"02" лютого 2026 р. Справа № 363/6078/25
02 лютого 2026 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні № 12025111150000666, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.07.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,-
В провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025111150000666 від 24.07.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі визначено суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 15.10.2025 року в межах кримінального провадження призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 16.10.2025 року було продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів по 14.12.2025 року включно та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою від 08.12.2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів по 05.02.2026 року включно.
До початку судового засідання прокурором ОСОБА_3 подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , яке було мотивовано наявністю обґрунтованого обвинувачення у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, а також продовженням існування ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити дії, які передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, та може вчинити інше кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання підтримав у повному обсязі, прохав суд його задовольнити та продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , зазначив, що жоден інший запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ним обов'язків, передбачених КПК України. Заперечував проти зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що ризики, на які посилається сторона обвинувачення є необґрунтованими та не підтвердженими жодним доказом. Обвинувачений не має наміру ухилятися від суду та впливати на свідків. Вважав, що у клопотанні прокурора не наведено жодного аргументу щодо неможливості застосування до обвинуваченого біль м?якого запобіжного заходу, тому прохав суд змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Крім того, звернув увагу суду на те, що розмір застави, визначений раніше судом обвинуваченому ОСОБА_4 , є непомірним та високим, та таким, що не відповідає матеріальному стану обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав доводи свого захисника, та прохав суд змінити обраний йому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою проживання його цивільної дружини: АДРЕСА_1 , запевнив суд, що буде виконувати всі покладені на нього судом обов'язки та з'являтися у судові засідання.
Потерпілий ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце його проведення. Раніше потерпілий ОСОБА_6 подав до суду заяву, в якій просив проводити судові засідання без його участі.
Учасники кримінального провадження не заперечували проти проведення судового засідання за відсутності потерпілого.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали поданого прокурором клопотання, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжні заходи є одним з різновидів заходів забезпечення кримінального провадження, що мають особливий порядок застосування в силу своїх негативних наслідків щодо сфери особистих прав та свобод підозрюваного чи обвинуваченого, яких вони можуть зазнати у разі застосування до них запобіжного заходу.
Порядок застосування запобіжних заходів визначається у ст. 194 КПК України, у ч. 1 якої зазначається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Отже, ухвалення судом рішення про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного чи обвинуваченого є належним правовим результатом розгляду та вирішення відповідного клопотання тоді і лише тоді, коли судом на основі наданих доказів буде встановлено відповідну сукупність умов, а саме - існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один ризик, що передбачений у ст. 177 КПК України, а також неможливість або недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Не виконання хоча б однієї з вищезазначених умов призводить до іншого правового результату, ніж застосування запобіжного заходу у відповідності до заявленого клопотання.
На додаток до цього чинне кримінальне процесуальне законодавство визначає можливість та процедуру продовження строку обраного запобіжного заходу, у тому числі під час судового засідання.
Так, відповідно до положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку запобіжного заходу має відповідати загальним вимогам, встановленим у ст. 184 КПК України щодо клопотання про обрання запобіжного заходу. Разом з тим з метою унеможливлення непропорційного втручання у право обвинуваченого на свободу та особисту недоторканість клопотання про продовження строку запобіжного заходу, у тому числі тримання під вартою, має також містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Отже, для задоволення клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суду необхідно встановити не тільки стандарту сукупність умов, наявність якої є необхідною для обрання запобіжного заходу, але і встановити той факт, що ризики, які стали причиною для застосування запобіжного заходу, продовжують існувати або з'явилися нові ризики, передбачені у ст. 177 КПК України.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 26.07.2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком по 19.09.2025 року включно.
Ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 17.09.2025 року строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжено до 17.10.2025 року з визначенням застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 90840 грн. 00 коп.
Приймаючи рішення про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчими суддями в ухвалах від 26.07.2025 року та від 17.09.2025 року судом констатовано факт наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
14.10.2025 року відносно ОСОБА_4 складено і затверджено обвинувальний акт у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, з наступним направленням його до суду. Після цього в межах кримінального провадження було призначено підготовче провадження. В підготовчому засіданні ухвалою суду від 16.10.2025 року строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжено по 14.12.2025 року з визначенням застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 90840 грн. 00 коп. та призначено справу до судового розгляду. Ухвалою суду від 08.12.2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів по 05.02.2026 року включно та залишено визначений розмір застави без змін.
За цей період не встановлено будь-яких обставин та фактів, які б давали можливість прийти до висновків, відмінних від тих, що викладі у вищезазначених судових рішеннях.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність правової підстави для продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Щодо продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, то судом встановлено, що у клопотанні прокурора зазначається про наявність ризику вчинення ОСОБА_4 дій, які передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В аспекті цього суд звертає увагу, що ризики, зазначені прокурором як підстава для продовження строку запобіжного заходу, повинні знайти не тільки своє реальне відображення та об'єктивування в певних обставинах і фактах, зокрема, поведінці підозрюваного, обвинуваченого, але і повинні бути підтверджені відповідними доказами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Судом встановлено, що після реалізації злочинного умислу щодо вчинення дій, які містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, обвинувачений ОСОБА_4 зник з місця події, про вчинене до правоохоронних органів не повідомив.
Судом також встановлено, що ОСОБА_4 стійких соціальних зв'язків не має, офіційно не працевлаштований, офіційних джерел доходу немає, неодружений, дітей та будь-яких інших осіб на утриманні немає, власне житло відсутнє. Таким чином, в ОСОБА_4 відсутні будь-які фактори, які б стримували його від можливої негативної процесуальної поведінки, у тому числі, щодо ухилення від явки до суду.
Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 не маючи стійких соціальних зв'язків, усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 194 КК України, яке є тяжким злочином, знаючи про тяжкість покарання, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин, може переховуватися від суду, що непоправно позначиться на виконанні завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.
Отже, суд вважає доведеним продовження існування ризику того, що ОСОБА_4 може вчинити дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
У межах даного кримінального провадження наявні свідки та потерпілий, показання яких в силу положень ст. 352 КПК України мають бути досліджені судом безпосередньо під час судового розгляду. У зв'язку з цим в межах даного кримінального провадження пріоритетним є створення умов, за яких показання допитаних під час досудового розслідування свідків та потерпілого будуть залишатися повними, точними та достовірними.
Крім того, судом враховується, що у зв'язку з подією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_6 склалися неприязні стосунки.
В аспекті вищевикладеного, зважаючи на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає реальним ризик того, що обвинувачений ОСОБА_4 може незаконно в будь-який спосіб впливати на свідків та потерпілу, що може призвести до неповноти, недостовірності чи неточності показань цих осіб під час їх допиту в судовому розгляді. Таким чином, суд вважає доведеним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 був неодноразово засуджений: вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 14.04.2006 року за ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 153, ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі; вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 12.10.2015 року за ч. 2 ст. 289 КК України до 6 років позбавлення волі; вироком Великописарівського районного суду Сумської області від 18.11.2020 року за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі.
Таким чином, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 , схильний до вчинення кримінальних правопорушень, за що був неодноразово засуджений. За відсутності стійких соціальних зв'язків, офіційного працевлаштування, офіційних джерел доходу, а також наявності того факту, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.194 КК України, було вчинено в період наявності в ОСОБА_4 непогашеної та не знятої судимості, ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити нове кримінальне правопорушення є достатньою мірою високим.
Вищевикладене суд вважає достатнім для констатації доведеності ризику вчинення ОСОБА_4 , дій, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо неможливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, то суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Вирішуючи питання про справедливість та пропорційність виду запобіжного заходу, суд враховує положення ч. 3 ст. 176 КПК України, відповідно до якого тримання під вартою є найтяжчим видом запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 2 ст. 183 КПК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років; раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , будучи раніше судимим, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, за яке відповідно до санкції передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.
Отже, судом встановлено наявність виключної правової підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відповідно і можливість продовження строку тримання під вартою за умови доведеності факту неможливості застосування більш м?якого запобіжного заходу.
Вирішуючи питання про можливість застосування більш м?якого запобіжного заходу, суд враховує конкретні обставини злочину, його суспільну небезпечність та характер вчиненого злочину, за яким обвинувачується ОСОБА_4 , та який спрямований проти власності і вчинений загально небезпечним способом для життя і здоров'я інших осіб. Крім того, суд враховує ті обставини, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан та запроваджено заходи правового режиму воєнного стану, тобто обвинувачений ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення у період дії воєнного стану, що істотно підвищує ступінь та характер суспільної небезпеки його діяння.
На підставі вищевикладеного, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, суспільно-корисною працею не займається, не має постійного джерела прибутку, не має ані зареєстрованого, ані фактичного місця проживання, усталеного місця перебування, а також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину, з огляду на фактичні обставини за яких обвинуваченому інкримінується його вчинення, його підвищену суспільну небезпечність, суд доходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, оскільки жоден інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе забезпечити достатньо ефективний стримуючий характер по відношенню до ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З огляду на це, зважаючи на обставини вчинення кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченого, суд вважає допустимим продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , отже, клопотання прокурора підлягає задоволенню, відповідно клопотання сторони захисту задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, його характер та конкретну обстановку вчинення, особу обвинуваченого, наявність реального ризику вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення, з огляду на задоволення клопотання прокурора, суд доходить до висновку, що строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 підлягає продовженню на строк 60 (шістдесят) днів.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Суд звертає увагу, що ухвалою слідчого судді від 17.09.2025 року а потім ухвалою суду від 16.10.2025 року ОСОБА_4 визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, з урахуванням тяжкості інкримінованого правопорушення, визначений розмір застави є близьким до мінімально можливої межі розміру застави, який може бути визначений судом.
Судом не встановлено будь-яких обставин, які б знижувати ступінь та реальність ризиків, передбачених п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно судом не встановлено, що зменшений розмір застави зможе утримати обвинуваченого від вчинення дій, що негативно позначиться на кримінальному провадженні. Тому розмір застави на даному етапі кримінального провадження слід залишити без змін.
Керуючись статтями 176-178, 183, 193-194, 197, 199, 314, 315, 372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів по 02.04.2026 року включно.
Утримувати обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Київській слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Залишити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 розмір застави, визначений ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17.09.2025 року, яка є достатньої для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99 840 (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самими обвинуваченим, так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області для внесення застави (отримувач - ТУ ДСА України в Київській області, ЄДРПОУ 26268119, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA768201720355259001000018661, призначення платежу: застава за… (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали… (назва суду) від… (дата ухвали) по справі № …, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до суду за його першою вимогою;
- утримуватися від спілкування з свідками, потерпілим у даному кримінальному провадженні;
- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Визначити строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 02.04.2026 року у включно.
У разі внесення застави і з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв'язку з внесенням застави, встановленої в даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
В разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до прокурора, суду без поважних причин або не повідомить про причини неявки, застава звертається в дохід держави, зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується в порядку, встановленому законом для використання судового збору.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 03.02.2026 року о 16 год. 30 хв.
Головуючий суддя ОСОБА_1