Провадження № 22-ц/803/25/26 Справа № 219/8066/21 Суддя у 1-й інстанції - Давидовської Т.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
03 лютого 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.,
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.,
секретар судового засідання Лідовська А.А.,
сторони справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 грудня 2021 року, ухвалене суддею Давидовською Д.А., дата складення повного судового рішення не вказана,
В серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що що через неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину він звернувся до суду з відповідним позовом. Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08 липня 2020 року за ним було визнано право власності в порядку спадкування за законом на недоотриману пенсію за період з 01 березня 2016 року по 30 червня 2019 року, яка залишилась після смерті його матері ОСОБА_2 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . З вищевказаним рішенням позивач звернувся до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, однак рішенням № 43 відповідач відмовив позивачу у виплаті недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера через відсутність свідоцтва про право на спадщину. Позивач вважає такі дії відповідача не правомірними, у зв'язку з чим, посилаючись на положення ст. ст. 1218, 1227 ЦК України, ст. ст. 46, 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», просив стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на його грошові кошти у вигляді недоотриманої пенсії за життя спадкодавця ОСОБА_3 в сумі 60 931,11 грн.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 60 931,11 грн, які набуті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Не погодившись із ухваленим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що актами законодавства не визначено строки виплати пенсії внутрішньо переміщених осіб за минулий час. Таким порядок передбачений ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058, відповідно до якої за минулий час без обмежень будь-яким строком виплачуються нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію. В інших випадках нараховані суми виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Розмір недоотриманої пенсії розраховується за період відповідно до частини 1 ст. 46 Закону України № 1058, де датою звернення за отриманням пенсії є день звернення спадкоємця з усіма необхідними документами. На запит нотаріуса Першої криворізької нотаріальної контори Бахмутсько-Лиманським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області надано відповідь, що сума недоотриманої пенсії складає 60 931,11 грн за період з 01.03.2016 року по 30.06.2019 року. Виплата вказаних коштів не здійснена у зв'язку з відсутністю фінансування.
Відзив на апеляційну скаргу не наданий.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , який посив залишити апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Згідно зі свідоцтвом про смерть від 13 липня 2019 року серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Петровське, м. Красний Луч Луганської області, про що Центрально-Міським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області складено відповідний актовий запис № 815.
Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 56950503 від 23 липня 2019 року, нотаріусом першої Криворізької державної нотаріальної контори Шабліян Є.М. 23 липня 2019 року заведено спадкову справу до майна ОСОБА_3 , номер у нотаріуса 305-2019.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08 липня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Встановлено, що місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є місце проживання спадкодавця - м. Петровське Луганської області, Україна. Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності в порядку спадкування за законом на недоотриману пенсію за період з 01 березня 2016 року по 30 червня 2019 року, яка залишилася після смерті його матері - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням № 43 про відмову у виплаті недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера від 31 грудня 2020 року, Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відмовило ОСОБА_1 , у виплаті недоотриманої пенсії за минулий час померлого пенсіонера ОСОБА_3 , через відсутність свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно інформаційної довідки, недоотримана пенсія ОСОБА_3 за період з 01 березня 2016 року по 30 червня 2019 року складає 60 931,11 грн.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про повне задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виходив з того, що відповідачем утримується належне позивачеві спадкове майно у виді недоотриманої пенсійної виплати за період з 01 березня 2026 року по 30 червня 2029 року в сумі 60 931,11 гривень, у вигляді нарахованої пенсіонерові ОСОБА_3 і не виплаченої їй за життя пенсії, право власності на яку в порядку спадкування визнано за позивачем рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08 липня 2020 року, яке набрало законної сили 10 серпня 2020 року.
Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не погоджується з доводами сторони відповідача викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.
Відповідно до норм ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістомст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав є визнання права.
У відповідності до положеньст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 Цивільного кодексу Українивстановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно норм ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно частин першої та третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Відповідно до норм ст.1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Під час визначення обсягу спадщини необхідно виходити з того, що права та обов'язки, суб'єктом яких був спадкодавець на час відкриття спадщини, переходять до його спадкоємців. Спростування цієї презумпції можливе лише у випадках, коли права та обов'язки є нерозривно пов'язаними з особою спадкодавця. Отже, закон вказує, що до складу спадщини не включаються особисті немайнові права. Безпосередньою ознакою немайнових прав є невіддільність останніх від особи їхнього носія.
Пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Таким чином, право на аліменти, пенсії та інші соціальні виплати, як на періодичні платежі, не входить до складу спадщини, оскільки мають на меті матеріальне забезпечення конкретної особи, а передумовою виникнення зазначених прав у спадкодавця була його участь у сімейних, соціальних та трудових відносинах. Однак наведене правило не застосовується до випадків, коли зазначені суми були нараховані, але не одержані спадкодавцем і за умови відсутності членів його сім'ї, бажаючих їх отримати. В такому випадку належить застосовувати ст. 1227 ЦК України.
Згідно зі ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що до складу спадщини входить сума пенсії, яка була нарахована, але не отримана спадкодавцем за життя з незалежних від нього причин.
Зміст ч. 3 ст. 52 Закону України №1058-ІУ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Окрім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч.1 ст.91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Під час судового розгляду справи суд першої інстанції встановив, що сума невиплаченої пенсії померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 складає 60 931,11 грн. Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08 липня 2020 року за ОСОБА_1 визнано право власності в порядку спадкування за законом на недоотриману пенсію за період з 01 березня 2016 року по 30 червня 2019 року, яка залишилася після смерті його матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач, на підтвердження правомірності своїх дій посилається на положення ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.
Згідно пп. 2.26 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України, для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається Свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, Свідоцтво про смерть, Свідоцтво про право на спадщину.
Таким чином, діючим законодавством, в залежності від моменту звернення, визначено два шляхи для отримання недоодержаної пенсії померлого пенсіонера, а саме: в межах шестимісячного строку з моменту смерті пенсіонера, у разі звернення членів сім'ї та зі спливом зазначеного строку спадкоємцями померлого пенсіонера.
При оформленні прав на недоотриману пенсію після померлого пенсіонера, спадкоємцям з-поміж інших документів необхідно подати до органу, що призначає пенсію, Свідоцтво про право на спадщину.
Свідоцтво про право на спадщину за законом є правовстановлюючим документом та з його отриманням позивач набула всіх прав і обов'язків спадкоємця, а отже право власності якого вона набула є правом спадкоємця на успадковане майно, й має відмінний за характером від процедури отримання членами сім'ї померлого пенсіонера сум недоодержаної пенсії.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» повністю узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч.1 ст.91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Суд першої інстанції правильно відхилив доводи відповідача, які ґрунтуються на частині першій статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, оскільки дана правова норма розповсюджується на пенсіонерів, які є власниками своїх особистих пенсій, тобто на тих, що не померли, та ніяким чином не стосується правовідносин щодо спадщини.
Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою ст.16 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Окрім того, зміст ч. 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.1227 ЦК України також узгоджується із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч.1 ст.91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Норми ЦК України не визначають строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення ч.ч.2 та 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Отже, суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.
Норми ч.1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правовідносини з приводу нарахування та обліку недоотриманої пенсії померлого пенсіонера мають регулюватись спеціальною нормою ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» без урахування положень ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 41 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу недоотриману суму пенсії померлої матері ОСОБА_3 , яка становить 60 931,11 грн.
Перевіривши справу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про повне задоволення позову, яке відповідає вимогам ст.ст.263, 264 ЦПК України.
Разом з тим, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що правильним по батькові позивача є " ОСОБА_5 ", що відповідає даним паспорту на ім'я позивача.
Проте вказана помилка не впливає на правильність висновків суду першої інстанції і може бути усунута шляхом виправлення описки в рішення суду після звернення з відповідною заявою до місцевого суду.
Керуючись ст.ст.367,374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 04 лютого 2026 року.
Головуючий:
Судді: