Справа № 161/1599/26
Провадження № 1-кс/161/844/26
м. Луцьк 29 січня 2026 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 , про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, -
Слідчий СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 , за погодженням із прокурором Луцької окружної прокуратури ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучено 20.01.2026 в ході обшуку за місцем здійснення проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на чотири флешносії марки «ORICO» об'ємом 64Gb та один флешносій марки «Kingston» об'ємом 64Gb із встановлення заборони на відчуження, користування, розпорядження будь-яким чином ними до прийняття кінцевого рішення у вказаному кримінальному провадженні, або до скасування арешту у встановленому законом прядку.
Клопотання вмотивоване тим, що 18.12.2025 Луцьким РУП ГУНП у Волинській області відомості про дане кримінальне правопорушення внесено у Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42025032010000256 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що 07.01.2026 на території АЗС «WOG» що розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Дідичі, вул. Мирна, буд. 1, ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в розмірі 15 000 гривень, за вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, а саме на службових осіб Територіального сервісного центру 0741 регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Волинській області, щодо прийняття позитивного рішення про складання практичного іспиту з водіння ОСОБА_8 та подальшого отримання посвідчення водія на право керування транспортним засобом.
На підставі ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду, 20 січня 2026 року слідчим СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено чотири флешносії марки «ORICO» об'ємом 64Gb та один флешносій марки «Kingston» об'ємом 64Gb, що можуть містити на собі сліди кримінального правопорушення і є предметом кримінального правопорушення, які постановою слідчого від 20.01.2026 року визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
В органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вищевказані предмети є використані як засіб та знаряддя вчинення кримінального правопорушення, є предмета кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди.
Враховуючи вищевказане, для встановлення всіх обставин кримінального провадження, з метою збереженні речових доказів, виникла необхідність в накладенні арешту на вилучені предмети, тобто заборону на використання та розпорядження, відчуження вказаними предметами, тому слідчий просить клопотання задовольнити та накласти запитуваний арешт.
В судове засідання не з'явились прокурор, слідчий та власник майна ОСОБА_5 , однак попередньо подали суду заяви в яких просять клопотання про арешт майна, розглядати без їхньої участі, прокурор та слідчий у заяві вказали, що в ході досудового розслідування проведено огляд вилучених речей, під час якого встановлено відсутність інформації, яка б мала відношення до розслідування кримінального провадження, власник майна у своїй заяві заперечив щодо задоволення клопотання.
Згідно ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Тому, враховуючи неявку учасників судового процесу, слідчий суддя приходить до висновку про розгляд клопотання на підставі наявних у ньому матеріалів із кримінального провадження. Відповідно до положень, передбачених ч.4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів не здійснюється.
Дослідивши клопотання, долучені до нього матеріали із кримінального провадження, в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає до задоволення.
Так, відповідно до ч.1 ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Пунктом 7 ч.2 ст.131 КПК України визначено, що арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частина 1 ст. 170 КПК України передбачає, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п.1 ч.2, ч.3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
До матеріалів клопотання слідчим долучено постанову від 20.01.2026 про визнання вилучених в ході обшуку флешносіїв, речовими доказами у кримінальному провадженні.
Водночас, на думку слідчого судді, сам факт визнання вилучених речей речовими доказами, за відсутності належного обґрунтування досягнення конкретних завдань арешту майна, визначених ст. 170 КПК України, не є безумовною підставою для накладення арешту на майно.
Разом з цим, слідчим у клопотанні жодним чином не доведена така мета арешту, як забезпечення збереження речових доказів, на яку останній посилається, а лише формально вказано, що не накладання арешту на майно, може призвести до втрати речового доказу, а також, що існує реальна загроза зміни або пошкодження необхідних слідству відомостей, які можуть бути використані в суді як докази.
Також клопотання слідчого не містить конкретних завдань, які будуть досягнуті шляхом накладення арешту на вилучені флешносії, та доказів, що не накладення арешту призведе до приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вказаного у клопотанні майна, тобто обґрунтування необхідності арешту майна відсутнє.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 171 КПК України передбачено, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений своєї власності.
У відповідності до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, вмотивованим та обґрунтованим. Рішення відповідає цим критеріям, якщо воно ухвалено у відповідності із нормами матеріального та процесуального права на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, належним чином оціненими в їх сукупності та з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи, що стороною кримінального провадженняне доведено необхідності та конкретної мети накладення арешту на флешносії, які на даний час органом досудового розслідування оглянуті, що стверджено заявою прокурора та слідчого. Окрім того, власнику майна ОСОБА_5 на даний час підозра не повідомлена, тобто матеріалами клопотання не доведено, що останній причетний до вчинення будь якого кримінального правопорушення, томуклопотання не містить обґрунтування досягнення завдань арешту майна, визначених ст.170 КПК України.
Крім того, матеріалами клопотання не доведене, що дане майно матиме силу речового доказу, є знаряддям, або ж містить на собі сліди кримінального правопорушення чи інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому в задоволенні клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 , про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, відмовити.
Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1