Справа 279/7055/25
Номер провадження 2/279/372/26
"03" лютого 2026 р. м. Коростень
Суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Пацко О.О., за участю секретаря Селюк К.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Коростень цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернулася до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь заподіяну їй матеріальну шкоду в сумі 4799,00 грн., моральну шкоду в сумі 10000,00 грн., а також компенсувати їй понесені судові витрати.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 07 червня 2025 року о 13 годині 30 хвилин відповідачка ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила відносно мене, ОСОБА_3 неправомірні дії, а саме вилляла на неї розчин із розведеною фарбою, чим порушила громадський порядок та спокій громадян. Такі дії ОСОБА_2 Коростенським міськрайонним судом були кваліфіковані, як дрібне хуліганство і постановою судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 липня 2025 року ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП та на неї було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 85 грн. Вказане підтверджується даним постанови Коростенського міськрайонного суду від 29.07.2025 року.
В результаті таких неправомірних дій відповідачки ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було заподіяно як матеріальної, так і моральної шкоди.
Ухвалою суду від 04.12.2025 у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Роз'яснено відповідачу її право на подачу відзиву.
Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи із наступного.
Судом встановлено, що постановою Коростенського міськрайонного суду від 29.07.2025 року в справі № 279/4172/25, яка набула чинності 11.08.2025 року , ОСОБА_2 було визнано винною за ст. 173 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п"яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що 07.06.2025 року о 13.30 години, ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила неправомірні дії відносно громадянки ОСОБА_1 , а саме вилила на останню розчин із розведеною фарбою, чим порушила громадський порядок та спокій громадян, вчинила дрібне хуліганство, тобто правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.
Також, з постанови встановлено, що ОСОБА_2 в судовому засіданні факт викладений у протоколі підтвердила, свою провину визнала.
Отже, з вищевикладеного слідує, що внаслідок хуліганських дій ОСОБА_2 спричинила ОСОБА_1 матеріальну шкоду, а саме своїми неправомірними діями пошкодила речі в якій була одягнута ОСОБА_1 , на яких утворились плями від фарби, якою відповідачка обілляла ОСОБА_1 , а саме футболку, джинси та туфлі .
Позивачка зазначила, що вказані речі стали непридатними для подальшого використання, оскільки їх неможливо відновити до попереднього стану. Футболку та джинси вона здавала до хімчистки, однак фарба з речей не видалена. ( а.с.17).
Частиною 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова судуу справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи,стосовно якої ухвалений вирок,ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність)та чи вчинені вони цією особою.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
Згідно із частинами першою, другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов'язання про відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - шкодою.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність шкоди, її розмір та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року в справі № 753/15095/17 (провадження № 61-16500св20)).
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
В підтвердження розміру заподіяної шкоди внаслідок пошкодження її майна, позивачем долучені до матеріалів справи світлини з зображеннями її речей, а також скріншоти з інтернет-сайтів з оголошеннями про продаж аналогічних товарів, з зазначенням їхньої ціни за кожен вид товару окремо.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши надані стороною позивача докази, суд вважає їх неналежними, недопустимими та недостатніми для підтвердження розміру заподіяної позивачу матеріальної шкоди, яку ОСОБА_1 визначила в сумі 4249,00 грн., оскільки надані нею скріншоти з інтернет сторінок із зображеннями футболки та джинсів не дають змоги суду ідентифікувати їх, як аналогічні до пошкодженого, а тому дані письмові докази не можуть прийматися до уваги суду при визначенні розміру заподіяного збитку.
Щодо вартості пошоджених туфлів , то позивачкою надано лише копію створеного нею замовлення на сайті " Vitto Rossi" товару № S8-13-635-2 Золото, розмір 37. Однак квитанції про отриманя та оплату товару суду не надано. Крім того встановити, що це саме ці туфлі, також не можливо.
За вказаних обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 4799 грн. підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення витрат понесених на хімчистку в сумі 550 гривень.
Щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
За змістом частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Норми частини першої статті 1167 ЦК Українивизначають: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме: особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановленихчастиною другою цієї статті.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Отже, цивільне законодавство встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою та вина.
Адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
В даній справі, суд взяв до уваги, що внаслідок протиправних хуліганських дій відповідачки, ОСОБА_1 було завдано душевних страждань. Коли відповідачка виливала на неї розчин фарби, що забруднив одяг, потрапив на її обличчя і в такому вигляді вона змушена була знаходитись в громадському місці, де її бачило багато людей. Саме в такому вигляді вона змушена була йти до відділку поліції. Перебування в такому забрудненому вигляді принизило її гідність, від цього я отримала стрес. А відтак, врахувавши глибину переживань та виходячи з принципів розумності і справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , 5000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди, яка була завдана внаслідок хуліганських дій.
Згідно ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору,порядок його сплати,повернення і звільнення від сплати встановлюютьсязаконом.
За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9,10 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідачки підлягає стягненню в дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 290,57 грн.
Відповідно достатті 137 ЦПК Українивитрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З матеріалів справи вбачається, що 23.09.2025 року між позивачем та адвокатом Яблочкіним Віталієм Миколайовичем укладений договір б/н від 23.09.2025 року про надання правничої допомоги у справі про стягнення матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_2 . Як вбачається з п. 3.1 зазначеного договору, сторони визначили вартість роботи адвоката в сукмі 8000 грн.. Відповідно до квитанції до прибуткового ордера №10-1 від 23.09.2025 Пашинською О.О. сплачено 8000 грн. адвокату.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Також у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Враховуючи складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витраченого часу на надання правничої допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності юридичних витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову у даній справі та значення справи для сторін, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 77, 78, 80, 81, 83, 89, 141, 263-265, 280-284, 354-355 ЦПК України; суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану вчиненням адміністративного правопорушення в сумі 550(п'ятсот п'ятдесят) гривень та в якості відшкодування моральної шкоди 5000 (п'ять тисяч) гривень, витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 618 (шістсот вісімнадцять) гривень 22коп..
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О.Пацко