Справа № 554/2618/23 Номер провадження 22-ц/814/228/26Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
29 січня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Обідіна О.І., Чумак О.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником - адвокатом Дяченко Едуардом Володимировичем,
на рішення Шевченківського районного суду м.Полтави від 02 квітня 2025 року, постановлене суддею Материнко М.О. (повний текст складено 07 квітня 2025 року),
у справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги постачання теплопостачання,
28.03.2023 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося в суд із указаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є виконавцем послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води.
За обліковими даними підприємства відповідач є суб'єктом користування послуг. Договір між сторонами про надання послуг не укладався, але ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надавало послуги теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , загальною опалювальною площею 76 кв.м, а відповідач такі послуги прийняв та від їх отримання не відмовився. Таким чином між сторонами склалися правовідносини з надання послуг теплопостачання, в яких одна сторона зобов'язана надавати другій стороні послуги теплопостачання, а друга зобов'язана своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами.
Наведений обов'язок відповідачем не виконано унаслідок чого за період із 01.10.2019 по 01.12.2021 за вказаною адресою утворилася заборгованість за надані послуги в сумі 22766,45 грн.
Крім того, відповідно до вимог статті 625 ЦК України за період з 21.12.2019 по 01.02.2022 відповідачу нараховано індекс інфляції в сумі 2294,09 грн та 3% річних в сумі 823,04 грн.
02.04.2024 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заявлено клопотання про залучення до участі у справі у якості співвідповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 04.04.2024 задоволено клопотання ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та залучено до участі у справі в якості співвідповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Рішенням Шевченківського районного суду м.Полтави від 02.04.2025 позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послугу з централізованого опалення та послугу постачання гарячої води в сумі 13659,87 грн, індекс інфляції в сумі 1376,45 грн, 3% річних у розмірі 493,82 грн та судовий збір у розмірі 1610,40 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послугу з централізованого опалення та послугу постачання гарячої води в сумі 4553,29 грн, індекс інфляції в сумі 458,82 грн, 3% річних у розмірі 164,61 грн та судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послугу з централізованого опалення та послугу постачання гарячої води в сумі 4553,29 грн, індекс інфляції в сумі 458,82 грн, 3% річних у розмірі 164,61 грн та судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем підтверджено належними доказами факт отримання відповідачами послуг з постачання теплової енергії. Доказів того, що відповідачі належним чином виконували зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг, матеріали справи не містять, як і доказів відключення квартири від централізованого опалення у встановленому законодавством порядку. Тоді як відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати їх вартості.
Не погодившись із указаним судовим рішенням, відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Дяченко Е.В., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Зазначає, що послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води відносяться до комунальних послуг і регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Водночас, заявлені ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» позовні вимоги про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання вважає незаконними, оскільки позивач не надає такі послуги, зокрема, в контексті того, що на виконання вимог указаного закону між сторонами жодних договорів не укладалося.
При постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції викладене залишив поза увагою, як і той факт, що до позовних вимог в частині стягнення нарахувань у порядку ч.2 ст.625 ЦК України підлягають застосуванню наслідки спливу строку позовної давності.
Окремо звертає увагу, що строк позовної давності пройшов і до позовних вимог про стягнення боргу за період із жовтня 2019 року по березень 2020 року, а тому застосуванню підлягають наслідки спливу строку позовної давності, про що стороною відповідача заявлялося відповідне клопотання.
Вважає, що за відсутності доказів того, що і будинок по АДРЕСА_2 , яка належить відповідачу, обладнані приладами обліку теплової енергії, безпідставним є обрання позивачем розрахункового тарифу в розмірі 1596,93 грн.
Зазначає, що районний суд безпідставно залишив без належного реагування заявлене стороною відповідача клопотання про витребування доказів, які б підтверджували, що будинок і квартира обладнані приладами обліку теплової енергії. Наполягає на відсутності таких приладів обліку та доводить, що квартира не підключена до системи опалення будинку та в ній відсутня навіть система розгалуження батареї по яким можуть надаватися послуги постачання теплової енергії.
Просить врахувати, що стороною відповідача подавалися до суду заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з підстав доцільності проведення у справі судової будівельно-технічної експертизи, а також допиту свідків та огляду речових доказів. Указані заперечення районний суд безпідставно до уваги не прийняв, а у задоволенні відповідних клопотань відмовив, тим самим позбавивши відповідача права на захист.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (ч.1 ст.368 ЦПК України) без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України).
20.06.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що квартира АДРЕСА_3 належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_2 (1/5); ОСОБА_3 (1/2); ОСОБА_1 (3/5), що підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №173299801 від 10.07.2019./а.с.3-4 т.1/
14.03.2017 представниками ДП «Полтавастандартметрологія» та ПОКВПТГ «Полтаватплоенерго» складено Акт допуску до експлуатації комерційного вузла обліку теплової енергії рег. №185Ж за адресою: АДРЕСА_4 ввід 1 (1-3 під.); монтаж лічильника теплової енергії виконано згідно проекту №013-2016-ТМ, узгодженим ДП «Полтавастандартметрологія». Вузол обліку теплової енергії введено в експлуатацію із 14.03.2017 по 11.05.2020./а.с.63 т.1/
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 19.11.2018, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 05.02.2019 (справа №554/3299/18), стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги теплопостачання з врахуванням індексу інфляції та 3% річних у сумі 14048,71 грн та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про визнання договору недійсним, відшкодування збитків та моральної шкоди - відмовлено./а.с.113-117 т.1/
16.10.2020 представниками ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» складено акт прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку теплової енергії рег. №185Ж після проведення повірки за адресою: АДРЕСА_5 ; вузол комерційного обліку теплової енергії прийнятий на абонентський облік після повірки з 16.10.2020 по 09.10.2024./а.с.64 т.1/
ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є виконавцем послуги з постачання теплової енергії, яким складено розрахунки, за яких у період із 01.10.2019 по 01.12.2021 за адресою: АДРЕСА_1 , о/р НОМЕР_1 , утворилася заборгованість за надані послуги в сумі 22766,45 грн; за період з 21.12.2019 по 01.02.2022 індекс інфляції склав 2294,09 грн, 3% річних - 823,04 грн./а.с.6-9 т.1/
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 03.04.2023 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб./а.с.14-15 т.1/
16.10.2023 відповідачем ОСОБА_1 подано до суду відзив, додатками до якого є: акт про відсутність підключенні системи опалювальних приладів опалення до системи централізованого опалення, відсутність точок розподілу у приміщеннях квартири АДРЕСА_6 , складений 06.10.2023 власниками квартири АДРЕСА_7 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також квартири АДРЕСА_8 - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; роздруківки фотознімків./а.с.28-39 т.1/
16.10.2023 відповідач ОСОБА_1 звернувся в суд із клопотанням про здійснення переходу розгляду справи за правилами загального позовного провадження./а.с.40-41 т.1/
02.04.2024 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заявлено клопотання про залучення до участі у справі у якості співвідповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 /а.с.89 т.1/
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 04.04.2024 задоволено клопотання ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та залучено до участі у справі в якості співвідповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ./а.с.123-124 т.1/
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 04.04.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження./а.с.125-126 т.1/
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 04.04.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про огляд квартири./а.с.127-128 т.1/
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Полтави від 30.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи./а.с.241-242 т.1/
Задовольняючи позовні вимоги районний суд виходив із того, що матеріалами справи підтверджено, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_6 та в силу вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є споживачем послуг з постачання теплової енергії, які надається за вказаною адресою ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».
Доказів на підтвердження належності виконання відповідачами зобов'язання з оплати житлово-комунальних послуг або відсутності такого обов'язку, останніми суду не надано, як і не спростовано розмір заборгованості заявленої позивачем до стягнення. Тоді як відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати їх вартості.
Підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності, районним судом не встановлено, оскільки перебіг позовної давності щодо позовних вимог підприємства продовжується на строк дії карантину. А тому заборгованість до якої можливо застосувати строк позовної давності відсутня.
Апеляційний суд із висновками суду першої інстанції погоджується з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України, з якою кореспондується частина четверта статті 319 ЦК України, власність зобов'язує, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).
За змістом статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої цієї статті обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (частина сьома статті 21 цього Закону).
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
За змістом частини першої статті 19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Наведене відповідає сталій позиції Верховного Суду, сформованій у справах №750/12850/16-ц від 26.09.2018, №642/2858/16 від 06.11.2019.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Належність виконання зобов'язання є предметом доказування і у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформульованої у справі №913/618/21 від 08.06.2022.
Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Указані вимоги процесуального закону покладають тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02.10.2018, №917/1307/18 від 23.10.2019.
Наведений процесуальний обов'язок відповідачем не виконано та не надано доказів належності виконання зобов'язання, а також, що останній не є користувачем комунальних послуг, які надаються позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачем також не подано належних та допустимих доказів від'єднання квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, які мають відповідати вимогам Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом №4 від 22.11.2005 Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України та Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом №169 від 26.07.2019 Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.
Так, відповідно до пунктів 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 №4, по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акту на черговому засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
17.09.2019 набрав чинності наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 №169 «Про затвердження Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води» (далі - Порядок № 169).
Пункт 1 розділу ІІІ Порядку №169 визначає, що власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до мережі (системи) централізованого опалення (теплопостачання) (далі - ЦО) та системи (мережі) постачання гарячої води (далі - ГВП), мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.
Для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 169).
Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (пункт 4 розділу ІІІ Порядку №169).
Для відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власник забезпечує розроблення проєкту відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків. За потреби, власник забезпечує виготовлення проекту встановлення системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні, виготовленого відповідно до державних будівельних норм і правил (пункт 7 розділу ІІІ Порядку №169).
Отже, відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки на підставі рішення постійно діючої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади. Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.02.2022 у справі №953/24063/19.
Зважаючи на відсутність доказів від'єднання квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недоведеності споживання стороною відповідача комунальних послуг, надавачем яких є позивач.
Доводів, які б спростовували правомірність розрахунку розміру стягнення, стороною відповідача також не надано та не спростовано обов'язок відповідача ОСОБА_1 , як співвласника майна, нести тягар його утримання, про що правильно зазначив суд першої інстанції мотивуючи підстави стягнення фактичного спожитих послуг з теплопостачання.
Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують, оскільки зводяться до довільного трактування норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на власну суб'єктивну користь. Оскільки, як раніше наголошувалося, незалежно від того, що на виконання вимог указаного закону між сторонами жодних договорів не укладалося факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.
Посилання відповідача на підставність застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності, як за основною сумою боргу, так і за нарахуваннями у порядку статті 625 ЦК України, колегія суддів відхиляє, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, перебіг позовної давності щодо позовних вимог підприємства продовжено на строк дії карантину.
Наведене чітко передбачено пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID - 19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Інших доводів, які б у розумінні статті 376 ЦПК України були б обов'язковою підставою для скасування судового рішення, апеляційна скарга не містить та зводиться до необхідності переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Із огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення районного суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником- адвокатом Дяченко Едуардом Володимировичем, - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м.Полтави від 02 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді О.І. Обідіна
О.В. Чумак