Справа № 161/1597/26
Провадження № 1-кс/161/842/26
м. Луцьк 29 січня 2026 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , власника майна ОСОБА_5 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 , про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, -
Слідчий СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 , за погодженням із прокурором Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучено 20.01.2026 в ході обшуку житлового приміщення що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та обшуку транспортного засобу марки «HYUNDAI» моделі «IONIQ 5» з номером кузова НОМЕР_1 та д.н.з НОМЕР_2 , а саме на:
- ноутбук марки «Apple» моделі «А1708» з серійним номером «FVFVX5PJHV29» разом із його зарядним пристроєм;
- накопичувач інформації марки «TRANSCEND» з серійним номером «359607-0596»;
- флеш-носій який поміщено до сейф-пакету № CRI 1266187.
Клопотання вмотивоване тим, що 18.12.2025 Луцьким РУП ГУНП у Волинській області відомості про дане кримінальне правопорушення внесено у Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42025032010000256 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що 07.01.2026 на території АЗС «WOG» що розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Дідичі, вул. Мирна, буд. 1, ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду в розмірі 15 000 гривень, за вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, а саме на службових осіб Територіального сервісного центру 0741 регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Волинській області, щодо прийняття позитивного рішення про складання практичного іспиту з водіння ОСОБА_9 та подальшого отримання посвідчення водія на право керування транспортним засобом.
З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення вказаного кримінального правопорушення, 20.01.2026 було проведено обшуки житлового приміщення що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та транспортного засобу марки «HYUNDAI» моделі «IONIQ 5» з номером кузова НОМЕР_1 та д.н.з НОМЕР_2 в ході якого виявлено та вилучено ноутбук марки «Apple» моделі «А1708» з серійним номером «FVFVX5PJHV29» разом із його зарядним пристроєм, накопичувач інформації марки «TRANSCEND» з серійним номером «359607-0596» та флеш-носій який поміщено до сейф-пакету № CRI 1266187, які постановою слідчого від 20.01.2026 року визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
В органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вищевказані предмети є використані як засіб та знаряддя вчинення кримінального правопорушення, є предмета кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди.
Враховуючи вищевказане, для встановлення всіх обставин кримінального провадження, з метою збереженні речових доказів, виникла необхідність в накладенні арешту на вилучені предмети, тобто заборону на використання та розпорядження, відчуження вказаними предметами, тому слідчий просить клопотання задовольнити та накласти запитуваний арешт.
В судовому засідання прокурора та слідчий пояснили, що вилученні в ході обшуків речі та предмети на даний час оглянуті, у зв'язку із цим не наполягали на арешті вилученого майна, власник майна та його представник щодо задоволення вказаного клопотання заперечили, вказали на безпідставність звернення з даним арештом. Окрім того, власник майна пояснив, що йому не забезпечили можливості скопіювати інформацію з вилучених речей, при цьому їх оглянули без ухвали про арешт та намагались зайти в комп'ютер, який на даний час перебуває в онлайн - в мережі, що може потягнути за собою фінансові втрати. Звернули увагу на неправомірні дії працівників правоохоронних органів, в ході проведених обшуків, що знайшло своє відображення у зауваженнях в протоколі обшуку.
Заслухавши думку учасників судового провадження, кожного зокрема, дослідивши клопотання, долучені до нього матеріали із кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає до задоволення.
Так, відповідно до ч.1 ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Пунктом 7 ч.2 ст.131 КПК України визначено, що арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частина 1 ст. 170 КПК України передбачає, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п.1 ч.2, ч.3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
До матеріалів клопотання слідчим долучено постанову від 20.01.2026 про визнання вилученого в ході огляду місця події, а саме ноутбук марки із його зарядним пристроєм, накопичувач інформації та флеш-носій, речовими доказами у кримінальному провадженні.
Водночас, на думку слідчого судді, сам факт визнання вилучених речей речовими доказами, за відсутності належного обґрунтування досягнення конкретних завдань арешту майна, визначених ст. 170 КПК України, не є безумовною підставою для накладення арешту на майно.
Разом з цим, слідчим у клопотанні жодним чином не доведена така мета арешту, як забезпечення збереження речових доказів, на яку останній посилається, а лише формально вказано, що не накладання арешту на майно, може призвести до втрати речового доказу, а також, що існує реальна загроза зміни або пошкодження необхідних слідству відомостей, які можуть бути використані в суді як докази.
Також клопотання слідчого не містить конкретних завдань, які будуть досягнуті шляхом накладення арешту на вилучені ноутбук марки із його зарядним пристроєм, накопичувач інформації та флеш-носій, та доказів, що не накладення арешту призведе до приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вказаного у клопотанні майна, тобто обґрунтування необхідності арешту майна відсутнє.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 171 КПК України передбачено, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений своєї власності.
У відповідності до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, вмотивованим та обґрунтованим. Рішення відповідає цим критеріям, якщо воно ухвалено у відповідності із нормами матеріального та процесуального права на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, належним чином оціненими в їх сукупності та з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи, що стороною кримінального провадженняне доведено необхідності та конкретної мети накладення арешту на ноутбук марки із його зарядним пристроєм, накопичувач інформації та флеш-носій, які на даний час органом досудового розслідування оглянуті, що стверджено прокурором та слідчим в судовому засіданні. Окрім того власнику майна ОСОБА_5 на даний час підозра не повідомлена, тобто матеріалами клопотання не доведено, що останній причетний до вчинення будь якого кримінального правопорушення, томуклопотання не містить обґрунтування досягнення завдань арешту майна, визначених ст.170 КПК України.
Крім того, матеріалами клопотання не доведене, що дане майно матиме силу речового доказу, є знаряддям, або ж містить на собі сліди кримінального правопорушення чи інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому в задоволенні клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 про накладення арешту на майно слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 , про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, відмовити.
Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1