Провадження № 22-ц/803/2875/26 Справа № 205/2251/25 Суддя у 1-й інстанції - Терещенко Т. П. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
03 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Халаджи О.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Біцулова Анна Анатоліївна,
на рішення Новокодацького районного суду м. Дніпра від 10 листопада 2025 року, -
12.02.2025 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, у якому позивачка, з урахування заяви про уточнення позовних вимог просила:
- встановити факт родинних відносин, а саме визнати, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Маріуполі Донецької області є тіткою Регент- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- визначити позивачці додатковий строк для подання зави про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 тривалістю у 3 місяці.
Рішенням Новокодацького районного суду м. Дніпра від 10 листопада 2025 року у задоволенні позовних вимог Регент- ОСОБА_5 до Маріупольської міської ради Донецької області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту родинних відносин та визнання додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини відмовлено.
10.12.2025 рокувід Регент- ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат Біцулова Анна Анатоліївнанадійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Новокодацького районного суду м. Дніпра від 10 листопада 2025 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що при розгляді цивільної справи було встановлено, що актовий запис про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на окупованій території у м. Маріуполь Донецької області. Суд безпідставно не врахував цього факту, позбавивши можливості захистити свої права.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.182-184).
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:
Згідно зі свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , яке видано Орджонікідзевським відділом ЗАГС м. Жданов, батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначено батьком - ОСОБА_8 та матір'ю - ОСОБА_9 (а.с. 15).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00017384469, який сформовано 30 листопада 2016 року, щодо Регент- ОСОБА_5 в реєстрі зареєстровано актовий запис №877, який складено 24 листопада 2001 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, де у відомостях про дружину зазначено її дошлюбне прізвище - Регент (а. с. 16-17).
Згідно зі свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 , повторно виданого Луцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 09 березня 2024 року, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що складено відповідний актовий запис № 1935 (а. с. 23).
Разом з тим, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав посилаючись на те, що вона є спадкоємцем за законом другої черги після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 , яке видано Звенигородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що складено відповідний актовий запис №05 (а. с. 24).
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, яке видано 08 липня 1994 року Державним підприємством з ремонту і експлуатації житлового фонду «Житловик», квартира АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_4 (а. с. 25).
Згідно з наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст. 126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00047256675, який сформовано 01 жовтня 2024 року, ОСОБА_10 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 , батьком якого є ОСОБА_11 , а матір'ю - ОСОБА_12 (а. с. 18-19).
Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00051553177, який сформовано 02 червня 2025 року, судом встановлено, що 23 травня 1960 року між ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , було зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис № 411 Бюро запису актів громадянського стану виконавчого комітету Орджонікідзевської Ради депутатів трудящих Сталінської області (а. с. 117-118).
Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу №00051553273 від 02 червня 2025 року, виконавчим комітетом Орджонікідзевської районної ради м. Жданова Донецької області 11 березня 1983 року складено актовий запис № 141 про розірвання шлюбу між ОСОБА_13 та ОСОБА_4 (а. с. 119-120).
Як встановлено з повних витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00051553043 та №00051552667, які сформовані 02 червня 2025 року, у ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 народився ОСОБА_15 , про що бюро записів актів цивільного стану виконавчого комітету Орджонікідзевської районної Ради депутатів трудящихся Сталінської області складено актовий запис № 1236 від 18 жовтня 1960 року, а ІНФОРМАЦІЯ_12 народилась ОСОБА_3 , про що відділом записів актів громадянського стану виконавчого комітету Орджонікідзевської районної ради депутатів трудящих м. Жданова Донецької області складено актовий запис 141 від 29 січня 1974 року (а. с. 115-116, 123-124).
Матеріалами справи також підтверджено, що ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_13 у віці 75 років, про що 05 лютого 2014 року Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області складено актовий запис №178, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00051553380, який сформовано 02 червня 2025 року (а.с. 121-122).
Відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4 , яке повторно видано Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області 10 серпня 2006 року, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_14 помер ОСОБА_15 , про що зроблено відповідний актовий запис № 802 (а. с. 26).
Також матеріали справи містять постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №18/01-16 від 06 лютого 2025 року, яка складена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мостовою Р.С., якою ОСОБА_1 було відмовлено щодо подачі нею заяви про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , з підстав того, що на момент смерті Регент- ОСОБА_5 не була зареєстрована разом з померлою, протягом шестимісячного строку заяву про прийняття спадщини не надала, а також відсутні документи про народження її тітки ОСОБА_16 , який мав бути підтвердженням родинних відносин. Після померлої ОСОБА_4 нею спадкова справа не заведена (а. с. 33-34).
Позивачем та її представником не підтверджено належними доказами юридично значимі обставини встановлення факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є її рідною тіткою, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що вона є рідною сестрою її батька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що має першочергове значення для визнання доведеним факту родинних відносин за цих обставин.
Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції дійшов до висновку, що родинні відносини є недоведеними, а визначення додаткового строку для прийняття спадщини є похідною вимогою, а тому відмовив у задоволенні позовних вимог.
З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом першої інстанції встановлено і ця обставина знайшла своє підтвердження у ході апеляційного розгляду справи, що стороною позивачки не надано до суду свідоцтва про народження або актового запису про народження ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з якої можливо було б встановити, що її батьками є одні й ті самі особи, що й батьки її батька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , а тому народження ОСОБА_4 є її рідною тіткою.
Крім того, стороною позивача не надано інших доказів, а саме спільних фотографій з ОСОБА_4 позивача та/або її батька, або ж листування з ОСОБА_4 , що свідчить про відсутність між ними спілкування.
Тож суд першої інстанції дійшов до цілком обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог.
Довід апеляційної скарги, що в наступний час м. Маріуполь є тимчасово окупованою територією, що позбавляє можливості отримати копію актового запису про народження ОСОБА_4 , не спростовує висновків суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.
При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Біцулова Анна Анатоліївна залишити без задоволення.
Рішення Новокодацького районного суду м. Дніпра від 10 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 03.02.2026 року.
Судді: