справи долучено Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Макс Кредит» (далі Правила).
Відповідно до даних Кредитного договору та долучених Правил, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт ТОВ «Макс Кредит» та ознайомився з актуальною редакцією Правил, після чого добровільно без примусу чи тиску заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на сайті Кредитодавця, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками Сайту, тобто вказав свої персональні ідентифікаційні дані.
Таким чином, під час укладення Кредитного договору Первісним кредитором здійснено ідентифікацію та верифікацію Відповідача згідно з вимогами, встановленими Постановою НБУ «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», що передбачено та погоджено умовами Кредитного договору.
Суду надано Паспорт споживчого кредиту, що містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який підписаний ОСОБА_1 , шляхом введення електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Тобто відповідач погодився з умовами, запропонованими в Паспорті споживчого кредиту, шляхом його підписання за допомогою одноразового ідентифікатора, а Первісний кредитор сформував та надав Відповідачу оферту щодо укладення Кредитного договору.
Після здійснення акцепту Позичальником, Кредитодавець наклав на Кредитний договір кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника із кваліфікованою електронною позначкою часу. Вказані дії підтверджуються положеннями Кредитного договору, а також Довідкою про ідентифікацію та самим Кредитним договором.
На виконання умов Кредитного договору, 04.11.2024 року ТОВ «Макс Кредит» ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Профітгід» на платіжну картку № НОМЕР_1 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що первісний Кредитор виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі. Ці обставини підтверджуються долученим до матеріалів справи підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів з відміткою та додатком до нього.
До матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості, підготовлений Первинним кредитором за Кредитним договором, відповідно до якого у відповідача наявна непогашена заборгованість у розмірі 15315,20 грн, із яких 9600,00 грн - зоборгованість по тілу кредиту, 5715,20 грн - заборгованість за нарахованими відсотками. Також у розрахунку заборгованості вказано про нарахування штрафних санкцій на суму 3200,00 грн, однак такі не заявлено до стягнення.
На підтвердження цієї суми позивач долучає виписку з особового рахунку за період 16.04.2025 року - 01.10.2025 року.
Також суд встановив і те, що 16.04.2025 року між Первісним кредитором та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу №16042025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до п. 2.2. Договору перехід від Первинного кредитора до ТОВ «Юніт Капітал» Прав Вимоги до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Боргів та набуває відповідні Права Вимоги.
Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників, який долучений до матеріалів справи, підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відповідно до Реєстру Боржників.
Відповідно до витягу з Реєстру Боржників за Договором факторингу №16042025-МК/ЮнітКапітал до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до Відповідача за кредитним договором №00-10048948 від 04.11.2024 року, а саме: 9600,00 грн - заборгованості по тілу кредиту, 5715,20 грн - заборгованості за відсотками, що складає загальну суму 15315,20 грн, а також 3200,00 - заборгованості за штрафними санкціями. У заборгованість по тілу кредиту 9600,00 грн (8000 грн+1600,00грн) увійшла сума наданого кредиту та сума комісії за його надання, що обумовлено умовами кредитного договору. Право вимоги також перейшло і на суму боргу за штрафами, однак такі до стягнення не заявлені.
Також судом отримано витребувані докази від АТ КБ «ПриватБанк» відповідно до яких картка №5168745152514466 емітована на ім'я ОСОБА_1 та належить йому. 04.11.2024 року на дану платіжну картку було зарахування кредитних коштів у розмірі 8000,00 грн.
Вирішуючи заявлені вимоги, суд враховує положення ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, відповідно до яких суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачені підстави заміни кредитора у зобов'язанні в тому числі через передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Суд вважає, що долучений Договір факторингу №16042025-МК/ЮнітКапітал від 16.04.2025, Акт прийому-передачі Реєстру Боржників та витяг із реєстру боржників, платіжні інструкції є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Даних, які б свідчили про те, що відповідачем заперечувалася дійсність таких договорів факторингу чи, що вони у встановленому законом порядку визнавалися недійсним, суду не надано
Отже, позивачем доведено, що до нього перейшло право вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії №00-10048948 від 04.11.2024 року на суму 15315,20 грн.
Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за цим Кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до позивача.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч. 12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 цього Закону).
У п. 6 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, про що вказано також у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Суд вважає, що під час укладення Договору кредитної лінії №00-10048948 від 04.11.2024 року сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, строк кредиту. Таким чином укладений між сторонами договір є обов'язковим до виконання.
Такий договір, укладений у формі електронного документа, підписаний ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Наявність електронного підпису сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідач не надав суду допустимих доказів, які б підтверджували ту обставину, що він не укладав із ТОВ «Макс Кредит» вказаного вище кредитного договору та не отримував кредитних коштів на свій картковий рахунок.
Кредитний договір є двостороннім, оскільки породжує обов'язок Кредитодавця надати кредит та обов'язок Позичальника його повернути, та сплатити проценти за користування ним.
Як вбачається з матеріалів справи, первісний кредитор свої зобов'язання перед відповідачем виконав, перерахував обумовлені кредитним договором кошти на рахунок відповідачки. До матеріалів справи долучено первинні бухгалтерські документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які підтверджують належність платіжної картки відповідачеві та факт зарахування коштів на його картковий рахунок.
В порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов'язання не виконава, а саме не здійснив погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та в строки, у зв'язку із чим у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у розмірі 15315,20 грн.
Відповідач в ході розгляду справи не надав альтернативних розрахунків заборгованості за кредитним договором, не спростував проведеного розрахунку, а тому суд погоджується з розрахунком заборгованості, наданим позивачем.
Аналізуючи вищевикладене, враховуючи встановлені судом обставини, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, які свідчать про наявність у відповідача боргу перед позивачем на час розгляду справи, перевіривши поданий на підтвердження розміру заборгованості розрахунок на логічність, послідовність та арифметичну вірність, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі, заявленому позивачем до стягнення, а саме 15315,20 грн, яка складається з наступного: 9600,00 грн - заборгованість по кредиту; 5715,20 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: договір про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 року, укладеним між ТОВ «ФК «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Соломко та Партнери», протокол погодження вартості послуг, додаткова угода №25770870812 від 11.09.2025 року до договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7073/10.
Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідача на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 7000,00 грн є необґрунтованим та завищеним.
Так справа не відноситься до категорії складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, представник позивача не з'являвся до суду, надав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи. Крім іншого розмір правової допомоги в сумі 7000,00 грн є неспівмірними від стягненої суми в розмірі 15315,20 грн.
Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.
Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, вона буде об'єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того, на підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією №30604 від 31.10.2025 року.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 3, 4, 12, 13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ: 43541163, юридична адреса: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №00-10048948 від 04.11.2024 року у розмірі 15315 (п'ятнадцять тисяч триста п'ятнадцять) гривень 20 копійок, з яких: 9600,00 грн - заборгованість по кредиту; 5715,20 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати у розмірі 5422 (п'ять тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн та судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Саламатін