Рівненський апеляційний суд
29 січня 2026 року м. Рівне
Справа № 572/4266/25
Провадження № 33/4815/293/26
Суддя Рівненського апеляційного суду - Полюхович О.І.,
з участю:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - Корнійчук В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Ковташа В.Д. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2025 року, -
Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 30 липня 2025 року о 19 год. 32 хв. в м. Сарни Рівненської області по вул. Технічна, 3 керував транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN PASSAT», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння (підвищена жвавість, звужені зіниці, які не реагують на світло, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду у найближчому медичному закладі з метою встановлення наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В поданій апеляційній скарзі захисник Ковташ В.Д. просить постанову місцевого суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу даного адміністративного правопорушення.
Вказує, що на початку спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції не вбачали в нього ознак наркотичного сп'яніння, однак після перевірки його по базі «Армор», в якій зазначено, що відносно нього складався протокол за відмову 21.02.2025 року від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння ця інформація стала підставою для проходження огляду. Зазначає про відсутність доказів, якими зафіксовано явну та очевидну відмову ОСОБА_1 від огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, оскільки з відеозапису, долученого до матеріалів справи вбачається, що він погоджується пройти такий огляд, але просить дочекатися адвоката. Також зауважує, що поліцейським водію не роз'яснені права, передбачені ст.268 КУпАП.
Також просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Відповідно до ст.285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Постанова відносно ОСОБА_1 винесена 23 грудня 2025 року за його відсутності та відсутності його захисника (а.с.40). Докази про надіслання постанови суду учасникам справи в матеріалах справи відсутні.
Згідно апеляційної скарги, оскаржувана постанова надійшла до електронного кабінету адвоката Ковташа В.Д. в системі «Електронний суд» 31.12.2025 року.
Апеляційна скарга подана через систему «Електронний суд» 08.01.2026 року (а.с.41).
Отже, оскільки строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, то цей строк слід поновити.
Заслухавши доводи ОСОБА_1 та захисника Корнійчук В.М. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Вимогами ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши під час апеляційного розгляду докази у справі про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суддя місцевого суду у порушення положень вказаних норм не з'ясував повно, всебічно і об'єктивно обставини справи, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Обґрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції послався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю доведена доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №407499 від 30.07.2025 року, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння, а також технічним записом відеофіксації.
Однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.2 КУпАП передбачено, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Згідно ст.251 КУпАП, на співробітників поліції, як на осіб, що в силу ст.255 КУпАП уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, в тому числі й за ст.130 КУпАП, покладено імперативний обов'язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог ст.ст.251 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання на які повинні міститися в самому протоколі.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Положенням п.2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок).
Пунктом 6 Постанови КМУ № 1103 передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Разом з тим, з відеозаписів, долучених до матеріалів справи не вбачається чіткої відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння. Так, згідно записів з бодікамери працівників поліції, ОСОБА_1 неодноразово зазначав, що він не відмовляється від проходження огляду в медичному закладі, однак просить дочекатися адвоката (файл daf9p, час 01:13:01, 01:49:50).
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 зазначив, що зупинивши його, поліцейські сказали про наявність в нього ознак алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, на що він погодився. Після проходження огляду, результат якого виявився негативним, працівники поліції поспілкувалися між собою та через певний час назвали ознаки, які вказують на наркотичне сп'яніння з пропозицією пройти медичний огляд в медичному закладі.
Доводи ОСОБА_1 повністю підтверджуються матеріалами справи. Зокрема з відеозаписів з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що під час спілкування з водієм поліцейські вказали йому, що в нього вбачаються ознаки алкогольного сп'яніння, після чого він без будь-яких заперечень пройшов огляд за допомогою алкотестера «Драгер», результат якого був негативний. Після проходження такого огляду працівники поліції спілкуючись між собою зазначали, що не бачать в нього ознак сп'яніння, оскільки в нього наявний дефект мовлення (файл daf9p, час 01:30:00). Проте перевіривши водія в інформаційно-пошуковій системі МВС України вони виявили наявність складеного протоколу про відмову ОСОБА_1 проти огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння, після чого виявили в нього ознаки наркотичного сп'яніння та запропонували йому пройти огляд в медичному закладі (файл daf9p, час 01:32:55, 01:34:09).
При цьому ОСОБА_1 не відмовлявся пройти такий огляд та неодноразово вказував, що порадиться з адвокатом, і просив зачекати, поки він приїде на місце події.
Наведені вище обставини не дають підстав зробити висновок про наявність прямої та добровільної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
На переконання апеляційного суду, дії та манера спілкування поліцейських однозначно слід розцінювати як провокацію з метою схиляння водія до відмови та складення протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцію та законами України.
Закон України «Про Національну поліцію» прямо вимагає від працівників поліції діяти об'єктивно та неупереджено (ст.ст.7, 23).
Європейський суд з прав людини вказує, що провокація має місце, коли:
- ініціатива виходить від правоохоронців, а не від особи («Тейксейра де Кастро проти Португалії»»);
- особу ставлять у ситуацію, де вона фактично змушена вчинити дії, які кваліфікуються як правопорушення («Раманаускас проти Литви»);
- правоохоронці не просто фіксують факт порушення, а створюють умови для його вчинення («Баннікова проти Росії»).
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, які мають значення для справи, здобуті у спосіб, що відповідає закону.
Докази, отримані внаслідок провокації, не можуть бути допустимими, оскільки вони здобуті шляхом тиску та маніпуляції з боку органу влади.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції не дав належної оцінки наявним у справі доказам та записам з нагрудної камери працівників поліції, тому прийшов до помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема скасувати постанову та прийняти нову постанову.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У статті 62 Конституції України закріплено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріали справи не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.6 ЄКПЛ, ст.294 КУпАП, суд, -
Поновити захиснику Ковташу В.Д. строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу захисника Ковташа В.Д. задовольнити.
Постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2025 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович