Провадження № 33/803/95/26 Справа № 175/7813/25 Суддя у 1-й інстанції - Дараган Л. В. Суддя у 2-й інстанції - Круподеря Д. О.
19 січня 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Круподеря Д.О., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21.07.2025 року, якою,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,
визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
Обставини встановлені судом першої інстанції:
Під час судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що 01 травня 2025 року, приблизно о 14 годині 11 хвилин, ОСОБА_1 біля будинку № 6-К по вул. Олекси Тихого в м. Краматорську Донецької області керував автомобілем «MAZDA 6», реєстраційний номер НОМЕР_3 , у стані алкогольного сп'яніння (результат за допомогою приладу - газоаналізатору «Драгер Alcotest 6820» - позитивний, 0,25 ‰), чим порушив вимоги п. 2.9.а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21.07.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
Вимоги, викладені в апеляційній скарзі та узагальненні доводи особи, яка її подала:
З таким судовим рішення не погодився ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку.
В клопотанні про поновлення строку зазначає, що оскаржувану постанову захисником Міроновим В.О. було отримано 07 серпня 2026 року про що свідчить розписка наявна в матеріалах справи. Раніше отримати оскаржувану постанову не було можливості оскільки вона була виготовлена в кінці липня 2025 року. Враховуючи вищевикладене просить поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин та просить рахувати його поважним.
В апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що матеріали справи не містять жодного належного доказу того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом.
Зазначає, що з відеозаписів наявних в матеріалах справи зафіксовано, що ініціатива запропонувати ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння надійшла не від працівника патрульної поліції ОСОБА_2 , а стала прямим виконанням вказівки іншого працівника поліції. Виникають сумніви щодо об'єктивності та особистого сприйняття ОСОБА_2 ознак можливого сп'яніння, а відповідно - й достовірності зроблених ним висновків. Такий підхід ставить під сумнів належне встановлення ознак, на підставі яких було запропоновано пройти огляд, та вказує на формальний характер дій, здійснених виключно для виконання вказівки, а не внаслідок самостійного і неупередженого спостереження.
Наголошує, що вказані ознаки алкогольного сп'яніння є необґрунтованими та надуманими, такими, що не знаходять свого підтвердження у доданому до протоколу відеозапису, а навпаки спростовуються його змістом.
Вказує, що працівниками поліції було порушено права ОСОБА_1 та Вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Оскільки працівниками поліції було повідомлено про те, що огляд буде здійснюватися технічним засобом «Драгер» без повідомлення марки засобу. Та не надано сертифікату відповідності, свідоцтва про перевірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що газоаналізатор «Drager Alcotest 6820», серійний номер ARHJ-0294, за допомогою якого проводився огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, востаннє проходив перевірку (калібровку) 12 вересня 2024 року, тобто з порушенням встановленого в інструкції шестимісячного строку.
Наголошує, що згідно з технічною характеристикою приладу «Drager Alcotest 6820», у разі його справності допустима похибка вимірювання в межах діапазону від 0,00% до 0,40% становить ±0,04%. Отже зафіксований показник 0,25% може коливатися в межах від 0,21% до 0,29%. Таким чином, вказане перевищення норми можна вважати такою, що перебуває в межах допустимої технічної похибки приладу.
Вказує, що працівниками поліції не було з'ясовано, чи вживала особа напої або лікарські засоби, які могли вплинути на результати вимірювання, не було дотримано обов'язкового періоду очікування (не менше15 хвилин) перед проведення тестування, не було роз'яснено особі права та важливість дотримання періоду очікування згідно з інструкцією, що є суттєвим процедурним порушенням.
Наголошує, що ОСОБА_1 погодився з результатом огляду на стан сп'яніння без повного усвідомлення юридичних наслідків та перебуваючи під емоційним тиском зі сторони працівників поліції. Таким чином, ОСОБА_1 був обмежений в своєму волевиявленні щодо проходження огляду в найближчому закладі охорони здоров'я оскільки з результатами огляду згоден не був.
Вказує, що працівниками поліції не було роз'яснено ОСОБА_1 про наслідки згоди з результатом огляду проведеного на місці зупинки транспортного засобу.
Зазначає, що в матеріалах справи відсутнє письмове направлення до найближчого закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Наголошує, що водій ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем і проведення його огляду на стан алкогольного сп'яніння проведено з істотними порушеннями вимог ст. 266-1 КУпАП.
Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, а саме: відсутні відомості про встановлені працівником поліції ознаки алкогольного сп'яніння, відсутня будь-яка документально зафіксована інформація, яка б підтверджувала факт відсторонення особи від керування транспортним засобом.
Рапорт співробітників поліції не може розглядатися як доказ на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , оскільки дані посадові особи виконують свої посадові обов'язки та можуть бути необ'єктивними та мати характер направлений на притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Позиції сторін в суді:
Особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисник Міронов В.О. про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, однак до зали судового засідання не з'явились. До початку судового розгляду від захисника Міронова В.О. надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без власної участі та без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Керуючись вимогами ст.268 КУпАП апеляційний суд приходить до висновку про розгляд апеляційної скарги без їх участі.
Висновки суду:
Перевіривши матеріали справи, клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню.
За змістом ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.
За змістом положень ч.2 ст.294 КУпАП, строк на апеляційне оскарження постанови судді, пропущений із поважних причин, може бути поновлений особі, яка звертається із відповідним клопотанням.
Відповідно до вимог ст.285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови суду в той же строк вручається або висилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Апеляційним судом встановлено, що оскаржувану постанову захисником Міроновим В.О. було отримано 07 серпня 2026 року про що свідчить розписка наявна в матеріалах справи, інші відомості про надсилання та отримання постанови суду учасниками процесу в матеріалах справи відсутні. З матеріалів справи вбачається, що апеляційну скаргу надіслано до суду першої інстанції через оператора поштового зв'язку України «Нова пошта» та зареєстровано в канцелярії суду 13 серпня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази надіслання та отримання учасниками справи копії оскаржуваної постанови суду 1-ї інстанції, а також ураховуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні та вважає необхідним поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.
На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.9а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення пункту 2.9 а ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Таким чином, доказуванню підлягають всі обставини, які є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 2 розділу 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 3 розділу 1 Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п.6 зазначеної Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів відбувається у відповідності із розділом ІІ вищезазначеної інструкції.
Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді дотримався зазначених вимог закону та правильно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності події та складу правопорушення в діях ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, яким судом надана повна та належна оцінка, а саме:
- протоколом про адміністративні правопорушення від 01 травня 2025 року серії АБА №011156, який відповідає вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила;
- рапортом інспектора-чергового ВЧС батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області ДПП Бєріні Е.О. від 01.05.2025 року;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- результатом тестування на стан алкогольного сп'яніння, який проводився із застосуванням газоаналізатора Drager Alcotest 6820 (прилад ARHJ -0294) згідно з яким ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння;
- відеозаписом зі службових портативних відеореєстраторів працівників поліції.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи, дослідив письмові докази у справі та відеозапис, усім дослідженим доказам надав оцінку та дійшов висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Посилання апелянта, що матеріали справи не містять жодного належного доказу того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом повністю спростовуються дослідженими під час розгляду адміністративного матеріалу доказами, зокрема відеозаписом та рапортом працівника поліції.
Як вбачається зі вказаних матеріалів, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів, одним із цих транспортних засобів є автомобіль «MAZDA 6», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги з приводу того, що ініціатива запропонувати ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння надійшла не від працівника патрульної поліції ОСОБА_2 , а стала прямим виконанням вказівки іншого працівника поліції, що свідчить про упереджене ставлення до водія, суд вважає безпідставними, оскільки вказані працівники поліції перебували у складі одного екіпажу та обидва приймали участь в проведенні огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння.
Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 , звертався з будь-якими скаргами на дії працівників поліції суду не надано. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції апелянт не надав у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції визнає дане твердження апеляційної скарги безпідставним.
Твердження про необґрунтованість ознак алкогольного сп'яніння, не спростовують вини ОСОБА_1 , оскільки виявлення таких ознак є повноваженнями поліцейського за його внутрішнім переконанням та слугують підставою для вимоги до водія пройти огляд на стан сп'яніння, задля спростування або доведення перебування водія у стані сп'яніння. Норми чинного КУпАП та відповідної Інструкції щодо проведення огляду водіїв на стан сп'яніння, не вимагають проведення окремого огляду для виявлення ознак та не наділяють правом оскаржувати виявлені поліцейським ознаки, окрім проходження відповідного огляду. Водієм в свою черго виконано пропозицію поліцейського та пройдено огляд на встановлення стану алкогольного сп'яніння, результат, якого позитивний.
На підставі вище викладеного суд апеляційної інстанції не вбачає порушень порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відповідно до ст.266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
Доводи сторони захисту про те, що результати огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 є неналежним доказом його вини, оскільки з моменту останнього калібрування приладу «Drager Alcotest 6820» за допомогою якого здійснено його огляд на стан алкогольного сп'яніння, до моменту проведення працівником поліції такого огляду, пройшло більше 6 місяців, що є порушенням вимог Інструкції приладу «Drager Alcotest 6820», апеляційний суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» № 1314-VII від 5 червня 2014 року (із змінами та доповненнями) визначено, що експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.
Відповідно до Європейського стандарту EN 15964:2011 «Breath alcohol test devices other than single use devices - Requirements and test methods», що прийнято як національний стандарт ДСТУ EN 15964:2018 (EN 15964:2011, IDT) «Прилади неодноразового використання для контролю видихуваного повітря. Вимоги та методи випробувань», газоаналізатори для контролю вмісту алкоголю у видихуваному повітрі Drager Alcotest® в Україні використовуються за правилами вказаного стандарту.
Відповідно до роз'яснення від 13 жовтня 2022 року концерну Drager Safety AG & Co. KGaA як виробника Drager Аlcotest щодо порядку проведення операцій «Сервісне технічне обслуговування» та «Регулювання» («Градуювання») приладів Drager Аlcotest: «Операція «Регулювання» («Градуювання») Drager Alcotest є обов'язковою, про необхідні строки проведення «Регулювання» («Градуювання») зазначено в офіційних настановах (інструкціях) з експлуатації Drager Alcotest у розділі «Технічне обслуговування» («Maintenance») для кожної країни у відповідності до національних правил.
Згідно з пунктом 17 статті 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» № 1314-VII від 5 червня 2014 року законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1747 від 13 жовтня 2016 року затверджено міжповірочні інтервали законодавчо регульованих ЗВТ, що перебувають в експлуатації, за категоріями. Для категорії законодавчо регульованих ЗВТ «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» цим Наказом встановлено міжповірочний інтервал в 1 рік.
Згідно роздруківки результату тесту останнє калібрування даного приладу «Drager Alcotest 6820», серійний номер ARHJ-0294 було проведено 12 вересня 2024 року, а тому станом на дату проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння (01 травня 2025 року) з його використанням, інтервал калібрування даного приладу не закінчився.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що у разі справності приладу «Drager Alcotest 6820» допустима похибка вимірювання в межах діапазону від 0,00% до 0,40% становить ±0,04%. Отже зафіксований показник 0,25% може коливатися в межах від 0,21% до 0,29%, суд зазначає наступне.
Згідно пункту 7 Розділу ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Таким чином, допустимий рівень алкоголю в крові водія, визначений національним законодавством України та не може перевищувати 0,2 проміле алкоголю.
Технічними характеристиками приладу «Drager Аlcotest 6820», які наявні в загальному інформаційному просторі, передбачено такі ключові параметри, що враховують умови експлуатації: Дискретність результатів 0,01 ‰; Діапазон вимірювання: масова концентрація алкоголю у видихуваному повітрі - від 0 до 2,5 мг/л (відношення маси етанолу у видихуваному повітрі до об'єму цього повітря, зведеного до температури 34°C та тиску1013 гПа); масова концентрація алкоголю в крові - від 0 до 5 ‰ (відношення маси етанолу в крові до об'єму крові за температури 20°C); Висока точність вимірювань. Границі допустимої похибки в робочих умовах для масової концентрації алкоголю у видихуваному повітрі: абсолютна похибка (Д): ± 0,02 мг/л - у діапазоні від 0 до 0,2 мг/л, відносна похибка (д): ± 10 % - у діапазоні понад 0,2 мг/л; для масової концентрації алкоголю в крові: абсолютна похибка (Д): ± 0,04 ‰ - у діапазоні від 0 до 0,4 ‰; відносна похибка (д): ± 10 % - у діапазоні понад 0,4 ‰.
Відтак навіть з урахуванням абсолютної допустимої похибки, показник 0,25 проміле може зменшитися до 0,21 проміле, що перевищує допустиму норму 0,2 проміле, визначену чинним законодавством.
Отже, враховуючи результат огляду - 0,25 проміле, ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння. Із зазначеним результатом він погодився. Будь-яких зауважень чи заперечень щодо процедури проведення або результату огляду ОСОБА_1 не висловлював.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому огляд на стан сп'яніння повинен проводитись посадовою особою Військової служби порядку у Збройних Силах України або в присутності такої посадової особи, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Оскільки правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, віднесено до правопорушень на транспорті, то військовослужбовець винний у його вчинені, повинен нести адміністративну відповідальність на загальних засадах. Тому і проведення огляду водія-військовослужбовця на стан алкогольного сп'яніння та складання протоколу про керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння відповідно до приписів ст.ст. 255, 266 КУпАП віднесено до повноважень органів Національної поліції.
Тому твердження, що огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння повинен був здійснюватися в порядку визначеному ст. 266-1 КУпАП, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм ст. 266-1 КУпАП.
Щодо доводу апеляційної скарги, що рапорт працівника поліції не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд наголошує, що рапорт поліцейських за своїм правовим змістом є документом, якими поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, вказаний документ містить дані про обставини, що підлягають доказуванню по справі про адміністративне правопорушення. Він підлягає аналізу та оцінці у сукупності з всіма наявними доказами.
При цьому, рапорт поліцейського не є самостійним беззаперечним доказом вини особи, у вчиненні адміністративного правопорушення, однак рапорт оцінений судом першої інстанції у сукупності з іншими належними та допустимими доказами у справі, які узгоджуються між собою та доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративний правопорушень передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Твердження апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи письмового направлення до найближчого закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з відеозаписів наявних в матеріалах справи, після проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, працівниками поліції було запропоновано проїхати до найближчого закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у разі незгоди з результатами огляду проведеному на місці зупинки. Проте, як зафіксовано на відео (фрагмент відео 06:15) ОСОБА_1 з результатом огляду погодився.
Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичній установі, наявність або відсутність відповідного направлення не впливає на обставини, встановлені під час судового розгляду.
Так, з аналізу Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, направлення на огляд видається в разі згоди водія на проходження такого огляду в закладі охорони здоров'я. Інструкція не містить норми, яка б зобов'язувала працівників поліції видавати такі документи в разі відмови водія від проходження огляду.
Твердження, що ОСОБА_1 погодився з результатом огляду на стан сп'яніння без повного усвідомлення юридичних наслідків та перебуваючи під емоційним тиском зі сторони працівників поліції, спростовується відеозаписом з бодікамери працівника поліції.
Досліджений апеляційним судом відеозапис містить зафіксовані всі події щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Отже, зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та такою, що підтверджує обставини, які мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами. На відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 було повідомлено його права, про що також свідчить підпис останнього в протоколі про адміністративне правопорушення.
Відеозапис містить зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Будь-яких порушень з боку працівників поліції чи їх упередженого ставлення або провокації з їх боку до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при перегляді відеозапису суд не встановив, відображена у відеоматеріалах інформація відповідає обставинам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення та встановлених під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції. Під час апеляційного розгляду не було надано будь-яких інших доказів, що спростовують такі фактичні обставини. Крім того, в матеріалах справи не містяться та стороною захисту не надано на час розгляду апеляційним судом доказів щодо оскарження дій працівників поліції щодо їх неправомірності.
Щодо твердження апелянта про порушення Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд зазначає.
Відомості щодо встановлених ознак алкогольного сп'яніння, які були виявлені працівниками патрульної поліції у ході спілкування з водієм ОСОБА_1 зафіксовані в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відсутність у справі доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування, не впливають на висновки судді суду першої інстанції про його винність у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки сам по собі факт не відсторонення від керування транспортним засобом (якщо б він і був доведений) не звільняє водія від обов'язку дотримуватись вимог ПДР, тому доводи апеляційної скарги в цій частині також є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Отже, суд апеляційної інстанції жодних порушень Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення в діях працівників поліції не вбачає.
Доводи апеляційної скарги, що працівниками поліції не було з'ясовано, чи вживала особа напої або лікарські засоби, які могли вплинути на результати вимірювання, не спростовують вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Норми чинного КУпАП та відповідної Інструкції щодо проведення огляду водіїв на стан сп'яніння, не вимагають проведення окремого огляду для виявлення ознак та не наділяють правом оскаржувати виявлені поліцейським ознаки, окрім проходження відповідного огляду. Під час судового розгляду судом апеляційної інстанції, достовірно встановлено, що працівником поліції виконано всі вимоги чинного законодавства і вжито всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було.
Інші доводи апеляційної скарги суд не може прийняти до уваги, оскільки вони мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, зазначені ним порушення не є суттєвими та такими, що доводять невинуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з матеріалів справи не вбачається і вони не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 . cкладу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
При вирішенні питання про наявність вини ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому адміністративного правопорушення, судом першої інстанції досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи, їм надана оцінка у сукупності.
Таким чином, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, які є безумовною підставою для його скасування, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для скасування постанови судді.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21.07.2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21.07.2025 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: