Справа № 1616/4067/2012 Номер провадження 22-ц/814/292/26Головуючий у 1-й інстанції Тимчук Р.І. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
19 січня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючий суддя: Триголов В.М.
Судді: Дряниця Ю.В., Лобов О.А.,
Секретар: Грицак А.Я.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Шерстюк Анастасії Олегівни на ухвалу Подільського районного суду міста Полтави від 27 травня 2025 року по справі за заявою представника заявника ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2000 року по справі № 2-2858/2000, що набрало законної сили 08.12.2000 року, був платником аліментів у розмірі 1/6 від частки заробітку на користь ОСОБА_3 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 15.03.2010 року по справі № 2-2975/10 розмір аліментів було збільшено до 1/4 частини всіх видів заробітку ОСОБА_1 , але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з 21.01.2010 року і до досягнення повноліття дитини та ухвалено припинити стягнення аліментів в розмірі 1/6 частини заробітку з 21.01.2010р. Октябрським районним судом м. Полтави на підставі вищезазначеного рішення видано Виконавчий лист № 2-2975/10 від 07.04.2010 року та державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче проваджена № 18625879 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Відповідно довідки Подільського відділу ДВС від 20.08.2012 року, згідно виконавчого листа № 2-2975/10 від 07.04.2010 року, нараховано за період з 01.08.2010 р. 31.07.2012p. - 14211,75 грн. Сплачено за період з 01.08.2010 р. по 31.07.2012р. - 7197,30грн. Заборгованість на 31.07.2012 р. по виплаті становила - 7014,45 грн.
У вересні 2012 року Стягувач звернулась до Ленінського районного суду м. Полтави з позовом до ОСОБА_1 про стягнення даної заборгованості по виплаті аліментів.
Рішенням Ленінського районного суду від 05.11.2012р. по справі №1616/4067/2012 даний позов було задоволено і ухвалено стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за аліментами 7014,45грн, на підставі чого видано виконавчий лист від 27.11.2012 №1616/4067/2012.
Тому, одночасно з попереднім ВП № 18625879, у Подільському відділі державної виконавчої служби у м.Полтави Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо Заявника, згідно Постанови про відкриття виконавчого провадження № 35609033 від 11.12.2012 року, проводиться примусове виконання листа від 27.11.2012 №1616/4067/2012, виданого Ленінським районним судом м. Полтави на підставі рішення Ленінського районного суду від 05.11.2012 р. по справі №1616/4067/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості за аліментами в сумі 7014,45 грн, яка утворилась у ході стягнення з ОСОБА_1 , як боржника, аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку.
На момент подання даної заяви, згідно інформації Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Полтави, заборгованість за даним виконавчим провадженням з урахуванням виконавчого збору та витрат, становить 7845,62грн. З наявністю боргу заявник ОСОБА_1 не згодний.
Заявником 10.08.2023 року отримана інформація від ГУ ПФУ щодо утримання з нього аліментів та Управлінням з питань виплат Головного управління ПФУ в Полтавській області надана Довідка про розмір призначеної пенсії та проведених відрахувань аліментів згідно виконавчого листа № 2-2975/10 від 07.04.2010 року №1600-0403-16/335/02 від 24.07.2023, згідно якої вбачається, що ПФУ проводились утримання боргу по аліментах і борг ОСОБА_1 сплачено.
12.12.2018 року виконавче провадження № 18625879 за виконавчим листом № 2-2975/10 від 07.04.2010 року закрито у зв'язку з повним виконанням рішення суду.
06 вересня 2023 року, ОСОБА_1 звернувся до виконавчої служби з заявою про закриття виконавчого провадження в зв'язку із погашенням боргу по аліментам та скасувати арешт на карткових рахунках.
Листом Подільського відділу ДВС у місті Полтаві Східного міжрегіонального за № 47068 від 27.09.2023р., повідомлено, що підстави для закриття ВП № 35609033 відсутні. У зв'язку із чим заявник звернувся до суду.
Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 27 травня 2025 року У задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_2 в інтересах заявника ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.
Непогодившись із таким рішенням його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 . Скарга мотивована тим , що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що якщо обов'язок боржника припинено, суд може визнати його таким, що не підлягає виконанню. Навіть знищення матеріалів іншого провадження, за яким виконувався виконавчий лист, не впливає на правомірність такого визнання, оскільки визначальним є саме наявність або відсутність обов'язку боржника.
Так, оскільки виконавчий лист №1616/4067/2012, був виданий 27.11.2012 Ленінським районним судом м. Полтави про стягнення заборгованості по аліментам, тобто за результатом задоволення вимог, які не можуть бути самостійним предметом позову та стягувались, а на даний момент вже стягнуті на підставі судового рішення в рамках іншого виконавчого провадження, яке закінчене у звязку із повним його виконанням, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та прав боржника на захист від подвійного стягнення, заявником було обрано належний спосіб захисту своїх прав, як боржника, на захист від подвійного стягнення зі зверненням до суду першої інстанції із заявою в порядку ст. 432 ЦПК України про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Адже сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Зважаючи на викладене , скаржник просить скасувати ухвалу Подільського районного суду міста Полтави від 27 травня 2025 року , та постановити нове рішення про задоволення його вимог.
Частиною 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Згідно ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п.5 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У відповідності до п.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. А згідно п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
22.04.2025.Подільський відділ державної виконавчої служби у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надав копії матеріалів виконавчого провадження № 35609033 з примусового виконання виконавчого листа Ленінського районного суду від 27.11.2012 року № 1616/4067/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість за аліменти в сумі 7014,45 грн.
Заборгованість за виконавчим провадження з урахуванням виконавчого збору та витрати, станом на 22.04.2025 року становить 7845,62 грн.
05.05.2025 Подільський відділ державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив, що Відповідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень (АСВП), на виконанні перебувало виконавче провадження: № 18625879 з примусового виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м. Полтава № 2-2975 від 07.04.2010 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 20.01.2010 року. Державним виконавцем 12.12.2018 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено Постанову про закінчення даного виконавчого провадження у зв'язку виконанням рішення в повному обсязі.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 матеріали виконавчого провадження передано до архіву 01.02.2019 та згідно Акту про вилучення виконавчих проваджень від 17.02.2022 році -знищено у зв'язку із закінченням строку їх зберігання.
Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними у ній доводами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам закону, а тому вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно статті 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.
За положеннями статей першої та другої Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Частиною першою статті 432 ЦПК України встановлено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з частиною другою статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником або іншою особою або з інших причин.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містяться у главі 50 розділу І книги п'ятої ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду у постановах від 19 вересня 2018 року у справі № 755/7805/13-ц (провадження № 61-16585св18), від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11 (провадження № 61-45337св18), від 13 березня 2019 року у справі № 755/388/15-ц (провадження № 61-15980св18), від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).
У постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 вказано, що законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-11769ав23), від 09 лютого 2023 року у справі № 824/85/21 (провадження № 61-12579ав22), від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц (провадження № 61-43447св18), від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20 (провадження № 61-10482ав21), від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001(провадження № 61-1762ав22).
Визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, безпосередньо пов'язане із питанням набрання судовим рішення законної сили, одним із проявів якого є реалізованість й виконуваність судового рішення.
У даній справі сторона боржника просить визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, а саме визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист виданий Ленінським районним судом м. Полтави на підставі рішення Ленінського районного суду від 05.11.2012 р. по справі №1616/4067/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості за аліментами в сумі 7014,45 грн, яка утворилась у ході стягнення з ОСОБА_1 , як боржника, аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку.
12.12.2018 року виконавче провадження № 18625879 за виконавчим листом № 2-2975/10 від 07.04.2010 року закрито у зв'язку з повним виконанням рішення суду. Підтави для закриття ВП № 35609033 відкритого на підставі рішення Ленінського районного суду від 05.11.2012 р. по справі №1616/4067/2012 відсутні.
Підстава звернення з вказаною заявою про визнання виконавчого листа у ВП № 35609033 таким, що не підлягає наступна: згідно довідки Подільського відділу ДВС від 20.08.2012 року, відповідно виконавчого листа № 2-2975/10 від 07.04.2010 року, заборгованість за вказаним виконавчим листом станом на 31.07.2012 р. по виплаті становила - 7014,45 грн. На підставі рішення Ленінського районного суду від 05.11.2012р. по справі №1616/4067/2012 з ОСОБА_5 стягнуто відповідну заборгованість за аліментами 7014,45грн, на підставі чого видано виконавчий лист від 27.11.2012 №1616/4067/2012. 12.12.2018 року виконавче провадження № 18625879 за виконавчим листом № 2-2975/10 від 07.04.2010 року закрито у зв'язку з повним виконанням рішення суду, відтак відсутні підстави для стягнення заборгованості за виконавчим листом № 1616/4067/2012 , адже заборгованість визначена у ньому до стягнення була стягнута у ВП№ 18625879.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) врегульовано законодавцем у Розділі VI ЦПК України.
Обов'язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Процесуальні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, вище перелічені і правильно враховані судом першої інстанції.
У даній справі виконавчий лист був виданий на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, сторонами в апеляційному порядку не переглядалося та не виконане.
Заявник за власним висновком визначив, що виконавчий лист № 1616/4067/2012 не підлягає виконанню, оскільки виконавчий лист № 2-2975/10 ОСОБА_1 виконаний в повному обсязі. Проте вказані твердження не свідчать про наявність підстав визначених законодавством для визнання виконавчого листа № 1616/4067/2012 таким, що не підлягає виконанню.
Адже відомостей про наявність помилки у видачі виконавчого листа , повторної його видачі після віднайдення втраченого виконавчого листа чи повного його виконання матеріали справи не містять, тобто виконавче провадження не закінчене.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Шерстюк Анастасії Олегівни - залишити без задоволеня.
Ухвалу Подільського районного суду міста Полтави від 27 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та у випадках передбачених статтею 389 ЦПК України може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: В. М. Триголов
Судді: Ю.В.Дряниця
О.А. Лобов