Рівненський апеляційний суд
Іменем України
27 січня 2026 року м. Рівне
Справа № 559/2269/24
Провадження № 11-кп/4815/289/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Демидівського районного суду Рівненської області від 09 жовтня 2025 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12024181040000270 від 01.05.2024 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Озеряни Дубенського району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, не працюючого, на утриманні має одну неповнолітню дитину, раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, -
Вироком Демидівського районного суду Рівненської області від 09 жовтня 2025 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з моменту затримання ОСОБА_7 в порядку виконання вироку.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_7 ухвалено не застосовувати.
Вирішено питання щодо речових доказів у даному кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_7 , будучи військовозобов'язаним та перебуваючи 15 березня 2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовився від отримання повістки про відправку 16 березня 2024 року о 08:00 год. на військову службу під час загальної мобілізації у складі команди НОМЕР_1 , яку йому було вручено відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію». Зміст повістки ОСОБА_7 також було в подальшому доведено усно. Разом з тим, ОСОБА_7 пройшов обстеження та медичний огляд, що підтверджується довідкою ВЛК №1/56 від 15 березня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_7 визнаний придатним до військової служби.
В подальшому, діючи умисно, будучи належним чином попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією, всупереч вимогам Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», військовозобов'язаний ОСОБА_7 не з'явився 16 березня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та не повідомив причину неявки, у зв'язку з чим своїми неправомірними діями ухилився від призову на військову службу під час загальної мобілізації.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 покликається на необґрунтованість і незаконність вироку суду першої інстанції.
Вважає, що відсутні належні, допустимі, достатні докази вини ОСОБА_7 поза всяким сумнівом, версія обвинувачення побудована тільки на припущеннях, а висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого не відповідають фактичним обставинам справи.
Зазначає, що винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому злочині ґрунтується на показаннях свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які є зацікавленими особами, так як проходять військову службу в ТЦК.
Вказує, що ОСОБА_7 не мав умислу і мети в ухиленні від призову під час мобілізації, оскільки на його утриманні знаходиться 3 неповнолітніх дітей, у зв'язку з чим він на підставі п.3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Зазначає, що наявні законні підстави для відстрочки від призову не встиг реалізувати з незалежних від його волі причин.
Захисник стверджує, що ні на досудовому розслідуванні, ні під час судового розгляду ОСОБА_7 свою вину не визнав і не визнає, так як вважає, що він має законне право на відстрочку.
Зазначає, що 17.02.2025 року ОСОБА_7 подано заяву та необхідний перелік документів до ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку з тим, що він є особою, яка на підставі п.3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, по якій будь-яке рішення не прийняте. У зв'язку з чим 09.03.2025 року ОСОБА_7 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо розгляду заяви від 17.02.2025 року.
Захисник також покликається на неправильне застосування закону і невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості.
Просить вирок Демидівського районного суду Рівненської області від 09.10.2025 року відносно ОСОБА_7 за ст. 336 КК України скасувати, кримінальне провадження закрити на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України.
Захисником ОСОБА_6 в порядку ч.3 ст. 404 КПК України подано заяву про повторний допит свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 .
У задоволенні клопотання захисника про повторний допит свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , з врахуванням положень ч.3 ст. 404 КПК України, відмовлено за безпідставністю.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника в інтересах обвинуваченого, перевіривши вирок суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника в інтересах обвинуваченого не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Даних вимог суд першої інстанції дотримався.
Ухвалюючи обвинувальний вирок відносно ОСОБА_7 за ст. 336 КК України, суд першої інстанції проаналізував зібрані у кримінальному провадженні докази для вирішення питань, зазначених у ст.368 КПК України.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 в ухиленні військовозобов'язаного від призову на військову службу під час мобілізації, ґрунтується на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, аналізу та належної правової оцінки наявних в матеріалах кримінального провадження доказів.
Вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується сукупністю доказів, оцінених судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості та достовірності, про що наведено належне мотивування у оскарженому вироку.
Порушень норм кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого, на кваліфікацію його дій, та які б могли бути підставою для скасування вироку суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
На підтвердження свого висновку, суд першої інстанції обґрунтовано послався на показання свідка ОСОБА_8 , аналогічні показанням останнього, показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які узгоджуються з дослідженими письмовими доказами у даному кримінальному провадженні. Так, судом встановлено, що 14 березня 2024 року ОСОБА_7 ознайомлено з законодавством, що регулює порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, а також про адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення таких правил. 15 березня 2024 року ОСОБА_7 , взятого на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 з 04 лютого 2019 року, визнано придатним до військової служби. Цього ж дня, 15 березня 2024 року, обвинувачений був повідомлений про надання йому бойової повістки на призов та його обов'язок з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 16 березня 2024 року о 08 год. 00 хв. для відправлення у військову частину, від отримання якої він відмовився, у зв'язку з чим вона була зачитана йому вголос, однак у час указаний у бойовій повістці до збірного пункту для відправлення до військової частини не з'явився, про поважність причин свого неприбуття не повідомив і суду таких доказів не надано.
Як вбачається з наведених у вироку показань самого обвинуваченого ОСОБА_7 , фактичні обставини, які мали місце 15 березня 2024 року, щодо його придатності до військової служби, відмови від отримання бойової повістки, яка у зв'язку з цим була зачитана йому вголос працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 та факт свого неприбуття за викликом для відправлення у військову частину не заперечуються.
Доводи сторони захисту щодо наявності у ОСОБА_7 підстави для відстрочки від мобілізації у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох неповнолітніх дітей, були предметом оцінки судом першої інстанції, які не знайшли свого підтвердження, з чим погоджується і колегія суддів.
Так, дослідженими судом першої інстанції доказами (показаннями обвинуваченого, свідка ОСОБА_11 , свідоцтвами про народження дітей ОСОБА_12 і ОСОБА_13 ) встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 є батьком лише малолітньої ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_12 і ОСОБА_13 має співмешканка ОСОБА_7 ОСОБА_11 від попереднього шлюбу, проте ОСОБА_7 не є їх батьком.
Дані обставини щодо наявності у обвинуваченого лише однієї малолітньої дитини, а не трьох, не спростовані належними доказами стороною захисту і в судовому засіданні апеляційної інстанції.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що докази вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 , які покладені судом в основу обвинувального вироку, були отримані з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у їх об'єктивності, стороною захисту не наведено.
Ретельно проаналізувавши докази в їх сукупності, суд дав їм належну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_7 , будучи придатним до військової служби, не мав підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, будучи військовозобов'язаним, обізнаним та маючи об'єктивну можливість прибути у визначений час, тобто на 08 год. 00 хв. 16 березня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправлення на проходження військової служби за мобілізацією, не прибув, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ст. 336 КК України є правильною.
Призначене ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк, наближений до мінімального, передбаченого санкцією ст.336 КК України, з реальним його відбуванням, відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, з врахуванням судом першої інстанції встановлених законом критеріїв при призначенні покарання, усталеної судової практики, виходячи з мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання, яке за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, адекватним характеру вчинених дій та даним про особу обвинуваченого. Так судом враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжких, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра чи нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно не працює, має на утриманні малолітню дитину, відсутність обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання, суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення.
За наведеного, доказів на спростування висновків суду першої інстанції в апеляційній скарзі не наведено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Вирок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування і закриття кримінального провадження з зазначених у апеляційній скарзі захисника доводів не вбачається.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Демидівського районного суду Рівненської області від 09 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_7 за ст. 336 КК України залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3