Рівненський апеляційний суд
Іменем України
27 січня 2026 року м. Рівне
Справа № 569/6460/22
Провадження № 11-кп/4815/85/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника-адвоката ОСОБА_5 ,
особи, яка наполягає на реабілітації обвинуваченого, ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12021181010002235 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 11 березня 2024 року стосовно
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Рівне, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України,
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 11 березня 2024 року ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений за ч.1 ст.286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК) на 1 рік позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Судом вирішено питання стосовно речових доказів, процесуальних витрат, а також скасовано арешт, накладений на майно у цьому кримінальному провадженні.
Вказаним вироком ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений за те, що він 02 листопада 2021 року близько 12 години 00 хвилин, у світлу пору доби, керуючи технічно справним автомобілем Renault Dokker, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння, рухаючись заднім ходом дворовою територією будинку № 8 на вул. Кулика і Гудачика (Макарова) у м. Рівне, в порушення вимог підпункту б) пункту 2.3 та підпункту а) пункту 2.9, пунктів 10.1 - та 10.9 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі - ПДР), проявив неуважність до дорожньої обстановки, не впевнився, що перед початком руху та будь-якою зміною напрямку руху це не створить небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху, для забезпечення безпеки руху не звернувся за допомогою до інших осіб, в результаті чого задньою частиною транспортного засобу здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , яка стояла позаду автомобіля.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 , отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому правої плечової кістки в верхній третині зі зміщенням, забою-осадненням обличчя, правого ліктевого суглобу, правого колінного суглобу, які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень по критерію довготривалості розладу здоров'я.
Порушення ОСОБА_8 пунктів 10.1 та 10.9 ПДР, який передбачає, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху, водій повинен переконатися, що це буде безпечним, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху, для забезпечення безпеки руху у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб, перебуває у прямому безпосередньому причинному зв'язку із скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та суспільно-небезпечними наслідками, що настали.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить вказаний вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким застосувати щодо нього покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
На обґрунтування цих вимог зазначив, що про перебування у стані наркотичного сп'яніння він дізнався від слідчого, який здійснював розслідування його кримінального провадження під час ознайомлення з матеріалами цього провадження, а тому пропустив місячний термін звернення до приватної медичної лабораторії для проведення токсикологічного дослідження, вказавши, що раніше жодного разу не притягався до відповідальності за керування транспортними засобами у стані наркотичного сп'яніння.
Також обвинувачений вказав, що місцевий суд не взяв до уваги, що результати лабораторних досліджень не можуть бути клінічним діагнозом, а повинні розглядатись у сукупності з іншими фактами, які вказували б на вживання ним наркотиків. Зазначив, що при допиті лікар-нарколог ОСОБА_10 та спеціаліст лабораторії ОСОБА_11 вказували на те, що нерідко трапляються випадки недостовірних результатів, адже медичне обладнання застаріле.
Апелянт покликався на те, що він раніше не судимий, позитивно характеризується, на профілактичних обліках не перебуває, одружений, виховує малолітню дочку, потерпіла наполягала на призначенні йому покарання, не пов'язаного з позбавлення волі, тому вважає, призначене йому покарання надто суворим.
Під час апеляційного розгляду захисник-адвокат ОСОБА_5 вказав на наявність процесуальних порушень під час здійснення огляду ОСОБА_8 на стан алкогольного сп'яніння, зокрема, що слідчий направив обвинуваченого для його проходження без відповідної постанови та її проведення без участі захисника.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника-адвоката ОСОБА_5 на підтримання апеляційної скарги, думку особи, яка наполягає на реабілітації обвинуваченого, ОСОБА_6 , яка просила задовольнити апеляційну скаргу, міркування прокурора ОСОБА_4 , який вказав про безпідставність апеляційних вимог та про необхідність закриття кримінального провадження у зв'язку зі смертю обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.
Згідно приписів ч. 1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частина 3 ст. 404 КПК передбачає, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Однак, захисник, оспорюючи обставину перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під час вчинення інкримінованого йому злочину у стані наркотичного сп'яніння, не заявляв клопотання про повторне дослідження доказів із зазначенням підстав, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК, для такого дослідження.
Не було заявлено такого клопотання й іншими учасниками кримінального провадження.
За цих обставин, колегія суддів приймає до уваги докази, безпосередньо досліджені місцевим судом, не надаючи їм іншої оцінки, ніж надав суд.
Так, висновок місцевого суду щодо вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження, та кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 286-1 КК, є правильним та ґрунтується на сукупності належних і допустимих доказів, безпосередньо досліджених судом першої інстанції.
Зокрема, для встановлення факту перебування обвинуваченого у стані наркотичного сп'яніння під час вчинення інкримінованого злочину, місцевий суд дослідив висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування особи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02 листопада 2021 року з якого вбачається, що ОСОБА_8 на час огляду - 02 листопада 2021 року о 13.36 год, перебував у стані наркотичного сп'яніння.
Також, відповідно до акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування особи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 968 від 02 листопада 2021 року, у ОСОБА_8 було зафіксовано ознаки наркотичного сп'яніння.
Для роз'яснення зазначених медичних документів, місцевим судом було допитано як спеціалістів лікаря-нарколога КП «Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення» РОР ОСОБА_10 та працівника лабораторії КП «Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення» РОР ОСОБА_11 .
Так, лікар-нарколог ОСОБА_10 пояснила місцевому суду, що повністю підтримує акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування особи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 968 ві д 02 листопада 2021 року та медичний висновок від 02 листопада 2021 року, зазначивши, що на момент огляду ОСОБА_8 у неї було достатньо підстав вважати, що він перебуває у стані наркотичного сп'яніння, адже нею були виявлені такі ознаки, як: ін'єкція склер (почервоніння очей), розширення зіниць, млява фото реакція на світло, поза Ромберга - дещо хиткий, пальце-носову пробу виконував нечітко. Вказані клінічні ознаки нею були описані в акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування особи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 968 від 02 листопада 2021 року. Вказала, що у випадку виявлення клінічних ознак наркотичного сп'яніння, лікар-нарколог направляє особу, відносно якої проводиться медичний огляд, для проведення лабораторних досліджень, яке підтверджує або спростовує підозру на стан наркотичного сп'яніння. Проведене лабораторне дослідження підтвердило наявність у сечі ОСОБА_8 наркотичного засобу - «ФАА», яке відноситься до наркотичних речовин, що містить похідні стимулятори (амфетамін, метамфетамін).
ОСОБА_11 місцевому суду пояснила, що дослідження біологічного середовища (сечі) ОСОБА_8 проводилось згідно призначення лікаря-нарколога, на підставі огляду обстежуваної особи та клінічної картини, на амфетамін та метанфетамін. Вказала, що аналіз проводився методом тонкошарової хроматографії (ТШХ - тонкошарова хроматографія, ІХА - імуннохроматографічний аналіз), та роз'яснила процедуру проведення цього аналізу, а саме здійснюється екстракція сечі спеціальним розчином, сеча випаровується, а осад йде на хроматографічну розгонку. Виявлення забороненої речовини проводиться візуально, спеціальними фарбниками - розчин нінгідрида в ацетоні, який дозволяє виявляти їх у вигляді плям фіолетового кольору. У ході токсикологічного дослідження сечі ОСОБА_8 було встановлено наявність в його сечі ФАА (феніл алкід аміни), тобто метамфетамін. Вказала, що такий наркотик тримається в сечі близько 24 годин.
Місцевий суд надав вказаним доказам належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується і колегія суддів, про доведення факту перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під час вчинення цього кримінального правопорушення у стані наркотичного сп'яніння.
Разом з тим, відсутність відомостей про притягнення ОСОБА_8 до адміністративної чи кримінальної відповідальності за правопорушення, пов'язані з незаконним вживанням, зберіганням, збутом, наркотичних засобів та психотропних речовин, не спростовує встановленої судом обставини.
Щодо доводів захисника про наявність процесуальних порушень при проведенні огляду ОСОБА_8 на стан наркотичного сп'яніння, колегія суддів вважає їх безпідставними.
Зокрема, матеріали цього провадження свідчать про те, що огляд ОСОБА_8 на стан наркотичного сп'яніння було проведено з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, а саме пунктів 3, 15, 16 розділу ІІІ, згідно з якими огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.
Колегія суддів зауважує, що положення кримінального процесуального закону не містять вимоги щодо направлення особи для проведення огляду на стан сп'яніння на підставі постанови слідчого. Окрім того, участь захисника при проведенні такого огляду не є обов'язковою.
Також колегія суддів вважає, що покарання, призначене місцевим судом ОСОБА_8 , за ч. 1 ст. 286-1 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, повною мірою відповідає вимогам закону України про кримінальну відповідальність.
Так, санкція ч. 1 ст. 286-1 КК передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п'яти років.
Згідно вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Місцевий суд, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне повне відшкодування збитків потерпілій, відсутність обставин, які обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, дійшов обґрунтованого висновку щодо призначення ОСОБА_8 мінімального покарання, передбаченого санкцією інкримінованої йому частини вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність.
Водночас, як убачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як пояснив захисник, ОСОБА_8 помер під час виконання бойового завдання у населеному пункті Дорожнє Покровського району Донецької області.
Відповідно до положень п. 5 ч.1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з її смертю, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.
Разом з тим, за результатами судового розгляду апеляційним судом було встановлено, що дружина обвинуваченого ОСОБА_6 наполягає на виключенні з обвинувачення кваліфікуючої ознаки - вчинення кримінального правопорушення в стані наркотичного сп'яніння, тобто дружиною та стороною захисту фактично ставиться вимога про зміну кваліфікації злочину, а не про виправдання особи.
При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до усталеної судової практики, під реабілітацією особи розуміється її виправдання або закриття кримінального провадження на реабілітуючих підставах.
Як зазначила Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 (справа № 761/33482/16-к), закриття кримінального провадження у зв'язку зі смертю особи, щодо якої здійснюється це провадження, крім випадків, коли воно є необхідним для реабілітації померлого, по суті означає припинення процесуальної діяльності щодо встановлення винуватості особи у вчиненні певного злочину та відмову держави від притягнення її до кримінальної відповідальності і призначення їй покарання. Припинення кримінального переслідування особи, яка померла, дозволяє уникнути надмірного витрачання ресурсів держави, адже продовження такого переслідування виключно заради формального визнання померлого винуватим у вчиненні злочину, як правило, не має жодного практичного сенсу.
Окрім того, відповідно до приписів ст. 417 КПК суд апеляційної інстанції, установивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що вирок Рівненського міського суду Рівненської області стосовно ОСОБА_8 підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - закриттю.
Керуючись ст.ст. 284, 404, 405, 407, 417, 418 КПК України, колегія суддів
Відмовити у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 .
Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 11 березня 2024 року стосовно ОСОБА_8 - скасувати.
На підставі п.5 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження №12021181010002235 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК, закрити у зв'язку зі смертю обвинуваченого.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3