03 лютого 2026 року
м. Рівне
Справа № 569/7834/25
Провадження № 22-ц/4815/146/26
Головуючий у Рівненському міському суді
Рівненської області: суддя Гордійчук І.О.
Рішення суду першої інстанції
(скороченим текстом) ухвалено:
15 вересня 2025 у м. Рівне Рівненської області
без фіксування судового засідання технічними засобами
Повний текст рішення складено: 22 вересня 2025 року
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" про захист прав споживача,
У квітні 2025 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (далі - ТОВ "Рівнегаз Збут" або товариство) про захист прав споживача і стягнення 17 175, 97 гривень.
Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що товариством на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам та Правил постачання природного газу надавалися послуги з постачання природного газу по АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ). З 01 травня 2022 року постачання природного газу всім побутовим споживачам здійснюється іншим постачальником природного газу Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»).
Внаслідок зміни надавача послуг з постачання природного газу побутовим споживачам по особовому рахунку № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , відкритому на ім'я позивача, обліковується переплата за спожитий природний газ в сумі 17 175,97 гривень.
Відповідно до пункту 24 розділу III Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827, у разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу протягом п'яти робочих днів після отримання такої вимоги.
Звертала увагу, що у письмовій формі вимагала від ТОВ «Рівнегаз Збут» повернути переплату в сумі 17 175,97 гривень із зазначенням банківських реквізитів рахунку, проте її звернення залишено без задоволення, що і було підставою для пред'явлення позову.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ТОВ "Рівнегаз Збут" на користь ОСОБА_1 переплату за спожитий природний газ в сумі 17 175, 97 гривень.
Стягнуто з ТОВ "Рівнегаз Збут" на користь держави судовий збір у розмірі 1 211, 20 гривень.
У поданій апеляційній скарзі товариство, вважаючи оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, що полягало у невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенні норм процесуального права і неправильному застосуванні норм матеріального права, просить його скасувати, відмовивши ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи її, зазначалося про те, що всупереч обставинам оплати позивачем послуг із спожитого природного газу оператором ГРМ - Акціонерним товариством "Рівнегаз" (далі - АТ "Рівнегаз") у порушення своїх зобов'язань об'єми газу з 01 січня 2022 року до 01 травня 2022 року по об'єкту споживання газу відображалися на рівні "0". Тому невідображення спожитих об'ємів газу АТ "Рівнегаз" для ТОВ "Рівнегаз Збут" по особовому рахунку споживача протягом січня-квітня 2022 року і призвело до такого показника.
На його думку, стягнута судом переплата - це оплата за фактично спожитий газ у ТОВ "Рівнегаз Збут", об'єм якого відображено у іншого постачальника. При цьому ОСОБА_1 не вживалися заходи із відображення спожитих обсягів природного газу, до АТ "Рівнегаз" вона не зверталася, чим також не виконала свої зобов'язання щодо фіксування та передачі інформації по показниках лічильника обліковій організації, якою є саме АТ "Рівнегаз".
Отже, саме АТ "Рівнегаз" грубо не виконало свої обов'язки щодо належного обліку природного газу, а також і сам позивач щодо передачі показників лічильника газу оператору ГРМ.
Крім того, Міністерство енергетики України своїм наказом від 08 червня 2022 року №198 у порушення положень ст. 58 Конституції України щодо зворотної дії нормативно-правових актів з 01 травня 2022 року змінило існуючого постачальника на іншого - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України". Ця обставина згодом призвела до масового звернення споживачів до відповідача щодо повернення коштів у зв'язку з переплатою.
11 грудня 2023 року Рівненською торгово-промисловою палатою видано Сертифікат №5600-23-4556 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено факт форс-мажору у ТОВ "Рівнегаз Збут" та підтверджено винятковість обставин і підстав, за яких затримується повернення переплат споживачам, які тривають і по час вирішення спору.
При цьому заявник зауважує, що повернення помилково сплачених коштів позивачу буде здійснено у порядку черговості.
За наведеного вважає заявлені вимоги ОСОБА_1 передчасними.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Відповідно до ст.ст. 263, 367 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, заявником визнаються обставини спірних правовідносин щодо виникнення підстав, обставин надання на підставі відповідного договору ТОВ "Рівнегаз Збут" послуг з постачання природного газу і оплати споживачем цих послуг, застосовані судом норми матеріального права, а також факт переплати та розміру спірної заборгованості. При цьому товариство звертає увагу на відсутність своєї вини у виникненні цієї переплати за спожитий природний газ внаслідок обставин непереборної сили, а тому доводить про передчасність заявленого позову.
Як з'ясовано судом, ТОВ «Рівнегаз Збут» є суб'єктом господарювання, який з 01 липня 2015 року відповідно до ліцензій, виданих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №1647 від 28.05.2015 та №653 від 16.05.2018, здійснює господарську діяльність з надання населенню, бюджетним установам та організаціям, промисловим підприємствам, а також іншим юридичним особам послуг з постачання природного газу та проводить з ними розрахунки за спожитий природний газ.
3 01 липня 2015 року на умовах укладеного з ОСОБА_1 . Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2500 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1386/27831, і Правил постачання природного газу, затверджених НКРЕКП №2496 від 30.09.2015, та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827 (далі - Правила), по АДРЕСА_1 відповідач надавав послуги з постачання природного газу.
08 червня 2022 року Міністерством енергетики України прийнято наказ №198 «Про постачання природного газу побутовим споживачам», що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 червня 2022 року за №637/37973, за яким з 01 травня 2022 року постачання природного газу побутовим споживачам, внесених на дату прийняття цього наказу на інформаційній платформі оператора ГТС до Реєстру споживачів «постачальника останньої надії», здійснює ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
Отже, з 01 травня 2022 року договірні відносини між сторонами припинено і постачання природного газу всім побутовим споживачам здійснюється іншим постачальником природного газу - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
Внаслідок зміни надавача послуг з постачання природного газу побутовим споживачам по особовому рахунку № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , відкритому ОСОБА_1 , станом на 01 травня 2022 року обліковується переплата за спожитий природний газ в сумі 17 175,97 гривень.
25 березня 2025 року і 17 квітня 2025 року позивач зверталася до ТОВ "Рівнегаз Збут" з вимогами надати документальні дані про фінансовий стан по особовому рахунку № НОМЕР_1 з 01 січня 2020 року по 01 березня 2025 року, а також повернути переплачені грошові кошти за надані послуги з постачання природного газу.
17 квітня 2025 року відповідачем повернуто без вирішення звернення щодо грошових коштів як суму переплати за спожитий природний газ.
Вважаючи, що її суб'єктивні цивільні права на належну оплату наданих послуг з постачання природного газу порушуються відповідачем, у квітні 2025 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ТОВ "Рівнегаз Збут" про стягнення 17 175, 97 гривень надлишково оплачених відповідних послуг.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності і обґрунтованості вимог позивача, адже сукупністю доказів у справі підтверджено те, що по особовому рахунку № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 , відкритому на ім'я ОСОБА_1 , обліковується переплата за спожитий природний газ у сумі 17 175, 97 гривень.
Оскільки правова підстава для оплати позивачем наданих послуг саме товариству є відсутньою, тому спірні грошові кошти повинні бути повернуті споживачу.
З такими висновками погоджується колегія суддів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими нормативно-правовими актами.
Пунктом 2, пунктом 24 абз. четвертого розділу ІІІ Правил постачання природного газу передбачено, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Постачання природного газу у разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу протягом п'яти робочих днів після отримання такої вимоги.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.
Конструкція цієї статті, як і загалом норми глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Наведене у своїй сукупності свідчить, що кондикція - це позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Отже, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.
У постанові Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі 910/13271/18 зазначено, що зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Разом з тим наявність певної правової підстави для набуття особою майна виключає застосування до неї положень ст. 1212 ЦК України, якщо згадана підстава продовжує існувати. Зокрема, з огляду на положення ст.ст. 11, 202, 509, 626 ЦК України достатньою підставою для набуття (збереження) майна може бути укладений між відповідними особами договір. Отож набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошових коштів), що виключає можливість застосування до відповідних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України.
Сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов'язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. Водночас сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі (договорах) суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору.
Такий правовий висновок щодо застосування норм ст. 1212 ЦК України викладено у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.
За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як встановлено судом, по особовому рахунку № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , відкритому на ім'я позивача, станом на 01 травня 2022 року обліковується переплата за спожитий природний газ в сумі 17 175,97 гривень. Тому правова підстава для оплати ОСОБА_1 наданих послуг відповідачу відсутня, а, отже, відповідні кошти переплати мають бути повернуті позивачу.
Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягала позивач, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність вини ТОВ "Рівнегаз Збут" у виникненні та існуванні спірної переплати у розмірі 17 175, 97 гривень, то колегія суддів з ними погодитися не може.
Так, відповідно до ст.ст. 11, 626, 633, 634 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки правовідносини між сторонами виникли з договору про надання послуг на постачання природного газу, який припинився 01 травня 2022 року, внаслідок чого виникла переплата наданих споживачем грошових коштів ТОВ "Рівнегаз Збут", тому вина третьої особи, яка не брала безпосередньої участі у правовідносинах між сторонами, не впливає на вирішення кондиційного позову та право ОСОБА_1 стягнути на свою користь спірну суму.
Не можна погодитися і з аргументами заявника про існування обставин непереборної сили, з огляду на що виключається цивільно-правова відповідальність товариства.
Так, згідно із ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Між тим, визнання Рівненською торгово-промисловою палатою у своєму Сертифікаті №5600-23-4656 від 11 грудня 2023 року обставин непереборної сили не свідчить про відсутність у ТОВ "Рівнегаз Збут" підстав для повернення спірних грошових коштів, адже заборгованість у розмірі 17 175, 97 гривень обліковувалася станом на момент припинення договірних відносин між сторонами 01 травня 2022 року. Тобто до 01 травня 2022 року форс-мажорних обставин, наявність яких встановлено 11 грудня 2023 року Рівненською торгово-промисловою палатою, ще не існувало. При цьому зазначеним Сертифікатом чітко визначено термін дії обставин непереборної сили: дата настання - 08 червня 2022 року; дата закінчення - тривають на 11 грудня 2023 року.
Разом з тим усупереч своїм же доводам заявник звертає увагу на те, що спірні грошові кошти будуть повернуті споживачу, проте лише у порядку черговості, тобто ним визнається сам факт наявності їх переплати ОСОБА_1 .
Не заслуговують на увагу твердження автора апеляційної скарги про недодержання судом норм процесуального права.
Так, згідно із абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові дефекти, що потягли би помилкове вирішення цивільно-правового спору, заявник не надав, матеріали справи їх не містять, а апеляційним судом здобуто не було.
При цьому встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов'язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України.
Спростовуються правильністю висновків суду попередньої інстанції і покликання заявника про неправильне застосування норм матеріального права.
В решті аргументи ТОВ "Рівнегаз Збут" відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.
Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 вересня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.О.Гордійчук
Н.М.Ковальчук