29 січня 2026 року
м. Рівне
Справа № 570/4012/23
Провадження № 22-ц/4815/51/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: суддя Боймиструк С.В., судді: Хилевич С.В., Шимків С.С.,
секретар судового засідання: Хлуд І.П.
з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом учасників справи апеляційну скаргу Здолбунівської окружної прокуратури на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 14 липня 2025 року у справі за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави до Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради та витребування земельних ділянок,
У липні 2023 року керівник Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради та витребування земельних ділянок.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 24 червня 2025 рокупозовну заяву керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави до Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради та витребування земельних ділянок - залишено без руху та надано позивачу п'ятиденний строк з дня отримання повної ухвали для усунення недоліків шляхом надання суду документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви 28.07.2023.
Залишаючи заяву без руху суд виходив з того, що 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України №4292-ІХ, яким було доповнено статтю 390 Цивільного кодексу України та статті 177, 185, ЦПК України, за змістом яких, у разі подання позову про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи громади, до позову обов'язково додаються документи про внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості цього майна (за результатами відповідної оцінки) для компенсації відповідачу.
Посилаючись на Прикінцеві та перехідні положення Закону №4292-ІХ, суд вважав, що його норми мають зворотну дію в часі стосовно умов та порядку компенсації добросовісному набувачеві.
Оскільки ці недоліки встановлені після відкриття провадження у справі, то згідно з ч. 11 ст. 187 ЦПК України, у такому випадку суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху та надає позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 14 липня 2025 рокупозовну заяву керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави до Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради та витребування земельних ділянок - залишено без розгляду.
Суд виходив з того, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 24.06.2025. При цьому суд не погодився з письмовими поясненнями на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Здолбунівська окружна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт зазначає, що позов було подано у липні 2023, і на той момент позовна заява відповідала вимогам ст. 177 ЦПК України.
Закон № 4292-IX, який запровадив вимогу щодо депозиту, набув чинності лише 09.04.2025. Згідно зі ст. 58 Конституції України та ст. 3 ЦПК України, закони не мають зворотної дії в часі, особливо якщо вони встановлюють нові обов'язки або звужують права учасників судового процесу.
У Законі № 4292-IX немає норм, які б вказували на зворотну дію в часі саме для абз. 2 ч. 4 ст. 177 ЦПК України, що регулює вимоги до позовної заяви.
Під час розгляду справи відповідачі ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) здійснили поділ та об'єднання спірних земельних ділянок, через що вони перестали існувати як об'єкти цивільних прав у попередніх межах. Це унеможливлює проведення експертно-грошової оцінки ділянок станом на дату подання позову (28.07.2023), оскільки об'єкти оцінки фізично змінені
Апелянт стверджує, що механізм компенсації вартості майна, передбачений ст. 390 ЦК України, застосовується виключно до добросовісних набувачів. У цій справі прокурор наводить доводи про недобросовісність кінцевих власників, зокрема через їхні активні дії щодо поділу майна з метою уникнення відповідальності. Питання добросовісності має вирішуватися судом лише під час ухвалення остаточного рішення, а не на стадії підготовчого провадження
Вказує, що оскільки перша власниця ( ОСОБА_3 ) набула земельні ділянки безоплатно (шляхом повторної приватизації), то згідно з ч. 4 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати таке майно від будь-якого набувача у всіх випадках.
Встановлення додаткових фінансових вимог (внесення вартості майна на депозит) до позовів, що вже тривалий час розглядаються в суді, створює штучні перешкоди для захисту інтересів держави та громади. Прокурор зазначає, що за таких обставин відсутність коштів на депозиті може бути підставою для відмови у позові (по суті), але не для залишення позову без розгляду
Представник ОСОБА_4 - адвокат Мельник А.В. у відзиві заперечує доводи апеляційної скарги.
Доводи відзиву зводяться до того, що положення Закону № 4292-ІХ від 12.03.2025 року мають зворотну дію в часі, оскільки вони пом'якшують цивільно-правову відповідальність добросовісних набувачів.
Відповідно до оновлених норм ЦК та ЦПК України (зокрема ст. 390 ЦК та ст. 177 ЦПК), внесення прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов'язковою умовою для розгляду справи про витребування майна у добросовісного набувача. Ці кошти мають компенсаційний та забезпечувальний характер для захисту прав учасників процесу.
Суд не має процесуальної можливості наперед встановити добросовісність, чи недобросовісність набувача. Частиною п'ятою статті 390 ЦК України не встановлено альтернативу щодо внесення чи не внесення прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду. Суд має вжити заходів для захисту відповідача як потенційно добросовісного набувача.
Прокурор не надав звіт про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок, що унеможливило правильне визначення ціни позову та розміру судового збору.
Повернення позовної заяви через неусунення недоліків не є «надмірним формалізмом», а є наслідком недотримання процесуальних норм, встановлених державою. Це не перешкоджає повторному зверненню до суду після усунення обставин, що стали підставою для повернення.
ОСОБА_5 у відзиві заперечує доводи апеляційної скарги.
Доводи відзиву зводяться до того, що суд першої інстанції діяв правильно, залишивши позовну заяву без розгляду на підставі ч. 13 ст. 187 та п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки прокурор не усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк. Зокрема, не було надано документів про внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна.
Хоча за загальним правилом закони не мають зворотної дії (ст. 58 Конституції України), Закон №4292-ІХ від 12.03.2025 містить пряму вказівку у пункті 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень про свою зворотну дію. Ці положення застосовуються до справ, у яких на день набрання чинності законом ще не було ухвалено рішення суду першої інстанції про витребування майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК України, набувач вважається добросовісним, поки протилежне не буде встановлено судом,. Тому виконання вимог щодо внесення коштів на депозит є обов'язковим і не залежить від суб'єктивної думки прокурора щодо статусу набувача.
Суд має забезпечити дотримання балансу прав сторін, що неможливо без процесуальних гарантій відповідача на отримання компенсації вартості майна, яке у нього намагаються витребувати. Невиконання цієї вимоги робить справедливий розгляд справи неможливим.
Доводи прокуратури про неможливість ретроспективної оцінки майна (станом на дату подання позову у 2023 році) є безпідставними. Відсутність державної реєстрації земельної ділянки на певну дату не заважає проведенню її ринкової оцінки, якщо об'єкт можна ідентифікувати за допомогою кадастрового поділу або технічної документації,. Ціна позову та сума депозиту мають визначатися саме на дату звернення до суду.
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Процесуальні вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені статтями 175, 177 ЦПК України.
Згідно із частиною четвертою статті 177 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення прокурора до суду 31 грудня 2024 року) до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
09 квітня 2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року (далі - Закон України № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року), яким внесені зміни, зокрема до статей 388, 390, 391 ЦК України та статей 177, 185, 265 ЦПК України.
Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви (частина п'ята статті 390 ЦК України, в редакції Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року).
У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви (абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України, у редакції Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року).
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму (абзац третій частини другої статті 185 ЦПК України, у редакції Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року).
У пункті 2 Розділу ІІ Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року зазначено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Касаційний суд вже вказував, що:
обов'язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права. Положення частини п'ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п'ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню;
у випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, то положення частини п'ятої статті 390 ЦК України не застосовуються;
питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п'ятої статті 390 ЦК України. Натомість у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини п'ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду (див., постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 листопада 2025 року в справі № 523/14914/24 (провадження № 61-8429св25), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2025 року в справі № 354/419/25 (провадження № 61-11906св25)).
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом прокурор обґрунтовував свої вимоги положеннями ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України, ст.ст. 16, 387 ЦК України. (т.1 а. с. 13).
Під час розгляду справи належні відповідачам земельні ділянки були поділені, що призвело до зміни предмета позову. При цьому у своїй заяві прокурор вказував, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знаючи про те, що спірні земельні ділянки є предметом розгляду справи в суді, здійснили усвідомлені активні дії щодо поділу спірних земельних ділянок, з метою уникнення цивільного-правових наслідків розгляду даної справа (т.2 а. с. 78).
24 березня 2025 року прокурор вдруге звернувся із заявою про зміну предмета позову, де зазначав, що відповідач ОСОБА_4 знаючи про те, що ухвалою від 10.02.2025 року змінено предмет позову, у цей же день здійснено об'єднання земельних ділянок, що є предметом спору з метою уникнення цивільно-правових наслідків розгляду справи (т.2 а.с. 161).
У письмових пояснення на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивач вказав, що відповідачі є недобросовісними набувачами, зокрема враховуючи поділи та об'єднання земельних ділянок (т.3 а.с. 63).
Положення частини п'ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п'ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню. Оскільки прокурор вказував на недобросовісність набувачів, то положення частини п'ятої статті 390 ЦК України до спірних відносин не застосовуються.
Також судом першої інстанції не наведено обґрунтованих висновків щодо відхилення доводів позивача в тій частині, що норми Закону № 4292-ІХ мають зворотну дію в часі саме в частині застосування матеріальних норм, однак не в частині застосування процесуальних норм.
Суд першої інстанції не зважив на приписи частин 3 та 4 статті 3 ЦПК України, відповідно до яких провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Як уже зазначалося, прокурор подав позов в липні 2023 року і на той час позов відповідав приписам статей 175, 177 ЦПК України, тому зміна процесуального закону в подальшому та доповнення частини 4 статті 177 ЦПК України новим абзацом, який покладає обов'язок надати документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, - не може бути застосована в ретроспективі, оскільки не існувало такого процесуального обов'язку позивача на момент звернення прокурора до суду.
З огляду на наведене, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Здолбунівської окружної прокуратури задовольнити.
Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 14 липня 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судді: Боймиструк С.В.
Хилевич С.В.
Шимків С.С.