Справа № 534/2378/24 Номер провадження 22-ц/814/90/26Головуючий у 1-й інстанції Морозов В. Ю. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
22 січня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Одринської Т.В.,
суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,
за участю секретаря: Сальної Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління містобудування та земельних відносин Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про визнання права власності на самочинне будівництво
за апеляційною скаргою заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Валерія Хатьонки на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 17 грудня 2024 року,
У вересні 2024 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати за ним право власності на самочинно збудовану (реконструйовану) нежитлову будівлю з прибудовами та навісами (загальною площею 169,9 кв.м.), що розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 5310290301:01:001:1810 за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що позивач орендує земельну ділянку площею 0,0511 га, кадастровий номер 5310290301:01:001:1810 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1138517253102) строком до 22.02.2027.
Цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
На вказаній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , розташований об'єкт нерухомого майна, який належить позивачу на праві приватної власності (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 255692953102), а саме нежитлова будівля, загальною площею 137,8 кв.м.
У період з 2014 по 2015 роки позивачем за власні кошти без порушення будівельних норм і правил, однак без документів, що дають право на виконання будівельних робіт, було здійснено реконструкцію нежитлової будівлі (загальною площею 137,8 кв.м.) шляхом прибудови до нежитлової будівлі приміщення та навісів. Під час проведення будівельних робіт були дотримані архітектурні, будівельні, санітарні та екологічні норми, а з початку будівництва жодних заяв, претензій та скарг не надходило, що свідчить про відсутність факту порушення прав інших осіб цим будівництвом.
На замовлення позивача, ТОВ «Індастріал Констракшн Груп» у серпні місяці 2024 року була проведена технічна інвентаризація вказаного об'єкту нерухомого майна та виготовлений технічний паспорт станом на 20.08.2024 р., за інвентаризаційною справою № 2024-37 (Реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності TІ01:8633-2221-7336-1680). В результаті інвентаризації було виявлено завершений самочинним будівництвом об'єкт, а саме самочинно збудована (реконструйована) нежитлова будівля (літ. «А») з прибудовами (літ. «а», «a1», «а2») та навісами (літ. «ан», «ан1» ).
Таким чином, позивачем в результаті реконструкції було самочинно збудовано нежитлову будівлю (літ. «А») з прибудовами (літ. «а», «a1», «а2») та навісами (літ. «ан», «ан1»), загальною площею 169,9 кв.м.
За результатами технічного обстеження нежитлової будівлі (літ. «А») з прибудовами (літ. «а», «a1», «а2») та навісами (літ. «ан», «ан1»), що містяться у звіті про проведення технічного обстеження від 23.08.2024 р. за р.№ 01/24, виконаного експертом Сліпич О.О. (сертифікат серії АЕ № 006919 від 02.03.2022 р.) ТОВ «Індастріал Констракшн Груп», встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації.
Відповідно до висновку про вартість майна зі звіту з незалежної оцінки майна - ринкова вартість нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 11 вересня 2024 року складає 575 000,00 грн. (п'ятсот сімдесят п'ять тисяч гривень 00 коп.). Звіт з незалежної оцінки майна підготувало ТОВ «БІНОМ-ГРУП», що діє на підставі статуту, сертифіката суб'єкта оціночної діяльності № 241/2024 від 30.05.2024 року.
09.09.2024 позивач звернувся із заявою до управління містобудування та земельних відносин Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - нежитлова будівля (з прибудовами та навісами) на АДРЕСА_1 .
Листом управління містобудування та земельних відносин Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області № 07-17/291 від 11.09.2024 рекомендовано позивачу звернутись для вирішення вказаного питання до суду та роз'яснено, що у випадку визнання права власності на самочинно збудований об'єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно із Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року.
Оскільки прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється у відповідності до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року, шляхом реєстрації декларації встановленої форми, то ввести в експлуатацію самочинно збудований об'єкт можливо лише у разі наявності рішення суду про визнання права.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 17 грудня 2024 року позов задоволено.
З урахуванням ухвали Комсомольського міського суду Полтавської області від 23 січня 2025 року про виправлення описки, визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудовану (реконструйовану) нежитлову будівлю з прибудовами та навісами (загальною площею 169,9 м2), що розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 5310290301:01:001:1810 за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати зі сплати судового збору залишено за позивачем ОСОБА_1 .
Рішення суду мотивовано доведеністю позовних вимог.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Валерій Хатьонка, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обгрунтовував тим, що під час судового розгляду судом не встановлено підстав користування земельною ділянкою ОСОБА_2 , у період з 2014 по 2015 роки, як зазначений період (реконструкції) будівництва в результаті яких самочинно збудовано нежитлову будівлю (літ. «А») з прибудовами (літ. «а», «а1», «а2») та навісами (літ. «ан», «ан1»), загальною площею 169,9 кв.м.
Договори купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна від 26.12.2013 серія та номер ВТО № 090668 р. № 6929, від 26.12.2013 серія та номер ВТО № 090667 р. № 6927 не містять відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 5310290301:01:001:1810, а містяться лише площі безпосередньо під частинами нерухомого майна, без зазначення цільового призначення, категорії землі та форми власності.
Договір оренди земельної ділянки укладено лише 01.02.2017, тобто через три роки з часу придбання нерухомого майна.
Таким чином, висновки суду не узгоджуються із встановленими, згідного судового рішення, обставинами, зокрема, щодо факту наявності земельної ділянки відповідного цільового призначення для виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення.
Вказано, що у порушення вимог законодавства позивач свідомо здійснив самочинне будівництво шляхом реконструкції нежитлової будівлі на земельній ділянці, що не перебувала у його користуванні.
Зазначено, судом не встановлено, під час судового розгляду, підтвердження викладеним у позовній заяві ОСОБА_1 твердження, про реконструкцію приміщення за власні кошти.
Позивачем не надано кошторису та відповідні документи, що підтверджують фінансування будівництва споруди за власні кошти.
Позивач не надав будь яких доказів щодо звернення до державних органів для проведення реєстрації спірного майна.
Застосування такого способу захисту, як визнання права власності можливо лише в тих випадках, коли право власності з певних причин не визнається відповідачем.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави зазначено, що наявність «інтересів держави» обґрунтовується прокурором порушенням законності у сфері землекористування та державного архітектурно-будівельного контролю.
Зазначено, що Горішньоплавнівську міську раду Кременчуцького району Полтавської області, рекомендованим листом від 02.01.2024 № 52/1-124ВИХ25, повідомлено про наявність порушень інтересів держави та надано строк, з урахуванням строку апеляційного оскарження рішень судів першої інстанції, для вжиття заходів реагування до їх поновлення (самостійного звернення до суду з апеляційною скаргою). Проте, міською радою такі заходи не вжиті, про причини бездіяльності прокурора не повідомлено.
Управління містобудування та земельних відносин Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про наявність порушень інтересів держави, повідомлено рекомендованим листом від 02.01.2024 № 52/1-119ВИХ25 та надано строк для вжиття заходів реагування до їх поновлення (самостійного звернення до суду з апеляційною скаргою). Однак, Управлінням про результати розгляду вказаного листа не повідомлено, заходів до апеляційного оскарження рішення суду не вжито.
Таким чином, Горішньоплавнівською міською радою Кременчуцького району Полтавської області та Управлінням містобудування та земельних відносин Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області допущено бездіяльність щодо оскарження рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 17.12.2024 року у справі за № 534/2378/24.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач орендує земельну ділянку площею 0,0511 га, кадастровий номер 5310290301:01:001:1810 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1138517253102) строком до 22.02.2027.
Цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (а.с. 10-13)
Крім того, на вказаній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , розташований об'єкт нерухомого майна, який належить позивачу на праві приватної власності (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 255692953102), а саме нежитлова будівля, загальною площею 137,8 кв.м. (а.с. 6-9).
У позовній заяві зазначено, що у період з 2014 по 2015 роки позивачем за власні кошти без порушення будівельних норм і правил, однак без документів, що дають право на виконання будівельних робіт, було здійснено реконструкцію нежитлової будівлі (загальною площею 137,8 кв.м.) шляхом прибудови до нежитлової будівлі приміщення та навісів. Під час проведення будівельних робіт були дотримані архітектурні, будівельні, санітарні та екологічні норми, а з початку будівництва жодних заяв, претензій та скарг не надходило, що свідчить про відсутність факту порушення прав інших осіб цим будівництвом.
На замовлення позивача, ТОВ «Індастріал Констракшн Груп» у серпні місяці 2024 року була проведена технічна інвентаризація вказаного об'єкту нерухомого майна та виготовлений технічний паспорт станом на 20.08.2024 р., за інвентаризаційною справою № 2024-37 (Реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності TІ01:8633-2221-7336-1680). В результаті інвентаризації було виявлено завершений самочинним будівництвом об'єкт, а саме самочинно збудована (реконструйована) нежитлова будівля (літ. «А») з прибудовами (літ. «а», «a1», «а2») та навісами (літ. «ан», «ан1» ).
Таким чином, позивачем в результаті реконструкції було самочинно збудовано нежитлову будівлю (літ. «А») з прибудовами (літ. «а», «a1», «а2») та навісами (літ. «ан», «ан1»), загальною площею 169,9 кв.м.
За результатами технічного обстеження нежитлової будівлі (літ. «А») з прибудовами (літ. «а», «a1», «а2») та навісами (літ. «ан», «ан1»), що містяться у звіті про проведення технічного обстеження від 23.08.2024 р. за р.№ 01/24, виконаного експертом Сліпич О.О. (сертифікат серії АЕ № 006919 від 02.03.2022 р.) ТОВ «Індастріал Констракшн Груп», встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації.
Відповідно до висновку про вартість майна зі звіту з незалежної оцінки майна - ринкова вартість нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 11 вересня 2024 року складає 575 000,00 грн. (п'ятсот сімдесят п'ять тисяч гривень 00 коп.). Звіт з незалежної оцінки майна підготувало ТОВ «БІНОМ-ГРУП», що діє на підставі статуту, сертифіката суб'єкта оціночної діяльності № 241/2024 від 30.05.2024 року. (а.с. 14-52, 54-57).
Листом управління містобудування та земельних відносин Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області № 07-17/291 від 11.09.2024р. рекомендовано позивачу звернутись для вирішення вказаного питання до суду та роз'яснено, що у випадку визнання права власності на самочинно збудований об'єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно із Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року. (а.с. 53)
Встановлено, що реконструйована будівля позивачем реконструйовано самовільно.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що самочинне будівництво було здійснено позивачем без передбаченого законом дозволу, однак з початку реконструювання жодних заяв, претензій та скарг не надходило, що свідчить про відсутність факту порушення прав інших осіб цим будівництвом.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому наявні всі підстави для задоволення позову.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв'язку із здійсненням самочинного будівництва.
Стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов'язаний з питаннями права власності на землю.
Згідно із частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Частинами п'ятою, восьмою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
У постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 916/1174/22 вказано, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об'єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою. Отже, самочинно побудоване нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за жодною особою, все одно обмежує власника відповідної земельної ділянки в користуванні та розпорядженні такою земельною ділянкою.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва та обмежує власника земельної ділянки в реалізації свого права вільно користуватися своєю власністю.
З матеріалів справи вбачається, що право користування земельною ділянкою ОСОБА_2 підтверджено копією договору оренди землі № 1/17 від 01.02.2017 на земельну ділянку з кадастровим номером 5310290301:01:001:1810 площею 0,0511 га, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, укладеного з Дмитрівською сільською радою (правонаступником якої є Горішньоплавнівська міська рада).
Договори купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна від 26.12.2013 серія та номер ВТО № 090668 р. № 6929, від 26.12.2013 серія та номер ВТО № 090667 р. № 6927 не містять відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 5310290301:01:001:1810, а містяться лише площі безпосередньо під частинами нерухомого майна, без зазначення цільового призначення, категорії землі та форми власності.
Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
Стаття 1 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Згідно з ч.1 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Ч. 5 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 3-1) отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт, 4-1) державна реєстрація спеціального майнового права на об'єкт незавершеного будівництва та майбутній об'єкт нерухомості у випадках, визначених законом; 4-2) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об'єктів (крім об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об'єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об'єкт (його складову).
У відповідності до ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження містять, в т.ч., інформацію про відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні. Враховуючи намір позивача ОСОБА_1 здійснити реконструкцію будівлі зі зміною техніко-економічних показників наявність містобудівних умов та обмежень є обов'язковим.
Матеріалами справи не встановлено підстав користування земельною ділянкою ОСОБА_2 , у період з 2014 по 2015 роки у зазначений період (реконструкції) будівництва в результаті яких самочинно збудовано нежитлову будівлю (літ. «А») з прибудовами (літ. «а», «а1», «а2») та навісами (літ. «ан», «ан1»), загальною площею 169,9 кв.м.
При цьому, у вказаний період позивач здійснив самочинне будівництво шляхом реконструкції нежитлової будівлі на земельній ділянці, що не перебувала у його користуванні.
Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги в цій частині є обгрунтованими.
Щодо готовності для введення в експлуатацію самочинно збудованої (реконструйованої) нежитлової будівлі з прибудовами та навісами (загальною площею 169,9 кв.м.), колегія суддів зазначає наступне.
Так, на підтвердження своїх позовних вимог, позивачем надано звіт про проведення технічного обстеження від 23.08.2024 р. за р.№ 01/24, виконаного експертом ОСОБА_3 (сертифікат серії АЕ № 006919 від 02.03.2022 р.) ТОВ «Індастріал Констракшн Груп» за результатами технічного обстеження нежитлової будівлі (літ. «А») з прибудовами (літ. «а», «a1», «а2») та навісами (літ. «ан», «ан1»), у якому встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Слід зазначити, що вказаний документ не відповідає вимогам ст. 102 ЦПК України, зокрема частини 7 цієї статті, де передбачено, що у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Відповідно до п. 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011, Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі 7 декларація).
З огляду на виключний, дискреційний характер повноважень органу з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, щодо прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об'єкта та реалізації державного архітектурно-будівельного контролю, вказаний вище звіт ТОВ «Індастріал Констракшн Груп» про фактичну готовність об'єкта до експлуатації не є належним, достовірним та достатнім, оскільки він не містить інформацію щодо предмета доказування - факту готовності об'єкту до експлуатації, не дозволяє встановити дійсні обставини справи - чи реалізовано під час самовільного будівництва державний архітектурно-будівельний контроль, та, в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи документами, не дозволяє дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Таким чином, факт завершення будівельних робіт, тобто визнання стану об'єкту як закінченого будівництвом може встановлюватися тільки виключно в ході проходження встановленої законодавством процедури прийняття об'єкту в експлуатацію.
Згідно з п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Отже, матеріалами справи не встановлено чи прийнято нерухоме майно в експлуатацію у встановленому законом порядку.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом у своєму рішенні не зазначено будь-яких даних про оспорювання права власності відповідачем або невизнання його, колегія суддів зазначає наступне.
Застосування такого способу захисту як визнання права власності можливо лише в тих випадках, коли право власності з певних причин не визнається відповідачем. Крім того, суд повинен перевіряти чи було питання оформлення прав на нерухоме майно предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави стверджувати про наявність спору про право.
Предметом розгляду справи є визнання права власності, де відповідачем визначено Горішньоплавнівську міську раду Кременчуцького району Полтавської області.
При цьому матеріалами справи не встановлено невизнання відповідачем позову.
Крім того, позивачем не надано будь яких доказів щодо звернення до державних органів для проведення реєстрації спірного майна.
Матеріали справи містять лише звернення ОСОБА_1 до Управління містобудування та земельних відносин Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, яке стосувалось лише прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - нежитлової будівлі.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, порушуючи вимоги законодавства у сфері архітектурного будівництва вийшов за межі своїх дискреційних повноважень, замінив собою органи державної влади, що уповноважені на здійснення оформлення права власності на нерухоме майно, та визнав на нього право власності за позивачем за відсутності між сторонами спору про право.
Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, слід скасувати з підстав, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі апеляційної скарги прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 8625,00 грн.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури необхідно стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 8625,00 грн.
Керуючись ст.ст. 367,374,376, 383 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Валерія Хатьонки - задовольнити.
Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 17 грудня 2024 року - скасувати. Ухвалити нове.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління містобудування та земельних відносин Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про визнання права власності на самочинне будівництво - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 8625,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 січня 2026 року.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді: О.О. Панченко
В.П. Пікуль