Справа № 761/1988/26
Провадження № 1-кс/761/2595/2026
26 січня 2026 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , із застосуванням відеоконференції з захисником ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого в ОВС 4 відділу 3 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_5 , погоджене з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч.6 ст.193 КПК України, відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кримськ Кримського району Краснодарського краю РФ, громадянина РФ, останні відомі місця реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України, у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до ЄРДР за №22025000000000899 від 05.08.2025,
Слідчий в ОВС 4 відділу 3 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч.6 ст.193 КПК України, відносно ОСОБА_6 підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України, у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до ЄРДР за №22025000000000899 від 05.08.2025.
Слідчий обґрунтовує клопотання тим, що ГСУ СБ України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025000000000899 від 05.08.2025 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що з лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією російської федерації проти України та окупацією частини території України. У ході вказаного міжнародного збройного конфлікту 24.02.2022 президент рф оголосив початок так званої «спеціальної військової операції», що полягала у здійсненні повномасштабного вторгнення зс рф, інших збройних формувань рф та підконтрольних їм угруповань іррегулярних збройних формувань на територію України.
Відповідно до статті 8(2)(b)(ii) Римського статуту, умисне спрямування нападів на цивільні об'єкти, тобто об'єкти, що не є військовими цілями, кваліфікується як воєнний злочин.
Сукупність об'єднаних магістральними електричними мережами атомних, теплових-, гідроелектростанцій, електричні і теплові мережі, а також електростанції, які працюють на альтернативних (відновлювальних) джерелах електроенергії (ВДЕ) (сонячні, вітрові, біо та інші) складають Об'єднану енергетичну систему України (далі - ОЕС України). Різні види електричних підстанції в ОЕС України забезпечують прийом, перетворення і розподіл електроенергії.
Указані енергетичні об'єкти ОЕС України за своїм призначенням не відносяться до об'єктів військового характеру, не використовуються у військових цілях, не вносять ефективний вклад у воєнні дії, не надають воєнної переваги та не виробляють електроенергію для регулярної істотної і безпосередньої підтримки воєнних операцій, промислових об'єктів, а також об'єктів оборонно-промислового комплексу України.
Вищеперелічені енергооб'єкти, що об'єднані спільним режимом виробництва, передавання та розподілу електричної й теплової енергії за їх централізованого керування, здійснюють енергозабезпечення цивільного населення усієї території України, що є необхідним для їх виживання.
Вживаючи заходи з відсічі збройної агресії рф, у період з 24.02.2022 і упродовж 2022 та 2023 років Силами оборони України проводилися успішні контрнаступальні дії, що дозволило звільнити з-під окупації зс рф території Київської, Сумської, Чернігівської, Харківської, Миколаївської областей та окремих районів Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської областей.
Розуміючи, що початковий план у стислі терміни захопити і окупувати територію України не реалізовано, а Сили оборони України своїми контрнаступальними діями продовжують витісняти збройні сили рф з окупованих територій України, політичне і військове командування рф, у тому числі командувач дальньої авіації повітряно-космічних сил зс рф генерал-лейтенант ОСОБА_7 , його заступник генерал-майор ОСОБА_8 , (досудові розслідування стосовно яких здійснюються в інших кримінальних провадженнях) та інші невстановлені на цей час досудовим слідством особи, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб між собою, усвідомлюючи тяжкі наслідки у вигляді загибелі і поранення великої кількості осіб, створення непридатних умов для існування цивільного населення України, бажаючи настання таких наслідків, у невстановлений досудовим слідством час розробили план спрямований на тероризування цивільного населення України шляхом забезпечення здійснення збройними силами рф систематичних масштабних обстрілів крилатими ракетами дальньої авіації і чорноморського флоту рф, а також ударними безпілотними літальними апаратами (далі - БПЛА), зокрема «Shahed 129», міст та інших населених пунктів всієї території України, які завдають значних руйнувань та спричиняють загибель людей, а також завдання ударів по об'єктам цивільної інфраструктури, а саме об'єктам енергетики України, що призводить до припинення роботи промислових підприємств та інших цивільних установ і організацій, необхідних для виживання мирних мешканців, з метою залякати цивільне населення України, створити умови для постійної напруги у суспільстві, переслідуючи у такий спосіб за мету вимусити керівництво України піти на вигідні для рф територіальні та політичні поступки.
З кінця 2021 року по липень 2023 року, більш точні дати на цей час досудовим слідством не встановлені, військовослужбовець зс рф полковник ОСОБА_6 проходив військову службу на посаді командира 44-го окремого авіаційного полку особливого призначення дальньої авіації військово-повітряних сил повітряно-космічних сил зс рф (військова частина НОМЕР_2 , яка дислокується на авіабазі «саваслейка» у селі саваслейка кулебакського району нижньогородської області рф) (далі - 44-й окремий авіаційний полк).
Очолюваний полковником ОСОБА_6 , у вищевказані періоди, 44-й окремий авіаційний полк у складі дальньої авіації є засобом верховного головнокомандувача зс рф - президента рф, на який разом з іншими підрозділами дальньої авіації покладено вирішення стратегічних (оперативно-стратегічних) і оперативних задач на театрах воєнних дій (стратегічних напрямках).
На озброєнні 44-го окремого авіаційного полку перебувають винищувачі-перехоплювачі Міг-31К з аеробалістичними ракетами 9-С-7760 гіперзвукового комплексу Х-47М2 «Кинджал».
У зв'язку із займаною ОСОБА_6 у вищевказаний період посадою командира 44-го окремого авіаційного полку, останній є безпосереднім організатором несення служби полку, наділений всією повнотою розпорядчої влади відносно підлеглих і несе персональну відповідальність за виконання усіх покладених на полк завдань.
Будучи командиром 44-го окремого авіаційного полку, ОСОБА_6 ніс повну та одноосібну відповідальність за постійну бойову готовність полку, за успішне виконання полком бойових завдань в установлені терміни, організовував та здійснював управління підлеглими підрозділами особисто та через штаб, а також через своїх заступників, начальників відділень та служб функціонально підпорядкованими йому підрозділами.
Для реалізації вищевказаного злочинного умислу військове командування рф, у тому числі командувач дальньої авіації генерал-лейтенант ОСОБА_7 , його заступник генерал-майор ОСОБА_8 та інші невстановлені на цей час досудовим слідством особи, у невставлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 24.02.2022 залучили полковника зс рф ОСОБА_6 , якому співучасники визначили роль в реалізації спільного плану на припинення функціонування критичної цивільної інфраструктури, зокрема об'єктів електроенергетики України та промисловості, тероризування цивільного населення України у вищевказаний спосіб, а останній погодився її виконати.
Так, співучасниками злочину у період щонайменше з 24.02.2022 по липень 2023 року на ОСОБА_6 покладався обов'язок забезпечувати нанесення підпорядкованими йому силами та засобами 44-го окремого авіаційного полку, а саме винищувачами - перехоплювачами Міг-31К систематичних і масштабних ударів аеробалістичними ракетами 9-С-7760 гіперзвукового комплексу Х-47М2 «Кинджал» по цивільним об'єктам, розміщеним у населених пунктах на всій території України, зокрема по об'єктам енергетики Об'єднаної енергетичної системи України (електропідстанції, гідроелектростанції та інші), які мають надзвичайно важливе значення для виживання цивільного населення та іншим об'єктам цивільної інфраструктури.
При цьому, вищевказане політичне і військове командування рф разом з ОСОБА_6 знали та розуміли, що цивільна інфраструктура, у тому числі об'єкти енергетики України, які мають надзвичайно важливе значення для виживання цивільного населення та інші об'єкти цивільної інфраструктури перебувають під охороною норм міжнародного гуманітарного права, які забороняють піддавати їх нападам і знищенню, указані цивільні об'єкти за своїм призначенням не відносяться до об'єктів військового характеру, не надають воєнної переваги, не використовуються у військових цілях та не вносять ефективний вклад у воєнні дії.
У подальшому, у період з 15.10.2022 по 09.03.2023 полковник ОСОБА_6 , перебуваючи на авіабазі «саваслейка» у селі саваслейка кулебакського району нижньогородської області рф та в інших невстановлених досудовим слідством місцях на території російської федерації, виконуючи спільний злочинний план, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з командувачем дальньої авіації генерал-лейтенантом ОСОБА_7 , його заступником генерал-майором ОСОБА_8 (досудові розслідування стосовно яких здійснюються в інших кримінальних провадженнях) та іншими невстановленими на цей час досудовим слідством особами із числа військового командування рф, усвідомлюючи тяжкі наслідки у вигляді загибелі і поранення великої кількості цивільних осіб, а також створення непридатних умов для їхнього існування, бажаючи настання таких наслідків, в порушення статей 48, 51 (1), 51 (2), 52 (1), 52 (2), 54 (2), 57 (1), 57 (2), 85 (3)(а) Додаткового протоколу I, статті 25 Положення, статті 23 (g) IV Гаазької Конвенції, знаючи та розуміючи що електропідстанції ОЕС України є цивільними об'єктами критичної інфраструктури і не відносяться до об'єктів військового характеру, знищення яких не викликане військовою необхідністю та не надають воєнної переваги, віддав наказ підпорядкованим йому військовослужбовцям 44-го окремого авіаційного полку на нанесення ударів з використанням винищувачів-перехоплювачів МіГ-31К ударів аеробалістичними ракетами 9-С-7760 гіперзвукового комплексу Х-47М2 «Кинджал» по цивільним об'єктам ОЕС України.
Для виконання відведеної ролі в реалізації указаного спільного плану, у вищевказаний період ОСОБА_6 одержував від командувача дальньої авіації генерал-лейтенанта ОСОБА_7 , його заступника генерал-майора ОСОБА_8 та інших невстановлених на цей час досудовим слідством осіб із числа військового командування рф оперативні директиви (бойові розпорядження) щодо нанесення підпорядкованими йому, як командиру 44-го окремого авіаційного полку, підрозділами з використанням винищувачів-перехоплювачів МіГ-31К ударів аеробалістичними ракетами 9-С-7760 гіперзвукового комплексу Х-47М2 «Кинджал» по визначеним у цих бойових документах конкретним об'єктам цивільної енергетичної інфраструктури на території України, з визначеними координатами місць їх розташування.
Виконуючи указані оперативні директиви (бойові розпорядження), на виконання поставлених бойових завдань, ОСОБА_6 , здійснюючи, як командир полку, керівництво військовослужбовцями підпорядкованих йому підрозділів 44-го окремого авіаційного полку (особи яких на цей час досудовим розслідуванням не встановлені) і координацію їх дій, шляхом віддання наказу організовував всебічне забезпечення щодо: розроблення та затвердження замислів і рішень на ведення бойових дій, а також графіки підготовки та здійснення нанесення ракетних ударів; визначення потреб в ракетах по задачам бойових дій; погодження зазначених бойових документів з вищим військовим командуванням зс рф, у тому числі командуванням дальньої авіації; здійснення координації дій і управління підпорядкованих йому підрозділів безпосередньо під час нанесення ракетних ударів по визначеним об'єктам енергосистеми України, а також доповідав про результати нанесених ракетних ударів вищому військовому командуванню дальньої авіації зс рф.
Так, ОСОБА_6 у період з 15.10.2022 по 09.03.2023, перебуваючи на авіабазі «саваслейка» у селі саваслейка кулебакського району нижньогородської області рф та в інших невстановлених досудовим слідством місцях на території російської федерації, виконуючи відведену йому роль у спільному злочинному плані, спрямованому на тероризування цивільного населення України і знищення об'єктів енергетичної інфраструктури України, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з командувачем дальньої авіації генерал-лейтенантом ОСОБА_7 , його заступником генерал-майором ОСОБА_8 (досудові розслідування стосовно яких здійснюються в інших кримінальних провадженнях) та іншими невстановленими на цей час досудовим слідством особами із числа військового командування рф, усвідомлюючи тяжкі наслідки у вигляді загибелі і поранення значної кількості цивільного населення, а також знищення і руйнування об'єктів цивільної енергетичної інфраструктури, які необхідні для виживання цивільного населення, бажаючи настання таких наслідків, в порушення вищевказаних норм міжнародного гуманітарного права, знаючи та розуміючи що об'єкти енергетики ОЕС України є цивільними об'єктами інфраструктури і не відносяться до об'єктів військового характеру, знищення яких не викликане військовою необхідністю та не надає воєнної переваги, здійснюючи всебічне управління підпорядкованими йому, як командиру 44-го окремого авіаційного полку, підрозділами, координацію їх діями і контролю під час виконання бойових завдань, віддав наказ на нанесення ударів, з використанням винищувачів-перехоплювачів МіГ-31К аеробалістичними ракетами 9-С-7760 гіперзвукового комплексу Х-47М2 «Кинджал», по об'єктам цивільної інфраструктури України, а саме:
15.10.2022 у невстановлений досудовим розслідуванням час, винищувачем-перехоплювачем МіГ-31К, з невстановленим на цей час досудовим слідством бортовим номером, з повітряного простору у районі м. шацьк рязанської області рф, здійснено пуск аеробалістичної ракети 9-С-7760 гіперзвукового комплексу Х-47М2 «Кинджал», якою приблизно о 07 годині 10 хвилин нанесено удар по цивільному об'єкту ОЕС України - підстанції ПС 750 кВ «Київська» за адресою: Київська область Бучанський район с. Наливайківка;
10.02.2023 у невстановлений досудовим розслідуванням час, винищувачем-перехоплювачем МіГ-31К, з невстановленим на цей час досудовим слідством бортовим номером, з повітряного простору у районі м. тамбов тамбовської області рф, здійснено пуск аеробалістичної ракети 9-С-7760 гіперзвукового комплексу Х-47М2 «Кинджал», якою приблизно о 10 годині 45 хвилин нанесено удар по цивільному об'єкту ОЕС України - території Добротвірської ТЕС АТ «ДТЕК «Західенерго», що знаходиться в смт. Добротвір Львівської області.
09.03.2023 у невстановлений досудовим розслідуванням час, винищувачем-перехоплювачем МіГ-31К, з невстановленим на цей час досудовим слідством бортовим номером, з повітряного простору у районі м.шацьк рязанської області рф, здійснено пуск аеробалістичної ракети 9-С-7760 гіперзвукового комплексу Х-47М2 «Кинджал», якою приблизно о 09 годині 30 хвилин нанесено удар по об'єкту енергетики ОЕС України - території Бурштинської ТЕС АТ «ДТЕК «Західенерго», що знаходиться в м. Бурштин Івано-Франківської області;
09.03.2023 у невстановлений досудовим розслідуванням час, винищувачем-перехоплювачем МіГ-31К, з невстановленим на цей час досудовим слідством бортовим номером, з повітряного простору у районі м. шацьк рязанської області рф, здійснено пуск аеробалістичної ракети 9-С-7760 гіперзвукового комплексу Х-47М2 «Кинджал», якою приблизно о 05 годині 50 хвилин нанесено удар по об'єкту енергетики ОЕС України - території Ладижинської ТЕС АТ «ДТЕК «Західенерго», що знаходиться в м. Ладижин Вінницької області;
09.03.2023 у невстановлений досудовим розслідуванням час, винищувачем-перехоплювачем МіГ-31К, з невстановленим на цей час досудовим слідством бортовим номером, з повітряного простору у районі м. шацьк рязанської області рф, здійснено пуск аеробалістичної ракети 9-С-7760 гіперзвукового комплексу Х-47М2 «Кинджал», якою приблизно о 05 годині 59 хвилин нанесено удар по об'єкту енергетики ОЕС України - території ТЕЦ-5 (Київ), яка знаходиться у місті Києві.
Зазначені умисні протиправні дії ОСОБА_6 , який діяв за попередньою змовою групою осіб спільно з командувачем дальньої авіації генерал-лейтенантом ОСОБА_7 , його заступником генерал-майором ОСОБА_8 та іншими невстановленими на цей час досудовим слідством особами із числа військового командування рф, призвели до знищення і руйнування вищевказаних об'єктів цивільної критичної інфраструктури ОЕС України, що викликало кризу в енергозабезпеченні цивільного населення України, яке надзвичайно важливе для його виживання.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, відданні наказу про вчинення таких дій, вчинених за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-III).
Крім цього, ОСОБА_6 26.01.2023, перебуваючи у невстановлених досудовим слідством місцях на території російської федерації, виконуючи відведену йому роль у спільному злочинному плані, спрямованому на тероризування цивільного населення України і знищення об'єктів енергетичної інфраструктури України, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з командувачем дальньої авіації генерал-лейтенантом ОСОБА_7 , його заступником генерал-майором ОСОБА_8 (досудові розслідування стосовно яких здійснюються в інших кримінальних провадженнях) та іншими невстановленими на цей час досудовим слідством особами із числа військового командування рф, усвідомлюючи тяжкі наслідки у вигляді загибелі і поранення значної кількості цивільного населення, а також знищення і руйнування об'єктів цивільної енергетичної інфраструктури, які необхідні для виживання цивільного населення, бажаючи настання таких наслідків, в порушення вищевказаних норм міжнародного гуманітарного права, знаючи та розуміючи що об'єкти енергетики ОЕС України є цивільними об'єктами інфраструктури і не відносяться до об'єктів військового характеру, знищення яких не викликане військовою необхідністю та не надає воєнної переваги, здійснюючи всебічне управління підпорядкованими йому, як командиру 44-го окремого авіаційного полку, підрозділами, координацію їх діями і контролю під час виконання бойових завдань, віддав наказ на нанесення удару, з використанням винищувача-перехоплювача МіГ-31К, з невстановленим на цей час досудовим слідством бортовим номером, аеробалістичною ракетою 9-С-7760 гіперзвукового комплексу Х-47М2 «Кинджал», з повітряного простору у районі м. тамбов тамбовської області рф о 09 годині 57 хвилин по об'єкту цивільної інфраструктури підстанції ТЕЦ-5 (Київ).
Зазначені умисні протиправні дії ОСОБА_6 , який діяв за попередньою змовою групою осіб спільно з командувачем дальньої авіації генерал-лейтенантом ОСОБА_7 , його заступником генерал-майором ОСОБА_8 та іншими невстановленими на цей час досудовим слідством особами із числа військового командування рф, призвели до знищення і руйнування вищевказаного об'єкту цивільної критичної інфраструктури ОЕС України, що викликало кризу в енергозабезпеченні цивільного населення України, яке надзвичайно важливе для його виживання, а також до загибелі цивільної особи ОСОБА_9 .
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, відданні наказу про вчинення таких дій, вчинених за попередньою змовою групою осіб, поєднане з умисним вбивством, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-III).
09.01.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438КК України, тобто у порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, відданні наказу про вчинення таких дій, вчинених за попередньою змовою групою осіб (в редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-III) та ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 438 КК України, тобто у порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, відданні наказу про вчинення таких дій, вчинених за попередньою змовою групою осіб, поєднане з умисним вбивством (в редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-III).
Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України слідчим Головного слідчого управління Служби безпеки України здійснено виклик ОСОБА_6 на 12 год. 00 хв. «20», «21» та «22» січня 2026 року шляхом публікації повісток про виклик для вручення повідомлення про підозру та допиту в якості підозрюваного у газеті «Урядовий кур'єр», випуск №7(8199) від 09.01.2026, а також на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора у розділі «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування».
Однак, підозрюваний ОСОБА_6 у зазначений у повістках про виклик час та дату до Головного слідчого управління Служби безпеки України не з'явився, не повідомивши про причини своєї неявки.
Згідно з інформацією Департаменту карного розшуку Національної поліції України підозрюваний ОСОБА_6 на даний час перебуває на території рф та, будучи належним чином повідомленим, не з'являється і не планує з'являтись на виклик до слідчого.
12.11.2025 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у розшук, організацію якого доручено співробітникам Департаменту карного розшуку Національної поліції України.
Відповідно до матеріалів досудового розслідування, ОСОБА_6 , наразі перебуває на території рф.
Враховуючи суспільно небезпечний характер вищевказаних кримінальних правопорушень, які віднесено до категорії особливо тяжких та покарання у вигляді позбавлення волі, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання судом останнього винуватим, є всі підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, спотворити або сховати будь-яку із речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання із зазначених у ньому підстав, просив задовольнити та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Захисник просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого, зазначив, що воно є необґрунтованим.
Слідчий суддя, вислухавши доводи сторін, дослідивши додані до клопотання матеріали, дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що ГСУ СБ України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025000000000899 від 05.08.2025 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України.
09.01.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438КК України, тобто у порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, відданні наказу про вчинення таких дій, вчинених за попередньою змовою групою осіб (в редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-III) та ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 438 КК України, тобто у порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, відданні наказу про вчинення таких дій, вчинених за попередньою змовою групою осіб, поєднане з умисним вбивством (в редакції Закону від 05.04.2001 № 2341-III).
Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України слідчим Головного слідчого управління Служби безпеки України здійснено виклик ОСОБА_6 на 12 год. 00 хв. «20», «21» та «22» січня 2026 року шляхом публікації повісток про виклик для вручення повідомлення про підозру та допиту в якості підозрюваного у газеті «Урядовий кур'єр», випуск №7(8199) від 09.01.2026, а також на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора у розділі «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування».
Однак, підозрюваний ОСОБА_6 у зазначений у повістках про виклик час та дату до Головного слідчого управління Служби безпеки України не з'явився, не повідомивши про причини своєї неявки.
Згідно з інформацією Департаменту карного розшуку Національної поліції України підозрюваний ОСОБА_6 на даний час перебуває на території рф та, будучи належним чином повідомленим, не з'являється і не планує з'являтись на виклик до слідчого.
12.11.2025 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у розшук, організацію якого доручено співробітникам Департаменту карного розшуку Національної поліції України.
Відповідно до матеріалів досудового розслідування, ОСОБА_6 , наразі перебуває на території рф.
Таким чином, підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування та суду на території російської федерації з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_6 , та причетність підозрюваного до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України, підтверджується долученими до клопотання матеріалами кримінального провадження.
Виходячи з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень достатньою мірою для даної стадії кримінального провадження доводиться доказами, які долучені слідчим до матеріалів клопотання.
При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Враховуючи наведене, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, правильність кваліфікації його дій, допустимість доказів щодо встановлення винуватості підозрюваного, слідчий суддя вважає, що зміст клопотання та долучених до нього документів може свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, отже про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст.2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення в КПК передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «c» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Пунктом 4 цієї статті гарантовано право кожному, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Згідно з ч.6 ст.193 КПК слідчий суддя розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст.177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, за участю підозрюваного розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Верховний Суд у своїй постанові від 14 лютого 2022 року у справі 991/3440/20 вказує, що рішення слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу, прийняте в порядку ч.6 ст.193 КПК, за своїм правовими наслідками підпадає під поняття «постанова про утримання під вартою» в розумінні ст.25 Європейської конвенції про видачу правопорушників.
При аналізі питання наявності зазначених слідчим та прокурором ризиків, слідчий суддя дійшов висновку про їх наявність з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особу ОСОБА_6 , який оголошений у розшук, підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України, які віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, отже існують ризики, що останній переховується від органів досудового розслідування та суду, може незаконними засобами впливати на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, вчинити нові або продовжуватиме вчиняти кримінальне правопорушення.
Зазначені ризики є суттєвими, і як засвідчили обставини, якими обґрунтовується клопотання, їм неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_6 будь-якого іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, оскільки інші запобіжні заходи, не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях підозрюваного, не можуть їм запобігти.
Слідчий суддя звертає увагу, що в даному випадку обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, хоча й не призводить до негайного взяття особи під варту, однак виступає правовою підставою для затримання і доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
Так, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов'язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну (Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затверджена спільним наказом МВС України, ОГП, НАБ України, СБ України, ДБР, Мінфіну України, Мін'юсту України від 17 серпня 2020 року № 613/380/93/228/414/510/2801/5). Після затримання особи за межами України, слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, готує клопотання про видачу особи в Україну, до якого серед інших документів обов'язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК). Тобто, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи за межами України, ухвалюється рішення про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності та здійснюється доставка особи на території України до місця кримінального провадження.
Згідно з ч.4 ст.197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
При цьому час затримання такої особи фактично може перевищувати 30 діб - тримання під вартою за ст. 59 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, 40 діб - тимчасовий арешт за ст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників та 60 діб - строк дії ухвали про тримання під вартою за ч. 1 ст. 197 КПК.
Тобто, затримана особа на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, може бути затриманою і утримуватись під вартою протягом усього часу, необхідного для екстрадиції та доставки її до місця кримінального провадження. Таку ж позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 14 лютого 2022 року у справі 991/3440/20.
Відповідно до абзацу 2 ч.4 ст.183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч.6 ст. 193 КПК України, містять достатньо обґрунтувань, які обумовлюють необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Водночас, у відповідності до положень ч.4 ст.183 КПК України, суд не визначає розмір застави для підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки останній оголошений в розшук, перебуває на території Російської Федерації, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438, ч.2 ст.28, ч.2 ст.438 КК України.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що ч.6 ст.193 КПК України передбачено, що після затримання особи на підставі ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановленої в порядку вказаної норми, і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, керуючись 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого в ОВС 4 відділу 3 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_5 , погоджене з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч.6 ст.193 КПК України - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя