Номер провадження 22-ц/821/199/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №708/663/25 Категорія: 310020000 Попельнюх А.О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
29 січня 2026 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Новікова О.М., Фетісової Т.Л.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2025 року (у складі судді Попельнюха А.О.), в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини про батька та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини та стягнути з нього на свою користь аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, до повноліття дитини, але не менше 50 % прожиткового мінімуму до досягнення дитиною повноліття.
Станом на момент звернення до суду відповідач ОСОБА_2 відмовлявся подавати заву до органів РАЦСу про реєстрацію його батьком дитини, що стало підставою для звернення до суду.
Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2025 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внесено зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 02.01.2025 за номером 6, а саме зазначити у графі «Батько» - ОСОБА_2 , громадянин України. Прізвище, ім'я та по батькові дитини залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 12.06.2024 і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211, 20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.). Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Ухвалюючи таке рішення, суд врахував добровільне визнання відповідачем та доведення доказами факту батьківства ОСОБА_2 щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішуючи питання розміру аліментів, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивачки на утримання малолітньої дитини, суд виходив з того, що розмір аліментів має бути достатнім та необхідним для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не можу бути меншим ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відповідач має стабільний дохід та отримує від держави пенсію по інвалідності, а отже має можливість утримувати дитину. При цьому суд критично віднісся до доводів відповідача щодо утримання непрацездатної матері та іншої малолітньої дитини, враховуючи принцип рівності у забезпеченні дітей.
Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2025 року суд виправив описку в рішенні суду щодо початку стягнення аліментів, вказавши з 12.06.2025.
Не погодившись із рішенням суду в частині визначення розміру аліментів та стягнення судових витрат, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині стягнення аліментів та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.06.2024 і до досягнення дитиною повноліття. Крім того, просить вирішити питання щодо судових витрат.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що суд необґрунтовано дійшов висновку про стягнення з нього аліментів в розмірі частини всіх видів доходів.
Вважає, що суд в порушення вимог ст. 182 СК України не врахував, що відповідач не має можливості сплачувати аліменти у більшому розмірі ніж передбачено законом, зокрема судом не враховано, що скаржник є інвалідом 2 групи, у зв'язку з чим потребує лікування, та має на утриманні ще одну дитину, а тому, відповідно до ст. 183 СК України розмір аліментів на двох дітей має становити 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, тобто по 1/6 на кожну дитину.
Скаржник наголошує, що позивач не обґрунтувала заявлені вимоги в більшому розмірі, а суд не перевірив здатність відповідача сплачувати аліменти в розмірі частини доходу.
За наведених обставин, ОСОБА_2 вважає, що розмір аліментів має бути зменшеним до 1/6 частини всіх його доходів.
Окремо скаржник звертає увагу колегії суддів на неповноту дослідження судом питання щодо звільнення його від сплати судового збору, оскільки він є інвалідом 2 групи. Натомість, суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував цієї обставини та стягнув з нього на користь позивача судовий збір.
Позивачка не скористалася своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до положень ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Згідно з пунктами 1, 3 ч. 6 цієї статті для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За викладених обставин, ухвалою Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2025 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів доходить таких висновків.
Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2025 року в оскаржуваній частині не повністю відповідає вказаним вимогам.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з січня 2024 року перебували у стосунках, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина.
Відповідно до положень ст. 133 СК України батьком дитини в актовому записі про народження першочергово був записаний ОСОБА_4 .
Згідно з рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 21.03.2025, що набрало законної сили, задоволений позов ОСОБА_4 про виключення з актового запису відомостей про батьківство, відомості про ОСОБА_4 як батька ОСОБА_5 виключені з актового запису про народження сина позивачки (а.с. 10-11).
15.05.2025 відділом ДРАЦС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) видано повторне свідоцтво про народження, де відомості про батька дитини зазначені відповідно до положень ст. 135 СК України, тобто за вказівкою матері. На підтвердження наведеного суду надана копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 6 та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (а.с. 12-13).
Відповідно до довідки виконавчого комітету Медведівської сільської ради про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 431 від 21.05.2025, яка видана ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Згідно з даними довідки Виконавчого комітету Черкаського району Черкаської області Медведівської сільської ради № 130 від 29.05.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично проживає без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , тобто разом з матір'ю ОСОБА_1 (а.с.14-15).
Такі встановлені судом фактичні обставини у справі.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 оскаржує рішення суду лише в частині визначення розміру аліментів, в зв'язку з чим колегія суддів переглядає рішення суду в порядку ст. 367 ЦПК України в межах заявлених вимог та не входить в обговорення законності та обґрунтованості рішення в частині визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини про батька.
Правове регулювання спірних правовідносин, що склалися між сторонами.
Так, положенням ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з положенням ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 цієї статті визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 183 ЦПК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
З аналізу вказаних положень закону слідує обов'язок батьків утримувати свою неповнолітню дитину та наявність у того з батьків, з ким проживає дитина, права на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини. Закон не встановлює необхідність доведення тим з батьків, хто пред'являє позов про стягнення аліментів, наявності факту ухилення від утримання дитини тим з батьків, до кого пред'являється позов.
Задовольняючи позов в частині стягнення аліментів та визначаючи аліменти в розмірі частки всіх видів доходу (заробітку) відповідача щомісячно, суд першої інстанції врахував необхідність забезпечення гармонійного та повноцінного розвитку дитини, наявність у відповідача 2 групи інвалідності, в зв'язку з чим останній витрачає кошти на лікування, перебування на його утриманні новонародженої дитини та матері пенсійного віку. Водночас, колегія суддів вважає, що при врахуванні таких обставин як утримання новонародженої дитини та матері, суд зробив правильний висновок, що народження дитини та вихід матері відповідача на пенсію відбулись після звернення позивачки до суду з відповідним позовом, а наявність у відповідача 2 групи інвалідності не свідчить про неможливість сплачувати аліменти у розмірі всіх його доходів.
Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності заявлених позивачем вимог про стягнення аліментів у визначеному судом розмірі та відсутності дослідження судом можливості відповідача сплачувати такий розмір аліментів, колегія суддів оцінює критично, оскільки розмір аліментів на одну дитину передбачений як всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів. Судом досліджено надані відповідачем докази на підтвердження заперечень щодо розміру аліментів, зокрема довідку про доходи, довідку про розмір отриманої пенсії по інвалідності, медичні документи, свідоцтво серії НОМЕР_2 про народження дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсійне посвідчення ОСОБА_8 № НОМЕР_3 від 17.09.2025, на підставі чого зроблено обґрунтований висновок, з яким погоджується колегія суддів, про можливість відповідача сплачувати аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 в розмірі частки всіх видів його заробітку (доходу).
Згідно з ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Колегія суддів критично оцінює твердження скаржника про зменшення розміру аліментів, оскільки предметом розгляду в даній справі є стягнення аліментів. Водночас, відповідач не позбавлений права, у випадку зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров'я та в інших випадках, звернутися до суду в порядку ст. 195 СК України з позовом про зміну розміру аліментів.
Натомість, на даний час колегія суддів не вбачає підстав для призначення аліментів в меншому розмірі ніж визначив суд, оскільки відповідачем не надано доказів неможливості сплачувати аліменти в розмірі частки всіх видів його заробітку (доходу).
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивачки на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування або зміни якого в цій частині, колегія суддів за доводами апеляційної скарги не встановила.
Водночас, колегія суддів погоджується з доводами скаржника щодо незаконності рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат, які складаються з судового збору в сумі 1 211, 20 грн.
Так, в мотивувальній частині рішення суд вказав, що відповідач відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ №359357 з 08.02.2022 є особою з інвалідністю 2 групи загального захворювання безтерміново, а тому наведена сума судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягає компенсації позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Однак, в резолютивній частині рішення суд, всупереч вимог п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», ст. 141 ЦПК України, стягнув з відповідача на користь позивачки судові витрати в сумі 1211,20 грн.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи, що суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні питання розподілу судових витрат, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, яким судові витрати, що складаються зі сплати судового збору в розмірі 1211, 20 грн компенсувати позивачці за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2025 року у даній справі в частині вирішення питання судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В решті рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та за умов, визначених ст.389 ЦПК України.
Судді: Ю.В. Сіренко
О.М. Новіков
Т.Л. Фетісова