Справа № 161/1791/26
Провадження № 1-кс/161/912/26
про відмову в задоволенні клопотання
м. Луцьк 28 січня 2026 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 про арешт майна,
Слідчий СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про арешт майна, вилученого 23.01.2026 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 в ОСОБА_4 , зокрема: мобільного телефону марки iPhone X ІМЕІ НОМЕР_1 з сім-картою оператора ПрАТ МТС № НОМЕР_2 .
Клопотання мотивує тим, що у провадженні СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській областіперебуває кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені 04.01.2026 до ЄРДР за №12026030580000029 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України.
Під час проведення обшуку 23.01.2026 був вилучений телефон, який постановою слідчого від 23.01.2026 визнано речовим доказом, оскільки він містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Оскільки вказаний мобільний телефон, на думку слідчого та прокурора, має важливе значення у вказаному кримінальному провадженні, з метою його дослідження органом досудового розслідування, та в зв'язку з тим, що він відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України, тому звернулися з даним клопотанням до суду.
В судове засідання прокурор, слідчий, власник майна або ж його представник не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання, водночас, подали суду клопотання про проведення судового засідання за їх відсутності, слідчий та прокурор, кожен зокрема, подане клопотання підтримують повністю, власник майна заперечує щодо поданого клопотання, а тому, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України, судове засідання проводиться за їх відсутності, а також не здійснюється фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши додані докази, заслухавши думку учасників, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений своєї власності.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним, а втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Враховуючи наведене, слідчий суддя не вбачає підстав для накладення арешту на мобільний телефон марки iPhone X ІМЕІ НОМЕР_1 з сім-картою оператора ПрАТ МТС № НОМЕР_2 , оскільки у клопотанні не доведено, що вказаний мобільний телефон міг використовуватися у протиправній діяльності, що розслідується у даному провадженні, в зв'язку з чим може мати значення речового доказу у даному провадженні, власником мобільного телефону є ОСОБА_4 , яка не має жодного відношення до вчинення кримінального правопорушення, цей телефон не придбавався у період можливого вчинення неправомірних дій, а тому накладення арешту буде порушувати законні права власника на володіння майном, в зв'язку з чим клопотання до задоволення не підлягає.
Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
На підставі викладеного, керуючись ст.170-173 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 про арешт майна: мобільного телефону марки iPhone X ІМЕІ НОМЕР_1 з сім картою оператора ПрАТ МТС № НОМЕР_2 , належного ОСОБА_4 - відмовити.
Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
На підставі ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1