Провадження № 22-ц/803/2782/26 Справа № 204/6248/25 Суддя у 1-й інстанції - Дубіжанська Т.О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
04 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,
Учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 08 жовтня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Дубіжанська Т.О., -
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У червні 2025року Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (далі - ТОВ «Санфорд Капітал», Товариство) звернулося в суд з позовом проти ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 19024,61грн, а також судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 422,40грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 200,00грн.
Існування таких вимог Товариство пов'язувало із тим, що 18 листопада 2019року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» (далі - АТ «Банк Кредит Дніпро») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22036000224307, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит в розмірі 24 800,00грн, на строк 24 місяці, зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідачка власним підписом підтвердила факт взятого на себе відповідного зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитом та комісії, що передбачена кредитним договором.
Одночасно з укладенням кредитного договору № 22036000224307 відповідачка уклала з ПрАТ «УАСК Аска-Життя» договір добровільного страхування життя від 18 листопада 2019року. Розмір страхового платежу за цим договором страхування становив 4800,00грн.
11 квітня 2024року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Санфорд Капітал» було укладено договір факторингу № 11/04/24, відповідно до умов якого ТОВ «Санфорд Капітал» набуло право нового кредитора до відповідачки за кредитним договором № 22036000224307 від 18 листопада 2019року.
Позивач стверджував, що внаслідок неналежного виконання умов вказаного договору у відповідачки перед позивачем виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 19 024,61грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 10 902,87грн; заборгованості по комісії - 8 121,74грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 08 жовтня 2025року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал»заборгованість за кредитним договором № 22036000224307 від 18 листопада 2019рокув розмірі 10 902,87грн, що складається з тіла кредиту, а також судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2 422,40грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення комісії та судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що відповідачкою було допущено порушення зобов'язань з повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим виникла відповідна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Водночас, відмовляючи у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 200,00грн суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів її сплати саме в цій справі, зокрема, не надано відповідної квитанції або платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
05 грудня 2025року ТОВ «Санфорд Капітал»подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 08 жовтня 2025року.
В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу, вирішивши питання щодо розподілу судових витрат.
Доводи апеляційної скарги зводились до того, що витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено. Позивач надав суду всі необхідні документи, які підтверджують факт надання правової допомоги: договір про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі послуг.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подали.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2025року витребувано з Чечелівського районного суду міста Дніпра цивільну справу; та 09 грудня 2025року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 грудня 2025року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Санфорд Капітал» на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 08 жовтня 2025року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2026року справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
18 листопада 2019року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22036000224307, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит в розмірі 24 800,00грн.
У пункті 1.2 кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування становить 24 місяці з дня укладення договору, а кінцевою датою повернення кредиту є 18 листопада 2021року. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість 0,001 % річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56,0 % річних. Відповідач власним підписом підтвердила факт взятого на себе відповідного зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитом та комісії, що передбачена кредитним договором.
Одночасно з укладенням кредитного договору № 22036000224307 відповідачка уклала з ПрАТ «УАСК Аска-Життя» договір добровільного страхування життя від 18 листопада 2019року. Розмір страхового платежу за цим договором страхування становить 4800,00грн.
11 квітня 2024року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Санфорд Капітал» було укладено договір факторингу № 11/04/24, відповідно до умов якого АТ «Банк Кредит Дніпро» відступило на користь ТОВ «Санфорд Капітал» права вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором № 22036000224307 від 18 листопада 2019року, укладеним між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 .
Згідно розрахунку у відповідачки перед позивачем виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 19 024,61грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 10 902,87грн; заборгованості по комісії - 8 121,74грн, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості.
Згідно виписки по особовому рахунку відповідачки за період з 18 листопада 2019року по 10 квітня 2024року, АТ «Банк Кредит Дніпро» було перераховано кредитні кошти на особистий рахунок відповідачки як це передбачено умовами договору № 22036000224307 від 18 листопада 2019року. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки відповідачки, це баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної з коштами операції).
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Враховуючи те, що рішення суду оскаржене в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 200,00грн, в іншій частині рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 08 жовтня 2025року перегляду в апеляційному порядку не підлягає.
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
При частковому задоволенні позову суд першої інстанції вирішального значення надав тій обставині щодо яких істотних умов договору дійшли згоди сторони та які документи та дії сторін охоплюються поняттям кредитного договору, а також надважливого значення надав тій обставині, в якому розмірі фактично були надані кошти в користування позичальнику.
Заразом, позивачем не підтверджені належними та допустимими доказами судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 200,00грн.
Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково так як судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами першою-п'ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19) зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20).
Відмовляючи у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки матеріали справи не містять доказів сплати позивачем таких коштів. При цьому суд не врахував положення частини восьмої статті 141 ЦПК України та не дослідив належним чином зібраних у справі доказів.
У додатковій постанові від 19 лютого 2020року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022року у справі № 925/1545/20 вказано, що при розподілі судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018року у справі № 751/3840/15, провадження № 14-280цс18).
Встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу адвокат Маслюженко М.П., який діє в інтересах ТОВ «Санфорд Капітал», надав: ордер на надання правничої допомоги серії АЕ № 1310920 від 19 серпня 2024року; договір про надання правничої допомоги № 1/04 від 01 квітня 2024року, укладений між ТОВ «Санфорд Капітал» та Адвокатським об'єднанням «Альянс ДЛС»; акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 4 від 16 грудня 2024року; акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 7 від 05 грудня 2025року.
В акті приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 4 від 16 грудня 2024року адвокат Маслюженко М.П. навів види правничої допомоги, які були надані, а саме: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника - 1 200,00грн; складання, підписання та подання до суду позовної заяви - 6 000,00грн. Також підписанням цього акту сторони договору підтвердили, що не мають претензій чи зауважень одна до одної.
В акті приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 7 від 05 грудня 2025року адвокат Маслюженко М.П. навів види правничої допомоги, які були надані, а саме складання, підписання та подання до суду апеляційної скарги - 8 400,00грн. Також підписанням цього акту сторони договору підтвердили, що не мають претензій чи зауважень одна до одної.
Отже, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем ТОВ «Санфорд Капітал» витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.
Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2023року у справі № 591/2393/18.
Оцінюючи заявлений представником ТОВ «Санфорд Капітал» - адвокатом Маслюженко М.П. розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої та апеляційної інстанцій, на предмет їх пропорційності складності справи, апеляційний суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 15 600,00грн є явно завищеними.
При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції враховує обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Заявлений розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю виконаної роботи.
За таких обставин, з урахуванням вимог статей 137, 141 ЦПК України, а саме: критерію реальності наданих адвокатських послуг, конкретних обставин справи - часткового задоволення позову, складності справи та обґрунтованості витрат, апеляційний суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» підлягає стягненню 4 000,00грн на відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (пункти 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України).
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить апеляційний суд та вважає, що суд першої інстанції в частині доводів що стали предметом апеляційного оскарження не виконав вимоги про законність та обґрунтованість рішення суду, висновки суду в частині позовних вимог, в задоволенні яких судом відмовлено здійснені з недотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 08 жовтня 2025року в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» 4 000,00грн на відшкодування судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги в суді першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись статтями 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал»- задовольнити частково.
Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 08 жовтня 2025року в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» 4 000,00грн на відшкодування судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги в суді першої та апеляційної інстанцій.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04 лютого 2026року.
Судді: