Справа № 161/483/26
Провадження № 1-кп/161/551/26
м. Луцьк 29 січня 2026 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
представника потерпілого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025030580002712, що надійшов з Луцької окружної прокуратури 07.01.2026 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, гр. України, з середньою освітою, непрацюючого, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, інваліда ІІІ групи, не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.1 КК України,
Встановлено, що ОСОБА_4 01.11.2025 близько 05.20 год., керуючи технічно справним транспортним засобом марки «Renault» моделі «Master» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись другорядною дорогою по вул.Глушець у м.Луцьку в напрямку до вул.Карпенка-Карого, проявив безпечність та неуважність, неправильно врахував дорожню обстановку, при наближенні до нерегульованого перехрестя не зменшив швидкість та не зупинився, продовжуючи рух не переконався, що на нерегульованому перехресті немає автомобілів для яких може бути створена перешкода чи небезпека та скоїв зіткнення з транспортним засобом марки «Volkswagen» моделі «LT» д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_5 , який рухався головною дорогою по вул.Дубнівській в м.Луцьку в напрямку с.Підгайці.
Внаслідок вказаних дій потерпілому ОСОБА_5 було спричинено тілесне ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки з забоєм м'яких тканин та закритим переломом тіла 12 грудного хребця, що за ступенем тяжкості відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, оскільки для його загоєння необхідний час більше 21 доби.
В прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, перебуває грубе порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме: вимог п. п. 2.3 (б), 12.1, 12.3, 16.1 Правил дорожнього руху України:
-в порушення вимог п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну;
-в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку;
-в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
-в порушення вимог п.16.1 Правил дорожнього руху України не керувався правилами проїзду нерегульованих перехресть та установленими на перехресті відповідними дорожніми знаками.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 своїми необережними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 беззаперечно визнав себе винним у вчиненні даного злочину та підтвердив фактичні обставини справи. У вчиненому щиро розкаявся та відшкодував моральну шкоду завдану потерпілому та закладу охорони здоров'я.
До суду подано клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно якого він просить звільнити його від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України та закрити кримінальне провадження, в зв'язку з примиренням з потерпілим, оскільки моральна шкода останньому повністю відшкодована, він щиро розкаявся у вчиненому, одночасно потерпілий залишає за собою право завдану матеріальну шкоду внаслідок даного кримінального правопорушення стягнути з страхової компанії ПАТ СК «Уніка».
Заслухавши пояснення обвинуваченого, думку захисника, який підтримав заявлене клопотання, думку прокурора, який не заперечував проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України та закриття провадження, думку потерпілого та його представника, які, кожен зокрема, просили звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України, ствердивши про примирення та повне відшкодування обвинуваченим завданої моральної шкоди та витрат закладу охорони здоров'я, дослідивши матеріали у кримінальному провадженні №12025030580002712, суд прийшов до висновку про можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України на підставі ст.46 КК України та закриття кримінального провадження.
Згідно п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Статтею 285 ч.1 КПК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Статтею 46 КК України визначено, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Позицію щодо примирення з обвинуваченим ОСОБА_4 потерпілий ОСОБА_5 підтвердив і безпосередньо в судовому засіданні, заявивши, що обвинувачений добровільно відшкодував завдану йому моральну шкоду, а тому жодних претензій до нього не має, також зазначає, що як потерпілий залишає за собою право завдану матеріальну шкоду, внаслідок даного кримінального правопорушення, стягнути з страхової компанії страхової компанії ПАТ СК «Уніка».
Зі змісту ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом укладають із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.
Таким чином, завдання потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання.
Водночас, настання такої дорожньо-транспортної пригоди слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Однак деліктне та договірне зобов'язання не виключають одне одного, тому потерпілий (кредитор) на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги про відшкодування шкоди до особи, яка завдала таку шкоду, або шляхом звернення вимоги до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Водночас, зі змісту ст.12, 14 ЦК України вбачається, що особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд. Також особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Тому, зважаючи на положення ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Під час судового розгляду сторона захисту вказала, що на час вчинення кримінального правопорушення цивільно-правова відповідальність обвинуваченого ОСОБА_4 була застрахована згідно договору страхування у відповідності до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Провівши системний аналіз поданих документів та матеріалів провадження та вищевказаних правових норм, суд приходить до висновку, що той факт, що потерпілий під час судового розгляду заявив, що залишає за собою право стягнути зі страхової компанії матеріальну шкоду завдану внаслідок кримінального правопорушення, не може нівелювати обставини примирення обвинуваченого ОСОБА_4 з потерпілим, який особисто підтвердив, що обвинувачений добровільно відшкодував йому моральну шкоду й у нього відсутні будь-які претензії до нього.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, зазначеної у постанові від 16.01.2019 в справі № 439/397/17 (провадження № 13-66кс18) звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим базується, зокрема, на принципах гуманізму та економії кримінальної репресії. З огляду на ці принципи, саме потерпілий (тобто особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо спричинено шкоду) може виразити свою волю про прощення винного, на підставі чого приймається рішення про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності згідно зі ст. 46 КК України. Право на примирення у ст. 46 КК України - це особисте право потерпілого.
Саме потерпілий може визначити чи задоволені його вимоги щодо відшкодування обвинуваченим заподіяної шкоди та виразити свою волю про прощення винного, на підставі чого приймається рішення про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності згідно зі ст. 46 КК України.
Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, вчинив кримінальне правопорушення, що, згідно ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжкого злочину, він вчинений з необережності, без обтяжуючих обставин, вину визнав та щиро розкаявся у вчиненому, завдана ним моральна шкода потерпілому та шкода закладу охорони здоров'я повністю відшкодована, потерпілий просить звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України у зв'язку з їх примиренням, про що заявив безпосередньо в судовому засіданні, тому суд вважає за можливе, у відповідності до ст.46 КК України та ч.3 ст.288 КПК України, звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України, а кримінальне провадження закрити.
Речові докази, згідно ст.100 КПК України, відповідно, залишити за належністю законним володільцям.
Арешт, накладений на майно, згідно ухвали слідчого судді від 06.11.2025, відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, - скасувати.
Керуючись ст.ст. 284-286, 288, 314, 372 КПК України, на підставі ст. 46 КК України, суд,
Кримінальне провадження №12025030580002712 відносно ОСОБА_4 - закрити у зв'язку з примиренням винного з потерпілим, на підставі ст.46 КК України, та звільнити його від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України.
Речові докази:
-транспортний засіб «Volkswagen LT» реєстраційний номер НОМЕР_2 - залишити за належністю власнику - ОСОБА_5 ;
-транспортний засіб «Renault Master» реєстраційний номер НОМЕР_1 - залишити за належністю власнику - ТОВ «ВОЛИНЬ БУС».
Арешт, накладений на майно, згідно ухвали слідчого судді від 06.11.2025 - скасувати.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Луцький міськрайонний суд.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1